Перший четвер осені — і одразу дуже строкатий кіновікенд.
Українські кінотеатри з 3 вересня отримують прем’єри, між якими практично немає нічого спільного. В одному залі — Київ 1968 року і колишній боєць УПА, який після радянських таборів намагається не зрадити собі. В іншому — футуристичний японський мегаполіс, демонічний убивця й повернення режисера «Драйву». А ще є генетично модифіковані суперсолдати, дві колишні R&B-зірки, замкнені в студії божевільним продюсером, та документальна історія про українську Незалежність.
Тож цього тижня питання «на що піти в кіно?» має щонайменше п’ять дуже різних відповідей.
1. «Дисидент» — колишній боєць УПА проти радянської системи
Україна, драма
Це, мабуть, найважливіша українська прем’єра тижня.
Київ, осінь 1968 року.
Олег — колишній боєць УПА, який провів роки в радянських таборах і тепер намагається повернутися до звичайного життя.
Тільки проблема в тому, що «звичайного життя» для нього вже фактично немає.
Табірне минуле не дозволяє знайти нормальну роботу. Політичні переконання не дають просто забути, за що він боровся. А навколо — радянська система, де будь-яке неправильне слово може знову перетворити людину на ворога держави.
Його дружина Вілена хоче хоча б трохи спокою.
Але поява письменника Тараса, хвиля арештів і дедалі сильніший тиск системи швидко руйнують цю ілюзію. Олегу доведеться обирати між безпекою та тим, у що він продовжує вірити. (usfa.gov.ua)
Фільм зняли Станіслав Гуренко та Андрій Алфьоров. Ще до українського прокату «Дисидент» показали на Туринському кінофестивалі, де стрічка отримала спеціальну відзнаку журі. (usfa.gov.ua)
Чому варто дивитися: тут немає «плакатного» героя. Значно цікавіше інше — що відбувається з людиною після великої боротьби, коли війна начебто закінчилася, а система нікуди не зникла.
2. «Її особисте пекло» — Токіо, туман і повернення Ніколаса Віндінґа Рефна
Her Private Hell, трилер / фантастика / жахи
А ось це вже зовсім інша крайність.
Після десятирічної перерви до повнометражного кіно повернувся Ніколас Віндінґ Рефн, режисер «Драйву» та «Неонового демона».
І, судячи із синопсису, вирішив навіть не намагатися зняти щось звичайне.
Події розгортаються у футуристичному японському мегаполісі, який повільно поглинає загадковий туман.
Молода акторка Елль намагається вирватися з токсичної родини та минулих стосунків. Тим часом містом починає полювати демонічний убивця, а американський солдат шукає зниклу доньку.
У якийсь момент усі ці історії перетинаються.
І далі — неон, насильство, гламур, нічний кошмар і все те, за що Рефна або обожнюють, або категорично не переносять. (kinokiev.com)
Головну роль зіграла Софі Тетчер, знайома за «Єретиком», «Компаньйоном» і «Шершнями». У касті також Чарльз Мелтон, Крістін Фросет, Дієго Кальва та Дуґрей Скотт. (Kinoafisha)
Чому варто дивитися: якщо хочеться кіно, яке виглядає як дуже дорогий нічний кошмар. І краще саме на великому екрані.
3. «Ідеальна зброя» — мама проти армії суперсолдатів
Onslaught, екшн / фантастика / трилер
Уявіть Сару Коннор із «Термінатора», тільки у світі A24.
Приблизно так можна описати нову «Ідеальну зброю» Адама Вінґарда.
Головна героїня — колишня армійська снайперка, яка давно залишила службу й тепер живе з маленькою донькою у тихому пустельному містечку.
Спокій закінчується, коли з секретного об’єкта виривається загін генетично модифікованих суперсолдатів.
І героїні доводиться дуже швидко згадати все, чого її навчила армія. (planetakino.ua)
Головну роль виконує Адріа Архона, а поруч із нею — Ден Стівенс, Ребекка Голл, Майкл Бін і Дрю Старкі.
Окрема цікавинка — участь чемпіона UFC Алекса Перейри, який зіграв одного з головних антагоністів. (wave.rbc.ua)
Сам Вінґард називає стрічку своєрідним «A-plus B-movie» — тобто навмисно божевільним жанровим кіно 1980-х, тільки з сучасним бюджетом і технічними можливостями. (wave.rbc.ua)
Чому варто дивитися: якщо вам іноді не потрібні підтексти. Потрібні суперсолдати, пустеля, зброя й героїня, якій дуже не пощастило опинитися не в тому місці.
4. «Хіт: У пастці софітів» — повернення зіркового дуету пішло зовсім не за планом
Trapped in the Spotlight, трилер
Колись вони були популярним R&B-дуетом.
Потім посварилися.
Гурт розпався.
Спільний альбом так і залишився незавершеним.
Минуло 15 років.
Здавалося б, можна жити далі.
Але один дуже відданий фанат вирішив, що історія має закінчитися інакше.
Він став музичним продюсером, викрав обох колишніх зірок і замкнув їх у студії з єдиною вимогою:
закінчити той самий альбом.
Поки вони цього не зроблять — ніхто нікуди не вийде. (kinofilms.ua)
У головних ролях — Монік Коулман і Меліса Форд.
Фільм Ніколь Дж. Леєр поєднує камерний трилер із історією про старі образи, славу й людей, які після багатьох років змушені буквально опинитися в одній кімнаті зі своїм минулим. (IMDb)
І тут навіть є певна іронія.
Колись музика зробила їх знаменитими.
Тепер та сама музика стала причиною, через яку вони опинилися в пастці.
Чому варто дивитися: якщо любите трилери, де страшне відбувається не в покинутому будинку, а в нібито безпечному й красивому світі шоу-бізнесу.
5. «Відстань до Незалежності» — 1991-й очима тих, хто приїхав допомагати Україні
Документальний
Після трьох трилерів і одного екшену — зовсім інший фільм.
«Відстань до Незалежності» режисерки Дар’ї Саричевої повертає нас у 1991 рік.
Тоді члени української діаспори з Канади та США приїздили до України, щоб говорити про демократію, підтримувати рух за незалежність і переконувати людей голосувати на референдумі 1 грудня.
Фільм побудований на їхніх спогадах і приватних архівах. (UNIAN)
У кадрі — не відреставрована історія з підручника.
А справжні записи.
Мітинги.
Сутички з силовиками.
Радянські вулиці.
Люди, які ще не знають, якою буде країна через кілька місяців.
І дуже дивне відчуття історичного моменту, коли стара система вже хитається, але нової реальності ще ніхто до кінця не бачить. (Кінотеатр Kinoman)
Найцікавіше тут — погляд діаспори.
Людей, які роками жили далеко від України, але приїхали саме тоді, коли один голос на референдумі міг стати частиною величезної історичної зміни.
Чому варто дивитися: щоб побачити 1991 рік не лише як набір дат, а як момент, коли ніхто ще не знав фіналу.
То що обирати цього тижня
Якщо хочеться українського історичного кіно — йдіть на «Дисидента».
Якщо потрібен максимально дивний і красивий кінодосвід — «Її особисте пекло».
За чистим адреналіном — «Ідеальна зброя».
Для камерної історії про шоу-бізнес, одержимість і викрадення — «Хіт: У пастці софітів».
А якщо після гучних блокбастерів хочеться чогось ближчого до нашої власної історії — «Відстань до Незалежності».
Перший прокатний тиждень вересня вийшов напрочуд вдалим саме через цю різноманітність.
Можна за один вечір опинитися в радянському Києві 1968-го.
Наступного дня — у футуристичному Токіо.
А потім повернутися в Україну 1991 року й дивитися на людей, які ще тільки збираються проголосувати за державу, в якій ми живемо сьогодні.
І це той рідкісний тиждень, коли фраза «в кіно нічого дивитися» точно не працює.
