Мартін Шелляйс, відставний генерал-лейтенант Бундесверу

Мартін Шелляйс віддав службі в Бундесвері 46 років. Зокрема, обіймав різні посади у військово-повітряних силах – від пілота до керівних посад, а з 2015 року до виходу на пенсію у травні 2024 року у званні генерал-лейтенанта був інспектором Командування підтримки збройних сил ФРН (SKB), спільної служби підтримки Бундесверу, другої за величиною військової організаційної одиниці німецької армії. Як інспектор SKB, генерал відповідав за логістику, матеріально-технічне забезпечення, підтримку, транспортування, військову поліцію та інші сервісні служби – тобто за всю інфраструктуру, яка підтримує бойову спроможність збройних сил. Структура під його керівництвом забезпечувала як національні, так і міжнародні завдання – від логістики для миротворчих і бойових контингентів до допомоги цивільним організаціям.

Уже півтора року Шелляйс є федеральним комісаром з питань кризової стійкості, політики безпеки та цивільно-військового співробітництва Служби допомоги Мальтійського ордену Німеччини. Ця велика волонтерська організація спеціально створила таку посаду для досвідченого колишнього військового, розуміючи, який цінний досвід і навички кризового менеджера має генерал Шелляйс. Окрім різноманітних гуманітарних завдань, «Мальтійці» останнім часом, особливо після початку повномасштабної війни, яку веде Росія проти України, приділяють дедалі більше уваги цивільному захистові населення та підвищенню його готовності до надзвичайних ситуацій, зокрема, і військових небезпек.

Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з генерал-лейтенантом у відставці, який вважається одною з найбільш впливових фігур, коли йдеться про дискусії навколо безпеки, цивільного захисту та готовності до криз у ФРН.

ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО В НІМЕЧЧИНІ ПРОКИНУЛИСЯ БАГАТО МРІЙНИКІВ

– Пане генерале, наскільки сильно російська загарбницька війна проти України змінила німецьке бачення стійкості до криз?

– Колишній федеральний канцлер Олаф Шольц після російського повномасштабного вторгнення, 27 лютого 2022 року, запровадив термін «переломна епоха» або «переломний момент» (Zeitenwende). Дуже влучний опис для Німеччини: відтоді багато мрійників прокинулися й побачили, що війна також належить до загроз безпеці нашої країни. І дедалі більше людей вимагають від держави кращої підготовки до криз.

– Чи є Німеччина сьогодні краще підготовленою до кризових ситуацій, ніж до 24 лютого 2022 року, і де залишаються критичні прогалини?

– Без сумніву. Відтоді в багатьох сферах досягнуті успіхи. Водночас дотепер немає комплексного підходу, який би ефективно об’єднав розпорошені компетенції та можливості й цілеспрямовано їх надалі розвивав.

Наша федеральна структура, створена після Другої світової війни для запобігання надмірній централізації, має багато переваг. Але водночас вона також ускладнює швидке «директивне управління», яке було б корисним у критичних ситуаціях. До того ж уряди на федеральному та земельному рівнях зазвичай складаються щонайменше з двох партій, що також сповільнює темпи проведення глибоких реформ.

ГРОШЕЙ ВИСТАЧАЄ, ПОТРІБНИЙ ПЕРСОНАЛ

– Які заходи стоять нині в центрі загальнонаціонального кризового планування?

– На перший план виходить посилення Бундесверу, який, за задумом канцлера Фрідріха Мерца, має стати найпотужнішим серед звичайних збройних сил в Європі. Для цього до 2029 року планується витратити 154 млрд євро на оборону та ще 66 млрд євро – на оборонну інфраструктуру, що більше ніж удвічі перевищує нинішні суми. Отже, грошей достатньо, тепер треба дуже швидко набрати персонал (сьогодні налічує 184 тис., мета – 260 тис.), виробити матеріали та звести будівлі. Усюди коригується нормативна база, щоб пришвидшити реалізацію.

– Яку роль відіграє сьогодні цивільна оборона порівняно з періодом до повномасштабної російської війни в Україні?

– Цивільна оборона, яку в Німеччині з 1990 року значною мірою занедбали, дедалі більше привертає увагу, оскільки її недоліки очевидні. Ми маємо цілком гідні можливості, але вони здебільшого орієнтовані на захист від катастроф у мирний час. Тепер вони мають бути зроблені «придатними до війни» за якістю та кількістю.

Але спершу потрібен комплексний підхід, оцінювання того, що саме нам треба та в яких масштабах.

– Наскільки добре населення Німеччини підготовлене до можливих надзвичайних ситуацій?

– Дуже багато людей усвідомлюють, що слід готуватися також на індивідуальному рівні. Брошури та рекомендації щодо дій у надзвичайних ситуаціях від держави, земель і муніципалітетів розходяться великими тиражами; дедалі більше людей цікавляться сигналами тривоги та роблять запаси продуктів.

Тут процес також міг би пробігати швидше, але зростає розуміння, що потрібно готуватися особисто.

– Що кожному німецькому домогосподарству обов’язково слід мати в разі кризи, які ваші поради?

– Ліхтарі на батарейках, сірники та свічки; радіо, що працює автономно від мережі; запас питної води, їжі та, за потреби, ліків на три дні; зібраний тривожний рюкзак із важливими документами й готівкою.

ГОЛОВНА ЗАГРОЗА – ВТРАТА ДОВІРИ ЛЮДЕЙ ДО ДЕРЖАВИ

– Якою, на ваш погляд, має бути відповідь на побоювання, що заклики до підготовки до надзвичайних ситуацій часто сприймають як нагнітання паніки?

– «Будь готовий, і тобі не буде страшно», – так нещодавно відповів на те саме запитання фінський посол у Берліні. І він абсолютно правий: підготовка до надзвичайних ситуацій заспокоює, якщо зроблено все, що в наших силах. Це як підготовка до контрольної роботи в школі: якщо вивчив матеріал, то спиш спокійніше.

– Яких успіхів досягнуто в Німеччині у розбудові цивільного захисту та захисту критичної інфраструктури?

– Досягнуто добрих результатів у сфері попередження населення про загрози через сучасні медіа.

Ми також маємо багато ефективних можливостей ліквідації наслідків стихійних лих, які, у принципі, можна використовувати й для цивільного захисту. Однак тут досі бракує комплексного підходу для подальшого розвитку, адаптованого до потреб, щоб вирішити всі безпекові ризики для населення.

З ухваленням рамкового закону KRITIS (закон про критичну інфраструктуру, – ред.) та імплементацією директиви ЄС NIS 2 (оновлена версія директиви ЄС про безпеку мереж та інформаційних систем, – ред.) створено розширену правову основу для захисту критичної інфраструктури. Тепер її необхідно наповнити змістом. Тут існують великі відмінності – дехто добре підготовлений, інші мають значні прогалини.

– Які сценарії є особливо реалістичними або небезпечними з огляду на гібридні загрози?

– Не треба далеко шукати – ми вже багато років спостерігаємо дедалі агресивнішу гібридну війну Росії проти Німеччини. Кібернапади, саботаж, дезінформація, шпигунство, зокрема за допомогою дронів, стали буденністю.

Найбільша загроза – втрата довіри громадян до нашого федеративного та ліберального суспільного устрою, до його здатності впоратися з різноманітними, також немілітарними, загрозами та проблемами. Російська пропаганда тут дуже успішна.

У ВІЙСЬКОВОМУ ПЛАНІ РОСІЯ СТАНОВИТИМЕ НАЙБІЛЬШУ ЗАГРОЗУ ДО КІНЦЯ ЦЬОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ

– Які уроки Німеччина може винести з досвіду України у протидії масованим атакам, виведенню з ладу інфраструктури та гібридним загрозам?

– Повний захист від таких масивних атак забезпечити неможливо. Тому, окрім маскування та зміцнення (укріплення) важливих об’єктів, потрібно забезпечити швидке відновлення після пошкодження чи знищення.

Але найбільш вражаюче усвідомлення полягає в наступному: громадяни мають хотіти захищати свою країну й витримувати заради цього навіть найгіркіші часи – так само, як українці дивовижно демонструють нам майже чотири роки.

– Які елементи української системи кризового управління та подолання катастроф Німеччина могла б перейняти чи адаптувати під себе?

– Передусім – стійкість і велика суспільна єдність українського народу в захисті своєї країни від російського агресора, а також мужність і готовність до самопожертви стількох простих людей у ​​різних частинах країни. Це викликає у Німеччині не лише глибоку повагу, а й щире захоплення.

– Які, на вашу думку, будуть найбільші виклики для німецької кризової стійкості в найближчі п’ять-десять років?

– У військовому плані Росія становитиме найбільшу загрозу до кінця цього десятиліття. Відтоді почнуть давати ефект оборонні заходи, які вже запроваджені в Німеччині та Західній Європі, які зроблять для Росії напад щораз менш привабливим.

Паралельно нас дедалі частіше вражатимуть немілітарні катастрофи природного чи антропогенного походження, зумовлені наслідками зміни клімату.

Ефективність, із якою ми реагуватимемо на наступну кризу – якою б не була її природа, – матиме вирішальний вплив на збереження нашої ліберальної демократії.

Отже, стійкість до криз стане лакмусовим папірцем для перевірки довіри німців до своєї держави.

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото авторки