Коли я дізнався, що Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка привіз до Польщі свою нову постановку «Макбет», стало зрозуміло — це не просто гастролі. Це подія, яка підсилює голос України у світі й показує, що культурний фронт живе навіть під час війни.
Міжнародна прем’єра пройшла у Гданську, а за кілька днів постановку показали у Варшаві. Зал був заповнений повністю — і це найкращий доказ того, що українське мистецтво цікаве, конкурентне і здатне захопити іноземну публіку.
Що відомо про постановку
Постановку створив режисер Іван Уривський — відомий своїми глибокими та символічними інтерпретаціями. Він перетворив класичну трагедію на сучасне переосмислення теми влади, зла та людської одержимості.
У головних ролях:
- Олександр Рудинський — Макбет
- Мальвіна Хачатрян — Леді Макбет
- Іван Шаран — Банко
- Дмитро Чернов — Дункан
- Ренат Сєттаров — Макдуф
- Леонід Шеревера — Малкольм
Польська публіка побачила історію, яка хоч і була написана кілька століть тому, звучить дуже актуально. І саме в цьому сила сучасної української інтерпретації.
Чому це важлива подія
Я відчуваю, що ця прем’єра стала однією з тих подій, які формують міжнародний образ української культури.
Тут сходиться кілька аспектів:
- український театр доводить свою конкурентність на європейській сцені
- мистецтво стає інструментом культурної дипломатії
- класика оживає через теми, які перегукуються з реальністю
- глядачі з Польщі вкотре отримали нагадування про силу української ідентичності
Для багатьох відвідувачів це була не просто вистава, а міст між двома країнами, які стоять поруч у непрості часи.
Атмосфера та сценічні рішення
Уривський використав сучасні цифрові елементи, аби підсилити образи відьом та демонів. Їхня присутність на сцені виглядала як всевидячі цифрові сутності, що спостерігають за героями.
Поєднання традиційних сценічних рішень з мультимедійними ефектами створювало відчуття постійної напруги. Наче зло, яке штовхає Макбета до зради та вбивства, стало майже відчутним.
Такі деталі перетворили постановку на сучасний перформанс, що відкриває новий погляд на шекспірівську класику.
Як це вплине на український театр
Міжнародні прем’єри — це завжди імпульс до розвитку. Я бачу кілька очевидних наслідків:
- український театр отримує більше можливостей для гастролей
- відкриваються шляхи для колаборацій та обміну досвідом
- світова аудиторія починає краще розуміти українську культуру
- зростає інтерес до української мови й театральної школи
Це створює фундамент для нової хвилі українського театру, який упевнено виходить за кордони.
Що може почути глядач у цій історії
Коли сидиш у залі й спостерігаєш, як сюжет про владу, страх і одержимість розгортається перед тобою, неможливо не провести паралелі з реальністю.
Це історія не лише про Макбета — вона про країни та людей, які борються з тінями, з відповідальністю, зі спокусами, з уявними ворогами.
Українська мова на сцені Варшави звучала потужно, актуально та по-особливому щиро. І я переконаний, що таких моментів буде дедалі більше.
