Німецький політолог Андреас Умланд належить до тих західних експертів, які знають Україну не з наукових праць чи службових відряджень. Вільно говорячи українською, науковець уже багато років живе і працює в Києві, який не покинув і після повномасштабного вторгнення РФ. Наразі він поєднує роботу аналітика Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS), експерта новоствореного Європейського політичного інституту в Києві (EPIK) та доцента кафедри політології Києво-Могилянської академії.

Завдяки багаторічному досвіду роботи в Україні та дослідженню російського імперіалізму його оцінки поєднують розуміння українських реалій із ширшим баченням процесів, які відбуваються всередині Росії та в європейській безпековій політиці.

Власний кореспондент Укрінформу у ФРН поспілкувався з Андреасом Умландом про перспективи завершення війни, ризики нової російської агресії та можливі наслідки війни для самої РФ і її розпаду, а також про перспективи членства в ЄС, ідею створення Європейського оборонного союзу та яку роль Україна має відігравати в майбутній системі безпеки континенту.

Анексія Криму: Витоки агресії

– Пане Умланде, ми зустрічаємося тут, у мирному Берліні, а ви лише нещодавно були в Києві. Наскільки швидко вам вдається перемикатися між цими двома реальностями – Берліном і Києвом, де постійні сирени та обстріли? І що ви можете сказати про здатність українців адаптуватися до реалій війни?

– Насправді я почуваюся значно комфортніше в Києві. Між Німеччиною й Україною я багато подорожую і вже звик до цього. Фактично, з 2022 року живу подвійним життям. Як і більшість українців, я звик до обстрілів, іноді спускаюся в укриття, іноді – ні.

Унікальна адаптивність українців заслуговує величезної поваги. Звісно, вони втомлені та палко сподіваються на закінчення війни. Але важливо розуміти, що російський Siegfrieden – мир на умовах переможця – не лише стане катастрофою для України, а й створить прецедент для нової атаки з боку Москви.

Це вже було продемонстровано: анексія Криму та Мінські домовленості підштовхнули Росію до ще більшої агресії.

Нерозуміння між Україною та Заходом

– Протягом багатьох років ви пояснювали Заходу Україну, а Україні – Захід. Де сьогодні, на вашу думку, все ще зберігається найбільше нерозуміння?

– Ситуація значно покращилася. Раніше нерозуміння було помітно більше. Сьогодні німці стали набагато краще усвідомлювати загрозу, яку Росія становить для України.

Проте, в Німеччині залишилися ілюзії щодо природи російського націоналізму. Багато людей вважають, що компроміс завжди можливий, а дипломатичні рішення можуть усунути загрозу.

У справжніх обставинах переговори стають складними через відсутність поваги та довіри. Часто цей глибинний вимір конфлікту залишається незрозумілим. Сьогодні зменшилася кількість тих, хто “розуміє Росію”, але нерозуміння імперіалізму у всьому його масштабі все ще залишається серйозною проблемою.

Олігархія та фашизм у сучасній Росії

– Ви сказали, що Росія не настільки фашистська, як свого часу нацистська Німеччина. Які ознаки фашизму ви все ж бачите в сучасній Росії?

– Імперіалізм, мілітаризм та ультранаціоналізм мають глибокі корені, що існували ще до виникнення фашизму. Хоча термін “фашизм” вживається в академічних колах, для Росії важливо розуміти, що сучасна модель не є фашистською в класичному значенні.

Політики на окупованих територіях мають виразно ультранаціоналістичний характер. Вони прагнуть зітерти українську ідентичність та культурні аспекти, намагаючись перетворити українців на росіян.

При цьому за Путіним не проглядається революційний дух – він радше орієнтується на минуле. Його мета полягає в відновленні імперської величі, що нагадує характеристики Гінденбурга.

Росія: загроза для України

– Якщо говорити про російський імперіалізм, то яку роль Україна відіграє у конструюванні нової російської імперії?

– Без України Росія втрачає свої претензії на статус великої держави. Збіґнєв Бжезинський вірно підмітив: без України Росія не є імперією. Хоча сама РФ як держава існує, без українського елемента її історія виглядає упослідженою.

Тож у даному контексті конфлікт не просто про території – він також стосується ідентичності, культури, історії та релігії. Справжніми причинами агресії Москви є складніші питання стосунків, які вражають коріння національних самоідентифікацій.

Можливе завершення конфлікту

– Де і як можуть виникнути критичні вразливості російського режиму? Які ознаки можуть наразі вказувати на зміну?

– Російський режим є нестійким у своїй структурі. Він не здатен до інновацій та відкритого обговорення своїх проблем. Тому можливість руйнування як режиму, так і держави зростає.

Можливість подальшої кризи або навіть розпаду держави в Україні зростає, особливо якщо економічна криза супроводжуватиме військові невдачі. Стрімке зростання напруженості між регіонами може призвести до нестабільності.

Європа та Україна: у пошуках безпеки

– Який може бути найбільш реалістичний сценарій завершення війни? Чи можливі мирні переговори найближчим часом?

– Я не сподіваюся на різкі зміни. Скоріше, війна перейде до стадії меншої інтенсивності, схожої на період між 2015 і 2021 роками. Це може ознаменуватися локальними бойовими діями без масштабних наступів.

Наразі є кілька сценаріїв. Можливо, ми побачимо припинення вогню або ж відбудеться розпад російської оборони, що ставить під загрозу логістику супротивника. Але розуміємо, що не можна зубожіти й відкидати ймовірність найгіршого сценарію.

Міжнародна співпраця: нові альянси для безпеки

– Яку роль відіграватиме Європа під час ймовірного мирного процесу?

– У переговорах Європа може не бути вирішальним гравцем, адже більшість країн відкрито підтримують Україну. Відтак, роль США, які можуть діяти як посередники, стає значно важливішою.

Тому після завершення мирних переговорів Європейський союз повинен буде гарантувати, що Росія не нападе знову. Це стане центральним викликом для України та Європи.

Василь Короткий, Берлін

Фото: facebook.com/andreas.umland.1