Один наземний дрон може замінити кількох бійців у логістиці
В українській армії активно створюються нові посади для роботи з наземними роботизованими комплексами (НРК). Виробники тестують різні варіанти їх модернізації, а військові очікують від держави суттєво більше контрактів на дрони, ніж торік.
Щоб зрозуміти, як ці тренди працюють на практиці, “Телеграф” поспілкувався із засновником Школи НРК і командиром взводу НРК 3-ї ОШБр Віктором Павловим.
Коли почалася повномасштабна війна, Віктор Павлов приєднався до ССО Азов Київ (згодом підрозділ став Третьою штурмовою бригадою). На фронті ініціював створення першого взводу аеророзвідки, брав участь у боях під Бахмутом і разом із побратимами будував систему безпілотних підрозділів у бригаді. Згодом почав працювати над новим напрямком — наземними роботизованими комплексами.
Сьогодні Віктор Павлов розвиває першу в Україні Школу НРК, де готують операторів для всіх Сил оборони. В інтерв’ю “Телеграфу” він розповів, як наземні дрони змінюють бойову логістику, що гальмує їх масове впровадження та чи справді машини незабаром замінять людей в окопах.
Як довго живе робот на фронті і чому він ще не може замінити людину
— Якою сьогодні є головна роль наземних роботів на полі бою?
— Рятувати життя піхоти. Наприклад, замість того щоб бійці пішки тягли вантажі чи перевозили їх на пікапах, це роблять роботи. Завдяки цьому стає менше руху людей по полю бою, а отже зменшується ризик для їхнього життя. Тож зараз наш пріоритет — забезпечити цими технологіями всі підрозділи й перевести логістику на НРК.
— На якій мінімальній та максимальній відстані бійці можуть керувати НРК?
— Залежить від зв’язку й тактики підрозділу. Хтось керує з 10 км, хтось — з 40 км. Можна й далі, але не завжди в цьому сенс. Відстань у 40 км дає достатній рівень безпеки. Крім того, техніку потрібно обслуговувати, ремонтувати, міняти батареї й заряджати. Тому потрібні опорні пункти ближче до поля бою, звідки це все підтримуватимуть і швидко відправлятимуть назад у роботу.
— Чи впливають на роботу НРК ворожі засоби РЕБ?
— Оскільки НРК рухаються по землі, дерева й перепади висот дають їм захист від ворожих РЕБів. Водночас на них впливають наші засоби радіоелектронної боротьби. Тому ми маємо налагоджувати чітку комунікацію з ними. Потрібно знати, коли вмикаються РЕБи, як взаємодіяти в такі моменти і які частоти використовувати. Війна — це великий організм, у якому всі системи мають працювати злагоджено.
— Скільки часу живе на фронті бойова машина? Чи є вона пріоритетною ціллю для ворога?
— Це точно пріоритетна ціль. Тут важливі вміння виконувати місії, досвід і навички. Дрони “живуть” по‑різному: деякі виїжджають і майже одразу потрапляють під вогонь або виходять з ладу; інші ж виконують бойові завдання на сотні кілометрів. Є приклади, коли платформи проїжджали відстань у 500 км, це на полі бою надзвичайно багато. Саме тому потрібно зважати й на тактику, і на логістику, і на технічну надійність.
— Чи можуть наземні дрони повністю замінити бійця в окопі?
— У майбутньому — так. Зараз — ні. Ми рухаємось у цьому напрямі, але ще не готові технологічно й процесуально.
Наприклад, якщо замість людей ми поставимо дрони, то для них треба облаштувати якесь укриття. Хто це зробить? Люди. НРК треба ремонтувати, їх потрібно розвантажувати та перезаряджати зброю — знов потрібні люди. Поки дрон не стане повністю автономним, піхота буде потрібна.
Ще одна важлива проблема — захист НРК. Дрони великі й помітні, їх треба ховати або інакше забезпечувати захист від загроз, зокрема від FPV‑атак. Це можуть бути захищені пункти розміщення або засоби самозахисту. Без цього роботи вразливі й можуть швидко виводитися з ладу. Потрібно послідовно розвивати всі компоненти, щоб система могла працювати автономно й безпечніше для людей.
Наземні дрони запускають FPV та беруть росіян у полон
— А в яких сценаріях НРК замінюють людину вже зараз?
— НРК вже виконують частину людських обов’язків. По-перше, це логістика: раніше воду, їжу й боєприпаси несли люди, тепер це часто роблять наземні роботизовані комплекси. Якщо раніше людина йшла й ризикувала опинитися під обстрілом, стати 200 або 300, то тепер поїде дрон. Так, його можуть знищити, але людина лишається цілою. Ось це перший і найважливіший ефект.
Друге — це інженерна функція, мінування. Раніше цим займалися інженери-сапери, зараз це роблять дрони.
І третє — вогнева підтримка під час оборонних та наступальних дій. Будь-яку зброю, — кулемети, гранатомети, — можна поставити на турель на наземні роботизовані комплекси і використовувати. Зараз цей напрямок поступово розвивається. Наприклад, у нас у 3-й штурмовій бригаді вже створили роту ударних наземних роботизованих комплексів.
Камікадзе ми теж відносимо до ударної компоненти. У нас вже були випадки їх успішного застосування, коли хлопці з підрозділу NC13 взяли в полон ворога. Спершу FPV-дрони й НРК-камікадзе розбили бліндаж, а коли до нього наблизився наземний робот, окупанти, аби уникнути підриву, негайно відмовилися від опору і здалися.
— Ми багато чули про повітряні “дрони-матки”. А чи може НРК використовуватись як платформа для запуску БПЛА?
— Звісно. Це вже тестується. НРК можуть виконувати роль пускових майданчиків для FPV‑дронів та віддалених запусків. Вони стоять на варті, очікують наказу, і в потрібний момент відбувається запуск.
“НРК — це розхідник”: скільки потрібно армії й скільки коштують наземні дрони
— Скільки наземних роботизованих комплексів потрібно ЗСУ сьогодні?
— За відкритою інформацією, держава законтрактувала в цьому році 10–15 тисяч наземних роботизованих комплексів. Чи достатньо цього? На рік достатньо, але рік уже закінчується.
Потрібно розуміти, що наземні дрони — це розхідний матеріал, тож їх потрібно багато. НРК знищують, але це краще, ніж загине людина. Під час евакуації краще, щоб дрон евакуював поранених, ніж це робитиме група з двох-чотирьох осіб.
Я впевнений, що кількість НРК на балансі війська буде зростати, тому що збільшується кількість підрозділів з відповідними штатними структурами, а також використання роботів стає більш інтенсивним.
Я думаю, що на наступний рік армії потрібно буде близько 30 тисяч НРК. Це моя суб’єктивна думка, приблизна оцінка, виходячи з розуміння втрат і масштабування.
— Яка середня ціна НРК у порівнянні з БПЛА?
— Дивлячись який це наземний роботизований комплекс, але загалом вони дешевше, ніж, скажімо, Bayraktar. Якщо порівнювати з FPV-дроном, то НРК, звісно, дорожчий. Умовно, він буде коштувати 10 000 доларів, а FPV — 500 доларів.
Іноземні НРК коштують більше: деякі 160 000 або навіть 300 000 євро. В Україні ціни значно нижчі. Залежно від розміру та характеристик, вартість дронів варіюється від 10 до 50 тисяч доларів.
Українські НРК мають кілька важливих переваг. По-перше, вони значно дешевші за аналоги. По-друге, саме в Україні зараз найбільше виробників таких комплексів і найбільше практичного досвіду їх застосування. По-третє, вони доводять свою ефективність безпосередньо на полі бою.
— Щодо вітчизняних НРК: з яких компонентів вони зібрані — українських чи китайських?
— У наземних роботизованих комплексах Сил оборони України використовуються різні міжнародні компоненти, зокрема і китайські.
Перед українськими виробниками стоїть завдання локалізувати ці компоненти та зменшити залежність від певних постачальників.
Близько половини всіх застосувань НРК у Силах оборони припадає на Третю штурмову
— Скільки відсотків усіх застосувань НРК припадає на Третю штурмову?
— Наша бригада перевозить понад 100 тонн вантажу на місяць. Близько 40-50% всіх застосувань НРК в Силах оборони припадає на Третю штурмову. Ми дуже активно використовуємо наземні роботизовані комплекси. Це пов’язано зокрема і з тим, що ми першими почали системно та масштабно розбудовувати цей напрямок: перша штатна структура НРК з’явилась саме в нашій бригаді.
Водночас з’являються і нові підрозділи наземних роботизованих комплексів. Ми, як бригада та корпус, передаємо свій досвід і у нашій Школі навчаємо бійців з усіх Сил оборони.
Проблема в тому, що часто підрозділу просто спускають штатну структуру НРК – фактично дають “порожні клітинки”. Щоб їх заповнити, потрібно знайти людей і навчити їх. Вони мають зрозуміти, як застосовувати дрони, які моделі обирати, як їх ремонтувати, як ними управляти та як планувати операції.
Попит на НРК зростає з кожним днем. Більшість підрозділів вже зрозуміли, що дрони — це корисно. Буквально нещодавно вийшов наш сюжет про те, як дрон врятував пораненого бійця. Хлопець давав інтерв’ю, у нього було кілька турнікетів на нозі, стан тяжкий. І він сказав: “Якби не НРК, я був би точно двохсотим”. Це лише один випадок, який потрапив на камеру. А взагалі наші хлопці щотижня за допомогою НРК евакуйовують десятки поранених.
Як виникла Школа НРК і хто її фінансує
— Як і чому виникла ідея створити Школу НРК на базі Третьої штурмової бригади?
— Все просто і логічно. Два роки тому, коли ми активно почали використовувати наземні роботизовані комплекси, нам потрібно було навчати власні підрозділи, потім ми передавали досвід іншим бригадам. Так ми дійшли висновку, що потрібна окрема Школа НРК. Крім того, це частина рекрутингу — ми збираємо людей і готуємо їх для підрозділів.
Зараз у нас є два курси — базовий для цивільних та поглиблений для військових. Сьогодні черга на військовий курс розписана вже на сім місяців. Тому наш головний виклик нині — підготувати ще більше інструкторів, щоб пришвидшити навчальний процес.
— Ви навчаєте військових на безоплатній основі? Чи очікуєте фінансове відшкодування від держави?
— Військових ми навчаємо безплатно. Щоб забезпечувати таку можливість та утримувати Школу, ми займаємось фандрейзингом, шукаємо фінансування. Наразі це не державні кошти.
Втім ще торік Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1129 щодо сертифікації шкіл зовнішніх пілотів (операторів) безпілотних літальних апаратів”. У 2025 році внесли зміни, додавши НРК і морські дрони.
Цей документ передбачає, що держава планує компенсувати частину витрат на навчання кожного військового. Водночас, наскільки мені відомо від кількох керівників шкіл БПЛА, механізм компенсації на літальні апарати не працював. Представники державних навчальних центрів мали приїжджати, проводити екзаменацію, фіксувати результати та передавати їх далі, після чого школи мали отримувати кошти. Але, ймовірно, через брак персоналу ці люди на іспити просто не приїжджали. Однак я не знаю, якою є ситуація наразі.
Якщо система справді запрацює, і держава буде компенсувати вартість навчання, це дозволить покривати частину витрат школи, розширювати її й навчати ще більше людей.
Без майстерень та інженерів система НРК не працюватиме
— Зараз ви плануєте запуск нового — інженерного — курсу. Чому виникла така необхідність?
— Ми плануємо розширити Школу: на площі 500 м² ми хочемо облаштувати додаткові локації, побудувати гараж і лекторій для інженерного курсу, у рамках якого ми готуватимемо майстрів для роботи в бойових підрозділах НРК. Декілька тижнів тому ми вже розпочали демонтажні роботи.
Інженери — це дуже важливо. Без інженерії, без майстерні та майстрів система не працюватиме ефективно. Перед тим як почати застосовувати наземний роботизований комплекс в бою, його треба адаптувати: щось доробити, налаштувати зв’язок тощо.
Після виконання місії дрон повертається, і його обслуговують — відновлюють після ушкоджень, лагодять колеса, антени, перевіряють усі системи, щоб його можна було знову застосовувати. Це схоже на “піт-стоп” у Формулі-1, коли машина приїжджає, навколо неї за секунди стає 18 людей, кожен з яких чітко знає свою задачу. Вони роблять кілька рухів — і машина знову готова до дії.
— Що наразі потрібно для повноцінного розгортання НРК у підрозділах?
— Бажання командирів. Його зараз немає на всі 100%, але з кожним успішним кейсом застосування НРК воно з’являється. Потрібно розуміти, що є операційна діяльність і завдання, які нікуди не зникають — їх треба виконувати, і не завжди командування має час вдаватися у щось нове. Проте результати не залишаються непоміченими, всі бачать ефективність.
Для розгортання НРК потрібні штатні структури та забезпечення. На щастя, зараз є підтримка держави: вона контрактує і закуповує багато дронів. Якщо у 2024 році бригади закуповували все власними силами, завдяки волонтерським ресурсам чи субвенціям, то у 2025 році процес став набагато легшим.
Далі залишаються виклики: створення та забезпечення майстерень інструментами, компонентами, запчастинами; облаштування пунктів управління. Потрібні монітори, дрони, антени, системи живлення, генератори; машини для перевезення всього цього; люди, які обслуговуватимуть техніку.
Це складний механізм, і він потребує комплексного підходу. Але я впевнений: чим швидше ми інтегруємо НРК в усі підрозділи Сил оборони, тим більше життів зможемо врятувати.
