«Гра в музичні стільці» — саме так протягом останніх двох років часто охарактеризували динамічні зміни на позиціях креативних директорів у всесвітньо відомих модних будинках. Зокрема, Джонатан Андерсон, який понад одинадцять років формував імідж Loewe, впевнено ступив у двері омріяного Dior. Матьє Блазі, раніше довгий час відповідальний за естетику Bottega Veneta, зайняв посаду головного дизайнера в Chanel. Також серед помітних змін — Даріо Вітале, що очолив Versace, але залишив бренд вже після дебютного показу. Перелік подібних призначень із гучним резонансом у модній індустрії можна продовжувати.
Однак у цьому матеріалі основну увагу приділено не стільки кадровим перестановкам, скільки колекціям, які новоспечені креативні директори представили в нових ролях. Отже, у підсумках року ми пропонуємо ознайомитися з найяскравішими дебютними показами, що викликали різнобічні реакції — від захоплення до здивування або навіть неприйняття з боку fashion-спільноти.
—
### Матьє Блазі для Chanel
Дебют Матьє Блазі у Chanel став одним із найбільш обговорюваних моментів паризького Тижня моди. Перший показ він провів у Grand Palais, перетворивши його на космічний простір — символ сну, позачасовості та спільного неба, що, за словами дизайнера, об’єднує усіх.
Дебютна колекція не стала гучним жестом радикального розриву із минулим. Вона була:
– делікатним,
– впевненим переписуванням ДНК бренду,
– сповнена глибокої шани до спадщини,
– при цьому відзначалась свіжими пропорціями, м’якістю та свободою.
Блазі продемонстрував, що традиційні коди Chanel можуть еволюціонувати, залишаючись при цьому автентичними.
Цей показ став початком нової епохи Chanel — стриманої, емоційної та позбавленої надмірностей, де спадщина перетворюється на опору для руху вперед.
—
### Джонатан Андерсон для Dior
Жіночий дебют Джонатана Андерсона в Dior також посів центральне місце сезону, поєднуючи очікування з неспішністю. Замість миттєвого ефекту дизайнер зробив ставку на глибоке занурення у спадщину Дому, створивши об’єднану багатошарову оповідь із різних історичних періодів Dior. Показ розпочався із фільму, який відтворював силуети, образи й настрій минулого, ніби запрошуючи глядача відчути пам’ять бренду перед тим, як рухатися вперед.
Особливості колекції Андерсона:
– Відсутність буквального цитування архівів,
– Трансформація знайомих форм,
– Зміщення пропорцій,
– Поєднання структури з легкістю,
– Злиття кутюрної точності з молодою, майже грайливою енергією.
Важливою складовою дебюту став і діалог між чоловічим та жіночим началами, що розмиває традиційні межі і дозволяє Dior звучати більш несподівано.
Цей показ не прагнув однозначних відповідей; натомість він окреслив стан Dior як живого, відкритого процесу, де спадщина стає простором для інновацій та оновлення.
—
### П’єрпаоло Піччолі для Balenciaga
Зміна креативного керівництва в Balenciaga набула особливої символіки цього сезону. Після довгого періоду під проводом Демни Діма бренд вступив у нову фазу разом із П’єрпаоло Піччолі — дизайнером, який сформувався у світі haute couture та модної драми. Замість заперечення попередніх впливів Піччолі звернувся до коренів бренду та його багатошарового минулого.
Характерні риси колекції для Balenciaga:
– Повернення до архітектонічних форм, притаманних Крістобалю Баленсіагі,
– М’яке вплетення впливів епохи Ніколаса Геск’єра та сучасних трендів,
– Використання скульптурних об’ємів, фактур,
– Насичена палітра фарб,
– Створення образів, що більш нагадують артоб’єкти, ніж традиційний одяг.
Піччолі свідомо дистанціювався від візуальних фірмових знаків останніх років, відкривши для бренду більш чуттєве звучання. Цей показ окреслив Balenciaga у новому світлі — більш стриманому, глибокому та зосередженому на формі, де спадщина є не цитатою, а джерелом для розвитку.
—
### Демна для Gucci
У той час, як увесь fashion-світ був зосереджений на фіналі Лондонського тижня моди, Демна несподівано представив свій перший проект для Gucci — і зробив це без звичного показу. Колекція La Famiglia була презентована у форматі серії світлин в Instagram, які склали своєрідний сімейний альбом італійського Дому, де кожен образ став архетипом певної епохи.
Особливості La Famiglia:
– Персонажі відсилали до різних років у історії Gucci — від еротичної естетики Тома Форда до ексцентричних вправ Алессандро Мікеле,
– Нове бачення Демни: іронічне, театралізоване, але з глибокою повагою до спадщини,
– Відродження культових елементів: лофери Horsebit, сумки Bamboo 1947, Gucci Jackie,
– Фінальний акцент — монограмна скриня L’Archetipo, що нагадує про витоки бренду та перші дорожні аксесуари Гуччо Гуччі.
Так дизайнер позначив початок власної сторінки в історії Gucci — шанобливо дивлячись у минуле, але з виразною персональною стилістикою.
—
### Даріо Вітале для Versace
Поява першої колекції Даріо Вітале для Versace відбулася нестандартно. Без анонсів та офіційного показу Засновник оформив камерний вечір у історичній галереї Pinacoteca Ambrosiana. Дизайнер наповнив простір звичними предметами, створюючи атмосферу краси, в якій залишилось місце для недосконалостей.
Характерні риси колекції:
– Звернення до чуттєвих коренів Versace,
– Архівні мотиви подані не буквально, а через настрій,
– Сексуальність, що проявляється зухвало, але незавершено — відкриті зрізи, розстебнуті деталі,
– Трикотажні речі, що немов балансували на межі цілісності,
– Контрасти між грубістю та ніжністю.
Цей Versace не демонструє силу — він передає стан, який є живим, тілесним і трохи нестабільним.
Однак ця історія виявилася короткочасною: вже за кілька днів після переходу бренду під керівництвом Prada Group стало відомо про відхід Даріо Вітале з посади креативного директора. В результаті він встиг представити лише одну колекцію, яка була тепло сприйнята професіоналами індустрії і стала промовистим символом його бачення — спробою відчути Дім зсередини перед тим, як завершити цю главу.
—
