"Петро Кошуков: Історія кримчака в Україні"
Життя в Криму: Історичне коріння
Петро Кошуков, військовослужбовець 13-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія», глибоко пов’язаний з культурою кримчаків. Протягом свого дитинства, проведеного в Криму, він отримав змогу перенести в своє життя частину ідентичності свого народу. Як він зазначає, кримчаки — національна меншість, що, на жаль, майже зникла. Це викликає в нього почуття відповідальності за збереження культурних традицій.
«Я кримчак на чверть. Моя бабуся кримчачка, і кожне літо я проводив у неї в Криму, де вчився кримчацької мови та кухні».
Родовід і культурна спадщина
Петро розповідає про свою родину, згадуючи колекцію старих фотографій та дослідження свого тата, який виявив безліч деталей про кримчацьку лінію родоводу — аж до XIX століття. На жаль, режим окупації забрав історичну спадщину кримчаків, і багато представників народу намагаються підтримувати зв’язок один з одним.
- В Україні кримчаків залишилося мало.
- Кожному з них ускладнено дотримуватись своїх культурних та релігійних традицій через окупацію.
- Історико-етнографічний музей кримчаків, що розташований у Сімферополі, є єдиним місцем.
Переписування історії
Російська пропаганда часто намагається змінити бачення історії кримчаків. Петро підкреслює, що сам термін "кримчаки" є російським витвором, який вкоренився в суспільстві. Протиставлення назви реальному ідентифікатору народу, «срел балалари» (діти Ізраїлю), викликає нерозуміння в багатьох.
Наслідки політичних змін
Після революції Гідності думки кримчан виявилися розділеними. Важливо зауважити, що:
- Багато людей боялися російської пропаганди.
- Були спроби залякати населення вигаданими історіями геноциду.
- Під час протестних акцій проукраїнські настрої були яскраво виражені.
Коли він відвідував Крим, у 2014 році Петро став свідком масштабних протестів. Підтвердженням того, що кримчани не бажали відокремлення, стало велике зібрання, де люди скандували: «Аллаху Акбар! Слава Україні!».
Протистояння окупації
В розмовах Петро порушує важливість міжнародного висвітлення подій. Як активіст київського Майдану, він допомагав іноземним ЗМІ документувати наслідки окупації. Російські війська почали оточувати Крим, і факти свідчили про невтішний розвиток подій:
- Крим почав перетворюватись під контролем росіян.
- Організація війська, з яким українське населення звикло жити мирно, стала справжнім шоком.
Референдум: Прихована маніпуляція
Петро детально описує референдум, що відбувся в Криму. Кажучи про результат 96%, він наголошує, що це все було заздалегідь сплановане та страшенно непрозоре. Люди не отримали можливості вільно висловити свою позицію.
Післяmath
Ситуація залишалася критичною: російські війська оточувала українські військові частини, а сам факт захоплення стратегічних об’єктів викликав занепокоєння і невизначеність. Петро пише про стосунки між українськими військовими та військовими окупантами, обговорюючи відмову від переходу на бік агресора.
Крим чекає на повернення
Сьогодні Петро продовжує підтримувати зв’язок із тими, хто залишився в Криму, і мріє про повернення. Він сподівається на можливість знову відвідати півострів і побачити, як звучатимуть українські пісні в Криму, символом чого стане піднятий український прапор.
Ця розповідь є важливою частиною історії Криму і суспільства, яке прагне зберегти свою ідентичність не дивлячись на виклики і труднощі.
