— Таїсіє Іванівно, здається, що ми живемо в час, коли інформація не просто летить — вона вибухає. Наш мозок справді здатен за цим усім встигати?
— Знаєте, мозок — це дуже мудра система. Він не втомлюється від розумової роботи, як багато хто думає. Йому шкодить не навчання і не читання, а емоційне перенасичення, постійна багатозадачність і життя на фоні стресу. Ми вмикаємо телевізор, гортаємо телефон, відповідаємо на повідомлення — і все це водночас. Мозок змушений реагувати на сотні подразників, а це його виснажує.
— Ми вже четвертий рік живемо у стані війни. Як це впливає на мозок?
— Погано. Дуже погано.
Короткий стрес, навіть сильний, наприклад, народження дитини чи іспит — це нормально. Викидаються гормони адреналін і норадреналін, а потім організм заспокоюється. Але хронічний стрес — це інша історія.
В організмі постійно підвищений рівень кортизолу — гормону напруги. Коли його забагато, він починає буквально руйнувати мозкові структури: префронтальну кору (відповідає за концентрацію, планування, контроль), гіпокамп (пам’ять, увага) та амігдалу (емоції). Людина стає розсіяною, забудькуватою, реагує надто емоційно.
Іноді мозок просто «вимикається» — так він себе захищає. Людина ніби присутня, але насправді «у сплячці».
— А страх? Те, що ми живемо під постійною загрозою, — це ж теж стрес.
— Так, і це одна з найнебезпечніших речей сьогодні. Постійний страх тримає амігдалу в гіперфункції. Вона ніби сигналізує мозку «бий або тікай» — навіть коли ми просто п’ємо каву. Вчені вже довели: у людей, які довго живуть у хронічному стресі, амігдала збільшується фізично.
Результат — панічні атаки, підвищений тиск, проблеми зі сном, пам’яттю, увагою. Кожен третій пацієнт сьогодні скаржиться саме на це.
— Таїсіє Іванівно, чи можна якось знизити рівень кортизолу без таблеток?
— Можна, і треба. Головне — не намагайтеся уникати стресу, а навчіться перемикатися.
Зміна діяльності — це як кнопка «перезавантаження». Побігали, потанцювали, послухали музику, зробили щось руками.
Дрібна моторика чудово заспокоює мозок — навіть китайські шарики перекочувати 10–15 хвилин. Вимкніть гаджети на кілька годин, послухайте класику або подивіться фільм, який змушує думати. Це все включає префронтальну кору, а вона — головний «антидот» проти страху.
— Соцмережі. TikTok, Instagram, нескінченна стрічка новин. Як вони впливають на нас?
— Дуже руйнівно. Ми втрачаємо критичне мислення. Якщо ваш вільний час на 60% займає телефон — це вже залежність.
Ми пасивно споживаємо інформацію, не аналізуючи її. А там здебільшого негатив — війна, насильство, біда. І знову викидається кортизол.
Звідси безсоння, тривожність, апатія.
А ще фізіологічно: артрит великого пальця через смартфон, порушення шийного лордозу — бо всі нахилені. Порушується кровопостачання мозку. І це не жарти — рівень IQ у світі реально падає. Люди розучуються думати без калькулятора.
— До мене все частіше приходять молоді люди — 25, 30 років — зі скаргами на біль у великому пальці руки. Здавалося б, дрібниця, але це вже артрит від смартфона. Постійне гортання стрічки, переписування, натискання — і суглоб просто зношується. Раніше такі проблеми були в музикантів чи швачок, тепер — у кожного другого офісного працівника.
— А що з «кліповим мисленням»? Діти й дорослі звикають до коротких відео.
— Це катастрофа. Мозок перестає утримувати увагу довше ніж 10 секунд. Люди не можуть читати, не можуть аналізувати. І це не залежить від віку. Просто нейрони втрачають зв’язки — бо ми перестали тренувати їх довгими процесами мислення.
— Зараз активно обговорюють штучний інтелект. Ви його використовуєте?
— Ні. Навіть коли готую лекції, я читаю першоджерела. GPT може бути корисним для пошуку загальної інформації, але не для медицини, не для живої людини.
Мене шокує, коли пацієнти питають не лікаря, а чат: «У мене болить голова, що робити?» GPT радить таблетку — і людині стає гірше.
А потім вона питає мене, чому. Бо GPT не бачить перед собою живий організм, не відчуває контекст.
Це може бути інструмент, але не мозок. Людина, яка перестає думати, — втрачає себе.
— Таїсіє Іванівно, то як тренувати мозок?
— Як спортсмена.
Не даєш навантаження — він деградує.
Щодня треба щось нове: нова книжка, нова дорога до роботи, нове хобі. Почніть в’язати лівою рукою, навчіться грі на барабанах. Усе це створює нові нейронні зв’язки. Мозок любить новизну.
І, звісно, рух. Фізичні вправи — це кисень, кровообіг, живлення клітин. Людина, яка сидить цілий день за комп’ютером, без руху, без риби, без овочів, — вбиває свій мозок власноруч. У мене був хлопець 35 років із симптомами Альцгеймера. Це реальність.
— Чи можна сказати, що рух — профілактика деменції?
— Абсолютно. Будь-який рух, що покращує кровообіг, — це захист. Ходіть пішки, плавайте, займайтеся танцями, навіть просто розминайте пальці.
Наш мозок не любить болотця. Йому потрібна течія — думок, вражень, дій.
— Якщо підсумувати все коротко: що головне для здоров’я мозку?
— П’ять речей:
- По-перше — рух.
- По-друге — свіже повітря і вода.
- По-третє — якісна їжа: риба, яйця, ягоди, зелень.
- По-четверте — нові знання.
- І, нарешті, емоційна гігієна: не пускати в голову сміття. Бо мозок — це не смітник. Це скарбниця, від якої залежить, хто ми є.
