Федір Лапій — лікар дитячий інфекціоніст, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного Європейського Університету, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) при МОЗ України.
У інтерв’ю NV Федір Лапій розповідає, чому в цьому сезоні в Україні складно знайти вакцину проти грипу та пояснює, як коронавірусна пандемія вплинула на довіру населення нашої країни до щеплень.
— Чи змінився якось характер сезонних захворювань, вірусних зокрема, в Україні за останні кілька років? Як?
— Якщо порівнювати з минулими роками, то практично ні. Ми йдемо за сценарієм сезону 2024−2025 років, тобто крива захворюваності на грип та ГРВІ абсолютно ідентична минулому сезону. Але також є і подібність до сезону 2023−2024 років. Чогось екстраординарного, принаймні, у порівнянні з минулим сезоном, зараз не відмічається. Тобто це звичайна сезонна захворюваність.
— Наскільки в Україні зараз поширений коронавірус?
— Отут якраз доцільніше було би порівнювати не з минулим сезоном, а з позаминулим і з позапозаминулим. Є таке поняття, як гостра фаза пандемії — у випадку з коронавірусом ми спостерігали її у 2020−2022 роках. Потім через деякі медіа став поширюватися міф, який, на превеликий жаль, деякі мої колеги підхоплювали, начебто Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про закінчення пандемії Covid-19. Це — неправда. ВООЗ оголосила про закінчення надзвичайної ситуації в сфері охорони здоров’я, пов’язаної з пандемією Covid-19. Тобто сама пандемія Covid-19 триває. Ми вийшли з гострої фази та з надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я.
У випадку з коронавірусом ми відмічаємо для себе певні сюрпризи. Наприклад, в усі роки гострої фази пандемії чітке підвищення захворюваності на Covid-19 відбувалося двічі на рік: приблизно наприкінці осені, у кінці зими — на початку весни. Так ми впевнено говорили, що очікуємо сплеску захворюваності в ці періоди. Але приходить літо 2024 року, коли захворюваність на Covid-19 почала зростати — починаючи з липня, в середньому по Україні досягла піку наприкінці літа. Подібне спостерігалося також у країнах Європи, у США: коронавірусом більше хворіли ближче до кінця літа, далі хвиля спадала. Так, ми очікували підйом наприкінці листопада, чого не відбулося. Майже один до одного цей сценарій повторився влітку 2025-го. Це — нетипово для респіраторних вірусних інфекцій, для яких характерною є все ж таки осінньо-зимова сезонність, в так званий сезон «застуд».
У 2025 році від кінця літа відмічалося поступове зниження захворюваності протягом вересня, який захопив і жовтень, ми мали підтверджені смертельні випадки через Covid-19, які потрапили в офіційну статистику. Зараз захворюваність стабільно знижується. Збудник коронавірусу — SARS-CoV-2 — все ще є лідером серед ідентифікованих вірусів, але в порівнянні з тим, що було, ми зараз знаходимося практично внизу кривої.
— Наскільки здатні мутувати такі віруси? І як це проявляється?
— Збудник Covid-19 належить до РНК-вірусів, які характеризуються нестабільністю — на відміну від ДНК-вірусів, таких як папіломавірус, герпесвірус абощо. Вірус грипу — це також РНК-вірус. Вірус грипу А, маючи резервуар в природі. Ми знаємо, як птахи мігрують, як утворюються мутовані віруси такого грипу. Тож у здатності до мутації вірус грипу є чемпіоном. Sars-CoV-2 йому дуже поступається у потенціалі утворювати нові віруси. Ми зараз маємо справу з варіантом Омікрон, в межах якого є також і субваріанти без так званого еволюційного стрибка — коли, подібно до грипу, з’являється дуже сильно змінений вірус і це створює певну проблему для людей.
З Covid-19 все трохи не так. Є перехресний імунітет, який нас частково захищає від наступних випадків. Проте група ризику залишається абсолютно такою ж самою як і гостру фазу пандемії: це люди, старші за 60−65 років, особливо — 75 років і вище, ті, хто мають хронічні захворювання незалежно від віку — і діти, і дорослі, також вагітні жінки. Але сам по собі вік — незалежний фактор ризику тяжкого перебігу Covid-19.
Тож Covid-19 нікуди не зник, він забирає життя і тому є статистичне підтвердження і в світі, й в Україні.
— Щеплення від грипу: чому цьогоріч недостатньо вакцин і до чого тут курячі яйця?
— Тут варто почати з розповіді про те, як робиться прогноз щодо вакцин проти грипу. Як я вже згадував вище, вірус грипу — чемпіон по мутаціях, тому ми його відокремлюємо від ГРВІ за такими показниками, як пікова захворюваність, тяжкість перебігу, кількість смертей, ускладнень, тощо. Інші віруси, які нам дошкуляють, мутують не так сильно, як вірус грипу, і відносно не стільки нам завдають клопоту.
Експертна група при Всесвітній організації охорони здоров’я робить окремо два прогнози: для південної і для північної півкуль. Прогноз для північної півкулі ВООЗ зазвичай надає у лютому, спираючись на аналіз сезону в південній півкулі — прогнози для неї робляться у вересні.
Такі прогнози створюються, найперше, для виробників вакцин, аби на підставі цього прогнозу вони зрозуміли, проти яких вірусів грипу мають бути орієнтовані вакцини.
Вакцини бувають тривалентні — прикривають два віруси грипу А і один вірус грипу В, квадривалентні — прикривають два віруси грипу А і два віруси грипу В. Так як вірус грипу А має потенціал сильно мутувати, з нього утворюються пандемічні віруси грипу. А з вірусу грипу В, який є переважно інфекційним захворюванням серед дітей, пандемічні віруси грипу не утворюються.
Є дві генетичні лінії вірусу грипу В: Yamagata і Victoria. Вони існують паралельно і з часом змінювалися у актуальності. Але мутації відбуваються саме в межах цих двох генетичних ліній.
Цікавим є те, що під час карантину, пов’язаного з Covid-19, ми практично не бачили не лише грипу, а й багатьох вірусних інфекцій. Дотримання дистанції чисті руки, маски, ізоляція не сприяли поширенню цих респіраторних вірусів. З 2022 року вірус грипу В лінії Yamagata не реєструється.
Щоб отримати вакцину проти грипу, кожен з трьох або чотирьох вірусів потрібно розмножити з використанням курячого яйця. Багатьох яєць. Орієнтовно — одна доза вакцини це одне яйце. Це спеціальні курячі яйця, але не ті, які продаються у магазинах, бо вони мають відповідати певним стандартам. Туди вносять вірус грипу для того, щоб він розмножувався. Необхідно кілька місяців для того, щоб отримати відповідну кількість доз вакцин. Вірус інактивують, розщеплюють, якщо йдеться про спліт-вакцини, або ж взяти звідти окремі компоненти вірусу. Зазвичай час, який йде на виробництво вакцини, це близько п’яти-шести місяців.
Виробники здійснюють контроль на виробництві. До того ж це — щорічний сезонний продукт, отже, має бути окрема сертифікація. Плюс логістичні питання: доставка в країну, розмитнення. В Україні діє лабораторний контроль, за який повинен заплатити дистриб’ютор, перш ніж Держлікслужба дасть дозвіл на використання конкретної партії в Україні. Загалом це, як правило, займає близько шести місяців. Тобто якщо, умовно, ми бачимо, що вірус грипу В лінії Yamagata більше не актуальний, для чого його включати у вакцину?
Тож виробники за рекомендацією ВООЗ почали переходити на виробництво тривалентної вакцини від трьох вірусів. Що, відповідно, спричинило дефіцит виробництва цих вакцин. Для того, щоб вакцини з’явилися в Україні у вересні, замовлення на них дистриб’ютор формує на початку року. Потім цю кількість можна відкоригувати, але не збільшити цю кількість вдвічі або втричі.
Влітку 2025 року на нас чекав сюрприз: почав набувати популярності вірус грипу А H3N2, який дещо відрізняється від включеного до складу вакцини. Ми не можемо швидко виготовити нову вакцину проти грипу, запропонувати її людям з урахуванням цього вірусу. Тож включать його до вакцини аж у наступному сезоні. З іншого боку, що стосується мРНК-вакцин, то, наприклад, вакцини від коронавірусу швидко адаптуються під субваріанти Sars-CoV-2.
— Чи ця довіра до щеплень змінювалася протягом останніх років? Як вплинув на це коронавірус і хвиля антивакцинаторських меседжів?
— У 2021 році в Україні були зафіксовані випадки поліомієліту. Йшлося про завезення вірусу із Таджикистану, пакистанський за походженням. Тоді захворіла півторарічна дитина на Рівненщині. Старші брати поїхали на Закарпаття, там знайшли вірус, привезли його додому та інфікували свою сестру. Вона не була вакцинована, так само як і її брати.
В цілому ж, ситуація із щепленнями крок за кроком покращується. Цьому сприяють кілька факторів. По-перше, змінюється покоління лікарів. Мої колеги досить часто відвідують міжнародні заходи для обміну досвідом. Зараз делегація України — переважно з жіночими обличчями. Для нових поколінь лікарів такі поїздки — це також стимул багато читати, вивчати англійську мову, спілкуватися з іншими. Таким чином формується нова генерація медиків, які мають вже зовсім не совєтські погляди на вакцинацію. Це формує й інший інформаційний простір. Зокрема в тому, що лікарі займають проактивну позицію щодо щеплень та спонукають до цього батьків.
Друге — це розвиток громадського сектора. Працюють такі організації, як ГО Батьки за вакцинацію, громадська спілка Коаліція за вакцинацію, Національний портал з імунізації, фейсбук-група Вакцинація: питання та відповіді, де зараз близько 136 тис. учасників. Там експерти надають перевірені рекомендації щодо щеплень.
Третій дуже важливий момент — війна, яка вплинула на охоплення вакцинацією населення України. Багато українців опинилися за кордоном — це переважно жінки і діти. Там жінкам довелося щепити своїх дітей, адже вони стикнулися з жорсткими правилами щодо вакцинації у інших країнах. Наприклад, у Німеччині не надавали соціальну допомогу і не допускали дитину в садочок, якщо мама відмовлялася від вакцинації, зокрема від ковіду або кору.
Крім того, з початком повномасштабної війни Служба безпеки України та інші відповідальні структури вплинули на зменшення інформаційного впливу через різні афілійовані структури. Цей вплив був одним із елементів гібридної війни, яку веде Росія проти України багато років. Більшість повідомлень про нібито шкідливість вакцинацію походили саме з Російської Федерації. Є багато наукових публікацій на цю тему. Наприклад, це робив той самий Євген Пригожин зі своїм Internet Research Institute, або Агентство інтернет-досліджень зі штаб-квартирою під Санкт-Петербургом, яке фінансувалося федеральним урядом РФ. Таким чином намагалися вплинути на суспільну думку. Згадайте лише, наприклад, ходу під Верховною Радою, яку організовувала РПЦ — філія ФСБ в Україні — тоді це дуже добре використовували. Наприклад, поширювалися меседжі про те, що російська вакцина — це ок, а інші — погані.
І четвертий пункт — вплив пандемії Covid-19.
— Наскільки популярними є інші щеплення серед дорослих — ті, які потрібно робити відповідно до календаря?
— Дорослим краще мати своєчасну вакцинацію та ревакцинацію від таких захворювань, як правець, аби після поранень, укусів або заноз екстрено не доводилося шукати, де від цього провакцинують. Також ті самі коклюш або кір — під час війни особливо виникають загрози, пов’язані з інфекційними захворюваннями.
Хоч є наукові публікації про те, що вакцинація проти Covid-19 підірвала довіру до вакцинації загалом у світі, в Україні навпаки відіграло певну позитивну роль для дорослих. Раніше ми стикалися із недопрацюванням медичних працівників, які просто не говорили своїм пацієнтам про те, що кожні 10 років необхідно ревакцинуватися проти дифтерії і правця. А ті й не знали, бо їм ніхто не нагадував. Проте коли дорослі почали вакцинуватися проти Covid-19, багато хто зрозумів, що через щеплення себе можна захистити, вони актуальні і в дорослому віці. Це позитивно вплинуло на бажання щепитися, зокрема, від дифтерії і правця. Тобто можна сказати, що вакцинація проти Covid-19 для України мала такий от ефект.
— Що можна зробити для того, аби популяризувати вакцинацію серед дорослих ще більше?
— За кордоном в багатьох країнах від грипу щеплять медсестри, без участі лікарів. Також вакцинують в аптеках. Зайшовши у аптеку, ти можеш пройти вакцинацію проти грипу або Covid-19. Наприклад, у Польщі. Є пункти щеплень в Данії, Швеції, багатьох інших країнах. Подібну практику ми хотіли б запроваджувати в Україні — для фармацевтів, які пройшли відповідне навчання.
Процедуру вакцинації треба зробити більш спрощеною і доступною, бо часом ми втрачаємо охочих через те, що їм складно прийти, посидіти в черзі, вони не бажають контактувати з кимось, хто може бути потенційно хворим. Такі зміни покращать ситуацію з доступністю вакцин проти грипу: тоді дистриб’ютор буде розуміти, що це не 300 тис охочих в Україні. Ця цифра може складати як 500 тис, так і 1 млн. Відповідно, можна буде замовляти певну кількість доз вакцини та не боятися опинитися у збитках, якщо вона не матиме попиту.
— Є також інші щеплення, які можна назвати додатковими. Наприклад, від вірусу папіломи людини (ВПЛ) або від пневмококу. Проте такі вакцини — в даному випадку, це Превенар і Гардасил — дуже дороговартісні. Наскільки популярними є такі вакцини серед українців, та як би ви оцінили рівень інформування про них?
— В першу чергу, джерелом інформації про вакцинацію мають бути медичні працівники. Ми проводимо дуже багато різних заходів для медиків, як-от школи вакцинації абощо. Зараз у регіонах проводиться навчання медпрацівників у зв’язку з впровадженням оновленого календаря щеплень. Загалом ми плануємо охопити такими освітніми заходами близько 70 тис. медичних працівників. Медики потребують постійної підготовки, але ситуація крок за кроком змінюється.
Якщо говорити про людей, які не належать до медичної спільноти, тут поширенням інформації займається, наприклад, Національний портал з імунізації. Також ми поширюємо інформаційні брошури, створили і роздрукували спеціальну Карту імунізації. Це книжечка, адаптована для внесення туди як рутинних щеплень та ревакцинації, але і вакцинацій від менінгококу, пневмококу тощо. Інформація дублюється двома мовами для того, щоб вас з цією Картою могли зрозуміти за кордоном. Є у ній посилання на контакти професійних асоціацій, громадських організацій, корисні QR-коди. Такі Карти часом отримують батьки при народженні дитини. Чому часом, бо це є громадська ініціатива і все залежить від наявності підтримки благодійника. Загалом понад 500 тисяч таких Карт були видруковані та роздані.
З 1 січня 2026 року Україна розпочинає вакцинацію дівчат проти ВПЛ-інфекції дев’ятивалентною вакциною Гардасил 9. Понад 80 тис доз вже є в Україні, зараз вони завершують проходження лабораторного контролю. Кожна країна на початку обирає певну цільову групу. Зараз ми обрали саме дівчат віком 12−13 років, проте за наявності більшої кількості коштів у майбутньому зможемо охопити й інші вікові групи, а також хлопців. Станом на зараз виходимо з наших спроможностей і з готовності населення до впровадження цієї вакцини.
Часто у людей може виникати уявлення, мовляв, якщо щось оплачує держава, значить, це дуже важливо. А якщо ні — то не надто важливо. Відповідно, оці вакцини, які не покриваються державним коштом, викликають небагато інтересу. У оновленому календарі щеплень ми змістили акцент, додавши підпис, що є вакцинація за віком, яка покривається державою, і є така, що не покривається коштом держави Україна.
