Війна. Окупація. Полон
Дівчина познайомилась з Русланом у рідному Бердянську. Тут вони створили сім’ю, чоловік служив у морській піхоті, а вона мала власний онлайн-магазин косметики.
«Я насправді люблю Бердянськ усім серцем і дуже сильно за ним сумую. Найбільше люблю наше море. Дуже любила проводити час на дамбі АКЗ, де менше людей, де можна просто походити по пляжу, поспілкуватися, послухати шум моря», – поділилася Ольга.
Руслан військовий з 2013 року, у 2022 він боронив Маріуполь. Ольга каже, що чоловік оберігав її та нічого не розповідав про війну. 26 березня 2022 року зв’язок з Русланом обірвався У квітні Ольга дізналась з російських телеграм-каналів, що він потрапив у полон. Дівчина розповіла, що надсилала чоловіку листи, за весь час він отримав шість з них. Від Руслана до неї дійшов лише один лист. Про те, де утримують Руслана вона дізнавалась від хлопців, які поверталися з полону.
Ольга пів року залишалася в окупованому Бердянську. Вона розповіла, що їй запам’яталося найбільше.
«Смуток коли я бачила триколори на будинках, на головній площі нашого міста. Мені здавалося, що це просто страшний сон і так не має бути», – згадала бердянка.
Життя між лікарнею та акціями
Ще до повномасштабного вторгнення у дівчини діагностували онкологію – лімфому другої стадії. Через окупацію, а потім виїзд, відновленням роботи магазина, боротьбу за звільнення Руслана, Ольга припинила слідкувати за здоров’ям. В якийсь момент хвороба нагадала про себе сама.
«У мене температура почала підвищуватися до 40, не збивалась, я звернулася до лікаря. Лікар направив мене на біопсію та виявили четверту стадію. Фізично, звісно, було важко без підтримки та ще потрібно було додатково боротися. Але у мене була шалена мотивація вставати з ліжка та діяти для того, щоб якнайшвидше повернути свого чоловіка», – наголосила Ольга.
За півтора року бердянка перенесла 4 операції та 26 курсів хімієтерапії. Втім вона не впадала у відчай. Ольга активно брала участь в акціях на підтримку військовополонених, створила громадську організацію та добивалася зняття з полонених морських піхотинців підозри в державній зраді. Каже, що просто не могла здатись доки не поверне чоловіка з полону.
«Якщо він сьогодні не повернувся, значить потрібно ще більше працювати. Ніякої додаткової мотивації, окрім того що ти знаєш, що його сьогодні могли бити, або катувати, або морити голодом. Додаткова мотивація не потрібна, щоб працювати для його звільнення», – наголосила бердянка.
Далі – міцна сім’я
Вона поділилася, що Руслан повернувся в важкому стані. Три роки та десять місяців полону не минули безслідно. З них понад два роки його утримували в одиночній камері. Попереду на захисника чекає реабілітація, зокрема моральне відновлення.
«Спочатку ми плануємо пройти довгий шлях реабілітації, лікування, далі міцну сім’ю, дітей і жити щасливо в вільній та незалежній Україні», – зазначила Ольга.
Вона запевнила, що вірить у звільнення рідного міста, але не впевнена, що повернеться туди жити.
«Я вірю в деокупацію Бердянська, але дуже сподіваюся, що вона відбудеться шляхом домовленостей, а не кровопролиття. Я обов’язково хочу їздити в Бердянськ, бачити наше море, наші вулички. Повернення будем обговорювати з чоловіком, якщо деокупація дійсно відбудеться, у що ми віримо та дуже сподіваємося», – зазначила бердянка.
