Der Tagesspiegel: Пане Умланд, після зустрічі з українцями та іншими європейцями в Женеві США оголосили про зміни в своєму плані припинення агресивної війни Росії. Чи є це успіхом?
Андреас Умланд: Так, можна так сказати. Однак це не перекреслює той факт, що цей план з 28 пунктів у його первісному вигляді взагалі з’явився, і це викликає занепокоєння. Наразі є ознаки того, що ця нібито американо-російська позиція насправді виходила з Москви, і цей документ був принаймні частково прийнятий у Вашингтоні. І це виглядало небезпечно.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На вашу думку, в яких частинах плану найяскравіше видно російський почерк?
Перш за все, вимоги, які явно суперечать міжнародному праву. Наприклад, вимога, щоб Київ відмовився від контролю над певними територіями України, щоб захоплені Москвою території були визнані російськими, або щоб українська армія була скорочена до 600 000 без консультацій з Києвом. Це серйозні порушення територіальної цілісності та суверенітету держави – вже не кажучи про те, що деякі пункти просто неможливо реалізувати.
Більше по темі
Фон дер Ляєн назвала три пріоритети ЄС для миру в Україні
Президенткаа ЄК заявила, що Україна потребує надійних, довгострокових і достовірних гарантій безпеки в межах ширшого пакету заходів, які відвернуть і стримають будь-які майбутні напади з боку Росії.
Що ви маєте на увазі?
Наприклад, у пункті 26 плану зазначено, що всі сторони конфлікту отримають «повну амністію» за свої дії. Мені цікаво, як таке формулювання взагалі може з’явитися в такому документі. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Владіміра Путіна. Рада Європи вирішила створити спеціальний трибунал для розслідування російських воєнних злочинів. Обидві ці інституції є автономними і не можуть бути обмежені дво- чи тристоронньою угодою.
Або візьмемо членство в НАТО, від якого, згідно з цим планом, Україна повинна відмовитися: існує декларація НАТО 2008 року, в якій зазначається, що в майбутньому Україна стане членом альянсу. Незрозуміло, як можна скасувати це рішення. Ба більше, для вилучення мети вступу до НАТО з Конституції потрібне затвердження парламенту в Києві двома третинами голосів. І тут мені також важко повірити, що це коли-небудь стане можливим.
Зрештою, в плані йдеться також про «надійні гарантії безпеки» для України, які мають захистити її від чергового російського нападу. Чи це нічого не варте?
Було б, якби це було сказано серйозно. Але президент США Дональд Трамп уже не раз давав зрозуміти, що американські війська не братимуть участі в миротворчій місії в Україні.
Путін не погодиться на новий американо-український проєкт.
Залишаються європейці.
Серед європейців також залишається багато запитань без відповіді. Припустимо, що європейський військовий контингент розміщений в Україні, і цей контингент обстрілюють росіяни: як відреагують європейські війська? Якщо європейські солдати не будуть захищатися, їхня місія втратить сенс і стане стратегічною проблемою. Але якщо вони відреагують, то європейські країни, які їх відправили, можуть втягнутися в російсько-українську війну, а я серйозно сумніваюся, що вони будуть готові до цього.
У цьому контексті я вважаю, що дискусія про західні військові контингенти на даний момент є контрпродуктивною, оскільки вона відволікає увагу від більш реалістичних і важливих заходів допомоги.
А саме?
Наразі головним завданням є знайти спільну позицію з українцями та американцями, яка би повністю враховувала інтереси Києва, і представити її як альтернативу цьому плану з 28 пунктів.
Але Путін, безсумнівно, відхилить таку альтернативу, чи не так?
Дійсно, Путін не погодиться на новий американо-український проект. Щоб задовольнити американців, Путін, ймовірно, скаже, що все чудово, але потрібні деякі корективи, а потім переверне весь план з ніг на голову.
На цьому етапі Захід повинен буде зайняти тверду позицію – наприклад, ввести нові санкції проти Росії та/або розширити поставки зброї Україні. США та Європа повинні показати, що Росія матиме наслідки за те, що неодноразово зводила нанівець мирні переговори. Якщо ці наслідки будуть достатньо суворими, є шанс, що Путін врешті-решт поступиться і буде знайдено компроміс, який буде прийнятним і для України.
Як це може виглядати?
Ймовірно, це зводитиметься до формулювання, яке певною мірою відображатиме вимоги Росії (наприклад, стосовно вже окупованих територій), але не міститиме жодних остаточних заяв. Наприклад, можна домовитися про прийняття поточного статусу-кво на лінії фронту, уникаючи остаточних заяв щодо долі окупованих територій або членства України в НАТО. Це все, чого реально можна досягти на даний момент.
Але навіть для цього потрібна рішуча позиція США щодо Росії. Хіба останні дні не показали, що цього не варто очікувати?
Дійсно, головне питання полягає в тому, як Трамп поведеться надалі. Я сподіваюся, що тут свою роль відіграє громадська думка в США. Адже там ми бачимо (принаймні, поки що) дивовижну стабільність у досить проукраїнських і критичних щодо Росії настроях, навіть серед республіканських виборців.
Сам Трамп, ймовірно, не мав би нічого проти того, щоб пожертвувати Україною в обмін на хороші російсько-американські відносини. Але оскільки це не популярне в його країні та партії, я не втрачаю надії, що думка більшості в кінцевому підсумку відіб’ється на його зовнішньополітичній поведінці.
Погляди, висловлені в цьому матеріалі, не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.
