Сергій Ніжинський, посол України на Кіпрі

Кіпр для України сьогодні – це не лише популярний курорт і фінансовий центр, а й стратегічна точка на геополітичній мапі, де перетинаються інтереси Європи, Близького Сходу та Росії. На тлі масштабної російської присутності та багаторічних спроб Москви закріпитися на острові Київ вибудовує нову модель партнерства з Нікосією через дрони, безпеку, санкційний тиск і роботу з українською громадою.

У розмові з Укрінформом посол України Сергій Ніжинський пояснив, чому Кіпр стає безпековою платформою ЄС у регіоні, як українці на острові протистоять гібридному впливу РФ і чому сьогодні прапор і мова – це не лише символи, а й елементи оборони.

ЗАВДЯКИ ГЕОГРАФІЇ КІПР МАЄ УНІКАЛЬНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

– Пане посол, під час зустрічі президентів України та Кіпру на початку жовтня йшлося про оборонну співпрацю й реалізацію спільних інфраструктурних проєктів. Чи можна очікувати на початок втілення цих домовленостей після візиту Нікоса Христодулідіса до України?

– Я вважаю цей візит президента Кіпру до України справді історичним, адже попередній відбувся ще у 2015 році. Як бачите, у контактах на найвищому рівні була дуже велика пауза.

Я впевнений, що пріоритетними темами під час обговорень будуть оборонний та безпековий блоки. Це, зокрема, питання співпраці у сфері дронів, а також проведення спільних навчань, які вже показали свою ефективність, зокрема між національними гвардіями обох країн. Очевидно, буде порушено і питання IT та кібербезпеки.

Водночас найважливіше те, що обидві сторони мають бажання реалізовувати ці ініціативи саме на території острова.

Кіпр добре розуміє важливість співпраці з Україною, яка є піонером у дроновій галузі – як у виробництві, так і в навчаннях та роботі в реальних умовах сучасної війни.

Тож Україна є для Кіпру ключовим партнером у питаннях оборони, безпеки та реагування на надзвичайні ситуації.

– У контексті співпраці у сфері дронів йдеться про локалізацію виробництва на Кіпрі?

– Як посол, я постійно наголошую, що Кіпр є унікальною платформою як з погляду податкової системи, так і з погляду можливостей для проведення навчань. Це дає змогу відкривати на острові європейські представництва, а також створювати спільні українсько-кіпрські виробництва не лише дронів, а й іншої техніки.

Дуже важливе також географічне розташування Кіпру: лише 65 км до Сирії та близько 140 км до Ізраїлю. Як єдина держава ЄС у близькосхідному регіоні, Кіпр має унікальний стратегічний потенціал і може стати ключовим майданчиком для ухвалення важливих рішень на регіональному та європейському рівні.

СПОДІВАЮСЯ, НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ БУДУТЬ ГАРНІ НОВИНИ ЩОДО ОБОРОННОЇ СПІВПРАЦІ

– В Україні з певним занепокоєнням сприйняли повідомлення ЗМІ, що Кіпр планує зменшити увагу до питань оборони під час головування в Раді ЄС зі січня до липня. Чи бачите ви в цьому ризики для продовження Європою оборонної підтримки України?

– Я вважаю, що журналісти трохи неправильно витлумачили цю інформацію.

Нещодавно я був на військовому параді з нагоди Дня незалежності Кіпру, де демонструвалося різне озброєння, зокрема з Ізраїлю та Німеччини. На мою думку, серед цих оборонних комплексів є ті, які Кіпр міг би передати Україні й отримати сучасніші від партнерів.

Це одне з питань, яке може порушуватися під час переговорів між нашими країнами. Сподіваюся, найближчим часом будуть гарні новини щодо оборонної співпраці.

– Президент Кіпру нещодавно заявив про намір створити регіональну організацію безпеки на Близькому Сході за аналогом НАТО чи ОБСЄ. Наскільки, на вашу думку, реалістичною є ця ідея? Чи могла б Україна бути залучена до цієї ініціативи як партнер або спостерігач?

– Створити щось на кшталт НАТО наразі неможливо. Існують певні об’єднання, які підсилюють безпеку та поліпшують дво- чи тристоронні відносини між країнами в рамках європейської стратегії. Вони завжди працюють у контексті загальної безпекової стратегії, орієнтованої на захист Європи та України.

Водночас такі ініціативи цікаві з погляду комунікації, адже вони поліпшують двосторонні відносини Кіпру з тими державами, з якими він прагне співпрацювати. Гадаю, йдеться не так про створення нового військового блоку, як про розвиток діалогу та партнерства у регіоні.

У КІПРСЬКОМУ ДОСВІДІ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ПОЗИТИВНОГО НЕБАГАТО

– У контексті мирного процесу іноді можна чути паралелі з кіпрською моделлю. Ваш колега посол Кіпру зазначав, що вона не може бути прикладом для України, бо конфлікт на острові досі не розв’язаний. Які висновки Україна могла б зробити з кіпрського досвіду?

– Я повністю солідарний із колегою Михалісом Фіріласом – позитивного тут небагато, адже Кіпр залишається розділеним уже понад 50 років. Єдиний плюс – тепер там немає активних бойових дій, але відчуття постійної загрози у громадян не зникає.

Там існує буферна зона – фактично порожня територія з покинутими будинками. Водночас по обидва її боки життя продовжується.

Люди на Кіпрі залишили свої домівки подібно до того, як це відбувається з нашими громадянами на Донеччині чи Луганщині. Але юридично їхні майнові права не врегульовані.

Наразі обговорюється варіант, що лідери Туреччини та Кіпру могли б порушити питання про тимчасове проживання українських біженців у таких покинутих будинках. Теоретично вони могли б жити там безплатно, а натомість підтримувати й утримувати ці об’єкти. Це тепер пропрацьовують юридичні служби, бо важливо, щоб усе було узгоджено і в майбутньому не виникло проблем із власністю чи судових позовів.

Але, повертаючись до вашого запитання, хочу наголосити, що Україна також має досвід, яким могла б поділитися з Кіпром: передусім у питаннях захисту дітей, підтримки сімей військовослужбовців та людей, які постраждали від сексуального насильства під час війни.

Ми бачимо, що Кіпр лише тепер, через 51 рік після подій 1974 року, починає порушувати тему зґвалтувань, які скоїли військові. А в Україні на четвертому році повномасштабної війни ці питання вже опрацьовуються на високому рівні. У нас підготовлено низку законопроєктів щодо захисту таких постраждалих, передбачено компенсації, а також розглядається питання правового статусу дітей, народжених унаслідок зґвалтувань.

Ми можемо передати цей досвід нашим партнерам.

РОСІЯ ВИБУДОВУЄ НА КІПРІ СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАЦДАРМ ВПЛИВУ

– Як Україна оцінює позицію Кіпру щодо санкцій проти російського «тіньового флоту»? Чи веде українська сторона діалог із Нікосією щодо посилення контролю за судноплавними операціями, пов’язаними з РФ?

– Ми фіксуємо факти, коли в районі Лімасола відбуваються операції з перевалювання російської нафти з одного танкера на інший. Посольство вже кілька разів надсилало ноти та інформувало кіпрську сторону про такі випадки. Сподіваємося на відповідну реакцію уряду, адже йдеться про дуже серйозні речі.

Наприклад, коли танкер виходить із Туапсе і йде нібито в Ізраїль, але по дорозі біля Кіпру відбуваються підозрілі операції, це фіксуємо не лише ми – це бачать журналісти, супутникові системи, аналітичні платформи. Уся ця інформація є у відкритому доступі.

Ключове питання, окрім фіксації, – реагування на такі дії, які прямо порушують санкційну політику і повинні мати відповідні наслідки.

– Росіяни становлять майже десяту частину населення Кіпру. За різними оцінюваннями, їх там понад 100 тисяч. Ви працюєте на острові майже три місяці. Наскільки відчутна російська присутність?

– За нашими даними, на Кіпрі проживає близько 143 тисяч облікованих громадян РФ, і це без урахування тих, хто має подвійне громадянство.

За моїми оцінюваннями, 10–13% російських громадян натуралізувалися і вже присутні в органах влади різних рівнів – не на топових позиціях, але вплив помітний.

Російське посольство – найбільше на Кіпрі, фактично «місто в місті». Там працює майже 300 співробітників дипкорпусу й адміністративного персоналу. Для порівняння, у посольстві США – 173.

– А скільки в українському?

– Лише п’ятеро співробітників. Це добре демонструє, чому Кіпр потребує посиленої уваги з нашого боку.

Кіпр для Росії є стратегічним майданчиком – фактично це їхній «Крим на Близькому Сході». Саме тому вони намагаються максимально інтегруватися: на острові мають постійне місце проживання такі особи, як Примаков і Сурков, високопоставлені представники ФСБ.

Посол Росії на Кіпрі – генерал ФСБ Мурат Зязіков, який був президентом Інгушетії під час трагедії у Беслані, і досі є радником Путіна. Його персонал фактично базується на окупованій частині острова та безперешкодно переміщується обома частинами Кіпру, що викликає багато запитань і в нас, і в кіпріотів.

Російський вплив там величезний: нерухомість, бізнес, торгові центри, культурні проєкти, медіа. У готелях можна побачити по три-чотири російські телеканали, хоча частина з них – під санкціями і транслює відверту пропаганду.

Саме тому ми ініціювали створення українського мовника на Кіпрі. Під час візиту народних депутатів я просив підтримати цю ідею. Уже домовилися з мережею MEGOGO, яка запустить можливість оформити український пакет каналів на території Кіпру. Це невелика, але важлива перемога, адже українській громаді слід мати доступ до власного інформаційного простору.

Ми також надіслали кілька нот щодо російських каналів у кіпрських готелях і впевнені, що асоціації готельно-ресторанного бізнесу нас у цьому підтримають.

Я КАЖУ УКРАЇНЦЯМ: «БАЧИТЕ РОСІЙСЬКИЙ ПРАПОР – РОЗМІСТІТЬ НАВПРОТИ ДВА УКРАЇНСЬКИХ»

– Пане Сергію, хотіла запитати радше про ваше особисте враження. Чи впадає в око російська присутність на Кіпрі? Наскільки вона демонстративна?

– У Лімасолі вона надзвичайно помітна й подекуди демонстративна. Наприклад, там працюють підсанкційні компанії, зокрема структура того ж Дмітрія Пуніна, який перебуває під санкціями, але його прізвище й досі красується на вивісках магазинів та брендових точок. Дуже багато чути російської мови.

Я сам киянин і колись у побуті також послуговувався російською, але тепер принципово спілкуюся тільки українською і прошу так само робити нашу громаду.

Коли домінує російська мова, людина часто автоматично переходить на неї, бо, проживши 10–15 років, уже не усвідомлює, наскільки важливо зберігати свою ідентичність.

Тому для мене головне – не лише консолідувати громаду, а й пояснити, чому це необхідно.

Наведу приклад. У Пафосі нещодавно відкривали Український дім, навпроти якого розташоване консульство РФ із російським прапором. Я сказав нашим людям: «Не зважайте. Бачите російський прапор – розмістіть навпроти два українських».

Ми маємо впевнено й культурно демонструвати свою присутність, використовуючи інструменти культурної дипломатії.

Ми не повинні виглядати як нація, що лише скаржиться на присутність росіян. Кіпр має право приймати кого хоче, це його вибір. Але так само ми маємо право вимагати простору для наших громадян і нашої ідентичності.

Сьогодні, за даними міністра внутрішніх справ Кіпру, на острові перебуває 24 тисячі українців зі статусом тимчасового захисту, а до війни було близько 4 тисяч. За нашими підрахунками, загалом там приблизно 33 тисячі українців, тобто 2,6% населення Кіпру. Це вже та частка, яка дає моральне й політичне право просити про підтримку української громади та її інтеграційних ініціатив.

Українці насправді добре інтегруються – це видно по всій Європі. На Кіпрі, зокрема, багато людей із грецьких сіл з-під Маріуполя, наприклад, селище Сартана переїхало майже повністю. Для них грецька мова знайома, а клімат нагадує дім. Українці не стоять із простягнутою рукою – вони швидко знаходять роботу й застосування своїм навичкам, беруть участь у громадському житті.

Тому для Кіпру, що зацікавлений у трудовій міграції та мирному соціумі, яким є українці, дуже важливо надати їм ці можливості.

– Ви згадали цілі села, які виїхали з-під Маріуполя. Чи не ризикуємо ми втратити цих людей для України?

– Є ті, хто ніколи не втратить своєї ідентичності й постійно робить щось для України. Є й інші – більш гнучкі, «пластилінові», чия самоідентифікація дуже залежить від того, хто з ними працює.

Саме тому наші зусилля – від освіти до культурної дипломатії – спрямовані на те, щоб підтримувати українськість там, де вона може розчинитися, і розвивати її там, де вона вже міцна.

ДО ЗАБОРОНИ БАГАТОРАЗОВИХ ВІЗ ДЛЯ РОСІЯН НА КІПРІ ПОСТАВИЛИСЯ СПОКІЙНО І ПРАГМАТИЧНО

– Як на Кіпрі сприйняли рішення ЄС про заборону багаторазових шенгенських віз для громадян РФ, з огляду на стратегічну роль туризму для економіки острова?

– Я не побачив жодної «трагедії». Навпаки, це рішення комунікували як вимогу Євросоюзу, і кіпрська сторона поставилася до нього спокійно і прагматично: мовляв, зосередьмося на легальних туристах та прозорих потоках, виводячи все з тіні, – і це абсолютно нормальний підхід.

Міністр туризму озвучив оновлену статистику за 2025 рік: на першому місці за туристичним потоком – Велика Британія, на другому – Ізраїль, на третьому – Польща. Водночас показник Польщі, звісно, формують не лише польські туристи, а й українці, росіяни, білоруси та громадяни інших країн, які подорожують через польські аеропорти.

Ми також порушили важливе питання під час зустрічі з міністром соціальної допомоги. Провівши аналіз, побачили, що з листопада до квітня на Кіпрі фактично нема туристичного сезону, і багато готелів простоюють. Тож ми запропонували: чому б не надати українцям можливість проживання у цей період за собівартістю? Це дало б змогу оздоровлювати дітей, підтримати сім’ї військовослужбовців, які могли б хоча б кілька днів провести без ракетної небезпеки. І, що важливо, це було б не дорожче, ніж відпочинок в Україні.

Кіпрська сторона проявила значний інтерес до цієї ідеї. Ми її опрацьовуємо, і сподіваюся, що вже найближчим часом вона дасть конкретний результат.

УКРАЇНСЬКО-КІПРСЬКІ ВІДНОСИНИ МАЮТЬ ЗАЛИШАТИСЯ КРИШТАЛЕВО ЧИСТИМИ Й НА РІВНІ ПОЧЕСНИХ КОНСУЛІВ

– Пане посол, після вашого прибуття на Кіпр з’ясувалося, що деякі особи роками видавали себе за почесних консулів України. Як стало можливим, що люди без жодного мандату користувалися цим статусом?

– Коли ми системно оновили сайт посольства, який не редагували 5–6 років, там значилися п’ять «почесних консулів». Після перевірки з’ясувалося, що насправді чинний лише один – у Пафосі. Але українська громада ані його, ані його допомоги ніколи не бачила. Навіть більше, він фігурує в реєстрах як особа, що перебуває у процедурі банкрутства. Ми офіційно повідомили про це МЗС, очікуємо на відповідну реакцію.

Під час оновлення даних ми також виявили ще одну ситуацію. Громадянин був поданий на посаду почесного консула у 2023 році за каденції міністра Дмитра Кулеби, однак процедура так і не була завершена. Причина – виявлені обставини, що потребували додаткової перевірки. Зокрема, стало відомо, що він має погашену судимість у Греції. Це було підставою для поглибленої перевірки його доброчесності як на Кіпрі, так і в Україні.

Попри відсутність мандата, він роздавав візитівки із зазначенням статусу почесного консула, на що не мав жодного права.

Однак найбільше мене вразила інша історія. До нас звернулася голова осередку «Пласту» на Кіпрі, яка повідомила, що так званий почесний консул у Ларнаці не пустив пластунів до церкви, щоб передати Вифлеємський вогонь, лише тому, що вони католики. Це абсолютно неприпустимо. Ми оперативно відреагували й на це звернення.

Нині посольство зазнає значного тиску щодо цієї ситуації, але хочу наголосити: ми діятимемо тільки в рамках закону. Українсько-кіпрські відносини мають залишатися прозорими й кришталево чистими й на рівні почесних консулів.

Упевнений, що МЗС України підтримає рішення про відкликання кандидатури, адже інформація вже стала публічною та зумовила численні журналістські запити.

– Кіпр підтримує Україну від початку повномасштабного вторгнення. Яку динаміку суспільних настроїв на острові ви спостерігаєте?

– Рівень суспільної підтримки на Кіпрі значною мірою залежить і від самих українців. Якщо вони поважатимуть себе, чітко ідентифікуватимуть себе як українців – через участь у заходах, культурні ініціативи, одяг, символіку, єдність із посольством, то і ставлення до них буде відповідним.

Це ключове, адже наше посольство з п’яти людей не може конкурувати з посольством Росії, у якому працює понад 300 осіб. Так само громада, у якій 33 тисячі українців, не може змагатися із 143-тисячною російською громадою. Тому наш шлях – залишатися собою і робити те, що вміємо найкраще: займатися культурною дипломатією, соціальною допомогою, збереженням ідентичності та спільною активною працею.

Повірте, згуртованість дає неймовірний ефект. Вона потрібна нам усім і в Києві, і в Нікосії.

Надія Юрченко, Київ

Фото з архіву посольства України на Кіпрі та Facebook/Sergiy Nizhynskyi