Андрій Гнатов, генерал-лейтенант, начальник Генштабу ЗСУ

У березні Президент призначив начальником Генштабу ЗСУ генерал-майора Андрія Гнатова. Він має 30 років військового досвіду, командував бригадою морської піхоти, військами оперативного командування «Схід» і Об’єднаними силами ЗСУ. Зараз Гнатов – друга людина після Головкома ЗСУ Олександра Сирського у вертикалі управління військом.

У своєму першому інтерв’ю після призначення Андрій Гнатов серед іншого розповів Укрінформу, як упроваджуються у Збройних Силах нова організаційна структура і створення корпусів, про особливості підготовки військових з огляду на зміну тактики ворога на полі бою та де чекати зосередження його зусиль, а також відповів на запитання, чого очікувати від противника під час осінньо-зимової кампанії, про підвищення платні військовим, у залежності від виконання їхніх завдань, і як можуть проявити себе контрактники 60+.

– Наприкінці січня президент Зеленський провів Ставку, серед основних питань якої  був план переходу на нову організаційну структуру ЗСУ і створення корпусів. На якому етапі зараз цей процес і на скільки відсотків виконано це завдання?

– На даному етапі перехід Збройних Сил України на корпусну структуру завершено. Усі новостворені корпуси уже виконують завдання у складі визначених угруповань.

Є, звісно, нюанси щодо укомплектованості, підготовки і щодо змін, які вже відбуваються всередині цих структур. Ну, ми ж розуміємо, що такий великий складний механізм, як Збройні Сили України, постійно видозмінюється, постійно тривають якісь організаційні заходи. Додам, що Генеральним штабом була організована та проведена велика робота щодо одночасної підготовки всіх десяти новостворених управлінь корпусів. Звісно, це потребувало неабияких зусиль, особливо залучення найбільш підготовлених представників ЗСУ. Також, до підготовки особового складу управлінь корпусів були залучені інструктори країн-партнерів.

До речі, завдяки в тому числі проведенню корпусної реформи не були реалізовані плани ворога щодо швидких наступальних дій на території Донеччини, Харківщини, Запоріжжі тощо.

Управління новостворених корпусів укомплектовані до визначених показників, що дозволяє виконувати бойові (спеціальні) завдання за призначенням.

Якщо говорити про зміни в організаційній структурі Збройних Сил, то водночас тривають інші заходи, зокрема щодо створення Штурмових військ та Кіберсил Збройних Сил України.

– Найгострішим питанням завжди є кадрове. І, відповідно, не можемо не спитати про кадрові зміни, які відбулися в 17 і 20-му корпусах (Головнокомандувач Збройних Сил ухвалив рішення зняти з посад Володимира Сіленка та Максима Кітугіна, які керували 17-м та 20-м корпусами відповідно, – ред.). Чи плануються ще якісь зміни?

– У Збройних Силах України сформовано управління 3, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 та 21 армійських корпусів, а також 8 корпусу Десантно-штурмових військ. Ці корпуси уже передані до складу відповідних оперативних командувань Сухопутних військ ЗС України та командування Десантно-штурмових військ ЗС України.

Що стосується кадрових змін, які відбулися, – так, це живий процес, і в умовах ведення бойових дій усе відбувається доволі динамічно, тому що на 100% сказати, що будь-яка людина справиться з бойовим навантаженням, дуже складно.

Наголошу, що в Збройних Силах активно запроваджуються підходи, спрямовані на розширення автономії командирів тактичного й оперативного рівня. Для цього діють курси лідерства різних ступенів, оновлюються стандарти планування. У систему управління поступово інтегрується нове покоління командирів – офіцерів із безпосереднім бойовим досвідом.

– Тобто ще будуть кадрові зміни?

– Звісно.

– Пане генерале, а як змінюється роль комунікації в армії, скажімо, між командуванням і підлеглими? Чи переходимо ми на більш демократичний стиль спілкування?

– Хороше запитання.

Якщо порівнювати, ну, наприклад, коли я був молодим офіцером і прийшов у військо, – яка була комунікація, які були взаємини, – то я можу сказати вам, що марафонська дистанція пройдена. І я вважаю, що зараз і керівництво, і підрозділи достатньо відкриті, достатньо сміливо розповідають і про свої успіхи, і про невдачі також.

Що можу ще відмітити, що багато зроблено для того, щоб не залишалось питань без відповідей, які у суспільстві виникають. Ну, перш за все, це пов’язано з різноманітними негативними ситуаціями, які, зрозуміло, виникають періодично, – чи то удари противника, що призвели до жертв, наприклад, чи якийсь кримінал, вчинений військовослужбовцем. І я вважаю позитивним, коли люди розуміють, що Збройні Сили – це не якась там ідеальна організація, а це перш за все велика, складна структура, яка видозмінюється, яка постійно в стані реформування і при цьому виконує важкі бойові задачі.

Наївно думати, що люди, які вчора були цивільними, займалися різними справами, сьогодні вони в формі у війську, й що вони стали одразу ідеальними військовими, дисциплінованими. І такого не буває, звісно. Це складний процес.

– Чи бачите ви необхідність упровадження нових навичок, вмінь у процесі підготовки військовослужбовців, з огляду на зміну тактики ворога на полі бою за останній рік?

– Якщо раніше програма була одна і вона діяла десятиріччями, то зараз ці зміни відбуваються постійно, тому що постійно змінюється озброєння, яке застосовується. Відповідно, якщо змінюються озброєння, тактика, то змінюються вимоги до підготовки.

Крім того, у забезпеченні готовності військовослужбовця до виконання бойових завдань ми зосередилися на підготовці його психологічної стійкості. З цією метою було збільшено тривалість проведення базової загальновійськової підготовки з 30 до 51 доби.

Так, збільшено час на відпрацювання питань з вогневої підготовки, тактичної медицини, інженерної підготовки, військової топографії й основ радіоелектронної боротьби. Окрім того, після завершення базової загальновійськової підготовки і прибуття у військові частини, протягом двох тижнів проводиться курс адаптації для військовослужбовців.

Не менш вагомою складовою системи підготовки є підвищення рівня навченості оперативного складу та злагодженості штабів у цілому.

Звісно, ми направляємо їх на курс підготовки у військові навчальні заклади або готуємо за допомогою мобільних тренувальних груп. Крім того, варто наголосити, що ми запровадили в підготовку штабів стандартизовані операційні процедури з планування бою дій, загальноприйняті в ЗС країн-членів Альянсу. На завершальному етапі бойового злагодження військових частин і підрозділів ми проводимо двоступеневі командно-штабні тренування із залученням підрозділів до практичних дій на місцевості за умов застосування противником засобів РЕБ та БпЛА. Бо зараз дуже важливо, щоб військовослужбовець умів і не боявся боротися з повітряними цілями різного типу, щоб міг правильно обрати позицію, облаштувати її, замаскуватися, щоб знав, як спостерігати за полем бою в таких умовах, щоби знав, за якими параметрами противник може його викрити на цій позиції і вмів правильно застосувати підручні засоби, штатні засоби маскування.

– А військовослужбовців новостворених штурмових військ будуть по-іншому готувати?

– Це одна із найважчих піхотних задач – штурмувати позицію чи об’єкт противника, якщо той уміло обладнаний і добре обороняється. До таких військовослужбовців дуже багато вимог, починаючи з морально-психологічного стану – це особлива готовність повинна бути до таких дій, закінчуючи практичними навичками взаємодїї в підрозділі, вміння діяти малими групами, вміння діяти під постійним наглядом безпілотників противника.

Тому справді, штурмові частини мають свою програму підготовки – вони готуються до наступальних, штурмових дій. Вони постійно забезпечуються необхідною сучасною технікою та озброєннями.

При цьому нагадаю, що в ЗСУ формується культура відповідального ставлення до людського життя, зокрема через більш якісну підготовку військовослужбовців, поширення дієвого бойового досвіду та проведення аналізу виконання завдань (After Action Reviews), запровадження технологічних рішень – безпілотних систем тощо.

– Враховуючи специфіку служби ДШВ і штурмових військ, чи варто вводити якусь диференційовану оплату чи надбавку за службу саме в цих військах?

– Звісно, варто. Я не буду анонсувати певні програми, над якими ми зараз працюємо. Так, але сьогодні була заява Президента України про те, що йде робота над підвищенням грошового забезпечення для військовослужбовців. І так, там є різні механізми, і багато буде залежати від складності професії, від того, як довго людина повинна навчатися, щоб отримати цю професію. Зрозуміло, що для військовослужбовця, який виконує менш складні задачі, грошове забезпечення буде нижчим, аніж для, наприклад, штурмана або пілота F-16, якому потрібно багато навчатися, до якого є відповідні вимоги по здоров’ю.

– Блекаут у Москві (Президент Зеленський заявив, що відповіддю на обстріли критичної інфраструктури у столиці може бути блекаут у Москві, – ред.). Отож питання: чи маємо чим і чи це насправді так? Ми, власне, можемо собі таке дозволити з тою технікою, яка в нас є сьогодні?

– Ну, дивіться, будь-яка дія противника, яка спрямована на те, щоб зашкодити нашій країні, буде отримувати симетричну відповідь. Абсолютно правильно все сказав Президент, і ми знайдемо і можливості, знайдемо і зброю, і проведемо ці операції, вони обов’язково зрозуміють, що таким чином вони не досягнуть переваги.

Будь-яка дія буде точно мати протидію.

– То що в нас, власне, з далекобійною зброєю зараз?

– У нас усе добре з будь-якою зброєю. Так, звісно, що є проблемні питання щодо кількості, яка потрібна для того, щоб отримати перевагу. Зрозуміло, що бойових літаків у противника зараз більше, але це не означає, що вони можуть за рахунок цього отримати перевагу, яка дала би їм шанси перемагати у війні. Точно така ж історія щодо решти зразків. У них більше ракет, наприклад, але ми по-іншому їх застосовуємо.

– Щодо державних коштів, уже почалася децентралізація оборонних закупівель.  Як це працює? І чи буде збільшуватися сума цих коштів і чи буде розширюватися спектр того, що може купити бригада сама?

– Децентралізація закупівель насправді існувала завжди. Просто змінилися обсяги, змінилися суми коштів, які надають бригадам. Усе це для того, щоби спростити перш за все забезпечення тими засобами, яких потребують у великих обсягах.

Тобто відкрити, наприклад, для бригад опцію для закупівлі танків собі, ну, очевидно, що це не дуже їм потрібно, навіть якщо була б така можливість. А відкрити опцію, щоб вони могли обирати і закуповувати FPV-дрони, розвідувальні дрони – це все відкрито, для них це зробили.

– Зате є скарги на проблеми зі списанням ушкодженого майна. Чи є у вас бачення, як це питання можна вирішити?

– Зрозуміло, що існує процедура, і ми працюємо над тим, щоб вона не була надмірно забюрократизована. Але зробити так, щоб можна було списати просто безвідповідально, теж не можна. І якщо порівнювати з тим, як раніше відбувався процес списання, що йшли роки, тонни паперу, і неможливо було зробити списання через суму, яку повинен затвердити тільки міністр оборони… то на сьогодні це дійсно зведено до практично мінімуму.

Й останні зміни відбулися нещодавно. Зокрема надано повноваження командирам військових частин затверджувати єдині акти списання військового майна вартістю до 1,7 млн грн, не залежно від номенклатури такого майна. Така можливість списувати втрати на рівні бригади суттєво розвантажить командування та дозволить вести актуальний облік.

Крім того, запроваджено списання одноразових БпЛА (FPV), комплектуючих та боєприпасів на підставі одного документу. Також передбачено розукомплектування або доукомплектування безпілотних систем на підставі одного документу.

– У сфері вашої діяльності є робота з міжнародними партнерами. На якому етапі зараз військово-технічне співробітництво Генштабу з міжнародними партнерами? Які країни найбільш активно співпрацюють із вами?

– Війна РФ проти України продемонструвала, що жодна країна світу не здатна самостійно витримати сучасний рівень інтенсивності бойових дій.

Сьогодні США залишаються ключовим партнером з точки зору кількості переданої військової допомоги. Необхідно також відмітити залученість США до багатьох процесів, а саме: технічного обслуговування/ремонту наданої техніки, навчання персоналу, надання розвідувальних та супутникових даних, військового GPS, розбудови військового зв’язку.

На сьогодні вибудовується новий формат співробітництва зі США, в якому збільшується роль європейських країн, як джерел міжнародної військової допомоги. Зокрема, здійснюється постачання озброєння, що виробляється в США, за фінансової підтримки європейських країн. Також Урядом США розглядається можливість постачання озброєння і військової техніки за рахунок внесків до спільного Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, який створено в рамках реалізації Угоди про корисні копалини та рідкоземельні метали між Україною та США.

Додам, що країни Європейського союзу та Велика Британія значно активізували зусилля з виділення міжнародної військової допомоги для потреб Сил оборони. Це проявляється у спільних закупівлях озброєння, виробництві безпілотних платформ, засобів ураження та бронетехніки. Серед іншого актуальними шляхами забезпечення першочергових потреб Збройних Сил України залишаються “чеська ініціатива” та “датська модель”.

Довідково. “Чеська ініціатива” – ініціатива Уряду Чеської Республіки щодо акумулювання фінансового ресурсу, контактування, закупівлі та постачання артилерійських боєприпасів для потреб Сил безпеки й оборони України.

“Датська модель” – модель фінансування виробництва військової техніки в Україні Урядом Королівства Данія. Зазначена модель також розглядається урядами Королівства Швеції, Королівства Норвегії, Фінляндської Республіки з метою виділення фінансового ресурсу для забезпечення потреб Сил безпеки й оборони України.

– Поговорімо про дрони російські, які летять на Європу. Можна сказати, що без нас, без нашого досвіду буде складно європейцям їх збивати? Президент сказав, що на Польщу летіло 92 дрони, а 19 лише перелетіли кордон.

– Якщо оцінювати напрямок руху цих повітряних засобів, так, їх було дуже багато, але ж ми не знаємо, куди противник прицілився і куди вони летіли, тому ми збиваємо всі. З 92 дронів майже два десятка залетіли, перетнули державний кордон Польщі, порушили міжнародне право, порушили її повітряний простір. Це цілеспрямована атака противника, тому що за застосування своєї зброї вони несуть повну юридичну відповідальність.

І розмовляти, що це там була помилка чи ще якась історія… Ні. Так не можна розцінювати. Це акт агресії. І речі завжди треба називати своїми іменами.

– Ви кажете, що ми намагаємося збивати усі дрони. А що було з угорським дроном, який перетнув наш кордон на Закарпатті, чому ми його не збивали?

– Порушення повітряного простору відбулося цим об’єктом двічі. Ні, ми не чекали, але збиття дрона – це не така проста задача, як здається.

По-перше, це були короткотермінові порушення нашого повітряного простору, і зрозуміло, що там немає у нас такої насиченості й не в такій готовності засоби для того, щоби збивати саме в тих регіонах, тому що це не ті напрямки, звідки зазвичай атакує Росія.

– Але, в принципі, якби він літав довго, то ми б мали збивати, правильно?

– Так. Збити чи припинити порушення. Для початку треба прокомунікувати і розібратися, що відбувається, тому що Угорщина – це ж не країна, яка у стані війни з нами чи якогось конфлікту. Цей об’єкт міг там втратити управління, наприклад, неконтрольований політ здійснювати.

Це інцидент. Його зафіксували, далі будуть розбиратися.

 – А всі дрони, які зараз виявляють і в Данії, і в Німеччині, в інших країнах, – як ви вважаєте, це швидше з боку Росії як психологічний тиск? Чи це все ж таки свідчить про те, що вони готуються до більш серйозного протистояння з країнами НАТО?

– Чи це вони просто так на нервах грають? Ні, нічого просто так не відбувається. І загрози територіальній цілісності, національній безпеці потрібно дуже серйозно розглядати й оцінювати. І нехтувати такими питаннями не можна. Моя позиція, що тут випадковостей не буває.

Російська Федерація застосовує різні способи та методи, зокрема гібридні, для досягнення своїх стратегічних цілей. Росіяни намагаються загострити обстановку як на полі бою на території України, так і в Європі в цілому. Противник робить спроби тиснути на наших партнерів з метою демонстрації безперспективності подальшої підтримки України.

Наприклад, проведення спільних стратегічних навчань “Запад-2025”, які були спрямовані насамперед на демонстрацію сили країнам-членам НАТО. Подальші дії щодо порушення повітряного простору європейських країн БпЛА та російськими винищувачами були прогнозованою грою на підвищення ставок для перевірки реакції НАТО, як військово-політичного блоку в цілому, так і окремих його членів, які в основному визначають політику Альянсу. Військовий аспект цих провокацій – перевірка готовності системи ППО на східному фланзі НАТО.

Від РФ можна очікувати будь-яких провокацій, і потрібно бути готовим до спільної рішучої відповіді на дії агресора.

Президент України повідомив також про готовність до спільного захисту повітряного простору та обміну досвідом із партнерами щодо питань протидії дронам. Україна пропонує допомогу у вигляді технологій, навчання екіпажів та надання розвідувальних даних.

Відповідна робота вже триває. Ми вже почали ділитися з нашими партнерами досвідом протидії дронам. Так, днями українські військові прибули до Данії, щоб підтримати партнерів у зв’язку з ситуацією, повʼязаною з появою невідомих безпілотників над країною. Наші фахівці разом із данськими колегами беруть участь у спільних навчання з протидії ударним БпЛА. Це важливий крок у зміцненні взаємосумісності з арміями країн-членів НАТО, а також яскраве свідчення нашої відкритості та готовності прийти на допомогу тим, хто нас підтримав і продовжує підтримувати у боротьбі з російським агресором. Як бачимо, Україна не лише реципієнт допомоги, а нам є що дати взамін європейським партнерам. І це важливо знати та розуміти.

– Який ваш прогноз на осінньо-зимовий наступ росіян – він активізується, не активізується, які взагалі можливі варіанти розвитку подій?

– Станом на сьогодні обстановка в районах ведення бойових дій залишається складною. Противник продовжує активно штурмувати позиції наших військ на головних напрямках, створюючи перевагу в силах і засобах у 5-6 разів. Наступальні дії ворог веде вздовж усієї лінії зіткнення на тринадцяти основних оперативних напрямках, інтенсивність яких у середньому складає 160-190 штурмів на добу.

Найбільш напружена обстановка залишається на сході України, де противник суттєво переважає нас у силах і засобах та, за підтримки авіації, артилерії, широкого застосування ударних БпЛА, веде наступальні дії високої інтенсивності, намагається встановити повний контроль над населеними пунктами Часів Яр і Торецьк, створити умови для блокування Костянтинівки зі сходу, півдня та заходу, охопити Покровсько-Мирноградську агломерацію.

Слід зазначити, що наразі противник намагається широко використовувати тактику інфільтрації дрібних груп у тилові райони наших військ з їх подальшим накопиченням та розвитком наступу в нас у тилу.

У свою чергу, Сили оборони, за сприятливих умов, ведуть штурмові дії з метою відновлення втраченого положення, а також пошук та знищення противника, що інфільтрувався у тилові райони оборони наших військ.

У цілому, незважаючи на значні втрати особового складу, озброєння та військової техніки, противник не відмовляється від продовження наступальних дій.

Від розвитку подій на головному напрямку, тобто Покровському, буде залежати характер дій противника на інших напрямках, зокрема Запорізькому.

Звичайно ж, погода теж зіграє певну роль, тому що опади значно зменшать прохідність місцевості, а відповідно – і маневреність військ.

У той же час, велика вірогідність, що вони будуть продовжувати виконувати свої завдання в наступальній операції для того, щоби досягнути поставленої вищим військово-політичним керівництвом мети. Мета, про яку вони заявляли, нагадаю, прозвучала так: повне «звільнення» Донецької та Луганської областей. Тобто з нашої точки зору це буде намагання вийти на адміністративні кордони саме Донецької та Луганської областей і повністю окупувати всю територію. З того, що відбувається зараз, які створені угруповання, як вони комплектуються, які задачі виконують, можна зробити прогноз, що вони будуть продовжувати зосереджувати зусилля саме на цих напрямках. Це Покровський, Добропільський.

Довідково. За час Добропільської контрнаступальної операції звільнено понад 174 км², 194,4 – зачищено від ДРГ противника. Загальні втрати росіян в особовому складі за цей час на Добропільському напрямку склали понад 3 тисячі осіб. Триває поповнення “обмінного фонду” для повернення українських захисників і захисниць із російської неволі.

– Президент Володимир Зеленський заявив, що росіяни вводять в оману західних лідерів, маніпулюючи деякими програмами стеження за фронтом, зокрема програмою DELTA. Ми можемо якось цьому протистояти?

– Так, є DELTA, є DeepState, є інші там інформаційні ресурси, є інтернет, й інформація доступною стала набагато більше, аніж кілька років тому. Це реальність. Наприклад, ми бачимо і програма фіксує – куди зайшов ворог, але вона не каже, чи це зайшла ДРГ, або що ці військові зайшли і потім їх знищили, – вона просто відмічає, куди вони зайшли. Й одразу є відчуття, що це окуповано. Але це не так.

Колись Пригожин у Бахмуті, пам’ятаєте, зайшов на місце зруйнованої колишньої міської ради, поставив там якийсь прапор і сказав: «Якщо адміністративний центр міста захоплений, вважайте, що місто наше».

Але слід вважати, що на той час половину Бахмута контролювали Збройні Сили України, і така ситуація відбувалася ще майже пів року.

Точно так же вони в Кринках, наприклад, на лівому березі Дніпра щоденно там добігали до зруйнованої хати, ставили прапор – і гинули біля цього прапора, тому що просто командир бригади противника пообіцяв, що той, хто поставить прапор, отримає п’ять діб відпустки. Отримували тільки навічно. От і все, це ні про що не говорило.

– Ситуація на півдні – Запоріжжя, Запорізька АЕС – наскільки там вона небезпечна?

– Запорізька АЕС – це об’єкт енергетики атомної. Це сам по собі небезпечний об’єкт, він захищається міжнародним правом. І Росія, як країна, яка порушує законодавство, яка не сприймає будь-які закони або вважає, що вона може так вчиняти, захопила цей небезпечний об’єкт.

Вся відповідальність за те, що відбувається з об’єктом, лежить цілком і повністю на них.

І тут усьому цивілізованому світові потрібно докладати зусиль, щоби цю проблему вирішити, тому що вона – в разі, якщо стануться якісь негаразди з цим об’єктом, – не буде суто українською, це очевидно.

– Що з пальним у росіян узагалі й у російській армії зокрема?

– Я можу зазначити, що в загальному близько 20% потужності своїх заводів, що стосується переробки нафтопродуктів, вони тимчасово втратили. А як швидко вони зможуть, якщо взагалі зможуть відновити ці потужності, поки що невідомо. Це складне питання. Ми відмічаємо з різних джерел, що так, проблеми існують у південних регіонах. Звісно, що в першу чергу постраждають цивільні, потім постраждає економіка, а вже потім будуть страждати від нестачі пального збройні сили країни-агресора.

Як швидко це настане і чи це вже є – важко сказати, але певну інформацію, розвідувальну ми отримуємо, що командири дають вказівки економити з бензином, вводять ліміти.

– А де зараз північнокорейські війська?

– Певний контингент утримується там, у Курській області, проводяться з ними заходи підготовки. Позиціонують вони, що нібито це інженерні підрозділи, які зайшли для проведення заходів з розмінування території.

На передньому краї ми їх не спостерігаємо, залучення безпосередньо в бойові дії ми поки теж не спостерігаємо. Але контингенти є. Також залучаються північнокорейські працівники для виготовлення товарів військового призначення, зокрема дронів «Герань», які виготовляються в Татарстані, в Єлабузі.

Там за даними, які потребують уточнення, але проходила інформація, що близько 20 000 північнокорейських працівників залучені. Тобто це теж участь у конфлікті.

– В Україні запрацював закон про контрактну військову службу для добровольців у віці 60 років і старше. “Контракт 60+” є доповненням до вже існуючого проєкту “Контракт 18-24”. На кого ви чекаєте серед цих добровольців?

– Так, добровольці 60+ теж не будуть зайвими у війську. Це той вік, коли не можна сказати, що людина вже там геть втратила будь-яку спроможність виконувати задачі. Головне – щоб вона мала бажання і відповідне здоров’я, а робота в армії знайдеться.

Збройним Силам потрібні фахівці, наприклад, ремонтних спеціальностей, водії різних категорій, водії, які з допуском для перевезення пально-мастильних речовин, небезпечних вантажів, боєприпасів. Це все категорії, які не під силу 18-річним хлопцям.

Це можуть бути лікарі, це можуть бути працівники середнього, молодшого лікарського персоналу, які також потрібні у військових госпіталях, де не укомплектовані посади. Чому людина в 60 не може прийти й на рік чи два підписати контракт та виконувати таку роботу? Звісно, може. Якихось там суперкондицій для такої роботи не потрібно.

Зрозуміло, що 60+ навряд чи прийде й отримає посаду в штурмовій бригаді. Тут, напевно, вже буде важко. Хоча, з досвіду, в мене було багато і офіцерів, і сержантів, солдатів, яким ніколи в житті не скажеш, що йому 60 років. Він приходить: «Пане командир, дозвольте… мені через два місяці 60, дозвольте ще на рік підписати контракт». Дивишся на нього, думаєш: як 60? Він на вигляд краще може, аніж я, виглядає.

– Напередодні Дня захисників і захисниць України, що б ви хотіли побажати нашим воїнам, зокрема тим, хто зараз перебуває на передовій і служить разом із вами?

– Це професійне свято, яке з’явилося в умовах уже широкомасштабної агресії Російської Федерації. Воно відзначає важливість військової професії, і я хотів би побажати не тільки захисникам, захисницям, а й людям, які поруч із ними, – це сім’ям, рідним, близьким, друзям, – щоб усі обов’язково залишилися живими і здоровими.

Це, напевно, найголовніше, що можна побажати. Хотів би побажати тим, кому не вдалося зберегти повністю своє здоров’я, хто отримав поранення – їм одужання, повернення до строю. Нашим хлопцям і дівчатам, які залишаються в полоні, – повернення додому. Ну і всім разом – якнайшвидшої Перемоги.

Було б ідеально, якщо б наступний День захисника і захисниці вже всі ми святкували за умов мирної України, під мирним українським небом. Напевно, це буде найкраще побажання. Для мене це мрія просто. Бажаю всім.

– Якою ви бачите нашу Перемогу?

– Я хотів би справедливості. А справедливість може бути тільки тоді, коли країна-агресор програє і коли вона буде притягнута до відповідальності. Коли за військові злочини, за злочини проти людяності хтось обов’язково понесе відповідальність.

Перш за все, це військово-політичне керівництво Росії, яке розв’язало цю війну, яке зараз продовжує, незважаючи на всі заходи міжнародної спільноти, на існуючі законодавчі акти, порушувати все, що тільки можна.

Я дуже сподіваюся, що кара відбудеться.

А перемогою можна буде назвати тоді, коли територіальна цілісність і суверенітет нашої держави будуть відновлені. По-іншому ніяк.

Розмову вела Ірина Кожухар