Одне з найбільших пограбувань української культури, які вчинили росіяни в період повномасштабної російсько-української війни, – це одночасне викрадення понад 10 тисяч експонатів Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка упродовж п’яти осінніх днів 2022 року. Буквально за лічені дні до деокупації міста воєнні злочинці у фурах вивозили в тимчасово окупований із 2014 року український Крим твори Миколи Пимоненка, Давида Бурлюка, Фотія Красицького, Віктора Зарецького, інших художників та художниць.
Укрінформ поцікавився в директорки Херсонського художнього музею Аліни Доценко, як нині працює заклад, і яка робота здійснюється з метою популяризації художніх цінностей, що були незаконно переміщені окупантами. Чи є сподівання на повернення колекції Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка в недалекому майбутньому?
Розмова з пані Аліною Доценко, мистецтвознавицею, яка працює в музеї з дня його відкриття 1978 року, відбулася незадовго до триріччя деокупації міста. І вже за тиждень у Київській національній картинній галереї всі охочі зможуть побачити проєкт, який нагадує про цінності пограбованого російськими окупантами українського музею.
Французька асоціація «Pour l’Ukraine, pour leur liberté et la nôtre!» («За Україну, за їхню свободу і нашу!»), яка влітку цього року подала скаргу до Міжнародного кримінального суду щодо розграбування Росією українських музеїв, вважає, що це «найбільше розкрадання культурної спадщини в Європі під час міжнародного збройного конфлікту з часів Другої світової війни».
НАД МУЗЕЄМ У ХЕРСОНІ ПОСТІЙНО ВИСИТЬ ВОРОЖИЙ ДРОН-РОЗВІДНИК
– Пані Аліно, чи працює музей у Херсоні? Реалії такі, що російські війська постійно завдають ударів по місту артилерійською зброєю та КАБами; у прямому значенні, полюють дронами за цивільними херсонцями.
– Ми не ризикуємо людьми і не привертаємо уваги до красивої будівлі музею, щоб уникнути її руйнування ворожими атаками. Тому робота відбувається в онлайн форматі, а також дистанційно в Києві.
Будівля стоїть у червоній зоні ймовірних ворожих небезпек, за 500 метрів від Дніпра.
Наш музей – пам’ятка архітектури, будівля міської Думи. Зведена понад 100 років тому. Будівля стоїть у червоній зоні ймовірних ворожих небезпек, за 500 метрів від Дніпра. До того ж наш розкішний палац із 36-метровою годинниковою баштою стоїть на взгір’ї. З осені 2021 року музей реставрували. Навколо залишилися будівельні паркани, риштування.
Загалом навколо музею з 2022-го було дуже багато прильотів. У нас зруйнована покрівля, вікна, один зал. Над нашою будівлею постійно висить дрон-розвідник. Не завжди швидко встигаємо закривати вибиті ударними хвилями вікна, бо там небезпечно працювати через російські воєнні загрози.
Буквально трохи більше тижня тому був дуже важкий приліт по краєзнавчому музею, він за 40 м від нас. Звідти окупанти теж вивезли дуже велику кількість експонатів.
– Який нині найпомітніший проєкт, що тепер популяризує колекцію Херсонського художнього музею? Адже, крім таких прізвищ, як Микола Пимоненко («Великодню заутреню» 1891 року знають усі), Іван Айвазовський чи Віктор Зарецький, ще є менш відомі, але дуже цікаві. Наприклад, викрали картину Костянтина Трутовського «Біля річки». Ця та інші роботи художника нагадують про українців Східної Слобожанщини – Курщини, де в 1926 році мешкало понад 554 тисячі українців.
– У березні нинішнього року стартував проєкт «Не/вкрадене: штудії та омажі», до якого вже долучилися 15 художників з різних міст України. Вони переосмислюють сюжети картин, які російські окупанти викрали в Херсонському музеї.
Зокрема, відомий київський митець Матвій Вайсберг створив омаж на роботу 1930 року Давида Бурлюка «Сільський пейзаж». А ще штудію до картини Григорія Сергеєва «Річковий причал. 1925 рік. Картинки старого Херсона». Він має надію скоро побачити й намалювати з натури наше місто.
Уродженець Донбасу, нині киянин Михайло Шаповаленко – художник, педагог, організатор і один із засновників Всеукраїнської творчої організації художників «БЖ-АРТ» створив омаж на «Молодицю» – портрет 1938 року дружини Олексія Шовкуненка в українському національному вбранні. Новий твір написаний яскравими, широкими мазками – так само, як і оригінал.
Проєкт «Не/вкрадене: штудії та омажі» ініціювала одеська журналістка і мистецтвознавиця
Олена Балаба. Усього планують створити 25–30 омажів. Представлятимуть їх, подаючи інформацію про викрадені картини з нашого музею, в Україні та за кордоном.
Тим часом проєкт «Викрадене мистецтво» має на меті показати в Києві, а потім у інших містах арт-принти шедеврів українських митців, викрадених з нашого музею. По завершенні проєкту організатори обіцяють урочисто передати всі арт-принти в дар музеєві. Ініціатори – засновники Vivid Fusion Art Ганна Криволап і Максим Вітик мають намір започаткувати міжнародний рух сприяння поверненню викраденого українського мистецтва.
– Чиї картини зберігалися в Херсонському художньому музеї, про які відвідувачі могли казати «не може бути»?
– Із відомих прізвищ варто згадати Фотія Красицького – онука сестри Тараса Шевченка Катерини, видатного українського художника-живописця і графіка, відомого портретами класиків української літератури. Його два пейзажі 1905 року з колекції нашого музею незаконно вивезли росіяни.
Список знакових митців, чиї роботи зберігалися в нашому музеї, дуже великий.
Список знакових митців, чиї роботи зберігалися в нашому музеї, дуже великий. Це, зокрема, Микола Глущенко (42 живописні роботи та сім графічних), Тетяна Яблонська, Михайло Жук, Йосип Бокшай, Марія Примаченко, Іван Айвазовський, Вільгельм Котарбінський. Географія нашої колекції була від Америки до Японії.
Свого часу в Херсон приїздили британці, щоб пересвідчитися, що в нашому музеї є «Дама з собачкою» їхнього співвітчизника Пітера Лелі (Пітера ван дер Фаса), художника ХVII століття.
Коли я була призначена на посаду директорки і стала тоді наймолодшою очільницею музейного закладу, – у фондах налічувалося менше п’яти тисяч експонатів. Станом на 2022 рік їх було понад 14 тисяч.
Скажімо, ще в 1990-ті роки Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей передала до нашого музею роботу 1948 року Михайла Андрієнка-Нечитайла та інші артефакти, які стосуються цього художника Паризької школи.
Донині лишається спірним питання, чи його місцем народження є Одеса, чи Херсонщина. Батьки були нащадками українських козаків – Нечитайла та Максимовичів. Мали землі в Херсоні, точно Михайло Андрієнко-Нечитайло жив, навчався і почав малювати в нашому місті.
Художник емігрував у 1920-му. Митець прожив довге життя, в основному в Парижі. Із ним назавжди в його картинах залишилися яскраве сонячне херсонське дитинство та юність.
ПРО ВИКРАДЕНІ КАРТИНИ НАГАДУЮТЬ ВИСТАВКИ, ВИШИВАНКИ І НАВІТЬ ФАНСАЙТ ВІДЕОГРИ
– Є щонайменше один ювелірний виріб із назвою «Херсонський художній музей» і «Херсонська» вишиванка. Розкажіть про ці предмети, створені для того, щоб нагадувати про пограбування росіянами закладу.
– Щоби привертати увагу до картин із фондів Херсонського художнього музею та проблеми повернення вкрадених українських артефактів, митці створюють ювелірні вироби, омажі, артпринти та вишиванки.
Один із вітчизняних ювелірних будинків у 2023 році створив каблучку «Херсонський художній музей», привертаючи увагу до історії пограбування росіянами унікальної колекції нашого музею імені Олексія Шовкуненка. А майстриня Валентина Васильєва з Миколаєва вишила сорочку, на якій повторює орнамент вбрання з картини Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні». Ця вишиванка отримала назву «Херсонська».
Таких вишитих сорочок, які нагадують про пограбування Росією нашого музею, щонайменше чотири. Створювали їх різні майстрині. Хтось навіть під час тимчасової ворожої окупації.
До речі, цьогоріч віртуальну копію будівлі нашого музею опублікували на фансайті спільноти відеогри Minecraft. Автор роботи – Sky7870 майстерно відтворив її архітектурні особливості. Він, презентуючи зображення, зазначив, що музей є одним із найвідоміших символів Херсону та скарбницею духовної спадщини.
– У 2024-му відзначали 140-річчя від дня народження художника Олексія Шовкуненка, чиє ім’я носить музей. Як ушановували ювілейну дату?
– На початку цього року в Національному музеї «Київська картинна галерея» відбулася виставка «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ». Показали художника як автора пейзажів, портретів і натюрмортів, а також урбаністичних робіт.
В експозиції були представлені твори з фондів столичного музею і приватних колекцій. Ми презентували цифрову медіатеку творів Олексія Шовкуненка, що зберігалися в Херсонському обласному художньому музеї – усього 156 робіт. Російські окупанти викрали 147.
– Тільки після 2022 року з’явилося усвідомлення оцифровування колекцій українських музеїв, коли їм загрожують російські ракети і дрони. Чи збереглися зображення викрадених робіт Херсонського художнього музею?
– У нас дуже гарна фотобаза колекції, маємо мінімальні прогалини; ми зберегли всю документацію. Тому ми маємо змогу аргументовано боротися за повернення викрадених Росією творів мистецтва.
Маємо змогу аргументовано боротися за повернення викрадених Росією творів мистецтва.
У перші дні російської тимчасової окупації Херсона, на початку березня 2022 року, із зберігачкою фондів Ганною Скрипкою ми всю інформацію з комп’ютерів переписали на жорсткі диски. Я сховала їх у своїх знайомих так, що і зараз ніхто не знає ту адресу. Після визволення забрали і користуємося.
КОЛАБОРАНТЦІ, ЯКА ОЧОЛИЛА МУЗЕЙ ПІД ЧАС ТИМЧАСОВОЇ ОКУПАЦІЇ ХЕРСОНА, ПРИСУДИЛИ 12 РОКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
– Чи є зрушення в розслідуванні викрадення понад 10 тисяч експонатів музею?
– Ми надали всю необхідну інформацію правоохоронцям, зокрема, Офісу Генпрокуратури. І на сьогодні на всі викрадені роботи ми зробили формуляри за зразком Інтерполу, з кольоровими фото кожної роботи.
Бо картки одиниць зберігання почали формувати ще в 1970-і роки, тож вони були написані від руки кульковими ручками де російською, де поганою українською, де більш-менш вже українською мовою. Ну бо хто заводив? Лаборанти, які підпорядковувалися головному зберігачеві музею.
Нині над поверненням Україні вкрадених Росією робіт із Херсонського художнього музею працює Інтерпол.
Співробітників музею зараз небагато, трохи більше десятьох, але моніторять соціальні мережі і знаходять дуже багато цікавих подробиць про вкрадені предмети. Цю інформацію ми передаємо в СБУ та Генпрокуратуру. Тільки працюйте, тільки шукайте наше, тільки за моє життя поверніть, – зібрано ж немало свідчень і доказів; музей – це ж моя «дитина».
– Чи покараний хтось із злочинців, які грабували Херсонський художній музей?
– У травні цього року набрав чинності вирок Херсонського міського суду, який заочно визнав винною в колабораційній діяльності поплічницю росіян, 58-річну Наталію Десятову, яка в 2022-му добровільно погодилася на співпрацю з ворогом і незаконно очолила захоплений музей, а потім допомогла російським окупантам розграбувати його і втекла з міста. Їй присудили 12 років позбавлення волі.
До пограбування причетний, зокрема, Андрій Мальгін, який незаконно очолює в окупованому Росією Криму Центральний музей Тавриди та є там головою комісії з питань культури. І ще десятки осіб. Щодо причетних до пограбування, включно з Мальгіним, багато країн ввели санкції.
У червні 2025 року окупаційний ексміністр культури Олександр Кузьменко, який вже має підозру в державній зраді та колабораціонізмі, отримав нове повідомлення про підозру. Цього разу – у вчиненні воєнного злочину, а саме, за пограбування херсонських музеїв.
– Чи з’явилися додаткові підтвердження злочинних дій пограбування музею?
– Восени 2022-го, коли фурами вивозили експонати з музею, у ворожій окупації не було можливості зробити багато фото й відео, але вони є. Їх поширювали в соцмережах. На початку цього року ми мали співпрацю з американськими науковцями з Університету Вірджинії. Вони реконструювали події, використовуючи фото й відео, а також супутникові знімки.
– Флоранс Артман, головна координаторка подання скарги французької асоціації до Міжнародного кримінального суду щодо звинувачення Росії в систематичному, масштабному та організованому розграбуванні української культурної спадщини на окупованих територіях, – вважає, що значну роль у процесі повернення відіграють громадянські активісти і медіа. Ви погоджуєтеся з цим?
– Так. Саме журналісти першими роблять розголос і тримають тему на контролі. Про наш Херсонський художній музей після деокупації міста було знято сотні відео і написано десятки статей. У 2022 році до нас приїздили з The New York Times, El Mundo, Yle, українське англомовне видання The Kyiv Independent. Про можливі способи повернення вкраденої колекції говорили з доктором Майклом Алехандро Делакрусом із секретаріату Blue Shield International – міжнародної організації «Блакитний щит».
Саме журналісти першими роблять розголос і тримають тему на контролі.
Наступного року спілкувалися з американським письменником Девідом Ріффом (David Rieff), який пише книгу про культуру та війну і британським журналістом, письменником, кореспондентом газети the Guardian Едвардом Себастьяном Вулліамі (Ed Vulliamy). Історія нашого херсонського музею стала частиною документального фільму NZZ Format (документальної телепрограми швейцарської німецькомовної щоденної газети «Neue Zürcher Zeitung»). Список можна продовжувати.
Усі ми віримо, що настане час, коли розграбовані росіянами експонати повернуться в Україну. Навіть якщо це не відбудеться так швидко, як би нам хотілося.
– Який проєкт Херсонський художній музей представить у столиці спільно з Національним музеєм «Київська картинна галерея» до третьої річниці визволення Херсону з тимчасової російської окупації?
– Національний музей «Київська картинна галерея» став для нас щирим другом і надійним партнером. Саме там 18 листопада відкриється перша в Україні персональна виставка робіт нашого славетного земляка – видатного французького художника українського походження Михайла Андрієнка-Нечитайла (1894–1982), який усе життя вважав рідним саме Херсон.
Національний музей «Київська картинна галерея» став для нас щирим другом і надійним партнером.
На виставці показуватимуть десять робіт митця, які нам подарував відомий французький колекціонер та дослідник українського авангарду Жан-Клод Маркаде.
Ці роботи подаровані музеєві ще до повномасштабного вторгнення. На щастя, ми не встигли перевезти їх із Києва в Херсон, тому вони й уціліли. Тож до третьої річниці визволення Херсону ми вирішили представити твори Михайла Андрієнка-Нечитайла відвідувачам столичного музею.
Звичайно, мріємо приймати гостей в історичній будівлі нашого Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
Валентина Самченко. Київ
Фото Олександра Клименка та надані музеєм:
Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, 2023 р. Фото Олександра Корнякова.
Микола Пимоненко «Великодня заутреня», 1891 р.
Пітер Лелі та його «Дама з собачкою», XVII ст.
