Безсмертний про інтерв’ю Зеленського Пірсу Моргану

Цей матеріал рідко згадується в українських ЗМІ, але його варто обговорити. Пам’ятаєте, як президент Зеленський охарактеризував заяви Путіна? Він назвав їх “історичним лайном”, і це, безумовно, привернуло увагу.

Я детально ознайомився з цим інтерв’ю, яке налічує 39 сторінок. Воно складається з двох основних частин: перша — це година розмови між президентом Зеленським і журналістом, а друга — аналіз основних тез із Пірсом Морганом та експертами.

Як можна охарактеризувати президента? Втомленим, виснаженим і наляканим. Його слова про “втомилися” лунають протягом всього інтерв’ю. Це виразно свідчить про величезний тягар, який лежить на його плечах.

Трагічність ситуації та стомленість упливають на рішення президента. Він вважає, що деякі питання можна вирішити в особистій розмові з Путіним. Наприклад, створення демілітаризованої зони в частині Донецької області.

Чи дійсно Зеленський помиляється у своїх думках про зустрічі з Путіним? Пірс Морган запитує, як можна зустрічатися з тим, хто неодноразово замовляв твоє вбивство. Чи варто вірити Путіну? Це питання залишається відкритим.

Морган згадує колишнього президента США Клінтона, який вважав, що Путін дотримується домовленостей. Але тут слід пам’ятати, що у США і РФ немає війни. Для Путіна США — це пріоритет; Україна ж, на жаль, не має такого статусу.

Важливий момент: президент Зеленський вперше публічно допускає можливість проведення виборів і референдумів у разі перемир’я. Це відкриває низку запитань про законність такого кроку і про відповідальність, яку покладають на народ.

Проте варто згадати, що президент — це не всеохоплююча влада. Вибори не змінять позицію українського народу. Важливо розуміти: поміняти президента — це не вирішення всіх проблем.

Інтерв’ю президента говорить про щирість, за винятком одного моменту — його віри в Трампа. Чому так? Після не найприємнішої зустрічі в Овальному кабінеті навряд чи варто покладатися на людей, у яких інші цінності. Трамп — це про гроші, а нам важливіші цінності.

Президент зазначає, що ні попередня, ні чинна влада не бачать Україну в НАТО. Це фактично правда. Поки ситуація змінюється, тільки час покаже, чи зможе Україна долучитися до НАТО.

І про “історичне лайно”. Дійсно, уроки Путіна заслуговують на це визначення. Але чому ми все ще стикаємось з ситуаціями, коли українські виборці обирають лідерів, які не знають історії України? Це питання залишається відкритим.

Мене досі шокує ініціатива зменшити кількість годин на уроки історії в школі. Яка мета навчання, якщо ми знову намагаємось забути важливі уроки минулого? Чи будемо знову обирати плеяду “януковичів”?