Військовий з Кіровоградської області Сергій з позивним “Старий” — головний сержант батальйону 121-ї окремої бригади територіальної оборони. Він має 29-річний досвід військової служби, зокрема досвід миротворчих місій в Африці. За місяць до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, перебуваючи на пенсії, він уклав контракт з теробороною. В інтерв’ю Суспільному розповів про перші дні повномасштабної війни, героїзм українських бійців у Кринках на Херсонщині, адаптацію новобранців та роль сержантів у сучасній армії.
Про контракт перед повномасштабною війною та перші дні вторгнення (тут і далі — пряма мова)
За місяць до повномасштабної, як я називаю, другої активної фази війни, я уклав контракт з теробороною. Дивлячись новини, спілкуючись з побратимами, я вирішив, що краще бути у військовому колективі, при зброї, ніж у цивільному житті.
Я думав, що буде якийсь тиск (армії РФ — ред.) на Донецькому та Луганському напрямках, як було раніше, але що так повномасштабно з усіх сторін зайдуть, я не очікував, помилявся.
О 4:00 я прокинувся (24 лютого 2022 року — ред.). Чомусь не спалося мені тієї ночі, якесь відчував напруження. О 4:20 на телефон прийшло повідомлення від командира, що всі мають бути на роботі. Включивши новини, я зрозумів, що почалася друга, активна, фаза війни.
Прийшовши в частину, почав виконувати задачі з укомплектування батальйону. До нас була черга. Приходили люди, яким і по 70 років було, бо хотіли мати чим відповісти на агресію, якщо прийдуть до них у двір.
Настрій був бойовий. Усі йшли добровільно — навіть ті, хто й строкової служби не служив. У нашому батальйоні, наприклад, лише відсотків десять мали бойовий досвід, а половина не мала навіть строкової служби.
Люди не навчені дивились на дії тих, хто вже служив, пристосовувались до цього, набирались досвіду.
Про адаптацію в бригаді
Кожного військового, як дитину, потрібно виховувати з самого початку. Тому ми намагалися робити, щоб для них не був болючим перехід із цивільного життя у військове.
Зараз ми перебуваємо на Херсонському напрямку. У нас є курс адаптації — 14 днів — для людей, які приходять після проходження базової загальної військової підготовки. Це для того, щоб адаптувати їх до тих бойових дій, які відбуваються на нашому напрямку.
Та інформація, яку дають наші інструктори — дуже корисна. Це інструмент для виживання військовослужбовця.
“52 доби в пеклі” — про героїзм у Кринках
Довідково: бої за Кринки — це військова операція, що тривала з жовтня 2023 року до липня 2024 року за село Кринки на лівобережжі Херсонщини. Вона була однією з найскладніших операцій ЗСУ, де українські сили закріпилися на окупованій території та утримували плацдарм в умовах інтенсивних боїв. Операція завершилася відступом ЗСУ через майже повне знищення позицій та надвеликі втрати.
Для участі у бойовій операції в Кринках від нас виділили зведений підрозділ. Все було на добровільних засадах. Ми проводили бесіду, щоб людям пояснити ситуацію. Для них так було легше сприймати — почути, що там люди є, вони не перші туди йдуть.
Там неможливо було виділити якусь одну особливу небезпеку, бо там було усе: артобстріли, стрілецька зброя, дрони, танки. До всього не підготуєш, потрібно було діяти по ситуації.
У нас був військовослужбовець, який пробув у Кринках 52 доби. Він мав евакуюватись раніше, але поступився своїм місцем пораненому побратиму. Це героїчний вчинок, я вважаю. Не кожна людина на це наважиться.
Наважувались хлопці заходити й на човнах, навіть після обстрілів. Туди все завозили дронами, зокрема воду скидали з дронів.
“Сержантський корпус — хребет ЗСУ”
Я вважаю, що сержантський склад — це частина армії, на якій тримається військо. Як кажуть, це хребет Збройних сил України. І людей сержантського складу дуже не вистачає.
Задача сержанта — розгледіти, чи має боєць до чогось хист: з кого зробити кулеметника, а з кого — сержанта, який має навички лідерства.
Ми підбираємо кандидатів, шукаємо тих людей, у яких є лідерські якості, готуємо з них сержантів. Іноді, коли я якісну людину для себе підготую, її забирають в офіцери. Це добре, але це ніби твою дитину забрали й віддали в іншу сім’ю.
Хочеться, щоб серед новобранців було більше молодих людей. У нашому батальйоні, наприклад, більшість бійців — “40 плюс”, які вже трошки хворіють. На жаль, молоді хлопці чогось налаштовані на те, що “це поки не наше”.
“Ми вже перемогли”
Я, до речі, вважаю, що ми вже перемогли. Ми перемогли ще у 2022-му, коли встояли на початку повномасштабного вторгнення. Це, на мою думку, вже перемога. Якою б вона не була у підсумку, вона все одно буде перемогою. Але у 22-му році ми вже перемогли.
Порада від “Старого”
Молоді хлопці краще сприймають інформацію про дрони. Це покоління комп’ютерних ігор. Тому, якщо людина прагне бути оператором безпілотників, саме там вона буде максимально корисною, думаю.
Я вважаю, що людину навчити виживати дуже тяжко, якщо сама людина не захоче вижити. Єдине, я завжди раджу питати — ставити якнайбільше запитань тим хлопцям, які мають хоча б якийсь бойовий досвід. Навіть мінімальний. У військовій справі дрібниць не буває. Запитання — це інструмент для виживання.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
