Для 20-річного Юліана Бойка триває сезон-2025/26 у професійному снукерному турі.
Сліпе жеребкування дарувало йому в суперники справжніх легенд і зірок цього виду спорту.
“Чемпіон” вирішив його розпитати про це, про його нещодавні зустрічі – як на офіційному рівні, так і про спаринги, – а також торкнувся тем, які не стосуються столу із зеленим сукном.
– Минуло вже майже пів року з нашої останньої розмови. За цей час у суперниках побували Чжао Сіньтун, Алі Картер, Ронні О’Салліван, Марк Вільямс. Чим запам’яталися ці матчі?
– Запам’яталися передусім атмосферою. Для мене це вперше – грати за повних трибун. Особливо матчі проти Сіньтуна та О’Саллівана в Китаї, де дуже багато людей спостерігали за грою наживо. Це справило на мене велике враження.
Я навчився, як топові гравці будують брейки, як вони відігруються, як поводяться за столом. Намагаюся використовувати цей досвід надалі. Буду намагатися наблизитися до того рівня, який демонструють вони.
– Нещодавній матч проти Девіда Гілберта. Був момент, коли ти поставив снукер, а він із нього вийшов і відповів своїм снукером. Наскільки важко сприймався цей момент?
– Так, правда. Матч був досить складний. Було трохи прикро його програти. Не було відчуття, що я зробив щось неправильно. Особливо в десайдері, коли на останньому червоному я поставив дуже гарний снукер.
Мені здавалося, що в мене буде чудовий шанс закрити матч. Але він вийшов зі снукеру, поставив контрснукер, забив складну кулю і зібрав кольорові. Завжди є частка фортуни в кожному матчі. Мені здалося, що цього разу трохи везіння було на його боці. Здається, за рахунку 4:3 у нього впав “флюк” (випадкове влучання – прим.) на синьому. Потім він зробив переможний брейк.
У таких близьких матчах подібні дрібні моменти вирішують майже все. Один-два фрейми в інший бік – і я б виграв.
– Гра з Ліамом Девісом. Він вів 3:2, а ти зібрався й переміг. І у тій грі два сенчурі-брейки, загалом п’ять залікових серій. Ударний видався день?
– Якщо чесно, це, мабуть, один із моїх найкращих матчів у мейн-турі. Того дня виходило майже все: будувалися брейки, була серійність, проходили дальні удари.
Із негативного: за рахунку 5:3 я міг закривати матч, був шанс. Почалася нервова гра. Але загалом до того моменту це точно був один із моїх найкращих матчів. Суперник також грав чудово.
Я вважаю, що прогрес у моїй грі є. Навіть цей турнір це показав. Гілберт наступний матч виграв, а потім 4:6 програв Марку Вільямсу. Може, не дуже доречно порівнювати, але, гадаю, я теж міг би пройти його шлях.
– Не можу не пригадати й зустріч із Робертом Мілкінсом – дуже досвідченим англійцем, який тривалий час у турі. 3:0… Але він виграв 4:3. Перехвилювався чи десь не вистачило досвіду?
– У матчах до чотирьох перемог, якщо в тебе є шанс закінчити гру – треба ним користуватися. Бо один чи два програні фрейми змінюють твій емоційний і психологічний стан, а супернику додають впевненості.
За такого короткого формату гра може змінитися за 15 хвилин: ти вигравав 3:0, а вже 3:2.
Цей матч – показник того, що я трохи не впорався зі своїми емоціями. І за 3:0, і за 3:1 були нагоди перемагати. Я їх не використав. Потім і в суперника пішла інша гра – він відчув упевненість, почав влучати, а я почав сипатися.
Усе одно це досвід. Намагаюся психологічно ставати сильнішим, щоб легше долати цей останній крок до перемоги.
– Наступне питання більш про психологію. У вересні ти обіграв ексчемпіона світу Стюарта Бінема. Під час матчу після невдалого удару він сильно стукнув кулаком по столу. Мілкінс також відомий емоційністю. Чи впливають такі епізоди на твій настрій, чи тобі, умовно кажучи, усе одно – грає проти тебе флегматичний суперник чи трішки холерик?
– До речі, цікаве питання. Я думав про це. Якщо чесно, мені краще грати проти більш спокійних суперників. Напевно, через молодість – ще не настільки досвідчений, тому на мене мають вплив різні емоційні прояви суперників.
Із Мілкінсом мені було дуже складно. Він на кожен удар реагує, після кожного удару щось говорить, навіть коли сидить на стільці – усе одно реагує і на твій чудовий удар, і на свою фортуну. Це заважало.
З Гілбертом було щось схоже. Так вийшло, що на кию наклейка була у критичному стані. Я взяв іншу крейду – не “Taom”, а фірми “Triangle”. Не хотів випадково кіксанути й пошкодити кий, тому й узяв іншу.
А він постійно – і до судді, і собі під ніс – нарікав на цю крейду: що через неї є неправильні контакти, що я залишаю багато слідів на столі. І мене це збентежило. Я не розумію, як гравець з таким високим рейтингом, таким досвідом може так сильно реагувати на подібні дрібниці.
Баррі Хокінс і Юліан Бойко
t.me/IulianBoikoTeam
– Уже згадував, що жереб часто підкидає тобі топових суперників. Окрім цього, вдалося провести спаринги з Марком Селбі, Баррі Хокінсом і перспективним Стеном Муді. Де проходили ці спаринги і як вдалося домовитися про спільну гру?
– Насправді останнім часом було багато спарингів із топовими снукеристами. Про них домовляється Кевін Джонстон, мій тренер.
Його тут знають – знають топові професіонали. У такому вузькому колі снукерних топів він і домовляється. Я грав з Кайреном Вілсоном, Марком Селбі, Баррі Хокінсом, Еліотом Слессором, Гері Вілсоном – тобто з багатьма з топ-16.
Результати дуже гарні. Єдиний гравець, який виграв у мене, скажімо так, без боротьби, – це Марк Селбі.
Юліан Бойко і Марк Селбі
– Згадую наше перше інтерв’ю – це ж твій улюблений гравець.
– Так-так. Він справив на мене неймовірне враження.
Спаринги проходять у клубах, де вони тренуються. Ми з тренером подорожуємо автомобілем: їдемо до міст, де вони живуть і грають, проводимо день із ними. Зазвичай граємо два спаринги.
– Багато гравців зізнаються, що через те, що снукер – і в грі, і на тренуваннях – вимагає постійної концентрації, часто стається тотальне вигорання. Бен Вулластон, наприклад, казав, що впадав у хронічну втому і спав по 18-20 годин на день. Ми бачимо, що відбувається з Бреселем. Як ти “перезаряджаєшся” після інтенсивних днів за столом? Спорт, книги, друзі?
– Якщо чесно, я рідко вигораю від снукеру. Можу грати хоч кожного дня.
– Це все молодість (посміхаюсь – прим.).
– Так (посміхається – прим.). Напевно, молодість. Навпаки – є жага ставати кращим, грати й грати. Тато чи тренер часто кажуть: “Відпочинь. Візьми день паузи”.
Можу пограти в теніс з братом, але це коли в Польщі перебуваю. В Англії фізичних занять майже немає – іноді можу побігати.
У цілому я намагаюся тренувати концентрацію й витривалість. Коли граєш 3-4 дні поспіль спаринги проти сильних гравців – звісно, є втома. Але витривалість збільшується. Згодом у такому темпі, за таких навантажень можеш витримувати все більше й більше днів.
Якщо говорити про плани на майбутнє, то чемпіонат світу триває два тижні. А якщо ще й кваліфікації, то це плюс тиждень. Тобто треба грати 20 днів. Якщо згадати Чжао Сіньтуна – він починав з першого раунду кваліфікації, і йому ці 20 днів потрібно було бути максимально сконцентрованим, грати на такій інтенсивності.
Я прагну бути готовим до цього – грати два тижні, двадцять днів і пройти дистанцію на високому рівні.
– Бачив, що в Сіані була дуже яскрава церемонія відкриття. Що це було і де?
– Це був театр у центрі міста – одна з найвідоміших будівель Сіаня. Там були традиційні китайські танці та музика. Це було своєрідне привітання для іноземних гостей, демонстрація поваги. Дуже сподобалося.
t.me/IulianBoikoTeam
Якщо чесно, на всіх китайських турнірах усе на іншому рівні, ніж на англійських. Краще. Дуже турбуються про гравців: безкоштовне проживання в готелях, безкоштовні трансфери з аеропорту й назад.
На кваліфікацію китайських турнірів усі намагаються потрапити. І призові великі, і ставлення до снукеристів чудове. Усі обожнюють турніри в Китаї.
Єдиний мінус – довга дорога і часовий пояс. Бажано за два-три дні приїздити, щоб організм перелаштувався.
– Джек Лісовскі став переможцем Northern Ireland Open. Напевно, його перемога принесла радість і тобі?
– Так, 100%. Я був радий за Джека. Думаю, усі були за нього раді. Він так довго йшов до першого рейтингового титулу.
І втрата батька… Йому було складно. Але він молодець – сфокусувався на снукері, багато тренувався. Звісно, радий бачити його успіх. Сподіваюся, що й далі він розвиватиметься.
t.me/IulianBoikoTeam
– Не можу оминути і цю тему. Ти ніби й футбольний уболівальник. Зокрема, колись, коли ти був ще молодшим, на деяких турнірах тебе титрували Iulian Dynamo Boiko. Як виник нікнейм. Ну і що скажеш про результати Динамо?
– Якщо чесно, поняття не маю, як цей нікнейм з’явився і хто його придумав (посміхається – прим.). Сам я його собі не вигадав, але так уже склалося, що іноді так називали. Хай так і буде, в принципі.
Слідкую за Динамо. Цей сезон вони, скажімо так, невдало почали (посміхається – прим.). У вільний час можу подивитися футбол, збірну України теж дивлюся.
У час війни складно щось вимагати від гравців. Вірю, що вони викладаються. Сподіваюся, збірна України покаже характер і кваліфікується на чемпіонат світу.
– Ще одне питання не про снукер. Хто для тебе найкращі GOAT у світовому спорті?
– У тенісі мене найбільше захоплює Роджер Федерер. Так, він уже не грає, але я дуже щасливий, що ще в дитинстві застав його чудові роки. Я дивився багато його матчів. Стиль, харизма Федерера… Не знаю, хто може з ним зрівнятися.
У Джоковича зараз і краща статистика, і більше трофеїв. Але для мене Федерер – №1 усіх часів.
У футболі улюблений гравець – Ліонель Мессі. Також з дитинства.
Ну і, звичайно, варто згадати Олександра Усика. Улюблений боксер. Я дивлюсь його бої, вся країна за нього вболіває. Захоплює його самовіддача, характер. Він не програв жодного поєдинку. Я навіть не уявляю, як би це виглядало у снукері – щоб хтось не програв жодного матчу. Який би тиск був на гравця. Це, мабуть, нереально. Щиро ним захоплююся.
– Багато хто недооцінює базу вболівальників снукеру в Україні. Що б ти хотів сказати українським прихильникам снукеру, а також тим, хто поки що не цікавиться цим видом спорту?
– Щоб людину справді почав захоплювати снукер, потрібно спочатку вивчити правила і спробувати піти в снукерний клуб. В Україні є міста, де можна пограти. Коли ти сам спробуєш і побачиш, наскільки це складно, тоді справді почнеш захоплюватися тим, що роблять професіонали.
Тоді зрозумієш, скільки годин праці й самовіддачі потребує ця гра. Коли ніколи не грав, а просто дивишся по телевізору, не до кінця розумієш складність ударів і точність, якої вони вимагають.
А тим, хто вже стежить, хочу сказати: зараз дуже вдалий час, щоб спостерігати за снукером. Змінюється ера. Я впевнений, що в найближчі 5-10 років серед професіоналів ми побачимо більше українців, європейців, китайців на високому рівні. Буде ще цікавіше стежити, з’явиться ще більше топових гравців. І сама гра трансформується на ще вищий рівень.
…
Нині у мейн-турі є представник Латвії, Угорщини, Австрії, Швейцарії, кілька поляків. З кожним роком зростає кількість китайських гравців. Стають профі гравці з інших країн Азії.
Саудівська Аравія розпочала вливати солідні кошти не лише в турніри, а й в побудову академії та тренерів. Зокрема, місцевих талантів тренує Ронні О’Салліван.
Тобто, снукер дійсно стає все більш інтернаціональним.
