Застосунок Резерв+ запустили у травні 2024 року, на кінець 2025-го він налічує 6 мільйонів користувачів. Це наймасовіша система Міноборони за 30 років. Армія+, бойова система Delta, “Армія дронів” – це лише частина роботи з цифровізації, яку провели в Міноборони. Попереду ще багато планів, деякі з них – лишилося тільки запустити.
Ексзаступниця міністра оборони України, очільниця Програми цифровізації ВККС Катерина Черногоренко в інтерв’ю 24 Каналу розповіла, як запускали Резерв+, які функції для військових з’являться в майбутньому та чи можна замінити ТЦК повістками на пошту. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.
Цікаво Хмари під обстрілами: як Україна вчиться перемагати в кібервійні та відбивати хакерські атаки
Які цифрові продукти для військових реалізувало Міноборони?
Ваше ім’я передусім асоціюється з Армія+, Резерв+, “Армією дронів”. Частина військових, які знали вас особисто і вашу роботу, були засмучені, коли ви пішли з посади заступниці міністра оборони. Чому ви ухвалили це рішення?
Для мене не важливі посади. Вважаю, що основне, що маємо робити, – це правильні, людяні зміни для нашої держави, для наших громадян і насамперед – для наших військових. Тому я ніколи не прив’язуюсь до посад, я хочу робити зміни там, де є вирішальний результат, де є важливі впливи й де виклики відповідають реальності, яка зараз існує в державі.
Насправді ми зробили тектонічні зсуви в системі. Ми зацифрували увесь шлях від військовозобов’язаного до військовослужбовця і після його виходу із Сил оборони, коли військовослужбовець стає резервістом. Також супроводили цифровими платформами, екосистемами – Резерв+, Армія+.
Це був величезний виклик, і вважаю, що масштаб особистості вимірюється складністю проблем, з якими вона працює, з якими працює найманий менеджер, яким є зокрема і заступник міністра оборони. На цей виклик ми дуже успішно зреагували, зробили тектонічні, фундаментальні зміни.
Цей виклик зараз для мене не є вже таким масштабним, яким він здавався у 2023, 2024 та 2025 роках. Є класна, сильна команда, яка продовжує те, що ми започаткували, продовжує наповнювати екосистему Резерв+, Армія+.
Тобто без вас робота, яку ви започаткували, все одно продовжується?
Так, і це підтверджує логічність і живучість системи, а також те, що ми дуже правильно обрали форму, у який спосіб зацифрувати ті чи інші процеси, змінити їх тощо. Зараз команда продовжує ці започатковані зміни й наповнює екосистему. Резерв+ – 6 мільйонів користувачів, це наймасовіша система Міністерства оборони за 30 років. Ніколи у Міністерстві оборони не було такої масової платформи.
Декілька тижнів тому військовий обліковий документ став електронним. Зараз це абсолютно важлива зміна, до якої ми йшли й багато чого зробили для цього. У 2024 році зробили електронний військовий обліковий документ.
Повне інтерв’ю з Катериною Черногоренко: дивіться відео
Армія+ – мільйон користувачів, військовослужбовців, залучена Національна гвардія України. Так і має бути. Збройні Сили та Міністерство оборони мають стати магнітом та залучати інших, робити сучасні цифрові продукти, що стануть серцем цих цифрових змін.
Delta – бойова система, на якій працюють всі Сили оборони – від складних далекобійних військових місій до тримання лінії бойового зіткнення, до роботи в секторі. Це система, в якій зараз 200 тисяч користувачів, а було декілька десятків. Проведена колосальна робота, і зараз ми маємо ці сучасні цифрові платформи.
Ви оперуєте точними цифрами, хоча вже пів року як не є заступницею міністра оборони. Чому ви відстежуєте, що там відбувається, і чому для вас важливо, щоб це і далі працювало? Чи даєте поради колишнім колегам?
Коли звертаються, то раджу. Також я стежу за публічними новинами, анонсами Міністерства оборони. Це платформи, у які я вклала два роки свого життя. Там була блискуча команда, тому це для мене як дітище або проєкт. Загалом робота в Міністерстві оборони – це напевно одна з найвизначніших сторінок в моєму житті. Це був важливий виклик, який я прийняла з честю.
Ми зробили колосальну роботу, і тому я стежу, що там відбувається, бо я – громадянка цієї держави, я також перебуваю під захистом військовослужбовців Сил оборони. Мені важливо, щоб ці продукти розвивалися. Я дуже тішуся, що команда міністра оборони Дениса Шмигаля продовжує цю роботу і цифрові екосистеми далі розвиваються.
Ви працювали над трансформацією, цифровізацією Міністерства оборони й коли Головнокомандувачем ЗСУ був Валерій Залужний, і за часів Олександра Сирського. Хто з них більше підтримував ваші ідеї щодо інновацій?
Насправді завдання Головнокомандувача – управляти військовими операціями, бути відкритими до змін. А завдання заступника міністра оборони з цифровізації, військових інновацій – створити довготривалі військові, державні програми, в яких ці інновації народжуються.
“Армію дронів” ми започаткували ще за часів роботи Валерія Залужного, розвиваючи її вже за Головнокомандувача Олександра Сирського. “Армія дронів” – це те, до чого ми дуже сильно прагнули – щоб дрони стали буденністю, основною зброєю цієї війни. Так і сталося. Це розвивається і достатньо стрімко впродовж 4 років. У нас з’явилась “Лінія дронів”, командування Сил безпілотних систем. Ці екосистеми розвиваються.
Якщо говорити про те, що інноваційний цикл має бути ще швидшим, що маємо ще оперативніше реагувати на запити військовослужбовців, то тут дуже класно працює система DOT-Chain Defence. Це цифрова платформа, де командир безпосередньо замовляє дрони, а постачальник через свій кабінет ці дрони постачає в потрібний час, саме під ту операцію, яку планує командир.
Цю систему я намріяла ще в Армії дронів, тому що багато спілкувалася з військовими, багато читала розумних книжок на тему kill chain (ланцюг ураження цілі, – 24 Канал), як логістика стає частиною малюнку боєопераційного планування.
У 2022 році я задумала систему DOT-Chain Defence, у 2025-му ми її реалізували, розробили постанову про експеримент, створили систему. Зараз це вже 200 військових частин і фактично 200 командирів, які можуть у декілька кліків замовити дрони, а постачальники вчасно ці дрони поставлять на фронт.
Ми не маємо більше складів, які є “кладовищами” наших виробів, дронів. Маємо дуже швидкий інноваційний цикл, коли командири можуть замовити ту комплектацію, ті частоти, ту збірку дрона або іншого засобу, який їм потрібно. Це і є цикл інновації, який має незалежно від особистості й від прізвищ інституційно працювати. Ми ці системи заклали, і зараз команди їх розвивають.
Сьогодні результати вашої роботи бачать всі. А коли ви тільки почали працювати над “Армією дронів”, прийшли з цивільного життя до Міноборони, не маючи військового бекграунду, як ставилися до ваших ідей? Чи відчували спротив з боку військових?
Я мала дуже серйозний бекграунд щодо цифровізації. Працювала у команді Мінцифри з самого початку її заснування Мінцифри у 2019 році. За плечима моїми й команди були величезні продукти – “єМалятко”, електронний лікарняний та COVID-сертифікат, реалізація якого була однією з перших в Європейському Союзі й взагалі у світі.
Я була дуже віддана справі, розуміла, як працює цифровізація, і в цю сферу я і далі увійшла у Міністерстві оборони й потім розвивалась.
Проте паралельно, починаючи з перших хвилин повномасштабного вторгнення, команда Мінцифри включилась і ми дуже багато працювали з військовими. Це була робота із забезпечення Starlink, комунікаційним обладнанням. Уся країна, все суспільство об’єдналося навколо військових, і ми всі працювали заради них. Так з’явилося багато експертизи саме з цифровізації цих операцій.
У травні 2022 року, коли ми започаткували проєкт “Армія дронів”, я почала працювати як його керівниця. Майже півтора року ми дуже щільно взаємодіяли з військовими над інноваціями, дослідженнями, над тим, щоб інновації дуже швидко виникали, щоб з десяти постачальників і розробників дронів зробити галузь із 300 – 400 розробників, щоб спростити законодавство.
Питання у тому, що Мінцифри – це більш просунута установа, а Міноборони – консервативніша. Чи усі ваші ідеї сприймали там позитивно?
У мене є така фраза: “Неважливо, скільки раз ти почуєш “ні”, важливо, що ти віриш в ту місію, яку робиш, розумієш, як її зробити, і вся команда націлена на те, щоби розробити ці важливі зміни”. Тому що лідер без команди – не лідер, але і команда без лідера не функціональна. Це взаємна робота.
Звичайно, були й скептичні ставлення, була критика, і це нормально, коли ти започатковуєш новий продукт. Важлива частина твоєї професії – це адвокація змін. Пояснити, закохати, розказати, як це буде, намалювати в уяві людей, як працюватиме майбутня система.
Тому що ми звикли у цивільному житті до дуже класних продуктів. Можемо перекинути один одному гроші просто потрусивши телефоном, замовити будь-який товар і через три дні його гарантовано отримати. В армії десятиріччями не було таких підходів, не було правильної цифровізації й людиноцентричних систем навколо військовослужбовця.
Ти приходиш з цією ідеєю, мовляв, колеги, подивіться, ми приносимо найкращі практики від світових корпорацій з цивільного життя, з цифровізацією, об’єднуємо системи, робимо їх інтероперабельними. Це здорова логіка і здоровий глузд, а ще – неймовірна підтримка військових нашої команди.
Насправді ми піддавались публічній критиці, але і мали велику підтримку. Користуючись можливістю, дуже дякую за це, тому що складно робити зміни, коли не відчуваєш за плечима людей, які тебе підтримують і чекають ці сервіси. Тому зі скепсисом можна працювати, його можна долати, якщо ти дуже професійно, швидко, збалансовано можеш робити ці зміни.
Також для того, щоб зробити зміни, має бути величезна робота заступника міністра оборони з парламентом щодо захисту законопроєктів, дуже складна, ювелірна, професійна робота у профільних комітетах для того, щоб всі стейкхолдери, всі учасники об’єдналися навколо цих змін.
Звичайно ми мали підтримку військово-політичного керівництва країни для того, щоб рухатися вперед. Але від того, наскільки швидко і технократично буде рухатися заступник міністра, міністр, вся команда, залежить також якість цих змін і швидкість.
Маючи такий темп роботи, у вас взагалі були відпустки, вихідні?
Відпусток не було, вихідні були дуже рідко, майже не було. Я працювала фактично по 14 – 16 годин на добу. Команді ми давали можливість трошки перепочити, тому що це марафон, який неможливо витримати, працюючи у такому темпі також і у суботу і неділю.
Наш темп змін був дуже амбітний. Ми у 2024 році зробили два великих продукти – Резерв+ і Армія+. Delta була вже розроблена, але вона зросла до сотні тисяч користувачів. Легалізація Delta, DOT-Chain Defence – це все амбітні виклики, які неможливо зробити у штатному режимі.
Можливо, зараз колеги можуть робити це більш спокійно, але прориви, революційні продукти, екосистемні продукти створюються саме так. Тому що до того не існувало Армії+, не існувало підходів створення електронного рапорту у декілька кліків, системи підтримки військовослужбовців, не існувало підходу до військового посвідчення.
Зараз вийшов новий реліз Міністерства оборони щодо додавання фотографій військового посвідчення – це дуже класно, підтримую колег. І в Резерв+ багато військовозобов’язаних писали мені: “Катерино, нам підтягнулась фотографія, це вже є документом військовозобов’язаного”. Дякували за те, що ми у 2024 році зробили це посвідчення, коли ще взагалі ця ідея не була сформульована, захищена і реалізована.
Резерв+ та Армія+: що це таке і як працює?
Коли ви стали заступницею міністра оборони, як вирішували, який проєкт потрібно запускати першим? Чи оперували даними від військових, брали до уваги їхні скарги? Можливо, розуміли, що система саме тут насамперед потребує змін?
У нормальних, здорових цифрових платформах починаєш з проблеми, яку вирішуєш. Аналізуєш проблеми, йдеш до користувача, говориш з ним, проводиш глибинні інтерв’ю. Адже ми перед тим, як запустити ці продукти, зробили багато глибинних інтерв’ю з різними учасниками цього процесу – спілкувалися особисто та онлайн. Це були опитування, результати яких залишилися в архівах нашої країни.
Ми мали стратегічну ідею зацифрувати увесь шлях людини щодо армії, взагалі сфери оборони. Він виглядав так. Я, військовозобов’язаний або військовозобов’язана, наприклад, виявляю бажання стати частиною Сил оборони, зголошуюсь, стаю добровольцем, стаю військовослужбовцем або військовослужбовицею. Далі я виходжу з армії – з різних причин – і стаю резервістом.
Це цикл, який мав бути зацифрований відносно масових публічних сервісів. Це було основне завдання.
Щодо Резерв+ було важливо, щоб військовозобов’язаний контролював, які дані в реєстр вносить працівник ТЦК. Наприклад, оператор ТЦК міг зробити помилку, подати у розшук, а людина навіть не підозрювала, які дії відбуваються щодо неї у дуже важливому реєстрі.
Загалом найкраща практика будь-якої цифрової держави – це контроль громадянина над своїми даними. Тому Резерв+ зробив революційний прорив – він дав громадянину контроль над ТЦК. Далі ми розвивали це як електронну екосистему. Додали можливість рекрутуватися в армію – електронний рекрутинг. До речі, там зараз 170 тисяч відгуків на вакансії. Це найбільша база вакансій взагалі на будь-яких ресурсах.
Ми дали можливість зробити відстрочки, і це теж один із найбільших результатів, якими я пишаюсь. Запустили одразу три відстрочки: для багатодітних батьків, для студентів-аспірантів і для людей з інвалідністю, що є інклюзивно. Завдяки цьому, ми не змушували людей з інвалідністю чекати в чергах два тижні під ТЦК.
Крім того, я спроєктувала реформу військово-лікарської комісії. Це моя ідея і мрія, щоб можна було пройти медичну частину огляду у будь-якому закладі охорони здоров’я. Це насправді дуже важливо, і я б дуже хотіла, щоб міністр, уряд, прем’єр-міністр підтримали цю реформу.
Але це ще не працює до кінця?
Частково ми розпочали це з направлень у Резерв+. Завдяки тому, що створили екосистему для військовозобов’язаного, ми зробили можливість замовити собі електронне направлення. Це електронне направлення генерувало військове зобов’язання і з ним можна було йти на традиційну військово-лікарську комісію.
Проте її треба реформувати. Концептуальний опис є, він залишився. Думаю, колеги цю історію продовжать, вона буде успішною і реформа ВЛК закінчиться саме таким форматом: людина проходить медичний огляд, далі електронні дані надсилаються в адміністративну частину умовної військової комісії й там виносять свій вердикт – так чи ні.
Важливо продовжити цю філософію, адже військовослужбовець, який поранений або якому потрібно прийти в ВЛК, не повинен йти за паперовим направленням. Він має замовити собі це направлення в Армії+. Це його електронний інтерфейс. Я вірю і думаю, що колеги реалізують цю можливість, бо цю послугу потрібно зробити з поваги до того, що роблять наші військові.
Загалом якщо говорити про те, що б я хотіла реалізувати у найближчий умовний рік або пів року – це принцип “гроші ходять за військовими”, який мають запустити Міністерство оборони та Генеральний штаб. За аналогією з загальнонаціональним принципом “гроші ходять за пацієнтом”.
Це вже спроєктовано, реалізовано – потрібно тільки запустити. Йдеться про всі необхідні виплати – одноразова грошова допомога, нагорода за знищену техніку тощо – мають приходити військовослужбовцю у декілька кліків в Армії+. Гроші ходять за військовим через застосунок, через нарахування на картку, яка підтягується в Армії+. Це обов’язкове, першочергове завдання.
Ви вірите, що без вас реалізують ці ідеї?
Я вірю, що команда, яка залишилася у Міністерстві оборони – одна з найсильніших та дуже мотивованих цифрових команд – зробить все, щоб реалізувати. У нашій команді було багато військовослужбовців, добровольців – людей, які працювали з думкою про побратимів, що зараз перебувають на лінії бойового зіткнення. Я впевнена і вірю, що принцип “гроші ходять за військовим” буде реалізований найближчим часом.
Що робити якщо вас оголосили в розшук у Резерв+?
Щодо Резерв+ також звучала критика. Мовляв, QR-код – це неофіційний документ, і деякі представники ТЦК могли ігнорувати його. Тоді треба було їхати до ТЦК, щоб перевірити дані. Також науковець і доброволець Антон Синенко писав в травні 2025 року, що навіть маючи відстрочку, він отримав штраф. Крім того, були історії, коли людина перебувала у полоні, а її паралельно розшукували, відкривши кримінальне провадження. Чи вдалося усунути ці помилки і як ви працювали над ними?
По-перше, щодо QR-коду та електронного документа. Ще у 2024 році, коли ми реалізували електронний військовий обліковий документ, то прийняли нормативно-правові акти. Йдеться про постанову Кабінету міністрів, яка прирівняла паперове посвідчення до електронного документа.
Потрібно віддати належне колегам із ТЦК і прикордонної служби, тому що прикордонники – це достатньо розповсюджена точка контакту військовозобов’язаних з державою щодо пред’явлення свого електронного військово-облікового документа. Щойно ми розробили цей документ, впродовж 3 – 4 місяців абсолютно всі ТЦК та пункти ДПСУ вже приймали Резерв+. Я навіть власно перевіряла це, коли перетинала кордон.
Ми завжди казали нашим громадянам: якщо у вас виникають проблеми з блокпостами, з ТЦК, вас зупиняють чи ще щось відбувається, будь ласка, напишіть нам, ми проведемо через Генеральний штаб, тому що ТЦК – це вертикаль Генерального штабу, і все це змінимо.
До теми Паперових військових квитків не буде: що загрожує тим, хто не зможе надати Резерв+
По-друге, щодо так званих незаконних розшуків і кейс пана Антона. Це ті ситуації, коли іноді помилково або свідомо оператори ТЦК нараховують або формують розшук в реєстрі військовозобов’язаних щодо конкретних людей. Іноді це має юридичні підстави – була повістка, неявка і, звісно, як наслідок – розшук. А іноді це помилка, наприклад, оператор ТЦК переплутав прізвища чи щось не так зробив.
Тут відбувається важлива історія. Розшук автоматично відображається у твоєму Резерв+. Це дзеркало тих даних, з якими працює в реєстрі оператор ТЦК. Тобто ти бачиш розшук, розумієш, що розшук незаконний і можеш направити скаргу через Резерв+. Так можна сказати в дистанційному режимі ТЦК, що мої права порушили, розшук незаконний і пред’явити підстави цього. Зазвичай виноситься наказ по ТЦК і розшук анулюється.
Якщо ж людина розуміє, що розшук легальний, що вона дійсно щось порушила, а саме адміністративні норми, то ми зробили можливість оплатити штраф онлайн. Декілька місяців ми з Верховною Радою приймали зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, щоб зробити можливість сплатити штраф, не йдучи до ТЦК.
Це другий кейс державі. Є ПДР, порушення правил дорожнього руху, і для всіх це вже звичайна історія. Штраф можна заплатити онлайн, не носити нікуди квитанції. І сфера оборони – це другий кейс, який повторив таку класну практику – зробила можливість платити штраф онлайн.
Тому резюмуючи відповідь на ці питання, зазначу, що іноді система може помилятися. З системою працюють оператори, вони під великим навантаженням, відбувається мобілізація тощо. Проте відображення у Резерв+ умовно цієї помилки або не помилки, а справедливого порушення, є точкою контролю для громадянина над цим. Це є величезним досягненням Резерв+, адже ви можете через це контролювати державу і що вона робить з вашими даними.
Хто ці оператори ТЦК? Вони працюють безпосередньо там? Це військовослужбовці ТЦК?
Це зазвичай військовослужбовці – люди, які працюють у ТЦК як наймані працівники. Вони мають виключно монопольне право працювати з реєстром, вносити або видаляти дані, ставити якісь статуси, змінювати їх. Тобто виключно монопольне право працювати з реєстром тільки у ТЦК, і це умова усієї цієї сфери.
Тому було дуже важливо зробити умовну ниточку, електронне поєднання між оператором ТЦК, який вносить дані у мою картку, і між людиною – що в неї відображається в реальному часі на телефоні.
Які цифрові послуги з’являться найближчим часом?
Чи звучали публічні закиди або звинувачення щодо вразливості застосунків Резерв+ та Армія+ до можливих кібератак через великі обсяги зібраних даних?
У 2024 році ми заснували військовий кіберцентр – перший такий підрозділ для Міністерства оборони України. Він був створений у форматі окремої військової частини, яка захищала державні реєстри та цифрові ресурси Міноборони.
Це один із важливих кейсів, якими я пишаюся, адже нам вдалося залучити найкращих фахівців, які під час війни отримали унікальну практичну експертизу протидії ворожим кібератакам. Наразі кіберпростір – це офіційно визнаний домен війни, поряд із традиційними – сушею, повітрям і водою. До них додалися ще два стратегічні виміри, де вже відбуваються реальні військові операції: космічні та кібернетичні.
Багато років росіяни атакують наші ресурси, іноді успішно атакують ресурси наших партнерів. Це дуже активна сфера, де відбуваються фактично військові операції та наші контроперації. І це військові, які мають шалену, неймовірну експертизу, і вони разом з іншими державними командами захищали наші ресурси.
Крім того, розробляючи системи Резерв+ та Армію+, ми керувалися принципом, який називається Zero Trust. Це коли ти проєктуєш системи, максимально передбачаючи, ніби вони вже перебувають під атакою великої кількості ворожих операцій.
Це працює як у тестувальників і програмістів – вони постійно перевіряють систему та одразу усувають помилки?
Архітектура системи одразу проєктується з урахуванням того, що ми умовно нікому не довіряємо, а рольові права та права доступу до системи визначаються дуже обережно і методично. Я часто кажу, що кібербезпека – це рутина. Вона має бути щоденною, 24/7, як чергування. Ми постійно маємо захищати наші ресурси.
Ми навіть долучилися до кількох міжнародних організацій, які відповідають за подібні операції у світі. Завдяки цьому у нас накопичилася неймовірна кількість експертизи. Ми постійно перебуваємо під атаками, і саме завдяки тому, що ми вміли захищати наші системи, за 2 роки роботи не сталося жодних зламів або витоків даних.
Які ще функції або послуги мають з’явитися в Армії+, щоб полегшити життя військовослужбовцям?
Я не втомлююсь повторювати. Ми маємо проаналізувати всі життєві ситуації, де військовий має право на гроші від держави. Найкричущіший, найяскравіший кейс – це винагорода за знищену техніку. Це те, що я хотіла встигнути зробити, і насправді ми виконали майже 90% роботи. Уже є спроєктовані екрани, ми знаємо, як підтвердити знищення. Потрібно фактично зробити реліз і запуск цієї функції.
Далі – медичні послуги. Ми маємо надати фахову медичну допомогу військовослужбовцю, не тільки у випадку поранень або під час реабілітації та супроводу, а й у повсякденних питаннях здоров’я.
Наприклад, це може бути контроль основних параметрів, діагностика, моніторинг пульсу, сну та інших показників. Потрібно дбайливо ставитися до здоров’я військових. Ідея полягає в тому, щоб створити більш професійну медичну картку військового в Армії+, де він відстежує свої параметри, отримує push-повідомлення з рекомендаціями звернутися до конкретного лікаря, і все це має бути орієнтоване на діагностику та профілактику.
Ви вірите, що це реально зробити?
Ніхто не вірив в Армію+, але це сталося. Зараз у системі вже понад один мільйон користувачів, і ніхто не уявляє, як обходитися без електронних рапортів.
Чи може Армія+ бути корисною для ветеранів, чи потрібен окремий застосунок?
Загалом Армія+ задумувався лише для військовослужбовців. Це означає унікальний вхід і додаткові параметри захисту. Грубо кажучи, ви і я, не бувши військовими, не маємо доступу. І так система має працювати. Якщо Міністерство ветеранів, розробляючи свою цифрову політику та трансформації для ветеранів, зможе реалізовувати спільні проєкти з Міністерством оборони, я буду тільки щаслива.
Якщо говорити про чинних військовослужбовців і Армію+, тут є кілька ключових напрямів. Перше – це гроші: усі життєві ситуації, де військовий має право на винагороду, можна оформити всього в кілька кліків.
До речі Дія офлайн, ЦНАПи та відстрочки․ Заступниця Мінцифри Валерія Коваль про успіхи 2025 і плани на 2026
Друге – це медичні дані, включно з психологічною допомогою. Ми розробили можливість звернутися до психолога через Армію+. Це довірчий тунель: коли мені погано, мені складно, я хочу з кимось поговорити, але при цьому мати професійного фахівця. Достатньо зробити запит у кілька кліків, і до людини підключається психолог.
Наприклад, також військові часто кажуть: хочу поговорити з капеланом, але їм доводиться чекати черги два тижні. Два тижні на війні – це дуже багато. Тому ми маємо створити цифровий тунель. У нас вже є онлайн-шлюби, будуть онлайн-розлучення – це вже не складно, це не професійний виклик, а проста історія, де потрібно надати швидкий доступ.
Далі ми маємо розвивати екосистему переведень і зробити її ще простішою. Це вже дало неймовірний результат – 60 тисяч переведень. Ми навіть реалізували онлайн-подачу заявки на повернення із СЗЧ, і це дуже важлива історія. Також обов’язково потрібно розвивати сервіси навчання. Я вірю в освіту та просвіту, бо зараз інновації рухаються дуже швидко, і різні навички треба зберігати та постійно оновлювати.
Зараз колеги з Міністерства оборони розвивають “Імпульс” – систему кадрового обліку у військових підрозділах. Це також надзвичайно важливо, бо ми матимемо електронну картку військовослужбовця з набором його навичок. Система дозволяє зберігати знання та дані про те, де військовослужбовець був найефективнішим: чи як оператор, чи сержант, чи кадровий спеціаліст, чи командир, чи водій.
Ми завжди керувалися принципом приймати рішення на основі даних. Для армії це критично: рішення мають ухвалюватися не на основі припущень чи суб’єктивних думок військових високого рангу, а на основі даних, які фактично збираються з фронту.
Саме ці дані та використовують кадрові системи, зокрема “Імпульс”, про яку, можливо, ви вже чули. Зараз вона розгортається у всіх військових частинах. Ми колись започаткували цю систему, розробили цільовий профіль безпеки – усі необхідні процедури. І сьогодні колеги продовжують її розгортання.
Чи може ТЦК розсилати повістки на електронну пошту?
Чи є плани реформувати ТЦК і максимально його цифрувати, щоб уникнути скандалів з “бусифікацією” та порушеннями прав?
Міністерство оборони точно має цим займатися, адже саме воно формує державні політики, зокрема і в цій сфері.
А там хочуть цим займатися?
Немає такого поняття, як “хочу”. Якщо ти найнятий менеджер і перед тобою стоїть проблема, масштаб цієї проблеми визначається масштабом твоєї особистості. Надскладних проблем просто не буває.
Що я пропоную і як до цього ставлюся? Це важливо, адже завжди потрібно щось пропонувати та продумувати, як вирішувати виклики. У нас є ТЦК, які мають певний спектр задачі та працюють з військовозобов’язаними та соціальною підтримкою в територіальних центрах комплектування. Тобто це не лише мобілізація та рекрутинг, а й соціальна підтримка військовослужбовців.
Я, розділяючи цю реформу на декілька етапів, робила б так. Резерв+ забирає всі основні навантаження – фактично, ця система вже зняла 80% відстрочок. Усе відбувається в декілька кліків через обмін з реєстром. І, що важливо, зменшуються корупційні ризики, бо тепер немає потреби працювати з людиною особисто.
Потрібно проаналізувати, які послуги є у ТЦК, зробити їх цифровими, але залишити можливість особисто звернутися в ТЦК. Ти ніколи не можеш відняти у людини право на офлайн-точку. Я завжди про це казала і повторюю, що ми маємо дати альтернативу, і ви побачите, наскільки вигідніший буде онлайн-режим.
Наприклад, коли ми оновлювали дані у 2024 році: через Резерв+ – 5 мільйонів оновлень, через ЦНАПи – 1,5 мільйона, а через ТЦК – 1 мільйон. Хоча нам мільйон разів казали, що ніхто не прийде в Резерв+, ми лише бачили, як система зростає і як зростає довіра.
Перший крок – проаналізувати всі життєві ситуації та відкрити ці можливості в Резерв+, так знімаємо навантаження. Іншу частину варто передати в ЦНАПи. Це стала інституція, де роками здійснюється приймання заявок і запитів від громадян. Там існує дуже хороша регіональна мережа, і частину послуг можна ефективно делегувати саме туди.
Варте уваги Як працюють ЦНАПи на фронті та чому в ТЦК забрали відстрочки: інсайди та плани від Мінцифри на 2026
У ТЦК залишиться бек-офіс – тобто основні закриті процеси: робота з реєстрами, робота з профілями. Ми думаємо, як забезпечити армію найбільш цінними кадрами та оптимізувати внутрішні процеси. Так формується трикомпонентна система: ТЦК, ЦНАПи, і Резерв+, який стає точкою входу для громадян. Це буде суперпродуктивна і максимально людиноцентрична система.
На вашу думку, чи можна взагалі забрати у військових ТЦК функцію вручення повістки або контакт із військовозобов’язаним?
Це насправді складне питання. Якщо говорити про сповіщення, якщо воно не паперове, як його реалізувати? Якщо воно фізично не вручається поштою, його треба вручати електронно. Нашій державі потрібно сформувати політику цифровізації, визначити, яка адреса є довіреною електронною адресою для громадянина. Наприклад, у нас є електронна пошта, і, якщо повістка направляється на цю адресу, вважається, що громадянин її отримав і прочитав.
Відповідно, виникає питання: чи можемо ми сформувати реєстр електронних пошт, хто розробляє законодавство для цього, і чи пройде воно в Верховній Раді. У нас є депутати, яких обрало суспільство, і вони мають підтримати таке законодавство. Це складна робота і непроста суспільна дискусія, до якої ми наразі фактично ще не підійшли.
Одні вважають, що мобілізація має відбуватися будь-яким способом, хтось говорить про негативне ставлення або навіть ненависть до представників ТЦК. Що з цим робити та хто має за це відповідати?
Я вважаю, що це спільна робота Міністерства оборони, Генштабу та, можливо, Мінцифри, зокрема щодо визначення, що є довірчими електронними адресами.
Наприклад, у військовозобов’язаного є єдина електронна адреса, на яку можна надсилати офіційні повідомлення. Коли буде сформована політика щодо цього, потрібно провести консультації з суспільством і Верховною Радою, ухвалити законодавство та впровадити його. Це повний цикл, до якого ми маємо прийти.
Безумовно, це потрібно проводити через обговорення, залучаючи військовозобов’язаних. Саме тому ми виходили публічно з комунікацією та постійно спілкувалися з користувачами. Бо система розвивається швидко і правильно лише тоді, коли ти отримуєш зворотний зв’язок.
А ви враховували ось ці побажання?
Звичайно. Це давало можливість зрозуміти, чи правильно ми рухаємося, визначити, що потрібно відкоригувати чи виправити, та отримати підтримку суспільства для розв’язання складних питань та викликів.
Переведення були дуже складною задачею, бо пів року вони були на столі. Коли ж ми отримали неймовірну підтримку і перевели процес в електронний формат, усе стало займати 72 години, і все було зосереджено навколо військовослужбовця.
Ми забрали всі проміжні ланки та вперше поставили в центр кадровий центр Генерального штабу, який працював саме в інтересах військовослужбовця. Це ті речі, які раніше ніколи так не обговорювалися. Ми створили цю культуру, і це було дуже правильно.
Про роботу в Міноборони
Ви працювали, коли Міністерство оборони очолював Рустем Умєров, якого називали “очільником міністерства хаосу”. Чи бачили ви цей хаос особисто? І чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою?
Якщо говорити про мою сферу – цифрову трансформацію та цифровий розвиток, то можу сказати, що за ці два роки роботи з командою ми фактично змінювали старий формат системи, який формувався понад 30 років.
У вас було зелене світло для цього?
Звичайно, якщо ми бачимо, що такі системи були успішно запущені, це означає, що було зелене світло від міністра, Кабінету Міністрів, прем’єр-міністра та президента. Усі необхідні погодження формувалися дуже швидко. Ми також рухалися швидко, адже це наша робота – перевести законодавство в норму, розробити систему, набрати команду та підтримувати її.
Хочу висловити свій особистий погляд щодо хаосу. Коли ти ламаєш стару систему в багатьох напрямках одразу, зовні це може виглядати так, ніби щось усталене змінюється, і можливо, здається, що процедури стають неусталеними або регуляторно хаотичними. І це дійсно так, бо було багато змін.
Ми могли за тиждень ухвалювати кілька постанов, які кардинально змінювали систему. Наприклад, Армія+, Резерв+, електронний військово-обліковий документ. І зараз ми бачимо, що це було абсолютно правильне рішення, яке вже розвивається як екосистема.
Зараз це вже усталені процеси та процедури, але на основі нових систем. Старі підходи та порядки були зламані, відбувався певний період трансформації, який зовні міг виглядати як щось нове та незвичне. Але зараз система вже працює стабільно, і ми бачимо її версії 2.0, 3.0 та далі, як повноцінну і відпрацьовану екосистему.
Наскільки ви задоволені своєю роботою? І чи змогли реалізувати 100% проєктів, над якими працювали?
Якби я сказала, що змогла реалізувати 100% проєктів, це означало б, що мій горизонт подій обмежувався кількома тижнями. Насправді ж мій горизонт був іноді до п’яти років. Наприклад, ми розробили програму по військовому космосу, яку я дуже хотіла б, щоб вона реалізувалася до 2030 року. Деякі проєкти, як, наприклад, реєстр військовослужбовців, були заплановані на 2026 рік.
Звичайно, це закладало фундамент і процеси, і неможливо запустити все за місяць. Це завжди тривала, наскрізна робота команди. Тому на 100% не вийшло, бо кожен найманий менеджер колись йде – до іншого виклику, на іншу роль і так далі.
Чи задоволена я роботою? Так, задоволена. Єдине – деякі речі я б робила сміливіше, швидше і радикальніше, ніж робила під час тієї каденції. Ми й так реалізували деякі проєкти швидко, але певні моменти я б прискорила.
Але це неоціненний досвід. Насправді це унікальний досвід роботи в Міністерстві оборони під час наймасштабнішої війни на континенті з 1945 року. Це пік професійної форми – як виграти Олімпійські ігри для спортсмена. Саме так я це відчуваю. Це був найсерйозніший професійний виклик, з яким ми з командою впоралися дуже гідно.
Після Міністерства оборони куди вас покликали?
Було багато пропозицій, і це було приємно. Сотні людей написали слова підтримки, і для мене це було дуже важливо, бо це як фініш роботи. Люди висловлювали свою підтримку, і в такий трансформаційний період це надзвичайно цінно.
Але я вважаю, що зараз маю йти туди, де дуже складні виклики для держави. А цифровізація судової влади – один із найбільших таких викликів. Чому? Бо електронний суд і загалом цифровізація судової влади – це своєрідна заліковка або великий професійний почерк для будь-якої цифрової держави.
Дуже важливо реалізувати цю задачу та зробити точку входу для суддів цифровою, прозорою й контрольованою, щоб усе було абсолютно доброчесно з усіх боків. Крім того, процес має бути швидким і професійним, без додаткового навантаження на ВККС. Ми це вже робимо і дуже скоро покажемо результати. Думаю, у цій сфері ми теж будемо рухатися дуже швидко.
Зараз вашого колишнього керівника, Михайла Федорова, називають одним із претендентів на посаду наступного президента України. Що ви про це думаєте? І чи підтримали б його кандидатуру, якщо він дійсно вирішить балотуватися?
Я вважаю, що дуже важливо спершу побачити програму будь-якого кандидата. Оцінювати конкретну особистість чи кандидатуру важко, не розуміючи її візії та цілей. Я завжди намагаюся підходити до цього технократично.
Конкурувати мають сенси, а не особистості. Які концепції пропонує кандидат? Що ми робитимемо з 12 мільйонами українців за кордоном? Як їх реінтегруємо? Які цифрові платформи для них запустимо? Що робитимемо з ветеранами та військовослужбовцями, які повернуться додому, щоб вони отримали належну роль і місце? Як розвивати армію далі, забезпечити економічну стратегію, і, як часто каже Михайло, досягти економічного дива?
А у нього є така стратегія, про яку ви говорите?
Я впевнена, що програма існує, але вона має стати публічною. Ми повинні побачити всі кандидатури. І ще раз: кандидати мають конкурувати сенсами, адже ми перебуваємо в такому екзистенційному виклику для держави, що не можемо дозволити собі помилитися.
Маємо обрати найдостойнішого – людину, яка зможе вести за собою команди, вести за собою бізнес, адже нас чекають складні часи відновлення, як економічно, так і суспільно, а також морально, бо багато людей опинилися у власних викликах. Щоб ухвалити зважене і правильне рішення, не можна підписуватися під пустим чеком – потрібно бачити сенс, який несе кожен кандидат.
