Анжеліка Ганчук про Антарктиду — Суспільне Культура

Анжеліка Ганчук — метеорологиня з десятирічним досвідом. Вона займається оперативним прогнозуванням і моделюванням небезпечних гідрометеорологічних явищ для реагування на надзвичайні ситуації. Розпочавши кар’єру синоптикинею, згодом очолила сектор Українського гідрометеорологічного центру ДСНС. Цьогоріч Анжеліка очолить 31-шу річну експедицію в Антарктику на станцію “Академік Вернадський”.

Навіщо Україні антарктичні дослідження та як минає рік в ізоляції — до Міжнародного дня жінок і дівчат у науці Анжеліка Ганчук розповіла в інтерв’ю медійниці й експертці департаменту розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного Ірині Миколайчук.

Над чим цього року буде працювати українська команда на станції “Академік Вернадський”?

Є цільова програма, яка затверджена державою, і на її основі формуються спеціалізовані технічні завдання. Деякі з них про продовження досліджень, а деякі — про нові. Наука — це така справа, яка працює завжди із зібраною інформацією, з базами даних. І чим довші роки спостережень, чим довші бази даних, тим краще можна описати певні процеси, побачити закономірності. Тому потрібно з року в рік проводити одній й ті самі або схожі спостереження, аби побачити якісь зміни, тенденції. Потім їх описати й дійти певних наукових висновків.

Напрямів, у яких ми проводимо дослідження, в Антарктиці три, але вони комплексні. Гідрометеорологічний і все, що повʼязано з гідрологією, океанологією, метеорологією і гляціологією. Біологічний напрям, який охоплює досить широкий спектр досліджень від морської біології до реакції на зміну клімату тварин, зокрема пінгвінів, про яких всі знають. І це дуже важливо, адже саме постійне збільшення в останні роки біля “Вернадського” популяції теплолюбних субантарктичних пінгвінів є одним із незаперечних доказів потепління.

Ще один приклад: навіть у такому холодному регіоні, як Антарктика, є рослини, зокрема й квітучі. Досліджуючи їхні механізми виживання та їхній звʼязок із мікроорганізмами, ми можемо отримати позитивний результат після досліджень і виокремити з них певні біологічно активні речовини, які потім будуть використовуватись у фармацевтиці чи сільському господарстві.

І третій напрям досліджень — геофізичні дослідження. Це іоносферні дослідження, спостереження за магнітним полем Землі, за сейсмікою нашої планети.

Тобто у кожного в команді є своє технічне задання, і в кожного — визначений спектр, які саме дослідження він має проводити і з якими саме методологіями має працювати.

Якби потрібно було пояснити простими словами, наприклад підліткам, для чого все це робиться, що б ви відповіли?

Я б пояснила просто: кожного разу, коли ти тримаєш будь-який гаджет або телефон, користуєшся GPS-навігацією, слухаєш музику по радіо в машині чи навіть використовуєш побутові речі, усе це є результатом науки. Це те, до чого вона дійшла.

Так от, щоб знати, наприклад, і коригувати правильно GPS-координати, потрібно повністю знати і мати модель магнітного поля Землі. Для цього потрібно проводити постійні виміри. І, наприклад, наша станція “Академік Вернадський” є одною з таких станцій, на основі даних якої якраз калібрується GPS-навігація.

У школі наука не здається такою прикладною і не зрозуміло, як вона допомагає в житті. Як можна змотивувати підлітків і підліток іти в науку?

Гадаю інтерес не залежить від того, що погано пояснюють. Якщо тема захоплює, людина сама шукатиме відповіді, читатиме, розбиратиметься, навіть якщо спочатку їй щось не пояснили. Вона починає не сприймати інформацію від інших, а самостійно шукати відповіді й заглиблюватися. Саме те, що людина сама досліджує, що саме їй цікаво, зрештою й визначає, чим вона зможе успішно займатися в житті. Кожна людина має займатися тим, що їй справді цікаво.

Як ви зрозуміли, що хочете займатись наукою?

Я зрозуміла це, коли побачила, наскільки складною й водночас живою є атмосфера. Працюючи з її процесами, стикаєшся з великою кількістю невизначеностей — і саме це породжує бажання не просто спостерігати, а покращувати розуміння, інструменти й прогнози, щоб наука реально допомагала людям.

Наукою я займаюся менше, ніж оперативною роботою насправді. Це прогноз погоди, аналіз супутникових даних, метеорологічних моделей. Це аналіз даних метеорологічного зондування для того, щоб скласти прогноз погоди, побачити завчасно стихійні явища, коригувати їх і попереджати органи влади та служби надзвичайних ситуацій України про небезпеку.

У чому полягає ваша відповідальність як керівниці експедиції? Відповідальність роботи команди повністю на вас чи вона розподіляється між колегами?

Звичайно, кожен відповідає за власну безпеку, але за безпеку колективу відповідає керівник чи керівниця антарктичної експедиції. За правильно організовану роботу на станції, за те, щоб станція була в такому ж гарному стані після закінчення зимівлі, як і тоді, коли ви прийняли цю станцію. І за те, скажімо так, щоб усі наукові завдання були виконані. Щоб успішно працювала команда життєзабезпечення, ну і щоб усі повернулися здоровими і в порядку.

А скільки в команді, яка вирушить в експедицію, жінок та чоловіків?

До остаточного формування й оголошення складу я не можу цього сказати. У попередній, 27-й, експедиції в Антарктику, в якій я була у 2022–2023 роках, у нас було три жінки й 11 чоловіків.

Чи відрізняються умови або вимоги для жінок і чоловіків? Наприклад, як виготовляють форму для жінок — окремо під потреби чи універсальну?

Ні, тут такого немає. Річ у тому, що підготовка до антарктичної експедиції — це багатомісячний процес. Роль жінок в експедиції є повноцінною та професійною в умовах експедиції. Різниця між жінками й чоловіками зникає дуже швидко. Зникає, навіть не почавшись, тому що завдання, відповідальність всі поділяють однаково й умови для всіх однакові. Але враховуються індивідуальні потреби, і вони не залежать від гендеру. Стосовно одягу, то він відшивається індивідуально, і є моделі для жінок, є для чоловіків, а частина унісекс — це залежить від виробника.

Звичайно, є різниця, наприклад, у закупівлі певних речей, тому що чоловікам для особистої гігієни потрібні одні речі, жінкам — інші.

Стосовно навантаження, то і жінки, і чоловіки виконують роботу згідно зі своєю спеціальністю та технічним завданням, ту, яку і мають виконати. Якщо потрібна фізична сила, наприклад підняти щось важке, то найважче у нас підіймає кран. І є фахівці, які вміють цим краном керувати, незалежно від того, чоловік це чи жінка.

Як проходить робочий день команди в Антарктиці? З чого він починається?

Кожен має свої завдання і свій вид роботи, тому на станції спільного часу дуже мало і кожен працює у своєму індивідуальному графіку. Наприклад, озонометрист чи озонометристка в літній період іноді працює починаючи з четвертої ранку, закінчуючи о другій ночі. Під час довгого світлового дня в них є певна методологія вимірювань, яка цього потребує. А у кухарів свій графік, що триває з ранку до вечора, проте це єдиний учасник чи учасниця команди, що має вихідний — у неділю. Є метеорологи, які працюють доба через добу. Зустрічаємося ми всі найчастіше на обід, вечерю і під час генерального прибирання, яке ми робимо щопʼятниці.

Як гадаєте, що найважливіше для ефективної роботи команди в таких непростих умовах?

Моральна, психологічна готовність, наявність відповідальності в характері людини. Ну і, звичайно, що навички та фаховість.

Як ви морально та психологічно готуєтесь до такої довгої експедиції? Чи є у вас якісь свої методи?

Ні, немає, тому що підготуватися морально неможливо. Ну, може, хтось готується, але я вважаю, що потрібно вже по життю бути готовими. І тільки ті люди, які успішно пройдуть відбір, психологічний відбір зокрема, зможуть успішно відзимувати.

А як відбирають людей на таку експедицію і що ще враховується, окрім фаховості?

Багато чого. Додаткові навички людей, зокрема. Тому що на станції мають обов’язково бути люди, які вміють, наприклад, керувати кранами і човнами. Це необхідно для виконання роботи. Проводиться психологічне оцінювання, проводиться повний скринінг здоровʼя. Хоча у нас є дуже гарно оснащений медичний кабінет і є лікар чи лікарка з нами в експедиції, але немає доступу до лікарні. І потрібно їхати в експедицію максимально здоровими.

Що для вас найскладніше в річній експедиції?

Немає для мене складного, тому що я не порівнюю з тим, як могло б бути на великій землі. Якщо порівнювати, то почнеш фокусуватися на тому, що складно, і не зможеш успішно дозимувати. З того, чого мені часом не вистачає, — це овочі та фрукти. Звичайно, що багато речей хочеться, яких в Антарктиці не має, але не можу сказати, що дуже складно без них. Найбільше мені хочеться, навіть коли перебуваю так далеко, — це щоб вдома, в Україні, настав мир. Щоб знову полярна робота була однією з найскладніших. Бо зараз найскладніша робота у ЗСУ.

Чи стикалися ви з упередженнями щодо себе як до жінки-науковиці? Може, чули, що наука не для жінок?

Насправді останнім часом у мене було багато інтервʼю, і всі запитують, чи відчуваю я в науковому середовищі інакше ставлення до себе через те, що я жінка. Я дуже багато чула про це від інших, але у мене інакший досвід. І він поки абсолютно протилежний. У метеорологічній роботі я бачила, що вирішальним є не стать, а компетентність, фаховість, витривалість, вміння брати відповідальність. Коли зосереджуєшся на роботі, а не на доведенні свого права бути на цій посаді чи на цій роботі, стереотипи дуже швидко втрачають силу. У мене досвід, коли мою компетентність визнавали і ніхто не сумнівався в мені як у фахівчині. Дуже вдячна за це всім, з ким я працюю, а також за те, як організована вся робота. Я працюю і в міжнародних проєктах, і там також мають значення тільки фаховість, знання та твої практичні навички.

А от за межами наукової сфери, коли хтось питає, ким працюю, то, буває, чую здивування: “Науковиця? Серйозно? Ти ж жінка і так можеш?”.

І це, до речі, було частіше навіть не в Україні, а за кордоном. Людям буває важко уявити, що жінка може займатись тим, що я роблю.

Але я розумію, що питання гендерної рівності й досі залишається актуальним для нашої країни і для світу загалом. Нерівність, з якою ми досі стикаємося, — це пережиток минулих епох, коли жінкам навмисно забороняли навчатися. Через це вони тривалий час не мали доступу до того рівня освіти, який був доступний чоловікам. Але ж немає статистики, яка говорить, що жінка працює гірше за чоловіка.

Мені дуже подобається остання тенденція в нашій країні, що ми рухаємось не те що до європейських цінностей, а до звичайних загальнолюдських цінностей. Жінок підтримують і засуджується будь-яка дискримінація та якась надмірна критика чи вимоги до них. Суспільство вже не толерує цього.

Серед ваших колег, напевно, більше чоловіків?

Зовсім ні. У нас в метеорології скоріше навпаки — більше жінок працює. І насправді цей феномен досить цікавий. Метеорологію в певний період розвитку нашої країни обирали переважно жінки. Чоловіки здебільшого йшли в авіаційну метеорологію, тому що там були вищі заробітні плати і їм потрібно було забезпечувати родину. Бувало, що й зовсім ішли з науки, адже з освітою метеоролога ти багато чим можеш займатись, наприклад програмуванням. Я бачила тільки декілька таких випадків, коли люди зовсім йшли, і це, звичайно, не є офіційною статистикою, якою можна керуватись. Зараз вже часи змінилися і метеорологія вийшла на новий рівень, відповідно до нових потреб держави зокрема. Люди обирають цю професію і залишаються в ній надовго, бо є перспективи зростання.

На вашу думку, сьогодні в Україні достатньо можливостей для жінок, щоб реалізуватися в науці? Чи чогось не вистачає і можна було покращити умови?

Взагалі науку треба покращувати і вкладати в неї, адже розвиток науки — це розвиток майбутнього. Залучати якомога більше і жінок і чоловіків, так би мовити, свіжого розуму, щоб вони додавали нового, сучасного бачення.

Це й про те, як ми виховуємо наступне покоління, що закладаємо в їхні думки. Адже стереотипи про те, яка професія пасує кожній статі, підривають віру в себе і заважають обрати те, що дитина насправді любить і до чого має талант. Водночас важливо не зациклюватися лише на темах нерівності та дискримінації, щоб діти не зростали з відчуттям власної слабкості. Виховувати в них любов до роботи, яка є корисною суспільству і цікавою самим.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв’язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]