У Варшаві 13-14 листопада відбувається Міжнародна виставка-конференція «Rebuild Ukraine», у якій взяв участь і віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка.
У кулуарах міжнародного форуму в інтерв’ю кореспондентові Укрінформу він розповів, зокрема, про реакцію міжнародних партнерів на корупційний скандал в українській владі, подальші перспективи інтеграції України до ЄС та НАТО, «репараційний пакет» та деякі особливості українсько-польських відносин.
УКРАЇНА ВЕДЕ ПОЗИТИВНУ КОМУНІКАЦІЮ З УГОРЩИНОЮ У ПИТАННЯХ НАЦМЕНШИН
– Пане віцепрем’єре, як міжнародні партнери відреагували на корупційний скандал в українській владі? Які месиджі ви почули від них, і як Україна на це реагуватиме?
– Реакція наших партнерів повністю збіглася з нашою реакцією на цей скандал. З одного боку, це не скандал, а офіційне розслідування НАБУ і САП, і, відповідно, це – офіційна кримінальна справа.
Для нас важливо, щоб вона завершилася якомога швидше й ефективніше для української влади. Це те, що ми почули від наших партнерів. Для нас важливо не чекати вироків, а зробити усе, щоби причини, які могли до цього призвести, були усунуті. Двоє міністрів подали у відставку, і це нормальна європейська політична культура.
Для нас – українського уряду й усієї української влади – важливо було, щоб це відбулося. Ми раді, що Президент Зеленський дуже чітко підкреслив, що цим міністрам не місце в уряді. Крім того, ми як уряд вжили заходи для того, щоб посилити корпоративне управління в «Енергоатомі». Зараз ми працюємо над створенням Наглядової ради, яка б забезпечила кризовий менеджмент. Уряд звільнив і відсторонив усіх посадових осіб “Енергоатому”, які були присутні на плівках прослуховування, відповідно до офіційної інформації НАБУ. Вчора було прийняте відповідне розпорядження з цього приводу. Ми реагуємо миттєво, і така однозначність і чіткість позиції української влади знаходить відгук у наших партнерів.
Ми чули заяви Марти Кос (Єврокомісарка з питань розширення ЄС, – ред.) й інших лідерів, я говорив на цю тему на зустрічах з колегами, зокрема з польськими міністрами.
Ми чітко побачили, що оцінка дій української влади у відповідь на цю кризу з боку західних партнерів є позитивною. Зрозуміло, що масштаб проблеми потребує великої уваги. Очевидно, що в даному випадку ми розраховуємо на допомогу і європейських інституцій, і колег з інших урядів у вирішенні цієї проблеми. Для нас важливо рухатись далі дорогою реформ, інтеграції до Євросоюзу і мати можливість відповідати на ті виклики, які зараз є в енергетичній системі України.
– Як цей скандал може вплинути на процес євроінтеграції України, враховуючи, що відразу після цього почали звучати заяви недружніх до України політиків, на кшталт угорського прем’єра Віктора Орбана, що це є доказом того, що Україну не варто підтримувати..?
– Тут треба зауважити: крім Віктора Орбана, таких заяв ніхто не робив.
Позиція прем’єр-міністра Угорщини давно відома. Водночас ми працюємо над тим, щоб пояснити угорському уряду, що не варто все сприймати в чорному світлі. І ми бачимо ознаки того, що вони входять у комунікацію. Нещодавно ми отримали їхні коментарі на наші пропозиції щодо врегулювання питань по національних меншинах, але це окрема тема.
– Позитивні коментарі?
– У цілому так. Там немає ніяких великих речей, а багато деталей. Це дискусія щодо нюансів як з нашого, так і їхнього боку.
А щодо реакції західних політиків, ми скоріше почули об’єктивну оцінку, що уряд реагує правильним шляхом швидко, чітко і однозначно очищаючи свої лави, що антикорупційні інституції працюють. Це саме те, на чому наголошувалось і у звіті Єврокомісії про розширення, у попередніх робочих звітах, і документах, а також пріоритетах, які є в переговорному процесі. Тому на сам переговорний процес цей скандал не вплине. Очевидно, що, як і будь-яка корупційна проблема, вона потребує належного реагування. Ми реагуємо і сподіваємось, що ця реакція дасть позитивні результати для того, щоб вичистити корупцію з енергетичних компаній. І ми бачимо, що нас готові у цьому підтримувати і держави-члени Євросоюзу, і європейські інституції.
ПРАЦЮЄМО, ЩОБ ДО КІНЦЯ РОКУ ВСІ ШІСТЬ КЛАСТЕРІВ БУЛИ ГОТОВІ ДО ВІДКРИТТЯ
– Якими ви бачите перспективи відкриття перших переговорних кластерів щодо інтеграції України до ЄС: це може відбутися до кінця цього року чи вже у наступному? А може, все ж таки треба буде чекати результатів виборів у деяких країнах?
– На сьогодні ми працюємо над тим, щоб до кінця року всі шість кластерів були готові до відкриття.
І цей темп ми витримуємо, бачимо, що як Україна, так і Єврокомісія набрали темп у підготовці переговорних документів. Україні залишилося схвалити переговорну позицію по двох кластерах – четвертому і п’ятому. Єврокомісія так само завершує роботу над четвертим і п’ятим кластерами, які є останніми, і передає їх в Раду ЄС, яка дає свої висновки. Тому наша задача на кінець року вийти на порозуміння з державами-членами Євросоюзу, що в переговорному процесі з Україною і Молдовою не буде перерв, незважаючи на блокування (з боку Угорщини, – ред.).
– Ми продовжуватимемо йти в одному блоці з Молдовою, нас не роз’єднуватимуть?
– Так. Для нас важливо забезпечити, що мета України і Молдови –завершити переговори у 2028 році. Це визнала також Єврокомісія. Це наш спільний пріоритет – України, Молдови і Європейського Союзу. Для того, щоб це зробити, нам потрібно уникнути будь-яких перерв. Власне, про це ми маємо домовитись до кінця року. І ми бачимо такий величезний консенсус, що навіть попри досить малі шанси того, що Угорщина змінить свою думку, ми продовжуємо цю технічну роботу разом з Єврокомісією. Всі плани, звіти, заходи із впровадження – а це величезна робота щодо внутрішніх змін в Україні – продовжуватимуться дуже швидкими темпами.
Паралельно ми працюємо щодня з угорським урядом. І я думаю, що ми переконаємо їх змінити свою думку швидше, ніж всі собі це уявляють.
– На грудневому засіданні Ради ЄС має бути остаточне рішення щодо «репараційної позики» для України. Якими є перспективи отримання позитивного рішення, чи вдасться розблокувати спротив Бельгії, Словаччини?
– Це все дискусії, що ведуться в кожному конкретному контексті. У четвер президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своєму виступі в Європарламенті досить чітко сказала, що робота над репараційною угодою триває.
Є також альтернативи, але очевидно, що «репараційна позика» є найбільш дієвим і чітким проєктом. Він є дуже великим і складним. Тому те, що виникло питання з боку Бельгії, є природним. Є також багато різних нюансів, які обговорюють інші держави. Але при цьому ми бачимо, що відбувається дуже конструктивний рух. У даному випадку це та стадія, коли обговорюються дуже делікатні точкові моменти. Узагальнюючи оцінки – «все добре» чи «все погано», – вони не до кінця корелюють з тим, що обговорюється. Адже обговорюється, справді, якийсь дуже тонкий нюанс.
– А як ви ставитеся до пропозиції Єврокомісії про те, що інші країни, зокрема Велика Британія, Канада, Японія, також можуть здійснювати «репараційні позики» на тих самих засадах, що й країни ЄС?
– Це не нова пропозиція, вона і раніше обговорювалася на зустрічах «Групи семи» і під час осінніх зборів Світового банку й МВФ. Це достатньо важливий аспект, адже заморожені російські активи є не лише в Бельгії, не лише в державах-членах ЄС, але й в інших країнах. Солідарність всіх наших партнерів є дуже важливою. Тому ми підтримуємо ідею, щоб аналогічні інструменти працювали і в інших країнах, які мають достатньо значні суми заморожених російських активів.
КРАЇНИ НАТО ЗАЦІКАВЛЕНІ У ВИВЧЕННІ ДОСВІДУ УКРАЇНИ
– До Варшави ви приїхали з Брюсселя, де взяли участь у засіданні Ради Україна-НАТО, також зустрілися з генсеком НАТО Марком Рютте. Які месиджі ви почули від колег по євроатлантичному напрямі України?
– Україна і НАТО також комплексно розвивають відносини, у державах-членах Альянсу є великий інтерес до співпраці з вивчення досвіду України.
– З цією метою нещодавно запрацював Центр НАТО-Україна JATEC у Бидгощі…
– Так, у тому числі. Є також інші інструменти, які працюють. Ми бачимо непохитну підтримку інструментів співпраці і допомоги Україні в межах НАТО, зокрема PURL (Prioritized Ukraine Requirements List, – ред.) та інших. Тому очевидно, що інфраструктура НАТО є дуже хорошим майданчиком посилення взаємодії держав, які підтримують Україну. Це все розвивається і допомагає наповнити практичним змістом і наблизити кінцеву мету – вступ України до НАТО. І ми бачимо, що з цієї перспективи всі без винятку держави-члени Альянсу готові розвивати співпрацю з Україною.
УКРАЇНА БАЧИТЬ ІНТЕРЕС КОНКРЕТНИХ ЗАХІДНИХ КОМПАНІЙ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ В УКРАЇНІ
– Ви взяли участь у Варшаві в конференції «Rebuild Ukraine», зустрічалися тут з колегами зі Швеції, Естонії, інших країн. Як ви бачите перспективи співпраці в контексті відбудови України?
– Зустріч з міністром торгівлі і міжнародного розвитку Швеції взагалі була феноменальна. Ми зустрічалися у невеликій переговорній кімнаті, і там були присутні представники багатьох шведських компаній. Ми бачимо інтерес конкретних компаній до реалізації проєктів в Україні. Це саме те, про що ми мріяли: це не лише сфера якогось дипломатичного діалогу між урядами, це наповнене конкретними проєктами, роботою конкретних компаній.
Очевидно, у нас виробляється інструментарій, міжурядові угоди, в рамках яких ми можемо скоординувати дії бізнесу, влади, адже проєкти в Україні потребують страхування від воєнних ризиків і певного зменшення вартості грошей, тому що ризики діяльності в Україні через війну є вищими. Тобто всі ці речі ми вже навчилися робити з різними країнами по-різному. Зараз ми оголосили відбір фінансового радника в Американсько-Український інвестиційний фонд, який створили навесні. Тобто все розвивається і наповнюється практичним змістом. Тому всі зустрічі у Варшаві – це більше про координацію і подальші кроки, це дуже предметні розмови.
– На які позитивні практичні результати ви очікуєте за результатами цієї конференції?
– Міністерство економіки, як головний гравець у цій царині, підіб’є підсумки. Але з того, що я бачу, – насправді, це дуже вдалий захід. Принаймні з кількості учасників видно, наскільки це жива матерія допомоги України у відбудові і як вона допомагає тут і зараз.
Тому що у 2022 році ми були зорієнтовані на відбудову після війни. Це була велика обіцянка, яка вдихнула надію в Україну. А зараз ми використовуємо ці інструменти для того, щоб реагувати на ті кризи, які створює Росія, знищуючи нашу енергетичну систему.
І ми маємо дуже багато інструментів міжурядової фінансової допомоги: допомоги конкретним обладнанням й участю компаній, участю різних інвестиційних державних і приватних фондів. Тобто у нас є дуже ефективний інструментарій, і нам важливо його використати. І це те, що робить український уряд. Ми навіть дещо скоротили тут свою присутність, тому що реально в Києві 24/7 відбувається робота з усунення криз в енергетичному секторі. Очевидно, що корупційні скандали не додають легкості у цьому процесі. Але не треба забувати, що у нас є багатогодинні, інколи багатоденні блекаути, і багато міст живуть під ризиком відсутності води, тепла і електроенергії в зимовий період. Тому ведеться титанічна робота. І дуже часто це робота з використанням усіх тих інструментів, які обговорюються сьогодні тут, у Варшаві.
– Наступна велика конференція з відновлення України, яка цьогоріч була в Римі, наступного року відбудеться у польському Гданську?
– Так, це обговорюється. Треба дочекатися офіційного анонсу. Остаточне оголошення від польського та українського урядів буде невдовзі, найближчими днями.
СПІВПРАЦЮ КИЄВА І ВАРШАВИ ТРЕБА ЦЕМЕНТУВАТИ ВЕЛИКИМИ ІНФРАСТРУКТУРНИМИ ПРОЄКТАМИ
– Ви зустрілися у Варшаві з польськими колегами – віцепрем’єром, міністром закордонних справ Радославом Сікорським і міністром фінансів й економіки Анджеєм Доманським. Про що розмовляли?
– Порядок денний не змінюється: економічна й інфраструктурна співпраця. Для віцепрем’єра Сікорського і міністра Доманського – це пріоритети номер один, для мене це також пріоритетні питання. Я справді вважаю, що ми маємо цементувати великими інфраструктурними проєктами нашу спільну співпрацю, політичну, дипломатичну й військову підтримку Польщею України, а також інтеграцію наших суспільств, яка, на жаль, у дуже в багатьох аспектах зумовлена війною. Ми націлені на це разом. Ми домовились пришвидшити організацію міжурядової комісії з питань економічного співробітництва, наповнити її конкретною роботою.
– Коли відбудеться її засідання?
– Ми орієнтуємось на перший квартал наступного року. Ми хочемо дуже серйозно проговорити конкретні кроки по інфраструктурних проєктах, як по їх списку, так і по тому, як їх реалізувати. Ми бачимо збільшення присутності Банку національної економіки (BGK) Польщі в Україні, ми вже направили на ратифікацію угоду (про статус BGK в Україні, – ред.). Ми бачимо, як вони працюють, які програми розвивають і як це може допомогти Україні. Є багато різних проєктів від польського уряду, і тому це пріоритет для всіх моїх співрозмовників.
Я обговорював з польськими партнерами питання допомоги в межах НАТО, зокрема функціонування Центру НАТО-Україна в Бидгощі тощо. Ми також звернули увагу на підготовку Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC 2026, – ред.), про те, як її наповнити змістом. З польськими колегами я обговорив багато практичних речей. Ми націлені на те, щоб закласти як політичний, так й реальний фундамент, зокрема в інфраструктурних питаннях. Це наш пріоритет, це номер один на додаток до всеосяжної підтримки Польщі, за яку ми безмежно вдячні.
– В українсько-польських відносинах найгарячішими питаннями є складна історія й економіка. У Польщі доволі часто говорять про необхідність обмеження імпорту з України окремих нових видів товарів. Яка ваша думка з цього приводу?
– Насамперед треба пам’ятати, що польський експорт в Україну більше ніж удвічі більший за український експорт до Польщі. Всесвіт українсько-польської торгівлі надзвичайно багатий. Там є багато різних чутливих питань. І ми сьогодні теж обговорювали, яким чином їх врегулювати. У першу чергу, ми повинні це робити через розмови і взаєморозуміння, ще до того, як це набуває політичного забарвлення. Ми готові до таких розмов як в межах міжурядової комісії, так і в ad hoc-форматах (щодо окремих питань, – ред.). Ми бачимо налаштованість на цю роботу. Якими б чутливими не були торгівельні питання, їх можна врегулювати. Це мій досвід, і я впевнений, що так і буде.
Питання історії – це тема для окремих розмов. Я вважаю, що яким би складним не було це питанням, ми повинні концентруватися на кроках, які наближають нас до спільного розуміння і хорошого добросусідства, максимально братерських відносин. Для мене це важлива особиста тема. Я вважаю, що належним чином артикулюючи це питання і співпрацюючи, наприклад, у питаннях ексгумацій, ми знайдемо шлях до того, що це перестане сприйматися як проблема у відносинах між нашими суспільствами.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото автора
