В Силах оборони є одразу кілька підрозділів, які дотичні до Deep Strike, та один з них сміливо можна назвати головним гравцем у цьому напрямі. Тривалий час про них не було відомо майже нічого. Донедавна він мав назву 14-й полк безпілотних авіаційних комплексів, але зараз збільшується до 1-го окремого центра безпілотних систем. Навіть сторінки у соцмережах і сайт підрозділу з’явилися лише наприкінці 2024 та на початку 2025 року. Утім, саме він відповідає за близько 90% безпілотних атак на російські тили.
Журналіст NV Сергій Окунєв отримав унікальну можливість поставити всі головні запитання про український Deep Strike командиру 1-го окремого центру БпС із позивним Чарлі. Для спецпризначенця та командира одного з найзакритіших підрозділів Сил оборони це інтерв’ю стало першою великою розповіддю про себе та про роботу підрозділу у ЗМІ. Унікальні операції, які не коментувалися раніше, прогрес українських дронів і збільшення підрозділів, що атакують територію РФ — про все це в ексклюзивному матеріалі NV.
«Можливо, це вже ССО головного мозку» — хто такий командир Чарлі та який підрозділ він очолює
Долаючи шлях темними неосвітленими дорогами подалі від будь-яких населених пунктів і наближаючись до певної — нібито давно закинутої — локації, менше за все очікуєш зустріти посеред порожнечі та темряви велику кількість людей, техніки та високотехнологічного обладнання. Підготовка до запусків українських Deep Strike дронів відбувається в режимі суворої секретності. Підрозділ, що відповідає за атаки по РФ, постійно змінює локації, на яких працює. Імовірно, серед усіх цілей, за якими полює російська розвідка, 14-й полк, який нещодавно став 1-м окремим центром безпілотних систем, входить у відповідний «топ». Будь-який витік інформації — і ворог може миттєво атакувати майданчик.
Доступ журналістів на такі операції вкрай обмежений. А заходи безпеки — ще більш суворі. Все організовано так, що журналіст не знає, куди їде до операції, а також не зможе пояснити, де саме був навіть після її завершення. Від цього залежить безпека фахівців підрозділу.
Журналісту NV вдалося не лише отримати ексклюзивний доступ до операції, але й застати під час роботи командира центру, військового з позивним Чарлі.
Чоловік обмінюється короткими розмовами зі звичайними бійцями, що готують борти до запусків.
«Чи часто я ось так присутній на місіях? Це не рідкість. Скажу чесно, я намагаюся бути з козаками, бачити, як відбувається їхня робота. Які є, можливо, складнощі, що покращити. Хтось може сказати, що це не робота рівня командира полку. Дійсно, моя робота більше стосується стратегічної координації та керування всього підрозділу. Проте мені критично важливо розуміти, які є потреби у хлопців прямо тут, чи в наших майстернях, чи в підрозділах оперативно-тактичного рівня. Щоб я міг організувати правильне забезпечення підрозділу, я маю знати про його потреби. Я сам був „у полях“, знаю, що таке доповідь на папері, а що таке потреба солдата. Ну і не буду приховувати, що у мене є особливе прагнення бути тут, бути залученим. Можливо, це вже своєрідне ССО головного мозку», — каже Чарлі.
Про Чарлі відомо зовсім небагато, як і належить, коли йдеться про командира одного з найбільш таємних підрозділів Сил оборони. Спеціально для NV він розкрив деякі деталі своєї біографії: навчався у вищому військовому навчальному закладі, закінчив із відзнакою та одразу пішов у 3-й окремий полк Сил спеціальних операцій. Початок служби збігся з початком російської агресії у 2014 році. Чарлі вирушив у ще не окупований Донецький аеропорт. Бійці ССО першими опинилися на цьому стратегічно важливому об’єкті та виконували таємні задачі ще до початку боїв за ДАП. Згодом «тихі» операції в ДАП завершилися, оскільки ворог почав спроби захопити аеропорт військовим шляхом. Тоді 3-й полк ССО та Чарлі в його складі виконували надважливі задачі в обороні. Про певні операції не можна розповідати навіть зараз — попри те, що минуло понад 10 років.
Майбутній командир полку виконував завдання на посаді інженера загону спеціальних операцій. Сам Чарлі каже так: «Відповідав за технічну складову нестандартних і нетипових диверсійних операцій, зокрема, з використанням вибухових речовин». Ще у ДАП військовий зрозумів, що прагне більшого, і в тому ж 2014 році став командиром розвідувальної групи спеціального призначення. А згодом доріс до командира роти спеціальних операцій.
Він каже, що перші думки про нестандартні рішення, високотехнологічну війну та безпілотні комплекси йому почали приходити ще під час боїв у ДАП, коли і в українських підрозділів, і у ворога з’явилися перші, тоді ще цілком «цивільні» дрони. З часом, а особливо після 2022 року, Чарлі остаточно переконався, що сучасна війна потребує розширення та еволюції безпілотної компоненти. У лавах ССО чоловік ніс службу і на початку повномасштабного вторгнення.
«Як дізнався про початок? Дуже просто дізнався — почалися масовані обстріли наших позицій, я тоді був у зоні виконання бойових завдань. Згодом дуже швидко нам поставили завдання долучитися до оборони міста Київ. Там я побачив, наскільки важливі наші технології та досвід їх застосування. Починаючи від дороговартісних Байрактарів, які дійсно відіграли просто критичну роль в перші дні й тижні, і завершуючи банальними Мавіками, які були навіть у цивільних мешканців і давали дуже значну перевагу нам».
Маючи досвід використання сучасних технологій, організації таємних операцій ще з 2014 року та прагнення до технологічного розвитку, Чарлі отримав пропозицію очолити 14-й полк безпілотних авіаційних комплексів. Коли військовий чує питання: «Чи ви вагалися?», — він на секунду змінюється в обличчі.
«Роздуми, короткі, але були. Проте я згадав кілька завдань… Скажімо так, я знаю завдання, які ми виконували раніше, знаю якою ціною ці завдання виконувалися… Я згадав, скільки моїх побратимів, справжніх друзів, які прикривали мені спину, віддали життя в певних операціях, і я знаю деталі і знаю, що тепер такі задачі можна виконувати за допомогою технологій і безпілотників. Я ухвалив рішення, що треба погоджуватися та очолити цей підрозділ, докласти максимальних зусиль, щоб зберегти життя тих, хто несе службу зараз. Зменшити критичні ризики, забрати на себе, перекласти на технології подібні задачі», — згадує Чарлі.
Що саме очолив спецпризначенець? На той момент 14-й полк був лише на етапі формування та збільшення. Усе починалося з кількох ентузіастів і фактично кількох загонів, які виконували нестандартні завдання — зокрема, перші удари по території РФ. Коли стало зрозуміло, що подібна галузь потребує термінового розвитку, було ухвалено рішення про поетапне збільшення невеличких загонів ентузіастів до рівня полку безпілотних систем. Його і очолив Чарлі.
Таким чином за дуже короткий час нішева ініціатива небайдужих військовослужбовців перетворилася на полк, який відповідав за 80−90% усіх глибинних ударів по окупованих територіях і по території РФ. Протягом 2025 року робота полку, за словами Чарлі, збільшилася «навіть не в десять, а в десятки разів». Командир погодився чи не вперше прокоментувати задум і результати певних операцій.
«Ми маємо стратегічний задум». Як 1-й окремий центр безпілотних систем атакував головні військові склади та авіабази росіян
У розмові з Чарлі кілька разів вживає словосполучення «стратегічний підрозділ». Мається на увазі, зокрема, і принцип вибору цілей для атак. Якщо «стандартні» підрозділи, які використовують БПЛА, мають власні ділянки оборони та атакують усі цілі, які вдалося зафіксувати, то принцип роботи підрозділу Чарлі зовсім не такий.
«Я знаю, що іноді люди можуть писати в соцмережах: „Чому не можна вдарити ось сюди?“ — і називається той чи інший об’єкт. Проте варто розуміти, що ми маємо стратегічний задум. Ми не працюємо так, що сьогодні побачили літак — вдарили по авіабазі, завтра вирішили вдарити по НПЗ, а післязавтра — по заводу. Усі ці об’єкти є нашими цілями, але принцип інший», — пояснює командир.
Улітку 2024 року вище військове командування визначило, що, попри зростання ролі БПЛА на фронті, артилерія та авіація ворога все ще створює значні складнощі для українських сил. Так розробили дві операції: комбіновані удари по авіабазах ворога та знищення головних артилерійських арсеналів РФ.
Безпосередньо на фронті артилерійські снаряди можуть мати десятки чи навіть сотні місць збереження. Навіть успішне знищення великого «польового» складу не призведе до критичних, стратегічних змін у застосуванні ворожої артилерії. «Класичні» підрозділи БПЛА постійно ведуть полювання та успішно вражають подібні об’єкти.
Водночас ще з радянських часів у структурі міністерства оборони РФ існують стратегічні арсенали Головного ракетно-артилерійського управління. Ці бази будувалися як головні місця збереження стратегічних запасів. Саме звідси снаряди партіями відправляють у підрозділи окупантів.
У вересні 2024 року лише за кілька днів українські сили знищили одразу кілька подібних арсеналів. Тоді керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко заявив, що на арсеналі в Торопці Тверської області РФ було знищено запас боєприпасів на два-чотири місяці ведення війни, включно з артилерійськими снарядами, ракетами РСЗВ Град, ракетами для систем ППО С-300 і С-400, а також балістичними Іскандерами і північнокорейськими балістичними ракетами KN23.
Тоді не повідомлялося, що до удару причетний саме 14-й полк. Проте зараз Чарлі підтверджує, що одна з наймасштабніших атак на стратегічні запаси снарядів ворога — справа, зокрема, його підрозділу. Також орієнтовно в той самий проміжок часу підрозділ здійснював цілу низку інших ударів по важливих ланцюгах постачання боєприпасів на фронт. Ці події можна умовна назвати «хвилею» ударів по місцях збереження та передислокації російських боєприпасів.
Лише через кілька тижнів після вдалих атак на арсенали та склади 14-й полк здійснив нову «хвилю». Цього разу йшлося про знищення ворожої авіації та інфраструктури авіабаз ворога.
«Ми здійснювали різні атаки на авіацію і раніше, це було не вперше. Інші підрозділи також здійснювали подібні атаки. Проте тоді у нас був певний набір розвідданих, у нас були певні спроможності, яких, можливо, у нас не було раніше. Але було розуміння, що ворог відреагує швидко. Загалом атака на авіацію — це дуже складне завдання, ворог може досить швидко адаптуватися, зробити передислокацію, посилення ППО тощо. Було розуміння, що атака має бути сконцентрована, швидка. До того, як ворог зробить висновки», — розповів Чарлі.
У серпні 2024 року було здійснено удари по кількох авіабазах ворога, зокрема, під атакою опинилися Халіно (Курська обл.), Саваслейка (Нижньогородська обл.), Борисоглєбськ (Воронезька обл.), Балтімор (Нижньогородська обл.). До значної частини цих атак причетний 14-й полк, ще частина — робота інших підрозділів Сил оборони.
Варто зауважити, що і атаки на артилерійські арсенали, і атаки на авіабази відбувалися в умовах проведення Курської наступальної операції. Ворог був розгублений, нова ділянка фронту потребувала перебудови логістики, термінового перебазування підрозділів і створення нових ланцюгів їх забезпечення та прикриття. Паралельно з цим — горять склади, вибухають боєприпаси, а літаки зазнають ударів на місцях базування.
«Саме це і є стратегічний задум. Коли наші атаки відбуваються відповідно певним задачам, іноді — довготривалим», — коментує Чарлі.
Чому ми не бомбимо Єлабугу? Командир уперше коментує хвилю атак по виробництвах шахедів
Продовжуючи тему стратегічних операцій, Чарлі вперше коментує українські атаки по виробництвах російських ударних дронів типу Shahed. Насправді Росія давно організувала виробництво одразу кількох різних виробів, таких як Герань (російська назва шахедів), Гербера та ще з десяток різних модифікацій зазначених дронів. Проте українці всі далекобійні російські дрони за звичкою називають «шахедами».
Навесні та на початку літа 2025 року Сили оборони здійснили одразу кілька атак на російські військові заводи, які дотичні до виробництва компонентів для подібних дронів.
«Багато хто в контексті російських дронів згадує Єлабугу. Але насправді у ланцюгу виробництва є буквально десятки підприємств, де створюються компоненти, високотехнологічне обладнання для цих дронів. Уразити ці ланцюги — більш ефективно, ніж, наприклад, цех кінцевої збірки», — каже Чарлі.
Проте після серії успішних атак, до яких також були долучені дрони інших служб, було ухвалено рішення про зміну головного фокусу уваги. Насамперед через швидку зміну ланцюгів постачання у РФ. А також через складність знищення саме військового виробництва.
«На жаль, Росія досі має певних партнерів — передусім Китай, — які змогли оперативно почати компенсувати ці компоненти, виробництво яких стало для росіян проблемним. Технічно збільшити постачання цих компонентів — це не складно. Крім того, російські заводи, де вироблялася електроніка, системи наведення тощо — це заводи радянського зразка, які розташовані в, умовно, капітальних будівлях. Для знищення лише одного цеху потрібна дуже велика кількість влучань. І, відповідно, ще більша кількість дронів, які будуть запущені з нашого боку, враховуючи, що 100% не можуть долетіти, і це нормально. Щоб знищувати саме подібні об’єкти, потрібні удари ракет — і можливо, навіть не одного десятка. Таким чином нами було проведено спільні операції, були успішні влучання, проте стратегія потребує і правильних підсумків. Нашим підсумком стало те, що ми переключилися на нову, більш ефективну тактику», — розповідає командир.
Утім, це не означає, що його підрозділ і Сили оборони загалом більше не атакують дронову інфраструктуру РФ. У грудні 2025 року було вже кілька повідомлень про ураження місць збереження та запусків вже готових дронів. А в листопаді підрозділ мав дуже успішну атаку на склади російських шахедів у Донецькому аеропорту, який окупанти намагаються адаптувати для запусків БПЛА по українських містах. Загалом Чарлі кілька разів наголошує, що для підрозділу важать не «красиві кадри», а ефективність. А також заочно відповідає інтернет-критикам.
«Коли хтось каже: чому не можна просто взяти і зруйнувати такий-то завод? Наприклад, Єлабугу. Відповім запитанням на запитання: а чому за чотири роки війни ворог, маючи дуже значну перевагу в ракетах, балістиці, авіації, в можливостях глибинних ударів, досі не знищив повністю українське військове виробництво? Наші авіабази тощо? Можливо, тому, що це не так просто? А нам це ще складніше. Тому ми обираємо саме такі методи та цілі, які вважаємо ефективними в наявних умовах. Можливо, якщо не знати усіх нюансів, це не завжди зрозуміло», — зауважив Чарлі.
Восени 2025-го підрозділ перейшов до іншого глобального задуму, який реалізується прямо зараз, та, на думку командира, є набагато більш ефективним.
Ахіллесова п’ята. Чому Україна атакує саме нафтопромисловість Росії та як це впливає на війну
Атаки українських дронів по місцях збереження паливо-мастильних матеріалів і по об’єктах нафтопереробної промисловості відбувалися і раніше, проте саме влітку та восени 2025 року набули нечуваних масштабів. У листопаді українські дрони атакували російські НПЗ рекордну кількість разів від початку війни, підрахував Bloomberg. Командир Чарлі також підтверджує, що лише за пів року об’єм роботи збільшився в десятки разів, а значна частина — це знищення російської нафтової промисловості.
На відміну від «хвиль», які підрозділ здійснював раніше, атаки по НПЗ і подібній інфраструктурі мають низку значних переваг. Об’єкти нафтової промисловості набагато менш захищені, й навіть поодинокі влучання в потрібні точки можуть створити критичні проблеми для цілого підприємства. Отже, такі цілі є більш уразливими та «чутливими» до ударів, аніж, до прикладу, військові заводи радянського зразка.
Крім того, ремонт пошкоджених та знищених установок або компонентів нафтопереробних заводів потребує обладнання, яке здебільшого виробляється в західних країнах, але більше не поставляється до РФ через санкції. Це, зокрема, підтверджувало Reuters ще у 2024 році. Іноземні журналісти наводили у приклад ремонт на об’єкті Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез. За твердженням п’яти джерел Reuters, єдиною компанією, яка здатна полагодити обладнання, була фірма зі США. Навіть китайські компанії не мали потрібних спроможностей.
До того ж порушення ланцюгів нафтовидобування, переробки й експорту продукції набагато складніше компенсувати. Якщо у випадку знищення компонентів для БПЛА їх дефіцит можна компенсувати китайськими аналогами, які легко можуть доставлятися в РФ, то нафтова галузь набагато складніша, а транспортувати нафту чи її компоненти нафтовозами з Китаю чи інших країн — майже неможливо, це руйнує весь виробничий та експортний цикл. Китай має великий імпорт сирої нафти, зокрема і з РФ, але його НПЗ мають обмеження в переробці. Просто збільшити обсяги «тут і зараз» — не швидкий процес. Потрібно більше обладнання, робочої сили та побудова додаткової логістики. Про усі ці нюанси «китайського фактора» у підтримці російської нафтової промисловості писав, зокрема, Bloomberg.
Чимало експертів ще з 2023−2024 року стверджують, що саме удари по нафтопереробці та експорту російських нафтопродуктів є ахіллесовою п’ятою російської економіки. Проте Чарлі, який безпосередньо створює проблеми російському ринку сировини, закликає до стриманого оптимізму.
«Так, ми маємо аналіз і підтвердження, що самі ці удари завдають максимальної шкоди ворогу. Це впливає і на їхні доходи, які, відповідно, відображаються на можливості закуповувати компоненти, ті ж самі дрони, зброю, та виплачувати гроші власним солдатам. Проте уявлення, що лише поступовими щоденними ударами по одних і тих самих об’єктах ми гарантовано і миттєво отримаємо успіх, не зовсім правильне. Ворог також адаптується, змінює свою тактику, посилює захист вразливих об’єктів тощо. Це певні технологічні змагання — ми створюємо їм загрозу, вони намагаються адаптуватися. Отже, наше завдання — також адаптувати свою атаку до їх захисту. Така сама тактика дії і у випадку загроз із їхнього боку в наш бік», — пояснює командир.
Водночас Чарлі каже, що новий 2026 рік має принести для росіян багато несподіванок і нових загроз. Якраз для цього, зокрема, підрозділ збільшився з полку до 1-го окремого центру БпС.
«Чи може бути ніч, коли 1000 українських дронів атакують РФ? Думаю, це буде досить скоро». Чим та як працює підрозділ
Запуск безпілотників — це лише малий відсоток роботи підлеглих Чарлі. Кожна операція має багато етапів, які включають в себе підготовку, побудову маршрутів, розвідку, протидію російській ППО й технічну адаптацію дронів. Багато про що цивільні українці можуть навіть не здогадуватися, і згадувати про це публічно також не варто.
БпЛА Ан-196 Лютий останнім чином перетворився на один із найбільш впізнаваних і масових українських дронів. У випадку з операцією, свідком якої був журналіст NV, в небо також вирушили саме ці дрони.
«Я згадую часи, коли ми на початку ще використовували іноземні дрони. І те, що ми маємо зараз — це просто неможливо порівнювати, — каже один з офіцерів 1-го окремого центру безпілотних систем, який попросив не згадувати його позивний. — Цей дрон, варіант що ми маємо зараз, просто на 10 рівнів кращій за ті дороговартісні та нібито надсучасні іноземні БпЛА. Навіть якщо не вдаватися в деталі — подивиться навколо, бачите погоду (була заметіль — ред.)? У таку погоду той іноземний дрон я навіть не став би намагатися завести, не те що підняти в повітря на бойове завдання. А зараз ми про це навіть не думаємо. Ми працювали за будь-яких погодних умов, і це взагалі перестало бути проблемою. Є особливості підготовки, так, але це не йде в жодне порівняння з кількістю проблем, що були раніше».
Чарлі підтверджує еволюцію вітчизняних виробів і зазначає, що зараз близько 90% дронів, які використовує його центр, — українського виробництва. Також командир стверджує, що значне збільшення роботи його підрозділу та кількості атак безпосередньо пов’язано зі зростанням виробництва вітчизняних БпЛА.
«Для нас ніколи не буде „забагато“. Ми готові реалізовувати ще більш і більш масштабні операції, з більшою кількістю засобів. Вже зараз ми маємо спроможності, особовий склад, фахівців, інфраструктуру, щоб запускати значно більше. Чесно кажучи, саме наш підрозділ не має якихось проблем із постачанням. Дронів чимало, і з кожним місяцем стає більше», — каже Чарлі.
Командир також розповідає, що поки ворог погрожує пусками тисячі російських шахедів за одну ніч, наближається час, коли українські сили будуть мати такі самі спроможності.
«Коли? Це залежить від багатьох чинників. Знову ж таки повертаємося до того, що це має бути ефективно, а не просто гарно. Але я думаю, що це може бути дуже скоро. 2026 рік багато що змінить. Саме для цього ми масштабуємося, реформуємося. Готуємо нові виклики ворогу. Завжди готуємо. Хай чекає та чухається», — попереджає Чарлі.
Про масштабування 14-го полку до 1-го окремого центру безпілотних систем стало відомо восени 2025 року. Зараз підрозділ якраз проходить етап реформування. Чарлі уточнює, що йдеться не лише про кількісне збільшення, а й про перебудову процесів і збільшення ефективності. Але деталі наразі не розголошують.
Для масштабування підрозділ потребує і нових військовослужбовців. У 1-му окремому центрі БпС активно працює рекрутинг. Чарлі зазначає: «Ми є закритою кастою, але наші двері відкриті для охочих долучитися». За його словами, служба в підрозділі потребує певних спеціалізованих навичок, але ще є можливість обирати з кандидатів і навіть відсіювати певні заявки. Але водночас підрозділу потрібні і звичайні спеціалісти: водії, кухарі, менеджери та ще люди на посади, для яких не потрібно володіти таємними чи надскладними вміннями.
За словами Чарлі, через якісний рекрутинг та людиноцентричний підхід у підрозділі набагато рідше зустрічаються проблеми, які подекуди поширені в українському війську: СЗЧ, проблеми з дисципліною чи мотивацією. Також командир каже, що взагалі не збирається займатися «залякуванням» особового складу. Якщо людина має систематичні проблеми чи загалом виявляє незацікавленість у несенні служби, 1-й окремий центр БпС дає час для пошуку нового підрозділу й навіть допомагає оформити переведення.
«Якщо оцінювати ситуацію з рекрутингом від 1 до 10, то у нас оцінка 7 зараз. Можливо, хтось уявляє, що через такі складні задачі, які ми виконуємо, потрапити до нас дуже непросто. Так, у нас є певні особливості відбору, але я точно вам можу сказати, що ми маємо потребу, тому запрошуємо охочих. Якщо у нас є посада і ви маєте навички для цієї посади, майже гарантовано ми підходимо одне одному. Боятися подаватися точно не варто. А для тих, хто вагається, я можу сказати, що ви точно не пошкодуєте. Той етап збільшення, який ми зараз проходимо, ті завдання, які ми будемо виконувати згодом, — ви будете пишатися, що дотичні до таких змін».
