Євросоюз і НАТО працюють над скороченням часу, що потрібен для перекидання сил на східний фронт у разі агресії Росії проти Альянсу. Це свідчить про те, що в ЄС усвідомлюють – вони дійсно можуть стати учасниками конфлікту і треба терміново братися до дій.
Спроби домовитися з Росією щодо завершення війни в Україні тривають. США також беруть участь в переговорах, але Володимир Путін не має наміру припиняти бойові дії. Генерал-лейтенант США у відставці Бен Годжес в інтерв’ю 24 Каналу сказав, як можна змінити ситуацію та кому в США не варто довіряти. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.
Зверніть увагу Росія “обміняла” 1% свого чоловічого населення на 1,45% території України, – The Economist
Чому Дрісколл заявив, що Україна наближається до поразки
У NBC News пишуть, що міністр армії США Ден Дрісколл попередив Україну про поразку, яка насувається, та закликав чиновників у Києві прийняти мирну пропозицію США. Він вважає, що Україна може програти війну. Чи має він рацію та як ми дійшли до теперішніх заяв?
Я був здивований, почувши, що міністр Дрісколл зробив таку заяву. Не знаю, на чому це ґрунтується, і не впевнений, що він сам у це вірить. Але, ймовірно, саме таке послання він мав донести від адміністрації Дональда Трампа. Українці набагато краще розуміють, чи ризикують вони програти війну. І саме українці, звісно, заплатять найвищу ціну, якщо це таки станеться.
Проте велику ціну заплатить і Європа. Європейці нарешті потроху починають усвідомлювати, що їм доведеться зробити все, аби Україна не програла. І заповнити прогалину, яку залишають Сполучені Штати.
Чи оцінюють у Пентагоні, що Україна може втратити Донбас? Трамп говорив, що ми втратимо Донбас у будь-якому разі. Мовляв, нам все одно треба домовитися зараз, поки не буде надто пізно.
Можливо, така думка там є. Але Україна набагато краще розуміє реальну ситуацію, ніж люди у Пентагоні. Мені здається, що в Пентагоні вже кілька років є упередженість, яка ще залишилася від адміністрації Джо Байдена. Там просто не вірили, що Україна здатна зробити те, що вона вже зробила.
Це не проросійська упередженість у політичному сенсі. Це – нездатність повірити, що Україна може досягти того, чого ви вже досягли. Можливо, частину цієї думки він взяв у Пентагоні. Але я не надавав би цьому надмірного значення. Українська оцінка ситуації в будь-якому випадку буде значно точнішою.
Повне інтерв’ю з Беном Годжесом: дивіться відео
Дрісколл сказав українській делегації, що військова перевага Росії зростає. Також вона нарощує виробництво ракет і безпілотників. Він також заявив українцям, що США не зможуть надати Україні достатньо зенітних ракет для систем ППО через проблеми американського ВПК. Ви не вважаєте, що єдина проблема – відсутність політичної волі США для того, щоб забезпечити Україну ракетами?
Міністр армії чи будь-який американський чиновник кажуть, що Росія, попри всі свої проблеми, нарощує оборонну промисловість, а США не в змозі зробити те саме? Якщо це справді так, то це дуже сумно.
До речі, Дрісколл під час візиту до Києва обговорював мирний план та погрожував гіршими переговорними позиціями для України. Також він ухилився від прямої відповіді щодо відповідальності Росії за воєнні злочини.
Отже, вся справа в політичній волі. І йдеться не лише про США. Європейські країни також починають збільшувати власне виробництво. Та один із найшвидших шляхів – інвестувати в оборонну промисловість України. Ви вже розвиваєтеся, розширюєтеся. Але вам потрібні інвестиції, щоби збільшити масштаби та швидкість виробництва. Це спосіб миттєво вплинути.
Наскільки у Штатах поширена практика посилати міністра армії США на переговори такого високого рівня?
Це справді незвично. Я не пригадую, щоб міністр армії отримував таке завдання у схожій ситуації. Я особисто не знайомий з міністром Дрісколлом, але кажуть, що він дуже розумна і працьовита людина. Думаю, ми бачимо тут трохи внутрішньої динаміки в американській адміністрації. Таке буває і в інших країнах, де існують різні фракції.
Я цього точно не знаю, кажу як зовнішній спостерігач, але це цілком може бути частиною зусиль віцепрезидента Джей Ді Венса. У Вашингтоні є безліч припущень, що віцепрезидент Венс і держсекретар Марко Рубіо можуть розглядатися як суперники на роль наступного лідера Республіканської партії. Це само собою не було б чимось приголомшливим. Усе це розгортається практично на відкритій сцені.
Ми бачимо там Стіва Віткоффа, який не є професійним дипломатом, Джареда Кушнера, зятя президента, який не обіймає жодної державної посади. Крім того, там ще й міністр армії. Тобто, цілий набір людей, які не є професійними дипломатами та не представляють Держдеп, проте беруть участь у цьому процесі. Можна уявити, що це створює плутанину для всіх сторін – хто насправді говорить від імені США та хто справді є уповноваженим голосом.
Думаю, що саме до такого підходу адміністрація зараз схиляється. Президент Володимир Зеленський, на мою думку, залишається послідовним у тому, що стосується базових принципів України. Незалежно від того, з ким ви розмовляєте, якщо ви дотримуєтеся цих принципів, ви повинні усвідомлювати, що Росія обов’язково порушить будь-яку досягнуту угоду. Це потрібно враховувати з самого початку.
Погодитися на щось і розраховувати, що Росія сумлінно виконуватиме цю угоду, було б дуже небезпечно. Тому президент Зеленський має рацію. Україна права в тому, що вимагає реальних гарантій безпеки та механізмів тиску на Росію, щоб змусити її дотримуватися домовленостей та допомогти Україні захиститися. Росія порушить будь-яку угоду, яку підписує.
Про вимогу Росії зменшити чисельність ЗСУ
Ви також згадали про цей мирний план. Там пропонували скоротити Збройні Сили України. Невирішеними залишилися питання територій – Росія хоче, щоб Україна відмовилася від Донбасу. Як ви оцінюєте цей план?
Насамперед потрібно запитати, хто виграє від обмеження розмірів української армії та її можливостей? Виграє одна країна – Росія. Я не розумію, як Україна могла б погодитись на це. Це означало б добровільно послабити саму себе на вимогу агресора. І треба пам’ятати, що вихідне положення російської сторони й, на жаль, Білого дому полягає в тому, що Росія виграє, а Україна програє. Це їхній спосіб мислення.
Після Першої світової війни союзники вимагали від Німеччини та інших країн роззброїтися та скоротити чисельність армії. Це була частина Версальського договору, бо союзники вважали себе переможцями. А Німеччина розуміла, що програла. Не думаю, що українці вважають, що вже програли. Якщо вже на те пішло, Росія за 11 років не змогла виконати свої завдання. Та й хто я такий, щоб це говорити?
Але я дуже наполегливо радив би українцям задуматися, заради чого їм погоджуватися на будь-які обмеження чисельності своїх Збройних Сил? Чому вони повинні обіцяти ніколи не проситись у НАТО чи ніколи не мати зброї певних можливостей? Це вигідно лише Росії. Це не підлягає обговоренню.
Кому в США Україна не може довіряти?
Стів Віткофф давав Юрію Ушакову поради, як росіянам слід поводитися з президентом Трампом; як його задобрити та переконати підтримати російський план завершення війни. Як ви оцінюєте такі події? Це зрада?
Слово “зрада” настільки часто кидають праворуч і ліворуч, що воно багато в чому втратило сенс. Але я не уявляю, як хтось на українській чи європейській стороні міг би після цього довіряти Віткоффу. Це змушує задуматися, хто про це знав і хто це злив пресі.
Це цікава історія. Кому вигідний витік? Але це все побічна лінія. Головне тут – як можна довіряти цій людині? І він є головним перемовником від імені США. У нормальні часи його негайно звільнили б. І він загалом ніколи б не опинився в цій ролі. Натомість президент каже, що це звичайна частина процесу укладання угод. Звісно, всі так роблять. Тому я не очікую, що президент його звільнить чи щось подібне.
Але якби я був би на місці українців, то я не вірив би жодному його слову, як і словам Джареда Кушнера. Для них це завжди була угода із нерухомістю. Це – нерухомість у Манхеттені, і якщо ви думаєте, що це щось інше, то ви просто наївні.
ЗМІ пишуть, що одна з розвідслужб європейських країн могла перехопити цю розмову між Стівом Віткоффом та Юрієм Ушаковим. Як ви вважаєте, чи правильно було оприлюднити цю інформацію, аби люди побачили, що насправді відбувається за зачиненими дверима?
Це показує, що у вас є людина, яка не є професійним дипломатом. При цьому вона обговорює чутливі питання з росіянином. Та ще й не використовує захищені канали зв’язку. Тут видно відсутність професіоналізму, недостатнє розуміння того, з чим ти маєш справу. Це серйозна помилка. Ось що свідчить ця історія.
Наскільки близько Росія до перемир’я?
У статті The Economist йдеться, що Путін не має чіткого плану перемоги у війні проти України. Він вирішив продовжувати цю війну на виснаження, захоплюючи невеликі шматки території, але не маючи жодної можливості здобути стратегічну перемогу над Україною. На ваш погляд, наскільки близько Путін до того, щоб погодитися на якесь перемир’я на нинішньому етапі війни?
Поки Путін вважає, що Захід може здатися або виявиться недостатньо сильним, щоб протистояти йому, доти ймовірність цього дорівнює нулю. Він не має стимулу припиняти все це.
Єдиний стимул виник би, якби США заявили, що передадуть Україні все, що їм потрібно. Тоді США використали б свої важелі впливу. Цього не станеться. Або якби Велика Британія та інші європейські країни сказали б, що вони зацікавлені в тому, аби Росія була зупинена, та передали б Україні все, що потрібно. Включно з економічною допомогою, санкціями та замороженими російськими активами.
Тільки тоді Путін почав би замислюватись, що він не виграє. Крім того, удари по російській нафтогазовій галузі – теж важлива частина тиску. Якщо Україна й надалі робитиме те, що зараз, то Росії буде дуже важко продовжувати війну наступного року.
Деякі аналітики кажуть, що Путін має від 6 до 12 місяців, щоб спробувати зламати Україну. Потім йому доведеться приймати серйозні рішення.
Це настільки ж гарне припущення, як будь-яке інше. Я не знаю усього, що насправді відбувається з російською економікою. Але, як і ви, я багато читаю. Я стежу за різними аналітиками, яким довіряю. І загальний погляд такий.
Економічно Росія не може продовжувати те, що вони зараз роблять. Вони не можуть продовжувати воювати вічно, навіть якщо Дрісколл стверджує протилежне. Якби ми були дійсно розумними й стратегічно вдумливими, ми б знайшли спосіб постачати нафту і газ Китаю та Індії з інших джерел, щоб замінити те, що вони отримують з Росії.
Це її рятувальне коло. Закупівлі нафти та газу Китаєм та Індією тримають Росію на плаву. Тому ліквідація цього і через військові дії, і через економічні заходи буде найкращим способом посилити тиск на Путіна.
Фінансист та інвестор Вільям Браудер сказав, що останні санкції проти “Роснафти” та “Лукойлу” стали серйозною загрозою для економіки Володимира Путіна, бо заводи в Туреччині, Індії та Китаї почали відмовлятися від нових партій російської нафти, які перевозяться морем. На вашу думку, що зараз болючіше для Росії – останні санкції чи українські удари в глибині її території?
Вільям Браудер набагато більший експерт у цій галузі, ніж я, але я не думаю, що тут є вибір. Потрібно комплексне, жорстке застосування санкцій. Все ще занадто багато лазівок та людей, які заробляють на їхньому обході. Також необхідно продовжувати руйнувати інфраструктуру та серйозно зайнятися цими судами тіньового флоту, які виходять у Балтійське та Чорне море. Нам потрібен по-справжньому всебічний підхід, щоб це зупинити.
Як НАТО готується до війни з Росією?
Євросоюз та НАТО працюють над скороченням часу, необхідного для можливого перекидання озброєння та особового складу з європейських країн на східний фронт у разі російської агресії проти НАТО. Чому це відбувається зараз, а не з першого дня російського вторгнення в Україну?
Ми почали працювати над цим ще у 2015 році, коли я був командувачем армії США в Європі. Після російського вторгнення в Україну у 2014 році ми зайнялися власною боєздатністю і виявили, що пересуватися Європою неможливо через обмеження на перевезення боєприпасів і небезпечних матеріалів, через вагу і габарити транспорту, навіть попри те, що все це країни НАТО і Євросоюзу.
Цікаво США можуть частково вийти з НАТО до 2027 року, – Reuters
Це дуже складно. Ми працювали над цим, але тільки зараз, нарешті, коли Європейський Союз та окремі країни зрозуміли, що вони можуть стати учасниками конфлікту, ми нарешті зрозуміли, що потрібно терміново братися до необхідних дій.
Вони не те щоб щойно це виявили, вони тільки зараз відчули терміновість, тому що це поєднання покращення інфраструктури. Альянс влітку домовився інвестувати 1,5% ВВП в інфраструктуру. Це багато і це добре. Через зміни правил видачі дозволів на переміщення танків та боєприпасів через кордони це займає надто багато часу. Однак відчувається, що ми рухаємось у правильному напрямку.
Продовження інтерв’ю з Беном Годжесом – дивіться у відео!
