На початку своєї кар’єри Тейлор Свіфт під час радіоінтерв’ю зізналася, що якби не стала співачкою, працювала б криміналісткою чи слідчою на місці злочину. Хоч цьому шляху їй не судилося стати реальністю, цікавість до розгадування таємниць залишила глибокий відбиток у її творчості. Співачка закликає своїх прихильників слухати її пісні так уважно, немов вони справжні детективи, і виявляти алюзії, приховані смисли та шифри в композиціях.
Про зашифровані послання і загадки в піснях Тейлор Свіфт можна дізнатися з уривку книги Роба Шеффілда «Як Тейлор Свіфт переосмислила попмузику», яка детально розкриває цю унікальну сторону її творчості.
Навіть на початку своєї музичної діяльності Тейлор залишала натяки для шанувальників у різноманітних формах: на обкладинках альбомів, в текстах пісень, у музичних відео й навіть у власному стилі одягу. У своєму дебютному альбомі, який вийшов, коли Тейлор була лише шістнадцятирічною, вона в буклеті компакт-диска включила зашифровані повідомлення, роблячи окремі літери великими, щоб передати прихований сенс кожної пісні.
Декілька прикладів таких секретних текстів із альбому:
– У пісні “Teardrops on My Guitar” міститься послання «Він ніколи не дізнається».
– У композиції “Picture to Burn” – «Зустрічайтеся з хорошими хлопцями».
– У пісні “The Outside” – «Ти не одна».
Тейлор пояснювала цей креативний прийом так: «Я додала ці таємні послання до кожної пісні. Тож якщо ви читаєте текст і запитуєте себе: “Чому ця літера ‘А’ велика?”, то це тому, що вона є частиною шифру і всі великі літери треба записати послідовно».
Ідея створення прихованих повідомлень у піснях була запозичена Тейлор у культового рок-гурту The Beatles. Відомо, що у них були платівки, які варто було програвати задом наперед, щоб почути фразу «Пол мертвий, Пол мертвий». Однак через технічні особливості компакт-дисків Тейлор не змогла застосувати саме цей метод, тому обрала інший спосіб створення загадкових та іноді моторошних натяків.
З набуттям більшої популярності її захоплення квестами та загадками лише посилилося. З кожним новим альбомом Тейлор вплітає таємничі підказки й шифри, пропонуючи своїй аудиторії брати активну участь у розгадуванні загадок.
Взаємодія Свіфт з фанатами нагадує спільноту, яка вміє інтерпретувати складні символи та натяки. Часом вона сама задається питанням, чи не заходить надто далеко в цій грі розуму. У 2021 році артистка ділилася: «Я тільки й думала про те, як натякнути на деякі речі, і скільки можна зайти далеко? Чи можна насправді натякнути на те, що трапиться через три роки? Чи можливо планувати щось настільки заздалегідь?»
Тейлор по-справжньому обожнює відправляти своїх прихильників на музичні пошукові квести. Проте навіть вона не могла уявити, наскільки глибоко і наполегливо фанати будуть розкривати її загадки та працювати над теоріями.
Фанати, яких часто називають «свіфтологами», створюють численні теорії про її творчість та особисте життя. Серед найпоширеніших ідей:
– що Тейлор планує своє життя, керуючись сонячними затемненнями;
– що вся її діяльність підкоряється 112-денним циклам, які пов’язані з кількістю пісень, якими володіє Скутер Браун;
– а іноді навіть безпідставно причетність до легендарних історичних подій, як, наприклад, вбивство Джона Ф. Кеннеді.
Понад те, слухачі сприймають творчість Свіфт як щось автобіографічне, хоча сама Тейлор завжди тримає найінтимніші таємниці при собі. В класичній для неї манері, вона водночас виступає і як загадкова постать, і як детектив, що тримає аудиторію в напрузі та зацікавленості.
Існує давня традиція серед видатних авторів пісень створювати альбоми, які відповідають одне одному, розкриваючи емоції закоханості, розлуки, зцілення та нових початків. Вони виливають свої почуття у музичні роботи – одні альбоми стають криком душі, а інші – відповіддю на них.
Однак мало які пісні про розставання можуть конкурувати зі світом міфів та історій, що навколо Тейлор Свіфт і Гаррі Стайлза – відомого як «Гайлор». Незважаючи на те, що їхній короткий роман залишився загадкою для багатьох, адже обидва артисти уникали розголосу неприємних подробиць та ставилися до цього з повагою, вони стали музами одне для одного, обмінюючись творчістю.
«Гайлор» – це унікальний випадок, коли два талановиті представники попмузики тривалий час підтримують своєрідний негласний діалог через пісні. Вони ніби кидали одне одному символічні «паперові літачки» – не із ворожнечею, а через творче натхнення. Ця традиція зберігається десятиліттями і досі, наче вони не хочуть її втрачати.
Як зауважив Гаррі Кемерон Кров з журналу Rolling Stone у 2017 році: «Це найдивовижніший негласний діалог за всю історію».
Таким чином, Тейлор Свіфт залишається не лише видатною співачкою, але й майстринею загадковості, яка створює складний і багатошаровий світ навколо своєї музики та особистості.
