Переговорний процес щодо завершення війни між Україною та Росією входить у найбільш делікатну фазу за весь час. Секретар РНБО Рустем Умєров заявив, що Київ і Вашингтон уже зблизилися за ключовими параметрами потенційної угоди: з плану Трампа було вилучено положення про обмеження чисельності української армії та будь-яку форму амністії для Росії. Також зникли непричетні до війни пункти щодо американо-російських відносин, як і ідея використання заморожених російських резервів із переділом прибутків на користь США. За словами учасників процесу, саме сповільнення темпу переговорів, якого домігся держсекретар Марко Рубіо, дозволило ретельніше пропрацювати болючі питання.
Реакція Кремля була майже відразу: міністр закордонних справ РФ Лавров звинуватив Захід у спробах “переписати” американський документ і заявив, що “Росія визнає лише версію на 28 пунктів, сформовану після саміту на Алясці”.
На цьому тлі президент України Володимир Зеленський заявив про готовність до зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, наголосивши на можливості особистого обговорення “делікатних пунктів”, серед яких – території та гарантії безпеки США. В Офісі президента навіть озвучили можливу дату: День подяки, 27 листопада. Але Білий дім оперативно охолодив очікування: зустрічі не заплановано. А сам Трамп ще жорсткіше окреслив позицію – він готовий бачитися із Зеленським і Путіним лише тоді, коли угода буде остаточною або близькою до цього. Натомість він відправляє свого спецпосланця Стіва Віткоффа до Москви, а Деніела Дрісколла – на перемовини з Києвом.
Ситуацію додатково запалює скандал із “плівками Віткоффа”, де він, за даними Bloomberg, фактично грає на боці Кремля проти України та радить як і що саме треба сказати Трампу, аби задобрити його та зламати намагання України налагодити діалог з його адміністрацією.
Усе це відбувається на тлі очевидного незадоволення Європи.
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Женевська зустріч дала певне послаблення напруженості. Кількість пунктів зменшили, щось винесли на окреме обговорення на рівні президентів. Зеленський заявляє, що готовий зустрітися з Трампом особисто. Є делікатні питання, які обов’язково потрібно обговорити. Але Білий дім чітко вказує, що жодної зустрічі не планують. Віткофф їде в Москву, Дрісколл – у Київ. Зустрічатися з президентом України Трамп буде лише тоді, коли все вже буде формалізовано на фінальній стадії. Що зараз відбувається? Чому Трамп уникає особистої зустрічі з Зеленським та європейцями на цьому етапі?
– Нині ми маємо ситуацію, коли на столі лежить об’єкт, тобто так званий мирний план Трампа, й інструменти, якими його намагаються препарувати різні гравці. А поведінка Вашингтона зумовлена тим, що він перебуває у стані шторму – через плівки Епштейна. Ці матеріали нині деморалізують і Дональда Трампа, і всю його команду. Насправді Вашингтон не має готової відповіді, як впоратися з ситуацією.
Я переконаний, що у США прекрасно знали про записи переговорів Віткоффа та очікували на їхню публікацію. Поява цього запису пояснює і те, що Трамп розуміє, як і його оточення, що результат від зустрічі із Зеленським буде для нього не позитивним. Максимум – продовження роботи над цим планом, але це тільки загонить його в ще гірший кут.
Подивіться на ситуацію після Анкориджа. Кремль фактично взяв Трампа у власні лещата. Він нині під тиском відразу з двох боків: файлів Епштейна та процесу, в який він сам так радо кинувся, обіцяючи вирішити все за 24 години. Насправді Кремль ще сильніше дотискає президента США, аби його дискредитувати. А він усе більше боїться руху вперед – і щодо цих файлів, і щодо мирних переговорів або тексту угоди.
Ще більше цієї зустрічі бояться у Держдепі та в адміністрації Трампа. Фахівці на кшталт Рубіо та Кушнера чудово розуміють, що який би не був Зеленський, у нього немає варіанта відступати й тим більше домовлятися ані з Трампом, ані з Путіним. І це розуміють усі.
Є ще третій момент. Подивіться на настрій американського суспільства й політикуму. Проти цього плану – фактично всі. Тому зустріч лише оголить те, що Трамп лобіює. Будь-який необережний крок щодо України чи Європи лише сильніше знищить його політично.
Рубіо й Кушнер намагаються хоча б трохи його “відбілити” й дистанціювати від цього тексту. Але те, що зробив Віткофф, фактично прив’язало Трампа до цього плану. І тепер Трамп не може сказати, що текст написали в Москві – бо це означатиме визнання абсолютно аморальної та антиправової поведінки. Він мусить тягнути час. Кремль мріяв затягнути процес. І тепер він отримав це руками самого Трампа. Адже спочатку ми почули від Рубіо, що зустріч може бути 27-го… може бути в понеділок… а може бути потім. І тепер уже абсолютно зрозуміло: Трамп просто шукає спосіб, як виплутатись із ситуації, у яку загнав себе.
– Тобто вже йдеться не про реалізацію цього плану, а про те, як Трамп буде з цієї історії виплутуватись?
– Саме так. Після Женеви та Абу-Дабі стало очевидно: мирний план США може бути лише таким, який відповідає міжнародному праву та конституційним засадам України й Сполучених Штатів. І ніхто – ні Європа, ні Україна, ні тим більше США – не можуть відступити від цих речей. Україна не починала війну, Європа не починала війну.
Події у самих США показують: кожен крок Трампа проти України чи Європи – прямий шлях до кінця його політичної кар’єри. Але якщо він раптом вирішить діяти відповідно до міжнародного права, то Росія буде ще більше глумитися над ним, зливаючи інформацію, що демонструватиме його зв’язки з російськими спецслужбами й кримінальними фінансами. І це паралельний шлях до дуже швидкого імпічменту.
– Навіщо тоді знову Віткофф поїде у Москву, а Дріскалл – у Київ? Зрозуміло, що є питання, за якими погодження неможливе. Чи будуть намагатися “синхронізувати-продавити” Україну?
– Це ми з вами мислимо категоріями реальності. Але для Дональда Трампа та Володимира Путіна у цьому плані нічого неможливого не існує. Вони шукатимуть усі інструменти, щоб далі глумитися над Європою та Україною. І, боюсь, що Віткофф у Москві говоритиме точно не про мир.
– Зустріч в Абу-Дабі 25 листопада адміністрація США чомусь подавала як таку, яка вперше ознайомить росіян з обновленим планом Трампа. Але зважмо на цікавий набір учасників – Ігор Костюков, начальник Головного управління Генштабу РФ. Він, до речі, вже був присутнім на стамбульських перемовинах у травні. Наришкін – голова зовнішньої розвідки. З українського боку голова ГУР Кирило Буданов. Усе вказує, що збиралися говорити про інші питання, але ж Дрісколл привіз щось погоджене з Женеви, як акцентували американці. На ваш погляд, що це було?
– Ця розмова від початку планувалась зовсім не для Дрісколла й стосувалася інших тем: відновлення обміну військовополоненими, повернення тіл загиблих, повернення незаконно депортованих, викрадених людей, включно з дітьми, а також інших цивільних, які не мали жодного правового статусу. Тому такий склад учасників цілком логічний.
Чому ця зустріч була потрібна? Ми пам’ятаємо, що після Анкориджа ситуація рухалась доволі активно, відбулося кілька великих за масштабом обмінів і звільнень. Але процес завмер. Було очевидно: для просування треком мирних переговорів необхідний бодай якийсь позитивний сигнал. Саме тому Дрісколл і вирушив до Абу-Дабі, щоб взяти участь у цьому процесі. Але за той час, поки він летів, ситуація встигла змінитися кілька разів. Зокрема змінилася й позиція щодо тексту документа. Ми ж досі не знаємо, яким був результат доповіді Рубіо Трампу не телефоном, а особисто. Дізнаємося пізніше. Плюс, поява нових записів та всього цього “кошмару”.
Тому Дріскол не міг обговорювати ні з Будановим, ні з Наришкіним зміст процесу чи текст документа, який викладали в Женеві. На той момент уже було зрозуміло, що навіть тема обміну військовополонених існує автономно від мирного треку. А коли стало відомо, що зустріч відтерміновується, стало ще зрозуміліше – це самодостатня лінія, і присутність Дрісколла там радше символічна. Хіба що для того, щоб він зрозумів атмосферу і контекст. Наклалося кілька процесів одночасно, кожен з яких змінив загальну картину. Зараз ми маємо ситуацію, над якою сушать собі голову дуже багато людей. І ось що треба зафіксувати: очевидно, що від “послуг” Віткоффа та Келлога Вашингтон у найближчій перспективі відходитиме. На їхнє місце, можливо, прийде Дрісколл.
– Щодо початку цієї історії з мирним планом. Адже Дрісколл привіз фактично ультимативний варіант: або погоджуєтесь, або втрачаєте підтримку США. Ми змогли зійти з етапу, чи проблема конфлікту з Трампом у разі незгоди все ще актуальна?
– І Україна, і європейці отримують від США дедалі менше розвідданих. Це процес, який триває, і об’єктивно він буде посилюватись. Є певні важливі компоненти, які зберігаються, але й вони з часом скорочуватимуться. Зброя – така ж історія. Європейці з кожним місяцем купуватимуть у США для України все менше. Нині залежність ще є, але поступово вона тектонічно зменшується. І давайте не забувати: зброя для України не є безоплатною допомогою США. Європа й Україна за неї платять. Це величезні гроші та реальні інтереси. Тому йти шляхом обмеження продажу зброї або розвідданих Україні Трамп не може вже зараз – і з кожним днем це стає для нього все більш політично токсично й невигідно. Я вже не кажу про економіку: Америка заробляє на цьому дуже суттєво, що видно за підсумками 2025 року.
Є третій важливий момент. Ми пам’ятаємо, як американське суспільство реагувало після того першого демаршу Трампа. Сьогодні ця реакція була набагато емоційнішою. Ще один нюанс. У московському документі якраз були пункти про додаткові можливості отримання доходів американськими компаніями. Ми ж чудово розуміємо, чиї це компанії. Тому для Трампа нав’язування тиску Україні стає все менш реалістичним. І в нинішній ситуації вже цілком очевидно: Віткофф летить (якщо полетить) до Москви не обговорювати мирний план. Для мене це абсолютно ясно. Там шукатимуть спосіб витягти Дональда Трампа з того кутка, у який він сам себе загнав.
– Які саме варіанти ви маєте на увазі?
– Силовий тиск у цьому плані буде розглядатися. Але це автоматично потребуватиме відповіді, і з боку Штатів теж. А чи здатні вони на це зараз? І чи здатна Росія витримувати подальший економічний тиск?
Ситуація, яка склалася, політично програшна для Дональда Трампа. Для нього це катастрофа. Для України болісно й неприємно, але не смертельно. А от для Росії вже катастрофічно. Бо, пам’ятаєте, Трамп казав: “козирів нема”? Так от, тепер козирів немає вже ні в Путіна, ні в Трампа. Вони свої карти відкрили. Для тих, хто розуміє, картина очевидна: між Трампом і Путіним існує певна змова. Причому змова не тільки проти України – проти Європи загалом. І на це треба дивитися зовсім під іншим кутом. Це вже починають розуміти у Вашингтоні. Тому Америка нині, як ми й прогнозували, може поставити собі питання: чи того вони обрали?
– Щодо злитих розмов Віткоффа з Дмитрієвим та Ушаковим. По-перше, ми вперше маємо офіційний доказ, що частина оточення Трампа працює на росіян. Причому робить це з певним комсомольським запалом. Далі – хто й навіщо опублікував? Ну й наслідки. Республіканці вже негативно сприйняли сам факт існування цього плану, який писався в Кремлі. А тепер маємо чітке підтвердження зі слів Дмитрієва та Ушакова. І чи вплине це на характер переговорів?
– На мою думку, це зроблено Москвою. Причина проста: “Ми дали вам текст. Ви зобов’язалися провести. Де ви тепер опинилися? Тож будете мати проблеми”. І далі: щоб не зіскочили з початкового плану. Це свідчить, що Віткофф і Трамп не виконують досягнутих домовленостей. А якщо так діють – це означає, що послуги були “оплачені” наперед. У лапках, але суть зрозуміла. Тепер Москві вигідно шмагати Трампа максимально жорстко.
Це вже не про “продаж”, це про зраду державних інтересів США. У нормальній ситуації вже б мали відкрити кримінальну справу. Щоби він не говорив, але Трамп буде змушений позбутися Віткоффа. Це неминуче. Але це не означає, що позбудеться тиску Москви – знайдуть іншого.
Європа й Україна вже повинні розуміти: так, зустрічі потрібні, але ілюзій не має бути жодних. При роботі з Трампом очевидно: довіряти йому не можна. Йдучи на діалог, треба усвідомлювати рівень їхньої підлості. Тому треба мати запасні варіанти на кожну тему переговорів.
Рубіо та Кушнер намагаються рятувати ситуацію – це видно. Але ставка на них теж помилкова. Бо між цими двома крилами у Вашингтоні неминуче почнеться поєдинок. І жертвою в будь-якому випадку стане Трамп.
– Усе ж таки щодо наслідків: чи матиме це продовження всередині Штатів? І чи може вплинути на характер перемовин?
– Матиме. І ситуація там лише загострюватиметься. У нинішньому стані врятувати Трампа може лише Україна. Якщо він усвідомить, наскільки сильно нашкодив і Америці, і собі, то має піти на відкриту, реальну співпрацю з Україною та європейцями. І разом виробити план тиску на Росію: санкційного, військового, політичного. Змінивши економічну політику, доктрину зовнішньої політики, повернувши США в НАТО. І не на словах, а діями.
Бо у тому документі, який ми обговорюємо як “план Трампа”, є речі настільки абсурдні, що викликали шок у всього Заходу. Наприклад, посередництво США в переговорах між Росією і НАТО або між Росією і ЄС. Для Європи це прозвучало як вирок: кінець співпраці в НАТО, кінець партнерства зі США. Тож якщо в Америці знайдуться сили, здатні повернути Трампа в рамки північноатлантичного мислення, він ще якось докульгає до завершення каденції. Якщо ні, ситуація буде накручуватися до критичної межі.
Я хочу наголосити: плівки Віткоффа, Ушакова, Дмитрієва – це далеко не останнє. Зверніть увагу: навіщо росіянам було викладати не тільки Віткоффа-Ушакова, а й Ушакова-Дмитрієва? Бо там прозвучала ключова річ: Трамп присвоїв собі чужий документ. А це означає одне – він ніхто у цій грі.
Буде багато розмов, що ці записи згенерував ШІ, чи це реальні аудіо. Але сам факт ситуації показує: Трамп поводився непорядно щодо України та Європи, порушував норми міжнародного права. А люди навколо нього здійснювали дії з ознаками державної зради. Один з американських дипломатів опублікував фотографію з Обамою й написав: “Я багато разів радив американському президентові, як говорити з російським”. Але він не уявляв, що хтось з американців буде радити російському послу, як говорити з американським президентом. Це те, що Віткофф і Трамп знову принесли Америці, – шок.
– Щодо росіян. Як вони діятимуть найближчим часом щодо цього плану? Лавров уже заявив: “Нічого, крім найпершого варіанту з 28 пунктів, які йдуть ще з Анкориджа, ми не підтримаємо. Вони взагалі розглядають будь-який план щодо припинення війни?
– Коли з’явився цей документ, написаний у Москві, там спочатку не було жодної мети про переговори чи припинення вогню. Їм потрібно було гарантоване продовження війни. І вони цього досягають. У такій ситуації відповідь одна: зімкнути лави, бути разом і вдарити по Росії – санкційно та силою. Це і є правильний шлях. Але є нюанс: Вашингтон у стані деморалізації, при чому персональної – в обличчі Дональда Трампа. Він певний час буде у політичній депресії. Тому Європа мала б мобілізуватися.
Зустрічі 24-25 листопада показали: Європу знову серйозно струснуло. Коаліція стабілізаційних сил обговорювала не свої напрацювання, а те, що насправді коїться. А реакція G7 (чи радше “шістки”) була ще відвертіша: Вашингтон заблукав. Європа остаточно зрозуміла: з Америкою Трампа в одну дорогу ніяк. Тому найближчі дні будуть паузою. А от щойно американці подякують Богові за індичку, почнеться відповідь. І вона буде про одне – міцніше стати поруч з Україною. Якими саме будуть кроки – залежить уже від обох сторін.
– Чому Європа живе від струсу до струсу? Ось зараз новий, бо європейці виявилися шокованими не менше, ніж українці, і швидкістю появи цього плану, і тим, що американці робили на початку. Зараз нібито вони трохи отямилися, але місця за столом так і не отримали поки. Чому ж Європа не готується заздалегідь? На що вони взагалі розраховують – на переродження Трампа? І друге: чи справді вони вже отямилися й можуть протидіяти цій російсько-американській навалі, яку ми зараз бачимо?
– Європа діє за планом, який вона мусить постійно переглядати. І це треба чітко зафіксувати. Після лютого 2022 року Європа рухалась за власним планом, сформованим з урахуванням інтересів України. Потім кілька разів цей план змінювали. Не через власні коливання, а через зовнішні фактори. Й одним із цих факторів є Дональд Трамп, який, поводячись як маятник, періодично створює такі умови, в які зараз потрапили ми разом із Європою.
Зараз Європа, діставши черговий удар, знову оновить свій план, прискорить окремі напрямки, але все одно рухатиметься вперед. Так, у неї багато недоліків, але це не ті недоліки, які ми бачимо у Сполучених Штатів. Європа здатна впоратися з викликами. Вона сильна економічно, має потужний оборонно-промисловий комплекс, який треба нарощувати.
Чому Європа виглядає повільною? Я підпишуся під цим. Але Європа розуміє: окрім Дональда Трампа, є американець, який боровся за свободу та демократію, яку зараз руйнує Трамп. Так само, як Європа дивиться на Угорщину не як на Орбана, а на угорця, який хоче бути європейцем. Це важливо розрізняти. І так само в Україні. Пане Романе, якби європейці дивились на Україну виключно через призму одного Міндіча, була б біда. Але вони дивляться на українське суспільство, яке створило антикорупційні інституції, ухвалило антикорупційні закони, яке бореться з Путіним – попри всі мінуси окремих представників керівництва.
Тому я б менше дорікав Європі. Я б працював із нею, допомагав прискорювати всі процеси, разом знаходив механізми впливу на Трампа й на ситуацію загалом.
– Чи має Європа шанс реально сісти зараз за стіл перемовин? Бо американці відверто викинули європейців із процесу на цьому етапі.
– Як би не поводилися американці, Україна має заявити: без Європи ми за стіл не сядемо. Жодного документа Україна без Європи не підпише. Зверніть увагу: навіть у тому документі, який був написаний у Москві, третина змісту стосувалася Європи. Як можна працювати над цим без Європи? Тому прогнозую: найближчими днями Трамп може захотіти, щоб європейці приїхали до нього подякувати. Тож не відкидаю, що таки з’явиться спільна європейсько-українська поїздка до Вашингтона. А якщо ні, то будуть індивідуальні дзвінки європейських лідерів, які домагатимуться такої зустрічі. І вона відбудеться.
