Подоляк розповів про закінчення війни та мирну угоду з РФ – новини

Чи справді ЗСУ можуть піти із Донбасу, які країни готові надіслати свої війська до України після закінчення війни та хто буде фінансувати армію мирного часу — в інтерв’ю Новини.LIVE розповів радник ОП Михайло Подоляк.

У першій частині інтерв’ю читайте про те, чи погодиться Росія на мирний варіант договору, який чи не вперше поміж собою погодила Україна, РФ та Європа і що буде, якщо Путін знову скаже “ні” миру.

Реклама

Що ж буде із територіями? Чи правда, що ми можемо піти з Донбасу в обмін на певну буферну економічну зону там і що буде із окупованим півднем?

— В рамках переговорного процесу можна обговорювати будь-які сценарії. Але поки що Президент фіксує чітку позицію.

Є сценарій №1 – стоїмо там, де стоїмо.

Все, це тимчасово окуповані території, лінія розмежування, ну і далі, безумовно, моніторингові місії, хтось має контролювати, щоб не було порушень і так далі.

Це оптимальний сценарій для заморозки війни, виходу з гарячої фази війни із подальшими переговорами.

Інші сценарії – це те, що обговорюється. Їх немає. Це вихід Росії з якихось територій. Наприклад, із півдня. Але знову ж таки, Росія не хоче нікуди виходити.

Президент готовий все обговорити, це очевидно. І як тільки ви говорите, ми готові це обговорити, Росія каже ні, ми хочемо все.

За рахунок обговорення сценаріїв, Президент в рамках переговорного процесу показує, що Росія не прийме жодного варіанту, поки не буде відчувати тиску.

Але ми готові обговорювати. На сьогоднішній день немає формули, але Президент наполягає на двох речах.

Перше, для нас є оптимальним є зупинка на стоїмо там, де стоїмо. Це лінія розмежування, фіксація відведення тяжкої зброї, але це все вже тактично треба проговорювати, якщо така формула буде прийнята.

І безумовно там має хтось стояти між суб’єктами і нами, і так далі.

Інша формула – це… Я навіть не зовсім розумію іншу формулу, власне, якою вона є. Маємо щось віддати Росії, зафіксувати за ними? На це ніхто не піде. Але в будь-якому випадку, якщо територіальні питання будуть стосуватись буферних зон, знову ж таки, це тільки обговорюється… Якщо буде такий сценарій — тоді це референдум.

Чи обговорюється варіант, що Росія йде з нашого півдня та Харківської області?

— Обговорюється варіант, що Росія має піти з усіх областей України, де навіть вона по кілометру має. Було бажано, що вона пішла з Луганщини, Донеччини і Криму. А Росія наполягає, що має контролювати області, які вписала собі у свої неіснуючі конституції.

Але ще раз підкреслюю: ми з вами заходимо туди, чого ще немає.

Є узгоджені позиції України, Європи та Сполучених Штатів, це оті 20 пунктів, про які ми говоримо і про які сказав Президент. Але немає позиції Росії.

Ну тобто вона є, якщо зробити посилання на слова Путіна. Мовляв, ми вам півтора роки тому пропонували віддати все. І за ці півтора роки ми на пів відсотка пройшлись по вашій території, втратили 250 тисяч плюс людей (умовно кажу, поранені, вбиті і так далі), нікуди не пройшли, але ми наполягаємо на цих умовах.

І все.

Хоча багато хто в Росії розуміє, що військовим шляхом вони не зможуть нікуди просунутися. У них є тільки один інструмент тиску на Україну і це масове вбивство цивільного населення та знищення критичної інфраструктури.

Чим вони активно займаються останніми тижнями та місяцями. Стосовно чисельності ЗСУ мирного часу у 800 тисяч осіб. Ким мають бути ці люди і якою має бути їх зарплата?

— Думаю, це все буде прописано вже додатково. Знову ж таки питання — хто фінансує? Це великий обсяг грошей. До початку повномасштабного вторгнення чисельність армії складала 250-300 тисяч. Росія провела ефективну, я зараз із сарказмом говорю, демілітарізацію України, тому армії має бути 800 тисяч. Додатково це ще ракетні та дронові виробництва. Більше того, в Україні мають бути ракети середньої та малої дальності у великій кількості. Це непогано.

“Демілітарізація” в російському розумінні цього слова.

Хто буде це фінансувати?

— Ми вважаємо, що це армія стримування та бронесили стримування по східному кордону. В цьому має бути зацікавлена вся Європа, а інвестиції мають бути спільними.

І тоді зрозуміло, що це буде зовсім інший формат, це буде зовсім інше фінансування, контракти фінансування. Але підсумкова формула буде після узгодження із нашими європейськими партнерами.

Безумовно, це має бути професійна армія, тобто люди мають туди підписувати контракти за непогані гроші, так. Вони мають в це вкладатись і так далі і це великий обсяг інвестицій.

Наша армія має бути повністю інтегрована в загальноєвропейську, скажімо так, умовно у загальноєвропейські збройні сили. Тільки вони будуть охороняти східний кордон в рамках програми стримування Росії.

Військові контингенти – зняті із порядку денного?

— Це питання не на рівні Сполучених Штатів, зрозуміло, це питання на рівні Європи. Думаю, в Європі воно буде продовжувати дебатуватись, адже в рамках гарантій безпеки є двосторонні формати, в тому числі зі Сполученими Штатами, і є багатосторонні формати із Європою, де говориться про те, що територія України – це територія стримування Росії. Умовно, східний кордон — кордон стримування Росії.

Безумовно, Україна не має нести самостійну відповідальність за цю територію з точки зору стримування Росії. Тут має бути присутність інших наших партнерів. Все, крапка.

Є країни, які це розуміють і готові в цьому приймати участь. Але питання в тому, що в них тяжкі дискусії. Чому?

Ну, бо вони не хочуть воювати.

— Навіть не в цьому справа. Перше, вони звикли до іншого типу життя. Їм здається, що війна – це якась абстракція. Це Україна там десь воює, а ми тут живемо і працюємо.

Друге, вони налякані, адже вони трішки інакше виглядають, ніж в середині 20-го сторіччя. Я так делікатно скажу. Вони вважають, що треба інтелігентно поводитись і якщо тебе б’ють по лівій щоці, то треба, певно, дати ще й праву, а потім дати ще раз ліву. І тоді це все закінчиться.

А третє, дуже активно працює російська пропаганда. Вона пояснює виборцю, дивіться, а навіщо вам туди заходити? Росія ж сьогодні що робить? Вона вустами Путіна заявляє про готовність надати юридичні гарантії Європі про ненапад.

До речі, це такий цікавий пункт.

— А на якого слухача це розраховано? І який треба мати інтелект, щоб на це серйозно реагувати? Чому? Адже навіть у нацистській Німеччині в свій час, до початку Другої світової, навряд чи в Конституції було написано, що ми нападемо на всіх, будемо вбивати і побудуємо Аушвіц, щоб знищити в неволі євреїв.

Тому навіщо про це росіяни говорять — я не розумію. Адже вони програють війну і у будь-якому випадку будуть платити. Терміну давності немає. Історично цю війну вони вже програли і будуть нести відповідальність — фінансову, репутаційну та юридичну.

Щоб там вони про себе не думали, росіяни удовгу не вміють грати, вони завжди розпадаються.

Але ще раз повертаючись до контингентів. Перше, Україна не має нести тягар стримування Росії на своїх плечах. У нас мають бути партнери, а Сполучені Штати в рамках своєї нової стратегії національної безпеки чітко кажуть, що вони хочуть зменшити свою присутність в Європі. Тобто займайтесь самі.

Таким чином виникає питання, хто буде все фінансувати, хто буде присутній для того, щоб інтегрувати все в єдину систему і хто буде модерувати процеси стримування Росії.

Мають бути присутні представники інших країн, які в цьому зацікавлені, які. Великобританія.

Франція, Німеччина?

— Франція, Німеччина, так. Туреччина також говорить про те, що готова. Тому що для них важливо унеможливити повторення бізнесових та економічних проблем в акваторії Чорному морі.

І взагалі ця війна переведе до тотального переформатування європейського простору. Україна, по-перше, буде максимально швидко рухатись в європейському напрямку і не теоретично, як це у нас було в останні 10-15 років. А практично та логістично, а Європа буде переосмислювати стиль життя, в якому вони сьогодні живуть.

Тобто він буде більш аскетичний, мілітарний і антиросійський стиль.

То з якими підсумками ми входимо, власне, у 26-й рік і чи вірите ви у мирну угоду у наступному році?

— Я вірю в те, що Президент України активно працює над зупинкою війни. У нього є спроможності це робити та розуміння, як це зробити. Я вірю, що у нас є велика кількість надійних друзів, попри всі внутрішні та зовнішні проблематики.

Я вірю в те, що Росія сильно ненавидить Україну, і вона точно не буде зупиняти війну проти нас, поки її до цього не примусять. Більше того, я вірю, що Росія – це максимально непотрібна сучасній цивілізації країна, і тому вона тримається за життя за рахунок вбивства інших.

Щодо мирної угоди, навряд чи в такому, на жаль, вигляді, як нам би хотілося, вона буде, якщо не буде тиску на Росію. Він має бути у будь-якому випадку. Це санкції, мілітарка і так далі.

Але як підсумок, то суб’єктність України, знову ж таки, на сьогоднішній день набагато вища, ніж навіть рік тому. На багато вища. Так, ми знаходимось в певній психологічній ямі, це очевидно, чотири роки війни, але, в принципі, на сьогодні суб’єктність без сумнівно – на Україну. Ми навіть самі ще цього не усвідомлюємо.

І Росія підсвідомо розуміє, що зайшла не туди і вийти звідси з якоюсь перемогою, як вони думають, не вийде. Ситуативно вони можуть заморозити війну на певних умовах, але вони тотально програли.

Якою буде післявоєнна Україна і як повернути назад додому мільйони українців?

— Мінімізація адміністративних функцій держави, лібералізація законодавства, перш за все, податкового, максимальна прозорість та відкритість максимальна. Люди будуть повертатися, якщо розумітимуть, що тут є гарантовані правила.

Це ключове.

Тобто, якщо ви провели якісь інвестиції, вони мають бути гарантовані, щоб до вас ніхто не приходив і не відкривав кримінальні справи.

Це очевидні речі.

Тому стабільні правила, незалежна судова система, відчуття справедливості у випадку звернення до відповідної вертикалі… Це все приведе сюди багато людей.

Ну і окрім того, репутаційно, якщо буде зрозуміло, що Росія ніколи більше сюди не заходить, а вона не зайде, якщо буде правильно побудовано те, чим займається сьогодні Президент Зеленський, архітектура післявоєнної безпеки Європи і України… Якщо люди будуть розуміти, що житимуть у країні, яка репутаційно виглядає максимально ефектно — вони сюди повернуться.