На Покровському напрямку російські окупаційні війська роблять ставку на інфільтрацію та удари по українських тилах і логістичних маршрутах. Крім того, ворог користується величезною чисельною перевагою: тут і на інших пріоритетних ділянках фронту співвідношення сил становить 1:18. Чому ворогу вдається просочуватися в наші тили? Проблема не тільки в нестачі особового складу в Сил оборони, через що виникають “проломи” в обороні, а й у недостатній кількості протипіхотних і протимінних полів.
Хороша новина в тому, що Сили оборони змогли розтиснути “кліщі” ворожого оточення в районі Покровської “кишені”, і це дозволило українським захисникам перевести подих. Але говорити про справжню стабілізацію на цій ділянці рано.
Окупаційна армія веде безперервний наступ протягом понад двох років. Завдяки чому це можливо? Найбільший ресурс країна-агресор отримує за рахунок виторгу від продажу зерна, нафти, газу, вугілля та добрив у чотири регіони планети – у Китай, Індію, Туреччину та низку країн ЄС. У цій ситуації найефективнішим засобом скорочення ресурсу противника залишається знищення його об’єктів нафтоперероблення та газовидобування.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Як ви розцінюєте ситуацію, яка сьогодні склалася на Покровському, найнебезпечнішому напрямку? За оцінками аналітиків Інституту вивчення війни, активність ворога там дещо знизилася. На вашу думку, чи може це свідчити про якусь тенденцію, дуже позитивну для нас, про те, що сили ворога дійсно починають виснажуватися?
– 86 бойових зіткнень за минулу добу саме на Покровському та Мирноградському напрямках, тому говорити про значне зменшення бойових дій я б не ризикнув. Так, на піку бойових зіткнень їх було під сотню, але говорити про значне зменшення бойових зіткнень не доводиться.
Вважаю, що нині противник продовжує накопичувати відповідні сили, засоби та ресурси для подальших атак. У принципі, ми з вами маємо розуміти, що ключовий фактор, який впливає на ситуацію на полі бою, – це фактор ресурсів.
Так, противник не має можливості масовано використовувати в міській забудові бронетехніку. Бо оборона, створена українськими дроноводами, повністю позбавляє росіян переваги в цьому компоненті. Не одним дроном, так десятком, але будь-який танк у сараї, з мангалами, з величезною кількістю систем радіоелектронної боротьби буде перетворений на палаючий факел.
А це означає, що противник і далі продовжуватиме свою тактику інфільтрації на території Покровська і битиме по наших тилах, по наших логістичних маршрутах, вважаючи, що в такий спосіб він поступово вихолостить наші оборонні можливості.
Ситуація на цій ділянці фронту залишається вкрай складною. І ця складність зумовлена не тільки інфільтрацією, але насамперед спробами противника бити по наших тилах. Те, що ми частково змогли розширити, розтиснути кліщі оперативного оточення в районі Родинського і в населеному пункті Перше Травня на південний захід від Покровська, певною мірою дає нам можливість перевести подих.
Але говорити про повну стабілізацію ситуації на цій ділянці фронту я не ризикну, тому що величезну кількість ресурсів ворог перекинув туди. Я бачив різні цифри. Хтось каже 100-110 тисяч росіян, хтось 170 тисяч. Зрозуміло, що одномоментно цю армаду задіяти неможливо, тому що вони будуть буквально під прицілом українських дронів, українських артилерійських снарядів. Тому та тактика, яку ми зараз спостерігаємо, залишатиметься в тому самому форматі, тобто інфільтрація і удари по наших тилах.
Я думаю, що найскладніша ситуація для наших захисників Мирнограда. Фактично бойові дії в самому населеному пункті не тривають, але через великі ризики із забезпеченням нашого гарнізону, що діє на цій ділянці фронту – а там задіяно підрозділ двох десантно-штурмових бригад Збройних сил України, – є дуже серйозні ризики.
Низка військових експертів вважають, що нашим захисникам Мирнограда було б непогано в межах маневреної оборони відійти від південних передмість міста і в такий спосіб скоротити лінію фронту, тим самим ущільнивши наші бойові рубежі та лінію оборони.
– Ви сказали про інфільтрацію. Дійсно ворог намагається просочуватися в нашу оборону. Завдяки чому це взагалі можливо? Це недоліки наших фортифікацій, оборонних споруд, брак особового складу чи щось іще?
– Я думаю, це комплексна проблема. Перша причина – відсутність достатньої кількості особового складу. Між спостережними постами наших Сил оборони знаходяться досить великі проломи. Плюс особливість ведення бойових дій нині така, що наші рубежі й позиції робляться приховано так, щоб противник їх не вистежив. Тому що будь-який підрозділ, який позначив себе на місцевості, залишається об’єктом уваги російських дроноводів, пілотів, які запускають КАБи, артилеристів. І доти, доки вони цю позицію не знищать, вони навряд чи заспокояться. Тому приховане розміщення на місцевості часто змушує наших військовослужбовців не проявляти себе на позиціях.
Цілком можливо, що окрім недостатньої кількості особового складу та розрідженості наших спостережних постів і оборонних рубежів та позицій, є ще й чинник недостатніх заходів щодо інженерних та фортифікаційних робіт: свого часу було створено недостатню кількість протипіхотних та протимінних полів. Або, можливо, противник зміг провести заходи щодо деблокади цих рубежів у частині знищення тих засобів, які встановлювали наші інженери на цих напрямках.
Ну і безумовно фактор тотальної чисельної і матеріально-технічної переваги на цій ділянці фронту. У відкритих джерелах є інформація про те, що на пріоритетних для противника рубежах і позиціях його перевага може досягати співвідношення: на одного українця 14-18 російських військовослужбовців. Якщо військова книжка каже, що для того, щоб противник мав перевагу на полі бою, йому достатньо переваги один до трьох, то уявіть собі, наскільки високою є щільність російських сил і засобів на пріоритетних напрямках.
– Ми бачимо, що ворог намагається активно діяти вздовж дуже протяжної лінії фронту на сході нашої країни. Фактично він перебуває у стані наступу з жовтня 2023 року, тобто вже понад два роки. Як ви думаєте, наскільки в нього вистачить ресурсу і коли цей ресурс може вичерпатися? Адже ми розуміємо, що йдеться не тільки про перевагу в живій силі, про яку ви сказали, але цю живу силу необхідно чимось озброїти, надати техніку й обмундирування тощо.
– Зерно, нафта, газ, добрива, вугілля. Саме ці складові Російської Федерації активно вивозяться за кордон. Сумарно чотири регіони нашої планети – Китай, Індія, Туреччина і деякі країни Європейського Союзу – закуповують цієї продукції в РФ на суму 550 мільярдів доларів на рік. Плюс є й інші покупці, чий обсяг закупівель російських ресурсів значно менший, проте ресурси є. У принципі, цих грошей достатньо для того, щоб щонайменше три роки вести повномасштабну війну у форматі російсько-українського протистояння.
Днями я читав дослідження на одному з російських Z-пабліків. Вони дуже нервуються через те, що НАТО в межах превентивних заходів може заблокувати чотири порти в Балтійському морі. Усть-Луга, Кронштадт, Калінінград. Вони переживають, що можуть втратити до 150 мільярдів доларів надходжень до російського бюджету через неможливість вивозити морськими торговельними шляхами ці самі російські ресурси.
Так, у росіян є ресурси на ведення війни. На жаль, серед усіх санкцій, які нині реалізовуються в західному світі, найефективнішими залишаються “санкції” імені генерала Василя Малюка. Наші удари по російській нафтопереробці, по газовидобутку, по газотранспортуванню. В Усть-Лугу також прилітало.
Ключовий фактор, який дає змогу росіянам понад два роки вести активні наступальні дії, полягає у своєчасному поповненні російського бюджету, більша частина якого спрямовується на фінансове забезпечення російсько-української війни.
