Корупція в енергетиці має системний характер, а ключовою проблемою є специфіка сфери, її закритість та відсутність реального контролю Після гучного корупційного скандалу навколо приятеля президента Тимура Міндіча та корупційних схем в “Енергоатомі” питання системної корупції в Україні, особливо в енергетичній галузі, набули нового, гострого резонансу. Розслідування викрило не лише масштабні зловживання, але й змусило українське суспільство по-новому подивитися на рівень загрози навіть у ключових для безпеки держави секторах. Тема, зокрема, актуальна й для Харкова. В інтерв’ю виданню “Думка” засновник громадської організації “Харківський антикорупційний центр” (ХАЦ), депутат Харківської міської ради, військовослужбовець Національної гвардії України Дмитро Булах розповів, чому “справа Міндіча” –

– Що вас надихнуло створити саме моновиставу “Можна я просто посиджу?” – Ідея цієї моновистави виникла з бажання зробити щось не лише комічне, а справжнє – життєве, світле, те, що надихає. Я носила її в собі ще з 2018 року, але реалізувалася вона лише зараз. Мабуть, після початку великої війни ми всі стали гостріше відчувати потребу у світлі, у житті, у чомусь, що підтримує. Тож вистава стала для мене природним продовженням того, що завжди мене цікавило – жінка, психологія, акторство. І, здається, саме зараз настав момент, коли всі ці складові нарешті зійшлися в одному місці. Олена Кравець (фото надане артисткою)

Коли я домовлявся про цю зустріч, у мене було відчуття, ніби говоримо не з колишньою чиновницею, а з людиною, яка вісім років тримала в руках пульс мегаполіса. Валентина Гінзбург щойно поставила крапку у своїй каденції як директорка Департаменту охорони здоров’я КМДА. Вона керувала медициною Києва з жовтня 2017 року і залишила посаду 13 жовтня 2025 року, пояснивши це виходом на пенсію. Ми говорили про те, як змінювалися столичні лікарні, чому реформа охорони здоров’я в Києві часто впиралася у людський фактор, і як місто витримало пандемію COVID-19 та повномасштабну війну. Я спеціально просив її не ховатися за загальними фразами. І вона

Гасло “своїх не кидаємо” вкотре не пройшло перевірку практикою. Журналіст Дмитро Карпенко не витримав “духовності” “русского мира” / кадр із відео Чисельна перевага і толерантність до високих втрат є головними причинами російського просування на фронті. Показово, що на долю російських солдатів начхати не тільки їхнім командирам, а й навіть найближчим родичам. Показовий випадок мав місце під час нещодавнього інтерв’ю, яке український журналіст Дмитро Карпенко записував із полоненим російським солдатом для свого YouTube-каналу. Під час таких інтерв’ю полоненим російським окупантам надається можливість зателефонувати рідним. Часто ці дзвінки призводять до несподіваних результатів. Саме так і сталося з черговим росіянином. Під час спілкування