Цивільні громадяни не розуміють кілька важливих моментів, вважає майор Істомін
Бажання ухилитися від служби не залежить від віку, а відео силової мобілізації поширюють громадяни України. Про це та інші проблеми читайте в ексклюзивному інтерв’ю речника Полтавського обласного ТЦК та СП Романа Істоміна.
У штурмовики не придатні, але можуть служити в тилових підрозділах
— З 1 грудня кардинальних змін щодо віку призову, а також порядку надання відстрочок не передбачається, — ексклюзивно прокоментував “Телеграфу” речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін. — Згідно з чинним законодавством, призову під час мобілізації підлягають чоловіки віком 25—60 років, якщо вони не мають підстав для отримання відстрочки (в тому числі бронювання) і після висновку ВЛК про придатність до військової служби. Тож, усупереч суспільному розголосу, вік після 50 не є автоматичною підставою для відстрочки. Якщо такий чоловік визнаний придатним за станом здоров’я і має затребувану військову спеціальність, то він підлягає призову на загальних підставах. Тож вік після 50 не є підставою не призиватися за мобілізацією.
— Такі чоловіки вже не годяться у штурмовики?
— Звісно, переважна більшість людей у такому віці навряд чи можуть штурмувати ворога або виконувати інші бойові завдання, що вимагають значних фізичних навантажень. Тому їх зазвичай розподіляють у підрозділи забезпечення, ТЦК та СП, вищі військові навчальні заклади, інші тилові підрозділи. Водночас вони, як і молодші, можуть самостійно обрати собі посаду й добровільно, не чекаючи мобілізації, підписати контракт. У тому числі й зі штурмовими бригадами.
— До речі, серед п’ятдесятирічних багато контрактників?
— Досить-таки багато. Принаймні, якщо казати за рекрутинг саме ТЦК та СП. Сьогодні рекрутингом займаються рекрутингові підрозділи бригад, центри рекрутингу видів і сил ЗСУ, ТЦК та СП. Але, звісно ж, у мене їхніх даних нема.
— А щодо мобілізації чоловіків 50+, то їх побільшало чи поменшало у порівнянні з початком повномасштабної війни?
— Порівнювати мобілізацію сьогодні і мобілізацію на початку повномасштабного російського вторгнення в принципі не коректно – це два різні процеси. Але якщо порівняти 2024 і 2025 роки, то кількість мобілізованих чоловіків 50+ більш-менш однакова.
— Чи багато з мобілізованих віком за 50 не проходять ВЛК?
— ВЛК проходять всі. Якщо маєте на увазі, чи часто військово-лікарська комісія визнає їх непридатними до військової служби, то не набагато частіше за молодших чоловіків. Так, у цьому віці багато хто має проблеми зі здоров’ям, але вони не настільки серйозні, щоб люди не могли виконувати обов’язки військової служби. Переважно ВЛК дають висновок: “Придатний до підрозділів забезпечення”.
Стають на захист разом із синами
— Серед старших людей багато ухилянтів?
— Я не вважаю, що бажання ухилитися від обов’язку захищати свою країну під час війни залежить від віку. Все залежить від виховання, почуття патріотизму, розуміння свого обов’язку перед країною, в якій ти виріс, розуміння, хто ворог і що буде, якщо ми, не дай Боже, програємо цю війну… Але точно не від віку. У нас є військові, яким понад 50 років, і вони не ховалися, пішли самі до війська. І діти їхні не ховаються. Тож справа, очевидно, не у віці.
— До речі, багато хто зі старших чоловіків воює разом зі своїми синами. Розкажіть про такі історії, будь ласка.
— Вони не поодинокі. Для прикладу зішлюся лише на родини військовослужбовців ТЦК та СП, про яких ми писали на своїй офіційній сторінці у Фейсбук.
У Хоролі проходить військову службу в ТЦК та СП 47-річний штаб-сержант В’ячеслав Сельвич. Був бойовим медиком у 77-й бригаді ДШВ, а після поранення перевівся до нас. Його син продовжує службу в 46-й бригаді ДШВ. Хлопець пішов на фронт добровільно на початку повномасштабного російського вторгнення, у 22 роки, й невдовзі вже командував взводом.
Син старшого сержанта Григорія Степаненка з Лохвиці, якому нині 56 років, командує відділенням в одній з механізованих бригад ЗСУ. 24 лютого 2022 року вони обоє прийшли до ТЦК й після мобілізації разом близько року служили в ньому. Згодом їх перевели у різні бойові бригади. Внаслідок численних контузій стан здоров’я батька погіршився, тому ВЛК визнала його придатним для служби у тилових частинах.
Доброволець Анатолій Небоян з Миргорода став солдатом ЗСУ в 48 років, у перший день повномасштабної війни, і з того часу не знімає “пікселя”. У складі зведеної стрілецької роти ТЦК воював разом зі 110-ю бригадою, пізніше — з 59-ю. Отримав чисельні контузії, обмороження пальців рук і ніг… Після лікування і реабілітації його перевели у Миргородський ТЦК та СП. Його син продовжує воювати.
У молодшого сержанта Віктора Дроздова з Великої Багачки воюють два сини. Молодший, до речі, повернувся з Польщі, де жив до того два роки. У Віктора на фронті також два брати і два зяті. Сам він став на захист батьківщини у 50…
“Не будь Іваном! Приходь сам до ТЦК”
— У соцмережах досить часто з’являються відео силової мобілізації. Хто, на вашу думку, стоїть за поширенням такого контенту?
— Його створюють і поширюють громадяни нашої країни. Одні з них ухиляються від військової служби, потім чинять спротив під час адміністративного затримання, а інші знімають це на відео і поширюють з маніпулятивними підписами. Я не бачив жодного такого відео з чесним підписом. Скажімо, таким: “Ось Іван, він не захотів іти захищати свою країну добровільно, не захотів прийти до ТЦК і мобілізуватися в обов’язковому порядку. Тепер його затримує поліція, бо він порушник. А Іван, негідник, ще й чинить спротив поліціянтам під час виконання ними своїх посадових обов’язків, намагається вирватися і втекти. Йому бризнули в обличчя сльозогінний газ, щоб припинити це безчинство, і запхали в машину. Молодці поліцейські, так тримати!” А під відео ще й коментарі: “Соромно бути таким, як Іван”, “Не будь Іваном, не доводь до силового затримання, приходь до ТЦК сам! А ще краще — не чекай на повістку, а вже зараз підписуй контракт”. Ну от жодного підпису до такого відео не зустрічав. Хоча, по суті, це ж правда!
Так, мобілізація в цивілізованій країні не повинна б набувати таких форм. У цивілізованій країні чоловік мав би отримати повістку й прийти до терцентру комплектування у визначений термін з речами, пакетом медичних документів тощо. Спокійно мав би пройти ВЛК, отримати пару діб на збори і прибути на відправку до навчального центру. Але у нашій цивілізованій країні чоловіки чомусь за повістками не приходять, ВЛК спокійно не проходять, на відправку не прибувають.
Застосовування примусу — це вимушений крок, на який державі доводиться йти, оскільки деякі громадяни ухиляються від обов’язкової служби за мобілізацією й відмовилися від добровільної служби за контрактом.
Тим часом близько 20 відсотків України вже окуповано російською ордою. І ця площа, на жаль, постійно збільшується. І це ж не просто цифра. Це знищені міста і села, зруйновані людські долі, просто море страждань і горя, які несуть окупанти. Чи потрібно це зупинити? Однозначно, так! А чи можна стримати орду без поповнення свого війська? Однозначно, ні.
— Нардеп Потураєв заявив, що більшість таких відео створені штучним інтелектом. Чи має він рацію?
— Наскільки я пам’ятаю, він сказав, що громадські організації, які моніторять інфопростір, проаналізували за допомогою штучного інтелекту великий масив відео про роботу ТЦК і результат показав: майже всі ці ролики або зняті на тимчасово окупованих територіях України, або взагалі створені за допомогою технологій ШІ.
У мене немає таких інструментів і я не можу оцінювати, чи має рацію Микита Потураєв.
З особистих спостережень можу зробити висновки, що більшість подібних відео, що стосуються Полтавщини, правдиві. Вони містять маніпуляційний характер, але переважно цілком реальні. Цей контент створюють і поширюють громадяни нашої країни.
Військовослужбовці ТЦК в мобілізації не винні
— Яким чином розслідуються реальні випадки застосування сили ТЦК?
— Якщо правоохоронці виявляють протиправні дії з боку військовослужбовців ТЦК та СП, вони їх розслідують. Лише правоохоронні органи мають повноваження визначати законність чи незаконність дій військовослужбовців. Якщо ж звинувачення у “незаконній мобілізації” лунає з соціальних мереж або адресується Уповноваженому ВР з прав людини, то це лише висловлення людиною особистого ставлення до конкретного випадку. Особиста думка в окремих громадян може бути і щодо судового рішення з цих питань.
— Які помилки громадяни найчастіше допускають при спілкуванні з військовослужбовцями ТЦК?
— На мій погляд, цивільні громадяни не розуміють або забувають кілька важливих моментів. Основною помилкою я вважаю те, що цивільні не розуміють, по-перше, того, що перед ними стоїть діючий військовослужбовець Збройних Сил України; по-друге, що він виконує свої службові обов’язки, наказ тощо; по-третє, і це головне — він не винен у тому, що на Україну напали росіяни, що “депутати не воюють”, що “нехай спочатку діти багатих ідуть воювати”, що громадянин не оформив собі відстрочку, що не взяв із собою документів, що не бачив повістки поштою, не знав, що у розшуку, і ще багато чого. Військовослужбовець ТЦК у цьому всьому не винен!
Замість того щоб звинувачувати військового у чомусь, нехай громадянин ввічливо привітається з представником ТЦК, а якщо дуже цікаво — запитає, який бойовий шлях він пройшов. Я більш ніж упевнений: після почутого цей цивільний змінить свою заздалегідь заготовлену негативну думку про воїна.
— Пане Романе, що ви думаєте про зниження мобілізаційного віку?
— Моя особиста думка буде сприйматися як позиція Полтавського обласного ТЦК та СП, тому варто, очевидно, озвучувати не що я думаю, а як до цього ставиться ТЦК. Мобілізаційний вік визначено чинним законодавством України. Наша держава визначає, хто з її громадян потрібен у тилу, а кого потрібно мобілізувати до війська. ТЦК та СП лише виконують свої функції у межах чинного законодавства за допомогою інструментів, які надає їм держава. Незалежно від того, чи буде законодавчо прийняте відповідне рішення, чи ні, ми продовжуватимемо виконувати свої завдання, які ставить перед нами держава.
— По-вашому, чи дійде до мобілізації жінок?
— Станом на тепер обов’язковому військовому обліку підлягають лише жінки медичних та фармацевтичних спеціальностей.
Я маю певний сумнів, що жінки — це саме те поповнення, яке конче потрібне Силам оборони і яке змінить хід війни. Відповідно, перш ніж проводити потенційну мобілізацію жінок, потрібно вносити зміни до чинного законодавства України. Я можу лише повторити відповідь на попереднє запитання: незалежно від того, буде законодавчо прийняте відповідне рішення чи ні, ми продовжуватимемо виконувати свої завдання, які ставить перед нами держава.
