«Я – творча людина. У снайперській справі важливо продумувати все до дрібниць та підходити креативно до кожного кроку», – ділиться Тетяна Хіміон, 47-річна снайперка з позивним “Танго”, у розмові з Українською Правдою.

Більшість свого життя вона слідувала цьому принципу на паркеті. З семи років Тетяна займалася бальними танцями.

В кінці 90-х, ставши тренеркою, Таня не зупинилась навіть під час вагітності. «На восьмому місяці я показувала дітям колесо та шпагат. Вони, мабуть, чекали, що я почну народжувати, але я встала і сказала повторювати за мною», – згадує вона з усмішкою.

П’ятого дня після пологів Таня вже була в танцювальному залі, а її син став свідком її пристрасті. В будь-якому залі її малюк часто грав роль першого помічника, навіть навчався ходити в клубі. «Дивлюсь – вже біля ноги стоїть. Так хотів до мами, що мені довелось його забрати», – розповідає Тетяна.

З однорічним сином вона відкрила свій танцювальний клуб у рідному Слов’янську. «У 2002-му чоловік дав мені 200 доларів і сказав: купи дзеркало, магнітофон і вперед». Так й з’явився клуб “Four Step”.

Four Step – елемент танго, улюбленого танцю Тетяни. «Це танець із характером», – підкреслює вона, і не випадково вибрала позивний «Танго», коли в 2022-му році вступила до війська.

У її родині не було військових, і вона не мала формальної підготовки. Тетяна про себе говорить: «Все життя танцювала, носила підбори. Але у мене бійцівський характер. Я виросла в гуртожитку з хлопцями. Все дитинство “воювала” за своє місце під сонцем».

Шлях до Сил Спеціальних Операцій

24 лютого 2022 року Тетяна вирушила з чоловіком до територіального центру, щоб записатися до тероборони. Але чоловік вмовив її не йти. «Тоді я раділа, що його послухала», – говорить вона. «Якби ми пішли разом, я б не змогла воювати, бо він оберігав би мене». Перші місяці повномасштабного конфлікту Таня займалася волонтерством, а влітку 2022 року без відома чоловіка мобілізувалася до одного з підрозділів ССО.

На першій зустрічі комбат запитав: «Яким ви себе бачите?». «Снайпером», – без роздумів відповіла вона. «Впевненість підштовхнула мене до прийняття такого рішення». Тетяна розповідає, як забралася в Сили спеціальних операцій без жодних формальних курсів. «Пройшла на швидкісному потязі, коли не було часу на навчання», – додає вона.

Перший раз на полігоні вона стріляла за допомогою військових. «Я навіть не знала всіх технічних нюансів, але відчувала, що це моє», – ділиться жінка. «Саме тому захотіла мати парфуми з запахом пороху, хоча ніколи не користувалася ароматами». І, на відміну від звичайних курсів, коли знайомляться зі зброєю, у Тетяни все вийшло з першого разу.

Запорізький контрнаступ

Ситуація на фронті часто змінюється, й у контексті запорізького контрнаступу Тетяна зуміла втілити свої навички на практиці. «Нам давали накази «вперед», але ми розуміли, що ситуація невідома», – згадує вона. Основна складність полягала не лише в переміщеннях, а й у відсутності чіткої стратегії.

Вона ділилася враженнями: під час штурмів хлопці гинули. Свої підлеглі отримували вказівки, але часто не розуміли сенсу загрозливих ситуацій. «Перший наш штурм на Запорізькому напрямку був невдалим. Але через небезпеки виникло бажання діяти по-іншому».

В результаті бойові охорони здобули позиції, не втративши жодного бійця. «Координація між нами стала на порядок вищою», – пояснює Таня. Однак у їхньому підрозділі було багато проблем з чим? З матеріальним забезпеченням та гарантованими ресурсами.

Виклики на фронті

«В нашому підрозділі не вистачає забезпечення, потрібно самим купувати їжу та амуніцію», – з сумом зазначає Тетяна. Різні неприязні ситуації ставлять військових у незручну позицію. Військові навіть беруть в оренду тимчасові будиночки для виконання завдань.

«Сусід запитав дві тисячі за зйомку будинку, в якому ми працюємо», – згадує з недоумінням Тетяна. Їй хочеться відзначити негативний аспект такої поведінки. Ситуація на фронті стає дедалі складнішою.

«Щоденне спілкування з цивільними угрупуваннями принижує», – говорить вона. «Я надзвичайно соціально закриті — намагаюся уникати контактів». Таке ставлення з боку суспільства штовхнуло Тетяну до соціофобії.

Військова реалізація та особисті випробування

Тетяна підкреслює: «Моя нова спеціалізація – керування дронами». Вона не залишає спроби підтримувати бойовий дух своїх товаришів. У самій війні жінки мають свої виклики, і це цікаве явище.

Розповідаючи про свої переживання і виклики, Тетяна ділиться: «Я навчалася тяжко і мучилася від травм. Але зрозуміла, що найголовніше — прийняти себе такою, якою ти є». Попри всі труднощі, Тетяна знаходить сили продовжувати боротьбу, вчитися і жити далі, адже межі можливостей людства — у всьому!