У кожного з нас бували побачення, які хотілося б перемотати назад або зовсім стерти з пам’яті: незручні паузи, дивні розмови, жарти, що не викликали сміху, а також люди, які виявилися зовсім не такими, за яких себе видавали в переписці. Напередодні Дня святого Валентина ми зібрали зізнання відомих українських коміків та комікес про їхні романтичні невдачі.
Лана Чубаха
Лана розповідає: «Мене запросив на побачення хлопець, якого я вважала надзвичайно класним. Мені здавалося, що це не побачення, а робоча зустріч, можливо, він хотів обговорити спільний проєкт. Приходжу в бар і бачу, що він сидить із іншим хлопцем, обидва з кухлями пива. Я подумала: “А, це його друг”. Сіла, він представив Сергія. Запитала, як давно вони знайомі, на що він жартома відповів, що лише щойно познайомились. Ми посміялися. Протягом двох годин я більше спілкувалася з Сергієм, аніж із хлопцем, який мене запросив.
Через деякий час Сергій заявив: «Ребята, ви дуже класні, приємно поспілкуватися», після чого пересів до сусіднього столика й заговорив з незнайомцями. Я звернулася до свого супутника з питанням, куди пішов Сергій? Він зізнався:
– Я його не знаю, він прийшов за п’ять хвилин до тебе, сів і почав розмовляти.
Я уточнила, чому він не прогнав Сергія і не повідомив про наше побачення.
У відповідь почув, що, бачачи, як чудово я спілкуюся з Сергієм, подумав, що я більше зацікавилася ним, ніж ним самим.»
—
Світлана Немонежина
Світлана пригадує свою юнацьку романтичну історію: «Я зустрічалася з хлопцем із Запоріжжя, який вивчав французьку філологію й цитував Марселя Пруста в оригіналі. Він говорив французькою з характерним запорізьким акцентом — це звучало так, наче тебе вишукано запрошують скуштувати… “водника”.
Під час першої зустрічі багато що може зіпсувати враження: форма пальців, голосне дихання, невдалі каламбури. Проте цього разу він почав критикувати мій стиль одягу. Я сказала, що мені це неприємно, і запропонувала закінчити побачення. Після цього хлопець надіслав мені велике повідомлення зі своєрідним чек-листом щодо чоловічої комунікації, додавши в кінці: «Я повертаю тобі всі твої рефлексії і забираю всі свої думки, які озвучував». Пруст писав про втрачений час, а мені довелося повертати лише чужі думки.»
—
Олександр Жипецький
Олександр ділиться випадком із минулого: «Це було близько 10–15 років тому, на початку епохи Tinder, і водночас це моє перше і єдине побачення з цього ресурсу. Дівчина запропонувала зустрітися на Троєщині, я подумав, що це цікаво. Ми гуляли, знайомилися. Я ставив прості запитання: “Як тебе звати?”, “Де працюєш?”.
Вона відповіла: «Я працюю музою». Я здивувався, запитав, чи працює вона у підряді Аполлона, Мельпомени чи Кліо — яка саме муза вона є. Відповідь повторювалася: «Я надихаю людей». Я продовжив жартувати, однак дівчина не пояснювала значення «працюю музою». Протягом 15 хвилин ми прогулювалися по району, між нами розвивалася пасивна агресія, бо я її жартував, а вона не могла дати зрозумілої відповіді про свою професію. Зрештою, я так і не зрозумів, ким вона працює, а вона, безперечно, дізналася, що я — комік. Можливо, ми дещо нагрубили одне одному. Враження було максимально яскравим. Зрозумів, що в Tinder багато духовних і моральних людей, але, на жаль, з обмеженими або невисловленими вербальними навичками.»
—
Роксана Тимків
Роксана згадує: «Мені було 18–19 років, я готувалася до побачення з хлопцем, якого познайомила в інтернеті. Ми з подругою домовилися: якщо щось піде не так, вона зробить рятівний дзвінок. Коли я виходила, подруга запитала, що їй казати. Я відповіла: «Скажеш, що сталося щось жахливе».
Побачення пішло не дуже, тож я написала їй, щоб зателефонувала. Не відходячи від хлопця, підняла телефон і не вимикала звук:
— Роксана, приїжджай додому, це терміново!
Я увімкнула акторську гру:
— О Боже! Що трапилося?!
— Сталося щось жахливе!
Все виглядало дуже безглуздо. Зараз розумію, що це була дурна ідея, але тоді це здавалося необхідністю. Просто такий був вік.»
—
Джейхун Сафаров
Джейхун ділиться своєю незвичайною історією: «Це могло б стати ідеальним побаченням, але обставини були специфічні: наступного дня я мав йти до уролога — секс був під забороною. Однак зустріч на Pure вже була призначена, тож скасовувати не хотів.
Я налаштувався на те, що, яким би класним не було побачення, воно не матиме продовження. Все пішло надто добре: ми випили, фліртували, пристрасно цілувалися. Я усвідомив помилку, пішов у вбиральню, освіжився холодною водою, повернувся через 5–7 хвилин і сказав: “Все, давай розходитися”.
Вона спитала, що сталося, я відповів, що «вже пізно». Вона запропонувала підвезти мене додому. Біля мого будинку я хотів поцілувати її лише в щічку, але ми почали знову цілуватися — цього разу не як у кафе. Це тривало хвилин сім, що для прощального поцілунку було надто довго. Після цього я просто сказав: «Добраніч, до зустрічі». Наступного дня я пішов до уролога, трохи з роздратуванням на нього дивлячись.»
—
Ці курйозні та часом незручні історії ілюструють, що навіть у світі гумору любовні пригоди бувають непередбачуваними і комічними. Вони нагадують, що романтика — це завжди сплав піднесених емоцій, несподіваних поворотів та людських помилок.
