Генштаб країни-агресорки Росії заявляє про захоплення Куп’янська на Харківщині, але насправді Сили оборони досить ефективно зачищають місто від ворога. Під українським контролем уже перебуває вкрай важлива логістична артерія противника. Щойно її буде перерізано, окупаційне угруповання – приречене.
Водночас ситуація у районі Покровська та Мирнограда вкрай важка. Чисельна перевага ворога тут сягає співвідношення 1:18. Також не на руку українським захисникам грає й погода. Через тумани застосування FPV-дронів украй ускладнене, й окупант отримав можливість використовувати на цій ділянці фронту бронетехніку.
Які завдання може ставити перед собою ворог? Перш за все – це створення трьох ударних плацдармів для наступу на агломерацію Слов’янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка на Донеччині – на Лиманському, Часово-Ярівському й Торецькому напрямках. Це завдання загарбник не може вирішити впродовж досить тривалого часу. Ще одна мета – суттєва активізація у східній частині Запорізької області, де стійкість української оборони недостатньо велика.
Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Перше питання – щодо Покровського напрямку. Що буде далі, після того, як Сили оборони будуть змушені вийти з цієї “кишені”? Якою може або має бути тактика Сил оборони і що може зробити далі ворог, куди сконцентрувати свої основні сили та засоби?
– Дії противника, як на мене, абсолютно очевидні. Він обирає пріоритетні для себе напрямки – ті, де українська армія демонструє найбільшу слабкість в обороні. Якщо ми говоримо про досить складну ситуацію у районі східної частини Запорізької області, то, найімовірніше, саме там буде зосереджено основні зусилля противника. У принципі ми з вами говоримо скоро вже як рік про інтенсифікацію бойових дій саме на півдні Запорізької області. Зараз помітна ця динаміка, і вона зумовлена тим, що противник бачить: наша стійкість оборони саме на сході Запорізької області бажає кращого.
Щодо дій українських Сил оборони у районі Покровська та Мирнограда, то очевидно, що противник продовжує інфільтрацію своїх сил і засобів у Покровськ, підтискає наші підрозділи на півдні Мирнограда. Загалом логіка росіян зумовлена ефективністю такого роду дій.
Уже зараз ідеться про те, що вся південна частина Покровська перебуває під ефективним контролем російських окупантів. Бої точаться вже у центрі населеного пункту й на північному заході. Відповідно, думаю, що в найближчій перспективі ми будемо бачити маневрову оборону, ар’єргардні бої у виконанні української армії. Скільки часу ще утримуватиметься Покровсько-Мирноградський плацдарм? Складно сказати, але очевидно, що рішення ухвалюють безпосередньо командири на місцях, оцінюючи всі фактори співвідношення сил і засобів та можливість логістики для наших підрозділів, які діють у районі Покровська та Мирнограда.
Але те, що шансів на утримання Покровсько-Мирноградської агломерації у нас стає все менше, це очевидно. Динаміка, яку ми бачимо на карті DeepState, у повідомленнях українського Генерального штабу, абсолютно очевидна: повільне продавлювання наших позицій, вимушена маневрова оборона у виконанні української армії зумовлена саме таким співвідношенням сил і засобів.
Ми вже говорили про те, що на деяких найбільш пріоритетних ділянках фронту чисельна перевага російської армії сягає 1:14 і 1:18. Плюс фактор погодних умов. Тумани, дощі значно ускладнюють дії наших дроноводів, а, відповідно, той чинник, який ми раніше ефективно використовували у частині створення kill-zone, який практично множив на нуль усі спроби супротивника діяти масштабно, зокрема й із використанням бронетехніки, зараз працює вже не настільки ефективно. Це означає, що противник дедалі частіше починає використовувати й бронетехніку.
До речі, тут є дуже цікавий факт: рівень втрат у противника знову зріс. Останнім часом український Генштаб значно посилив формат підрахунку ворожих втрат, щоб не було певних неточностей. Але навіть в умовах посилення обліку даних, рівень втрат противника понад 1000-1100 осіб на добу. Це свідчить про досить масштабні та інтенсивні бойові дії. Тобто росіяни традиційно трупами своїх солдатів вистилають шлях до таких омріяних квадратних кілометрів на українській території.
Щодо тих процесів, які зараз відбуваються на Покровсько-Мирноградському напрямку, то очевидно, що у такий спосіб противник продовжує виконувати завдання, яке не було реалізоване у межах літнього етапу наступальної кампанії, а саме – створення ударного плацдарму.
Ми з вами говорили, що противнику для того, щоб бути максимально ефективним під час атак на Слов’янсько-Краматорсько-Дружківсько-Костянтинівську міську агломерацію, необхідно створити три ударні плацдарми. Один – на Лиманському напрямку, один – на Часово-Ярівському і третій – у районі Торецька, відповідно, на прилеглих до нього територіях Покровська та Мирнограда. Тобто противник продовжує реалізовувати цей стратегічний план, щоб бути у готовності на перспективу з трьох напрямків атакувати ті самі чотири населені пункти, про які я веду мову.
Логіка моїх тверджень підтверджується ситуацією на полі бою. Зверніть увагу: противник останнім часом досить серйозно докладає зусиль на Лиманському напрямку, намагаючись підтягнути свої сили та засоби якомога ближче до рокадної дороги Ізюм – Слов’янськ. Уже зараз місцеві стверджують, що ця траса небезпечна для використання, зокрема для цивільного населення. Ворожі дрони буквально полюють на будь-який автомобільний транспорт, що рухається цією дорогою. Це одна з ключових магістралей, яка забезпечує усім необхідним наше угруповання, котре діє на території Донецької області, яка перебуває під нашим контролем.
– Як ви оцінюєте ситуацію у Куп’янську? Начальник російського генштабу Герасимов заявив про нібито “перехід міста під повний контроль” окупантів, але виявилося, що насправді це не так. Який ваш прогноз? Чи можна буде утримати Куп’янськ принаймні до кінця року?
– Я думаю, щодо Куп’янська може бути досить позитивний прогноз. Найефективніший військовий менеджер, який на сьогодні розв’язує кризові ситуації у Збройних силах України, – це генерал Михайло Драпатий. Він очолює угруповання військ, що діє на цій ділянці фронту.
Загалом ті процеси, які зараз відбуваються тут, є досить красномовними. Повільно, з великими зусиллями, вкрай складно, але все-таки українські Сили оборони продовжують зачищати від противника територію Куп’янська. Так, безумовно, попереду дуже багато роботи, але ключовий фактор, як на мене, навіть не у тому, що ми поступово вичищаємо Куп’янськ від супротивника, а в тому, що під нашим контролем де-факто перебуває досить вузька логістична артерія, той самий маршрут, яким противник забезпечує дії своїх штурмовиків у самому Куп’янську.
Фактично йдеться про територію, яка починається від правого або західного берега річки Оскіл і йде вглиб Харківської області. На максимальній ширині ця вузька смужка, якою переміщується противник, становить приблизно 4 кілометри. А це означає, що вся ця територія прострілюється українською артилерією, українськими мінометниками. Наші дроноводи за певних погодних умов можуть досить ефективно там працювати. При отриманні додаткових сил і засобів ми цілком можемо цю логістику у противника перерізати. А це означає, що ті сили й засоби противника, які перебувають у Куп’янську, будуть буквально приречені, адже без стабільної логістики шанси на виживання російських штурмовиків мізерні.
Що стосується боїв, які відбуваються на східному березі річки Оскіл, то там ситуація досить стабільна, попри те, що противник активно атакує наших військовослужбовців, які діють на цій ділянці фронту. Проте наш плацдарм на лівому або східному березі річки Оскіл продовжує функціонувати, почала працювати логістика через річку у зворотному напрямку, із заходу на схід, щоб наші воїни отримували все необхідне для того, щоб вести ефективну оборону.
Навряд чи противник заспокоїться і навряд чи його зупинить навіть рівень втрат, що зашкалює, з урахуванням того, що надходження живої сили російської армії еквівалентне його щомісячним втратам. Для нього вкрай важливо взяти під контроль Куп’янськ-Вузловий, оскільки йдеться про стабільну залізничну логістику російського угруповання, що діє на Лиманському напрямку з перспективою атак на Слов’янськ і Краматорськ. У межах інфільтрації, дії малих і надмалих штурмових груп він і далі буде продавлювати нашу оборону.
Тому тішити себе ілюзіями, що переговорні треки чи інші фактори дипломатичного характеру можуть вплинути на динаміку бойових дій, я думаю, що не варто. Я все ж таки залишаюся прихильником версії, що ключовий тут фактор ресурсів. І ті процеси, які зараз відбуваються у виконанні української армії, – я маю на увазі мідл і дипстрайки по території Російської Федерації з метою знищення окремих об’єктів російської оборонки – це та сама історія, яка нехай не завтра, але в середньостроковій перспективі може створити для нас достатньо паритетні умови, зокрема й щодо завдавання ракетних і дронових ударів.
Бо російська оборонка втрачає ресурси, і це відкриває для нас певні можливості. Тому дипломатія – це одна історія, але це заради розмов, а ключовий фактор, який визначатиме подальшу ситуацію на полі бою, – це все-таки дії Збройних сил України проти супротивника, російської армії за відповідних резервів і ресурсів.
