Російська окупаційна армія пришвидшила темпи просування, проте навіть за таких умов агресор зможе досягти своєї поточної мети – повної окупації Донеччини – не раніше кінця літа 2027 року. Водночас найбільшою перевагою ворога і найбільшою проблемою української армії залишається людський ресурс. Силам оборони критично бракує особового складу. Зокрема, через це на окремих ділянках фронту трапляється інфільтрація противника. Натомість ворог вже анонсував створення 11 дивізій в Україні загальною чисельністю понад 140 тисяч.
Країні-агресорці Росії потрібна не лише уся Україна, але й увесь світ. Проте її можливості обмежені. Тому щоб послабити нашу країну, противник буде активно застосовувати підкуп західних політиків та вплив на результати виборів у Європі, аби таким чином зменшити чи скасувати військову підтримку України. Якщо ж говорити про найближчі місяці, то захопити решту території Донеччини, зокрема Костянтинівку і Слов’янськ, ворогу буде набагато складніше, аніж Покровсько-Мирноградську агломерацію. Якщо у Сил оборони буде 7 мільйонів протипіхотних мін, то російський наступ можна буде суттєво загальмувати.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– В Інституті вивчення війни (ISW) звернули увагу на те, що темпи російського наступу зросли після саміту Путіна і Трампа на Алясці. З 15 серпня по 20 листопада окупаційні війська просувалися в середньому на 9,3 км на день. Однак, за розрахунками ISW, навіть за таких темпів повне захоплення Донеччини може відбутися лише у серпні 2027 року, якщо, звісно, будуть зберігатися нинішні високі темпи наступу ворога та підтримка України західною зброєю. Чи згодні ви з такими висновками? Чи може ворог якимось чином прискорити просування територією України? Чи може, навпаки, українська оборона стати більш потужною? Які чинники є головними?
– Люди. Відсутність людей в Україні. Це дійсно проблема. Є багато випадків СЗЧ. Є недоукомплектовані бригади, наприклад, у Силах територіальної оборони. Вони немотивовані, а іноді деморалізовані й непідготовлені. Наприклад, на Гуляйпільському напрямку один з таких підрозділів просто залишив позиції і відійшов назад. Це дозволило росіянам дуже сильно і неочікувано навіть для них захопити те, що вони зараз захопили. На цю мить я чітко знаю, що наші хлопці намагаються повернути втрачені позиції в аварійному режимі.
Тому тут треба підходити до того, щоб формувати боєздатні підрозділи. Пам’ятаєте, був випадок, коли частина підрозділів залишилися у Франції, у СЗЧ пішло багато людей. На жаль, такі моменти є. Це працює проти нас.
Водночас на початку 2026 року росіяни мають на меті сформувати 11 додаткових дивізій. Кожна дивізія орієнтовно має у середньому 13 тисяч людей. Тобто ще 130-140 тисяч військовослужбовців. Чотири дивізії вже створено, і ще сім буде створено до кінця року. Принаймні так вони хочуть.
Це дійсно величезне угруповання. Якщо їм вдасться це зробити, то це дійсно буде погано для нас. Хоча, як кажуть наші розвідники, сумарні сили Російської Федерації на фронті залишаються незмінними протягом останніх місяців: 710-712 тисяч росіян постійно перебувають на території України, попри періодичне докидання людей, які згоряють у топці цієї війни.
Є шанс того, що ми там втримаємо Донеччину, що ще складніше для них буде брати решту регіонів, аніж Покровськ. Я маю на увазі Костянтинівку, Слов’янськ. Покровськ був перекопаний, багато колючого дроту, але мін бракує. Якщо у нас будуть протипіхотні міни, – а нам їх потрібно орієнтовно 7 мільйонів, – то дійсно можна буде дуже суттєво загальмувати російський наступ. Але поки що з цим важкувато.
– Запитання щодо цілей Кремля. Сьогодні офіційний Кремль заявляє про те, що йому потрібні лише ті регіони України, які він записав собі в конституцію. Водночас ідеолог Кремля Дугін заявив, що справжня мета путінської Росії – це тривала війна, до 10-12 років. Він пропонує схвалити рішення про тотальну мобілізацію у Російській Федерації, а буквально нещодавно він заявив, що мета Росії – захоплення усієї України. Як ви думаєте, чи відкриває шлях до реалізації цього сценарію мирний план Трампа або план у редакції Європи?
– Ох, складне питання. Мирний план – це просто план, який ще не прийнятий Російською Федерацією. Ми можемо скільки завгодно говорити про нього, але якщо росіяни не бажають його бачити, то він працювати не буде. Якщо ті пункти, які їм не подобаються, вони просто викинуть у смітник, на цьому все й завершиться.
Дугін – це ідеолог. Зрозуміло, що їм потрібно все. Їм потрібен весь світ. Але вони чітко розуміють, на що в них вистачає ресурсів. Зараз вони бачать свою можливість виключно поступово, планомірно протискати нашу оборону. Поки є такі можливості, поки є гроші, люди. Вони розраховують, що рано чи пізно Україна виснажиться і сама попросить про зупинення війни. Ну, звісно ж, розраховують і на знищення інфраструктури.
– Ви вже згадали про тотальну мобілізацію у Росії, про створення 11 додаткових дивізій. На вашу думку, на що може піти Кремль, на які відчайдушні кроки, аби досягти своєї максималістської мети, яку озвучив Дугін?
– Як на мене, це підкуп західних політиків, особливо на виборах. Давати їм ресурси, щоб вони приходили до влади, щоб просували російські меседжі, щоб відмовлялися від допомоги Україні. От на це, я думаю, зараз робиться головний розрахунок. Рано чи пізно відбудуться вибори у Німеччині, Франції, Італії, Великій Британії.
Вони бачать, що Угорщина, Словаччина, Чехія вже є проросійськими. Решта країн із часом, на їхню думку, приєднається. Так, з Молдовою не вийшло, так, з Румунією не вийшло. Що там на горизонті? Здається, вибори у Франції. Отже, треба там допомогти опозиційній партії. Таким чином, я думаю, вони розраховують на перемогу.
– Який ваш прогноз до кінця поточного року? У чому буде головна особливість цього періоду на фронті?
– Спроба протискання, спроба поступового продавлення української оборони. Як вони зайшли у Покровськ? Через маленькі отвори. Там техніка тільки-тільки зараз з’явилася, за 14 місяців. Вони зайшли маленькими групами, по двоє, по троє. Я думаю, що Краматорськ і Слов’янськ будуть укріплені ще більш серйозно з урахуванням всього досвіду, який ми отримали.
Що ще? Дніпропетровщина – на жаль, там є наближення до Запоріжжя, до Дніпра. Можливі обстріли цих міст із використанням реактивних дронів, реактивних КАБів тощо. Це дійсно загроза зараз. Плюс знищення української інфраструктури. Чернігівщину зараз максимально обстрілюють. По кожному регіону намагаються знищити все в нуль.
