Протягом тривалого часу в літературі панував чоловічий погляд, що, серед іншого, спричиняло закріплення стереотипних образів жінок, які номінально залежали від чоловічих персонажів. Не потрібно далеко шукати приклади: ідеальна дружина — Агнес із роману «Девід Копперфілд», віддана матір — місіс Дарлінг у казці про Пітера Пена, муза — Беатріче в творчості Данте або Лаура Петрарки. У популярних романах часом жінка виступала як «нагорода», яку здобували герой чи його антагоніст, ілюстрацією цього є Дейзі з «Великого Гетсбі», чиє бажання і мотивація залишаються для читача майже невідомими.
Кадр з фільму «Великий Гетсбі» (2013)
Вплив готичного жанру на розвиток жіночих персонажів
Готична традиція трансформувала роль жіночих персонажок, наділяючи їх активною позицією та суб’єктністю. Деякі героїні, як Міна з роману «Дракула» Брема Стокера, безстрашно протистоять силам зла нарівні із чоловіками. Інші, зокрема неповторна Кетрін Ерншоу із «Буремного перевалу» Шарлотти Бронте, опиняються в складній дилемі між суспільними очікуваннями та власними емоціями.
Жінки в готичних романах часто зображені морально неоднозначними, це складні, часом незручні для чоловічої перспективи персонажі. Сучасні письменниці глибше розкривають їх спротив і внутрішні переживання, одночасно відкриваючи нові аспекти феміністичної критики та досліджень ролі незалежних жінок у контексті історії.
Кадр з фільму «Граф Дракула» (1970)
П’ять найцікавіших готичних романів, що ілюструють це явище
Шарлотта Бронте — «Джейн Ейр»
Поряд із «Буремним перевалом» «Джейн Ейр» є одним із яскравих вибриків готичної традиції сестер Бронте. Це не просто любовна історія, а роман про внутрішню силу жінки, яка відмовляється бути «зручною». Джейн — сирота без багатства і соціального становища, але складний життєвий шлях формує в ній сильний і незалежний характер.
Дафна дю Мор’є — «Ребекка»
Невидима Ребекка — одна з найбільш впливових «відсутніх» жіночих героїнь у літературі. Вона руйнує стереотипи «ідеальної дружини»: сексуальна, владна, неконтрольована. Її примарна присутність у романі символізує страх перед жінкою, яка жила за власними законами. Текст демонструє, як суспільство намагається переписати жінку після смерті, щоб зробити її зручною.
Мері Шеллі — «Франкенштайн»
Хоч центр сюжету зосереджений на чоловічих персонажах, «Франкенштайн» — готичний роман 18-річної Мері Шеллі, присвячений страхам перед творінням, тілесністю і межами контролю над життям. Жіночі персонажі змальовані здебільшого як жертви у світі, де чоловіки претендують на божественну функцію створення життя, позбавляючи роль жінок у цьому процесі.
Мона Авад — «Зайчик»
Роман описують як «страшну казку з гострою сатирою, що виявляє темну сторону жіночої дружби». Головна героїня Саманта уникає реального спілкування з новими одногрупницями — «зайчиками», які з ласкавістю називають одна одну такими прізвиськами.З часом відчуженість Саманти змінюється, коли одна зі «зайчиків» запрошує її до загадкового Салону непристойностей. Магія цих дівчат захоплює її, і невдовзі вона готова піти на зраду навіть з єдиною подругою, щоб інтегруватися в їхнє коло.
У романі розкриваються теми фемінності, тілесності та самоідентифікації жінок, досліджується питання особистих меж у токсичній спільноті. Під фентезійною обгорткою авторка подає аналіз сексуальності, насильства та прагнення належності, яке переростає у боротьбу за владу, використовуючи прийоми горору, сюрреалізму, літературних алегорій і гострої іронії.
Вікторія Шваб — «Поховай наші кості в опівнічній землі»
Роман Вікторії Шваб ілюструє, як вампіризм стає символом іншості — страх перед вампірами співвідноситься із страхом суспільства перед жінками, які не бояться відрізнятись і самі визначають свою життєву траєкторію. Персонажі Марія, Шарлотта і Аліса прагнуть подолати обмеження і вийти за межі звичайного — шукати сенс, насолоду і товариство своїх.У творі простежується боротьба жінок із різних епох за автономію, силу й жагу життя, що часто стає саморуйнівною. Вони перетворюються на сильніших, хижих істот, але безсмертя приносить із собою самотність і незадоволення базових потреб.
Героїні не ідолізовані — це реальні постаті, які гніваються, мстять, вбивають, палко кохають і завдають болю одне одному. Авторка дозволяє їм бути багатогранними й керувати розвитком сюжету не лише через раціональні міркування, а й через емоції, інтуїцію та інстинкти.
«Поховай наші кості в опівнічній землі» спонукає задуматись над тим, коли ж з волелюбних жінок знімуть клеймо «демонічності» і яку роль у цьому відіграє готичний жанр.
Сучасна готична література
Сучасний готичний жанр повертає жінкам право бути складними, суперечливими особистостями — антигероїнями зі своїми вадами, прагненнями, що інколи суперечать загальноприйнятим моральним нормам. Проблема не в природі самого жіноцтва, а у дисбалансі літературних образів в минулому. Чоловіки зі стародавніх часів дозволяли собі показувати поведінку, керовану гнівом і помстою — від Ахілла і далі — створюючи персонажів із внутрішніми протиріччями, якихретельно приховували в жіночих образах. Тут можна згадати Гамлета, Жульєна Сореля, героїв Байрона та інших.
Готика відкрила двері для створення повноцінних суб’єктних жіночих персонажів, де одні можуть виступати моральними авторитетами, а інші занурюються у пристрасті чи навіть злочини. З середини ХІХ століття жіночі образи стають дедалі багатограннішими, ближчими до реального життя. Цей процес триває, і сучасні готичні романи продовжують удосконалювати цю тенденцію, поступово відновлюючи баланс.
Кадр з фільму «Франкенштейн» (2025)
