– Ваша героїня, Миргородська, вона сильна й сувора. Хто вона і чи може вона слугувати прикладом, взірцем для глядача чи глядачки?
– Так, 100%. Вона очільниця відділу: розумна, радикальна, але насамперед “жива людина”. Вона допомагає Скоруку не тільки розслідувати злочини, а ще й віднайти відповіді на його питання. Це жінка, яка не зраджує своїм принципам. Слідча, яка буде йти до кінця, людина, для якої безпека інших – пріоритет! Не дивлячись на це, вона щира, добра та самовіддана!
– Чому людям варто подивитися “Митця”?
– Тут дійсно цікавий сюжет. Це детектив, який тримає в напрузі, змушує співпереживати героям, а ще глядач має змогу розгадувати головоломку, що завжди буде цікаво для поціновувачів детективів!
Водночас це не просто серіал, це дуже актуальна історія, про наше сьогодення. Вона точно змусить глядача замислитись і, можливо, подивитись з іншого боку на багато речей! Можливо люди стануть більш уважнішими до свого оточення, бо ніколи не знаєш, хто ховається за маскою “доброзичливого” сусіда! Мені б дуже хотілося, щоб цей серіал вплинув на людей і відкрив очі на певні події!
Акторка Наталія Бабенко (фото: прес-служба)
– Ви казали, що буваєте імпульсивною. Коли вам це в житті дуже допомогло, а коли навпаки, сильно нашкодило?
– Я думаю, що загалом це не допомагає. Більшість людей, перш ніж щось сказати виважено добирають слова, щоб все було правильно та вигідно. А я в цьому плані дуже відверта людина. І коли мені щось не подобається, я можу чесно про це сказати, а, як відомо, чесність не завжди всім подобається. Тому це можна сприймати, як імпульсивність.
Але з іншого боку, в цьому є справжня я, в цьому є моя щирість. І я вважаю, що краще бути одразу імпульсивно-відвертою, ніж тихонею, яка думає одне, говорить інше, а робить третє. Тому це можна розцінювати як певний недолік, але я вважаю, що це моя перевага. Я не з тих людей, які будуть щось робити, щоб догодити іншим, бо так вигідно.
– У вас чудова українська, хоч ви росли в російськомовному оточенні. Як вам вдалося так добре її опанувати?
– Українську поглиблено я почала вивчати вже в Києві, коли вступила до театрального коледжу. Але навіть тоді мій рівень був так собі. Потім, коли я вступила до університету імені Карпенка-Карого, моя майстриня курсу на запитання до неї російською, відказала мені: “Наталю, ви на який курс прийшли навчатися? Будь ласка, українською мовою, ви – майбутня еліта України”.
Тому в майстерні ми говорили тільки українською, до того ж всі предмети викладали українською. Але в житті все одно продовжували спілкуватися російською.
Актори серіалу “Митець” (фото: прес-служба)
– Коли повністю перейшли на українську?
– На жаль, тільки з початком повномасштабної війни. Тоді я зрозуміла, що це життєво необхідно. Я вважаю, що мова дуже важлива! І я не розумію російськомовних людей, які з піною у рота захищають російську. Я розумію, що вам складно перейти, що на це потрібен час. Але всі при цьому забувають, що українську мову знищували величезну кількість разів. Забувають, що досі за українську мову наших військових і цивільних у полоні катують, знущаються та вбивають…
А найбільше не розумію батьків, які виховують маленьких дітей російською мовою. Вважаю, що нове покоління потрібно виховувати винятково українською, бо це наша національна ідентичність, це наша історична спадщина і наш культурний код! Дуже хочеться, щоб дорослі були більш свідомими!
– Ви зіграли головну роль у фільмі “Божевільні” разом з Костею Темляком, якого звинуватили в насильстві. Були ті, хто почав його захищати, а багато хто вважає, що те, що він зробив, – неприпустимо. Як ви ставитеся до цієї ситуації?
– Я вважаю, що кожна людина має себе цінувати й ніколи не дозволяти нікому зі свого оточення ні знущатись з себе, ні підіймати на себе руку. Будь-яке насильство неприпустиме. І якщо, не дай Боже, ця ситуація сталася, треба терміново тікати з таких стосунків, неважливо, чи це дружні, інтимні, чи стосунки з родичами.
Що стосується Кості, я не підтримую такі вчинки і категорично проти насильства. Те, що він визнав свою провину, – у цьому плані він молодець. І я думаю, що він має понести покарання відповідно до чинного законодавства. Наскільки я розумію, він не знімає з себе відповідальності. Най це буде уроком, як робити не треба.
І не тільки медійні люди, а й загалом усі мають розуміти, що за будь-які вчинки треба нести відповідальність. Вважаю, якщо ти помічаєш в собі якусь агресію, або якусь не здорову поведінку, потрібно терміново звертатися до фахівців за допомогою, щоб не нашкодити ні іншим, ні собі!
Колега Темляка висловилася про скандал навколо нього (фото: прес-служба)
– Наскільки я знаю, ви зараз не граєте в театрі. Чому так сталося?
– Так, наразі я не граю в театрі, хоча маю досить цікавий досвід. Мій шлях почався ще з першого курсу в університеті. Завдяки Анатолію Георгійовичу Хостікоєву та Наталії Вʼячеславівни Сумській, які запросили мене на роль, я почала грати у виставі “Моя професія – синьйор з вищого світу” в театрі імені Івана Франка. Була задіяна у виставі 5 років. Після закінчення університету коли було прослуховування до театру, в цей час ми поїхали з театром на гастролі в Херсон.
Коли я підійшла до художнього керівника Дмитра Богомазова він мені сказав, що я маю бути присутня на прослуховуванні. Я сказала, що не можу бути у двох місцях одночасно, тим паче я їду з театром. На що він відповів: “Ну, ти маєш бути присутня, або тоді не потрапиш до трупи”. І якось не склалося.
– Не шкодуєте про рішення, через яке не змогли залишитися в театрі Франка?
– Можна було ходити оббивати пороги, проситись, кланятись і казати: “Ну, будь ласка, візьміть”, потім йти грати якесь дерево в десятому ряду… Але я себе ціную та поважаю! Тому, це не мій шлях! Вважаю, що я гідна головних ролей! Мені дуже хочеться грати в театрі, особливо останніми роками. Але я вважаю, що це має бути з любов’ю та повагою. Щоб не тільки ти хотів бути в театрі, а й театр був радий тебе бачити! Впевнена, що колись так буде, просто на все свій час.
