Авторка — Діана Балинська. Інерв’ю вперше публікувалося в онлайн-виданні Sestry.eu, NV розміщує його на правах інформаційного партнерства.
Чи готова Україна стати частиною великої європейської родини?
— Пані Євгеніє, ваш графік за останні місяці справді захоплює. Нью-Йорк, Страсбург, Варшава, Київ — де ж ви знаходите точку опори в цьому всьому?
— Незважаючи на численні перельоти, моє серце завжди з Чортковом. Це місто стало моєю основою, а хоча я проводжу багато часу в Києві, справжній спокій відчуваю лише на рідній землі. Це внутрішнє почуття допомагає мені зберігати рівновагу.
Вступ до ЄС: реалії та прогнози
— Давайте поговоримо про наш «болючий» шлях до ЄС. Ви згадували, що українці можуть стати частиною європейського простору вже у 2026 році. Наскільки це реально?
— Це цілком досяжно! Не лише я, а й багато інших лідерів в Брюсселі підтримують цю думку. Потрібно розуміти, що зараз триває так званий «next enlargement package», тобто наступний великий пакет розширення. Ми не самотні в цьому процесі — поруч із нами Молдова, країни Західних Балкан, зокрема Чорногорія та Північна Македонія.
На додаток, нині Ісландія висловила бажання приєднатися до ЄС. Вони вже інтегровані в НАТО та Шенген. Якщо відкриються двері для інших, ми не можемо бути залишеними осторонь. Важливо увійти «великою хвилею» разом із Балканами, щоб створити потужний економічний щит у Південній та Східній Європі.
Потенціал України на європейській арені
— Але кожна країна має свою особливу історію. Як Україна виглядає на фоні менших країн, таких як Ісландія або Чорногорія?
— Безумовно, кожен випадок індивідуальний. Україна — найбільша країна з серйозним потенціалом, і ми швидко трансформуємося. Відходячи від моделі «аграрного придатка», ми переходимо до глибокої переробки. Головний драйвер нашого зростання сьогодні — це військові технології. Україна стає світовим лідером у виробництві сучасної зброї.
Разом з цим, Євросоюз уже враховує нашу країну у своїх фінансових планах, закладаючи це у бюджети.
Проблеми, які лякають Європу: корупція чи масштаби?
— Що більше насторожує Брюссель: корупція в Україні чи наші масштаби?
— Варто зазначити, що політичне рішення про вступ України в ЄС вже прийняте. Ми продемонстрували, що країна, навколо якої йде війна, здатна функціонувати. Однак ця робота вимагає зусиль з нашого боку. Потрібно імплементувати близько 1600 актів права ЄС.
Справжній страх Брюсселя полягає у власній інституційній неготовності. Коли Україна виконуватиме всі умови, є ризик, що знайдеться політичне вето.
Польща: союзник і конкурент
— Польща залишається нашим ключовим союзником, але разом з тим і серйозним конкурентом, особливо в агросекторі. Що ви відповідаєте польським політикам, запитуючи: «А що ми насправді отримаємо від вступу України?»
— Польща, як і будь-яка інша країна, захищає свій ринок, але усвідомлює, що сильна Україна — це їхній безпековий щит. Український бізнес також стає цікавим для польських інвесторів. Конкуренція серед фермерів — це предмет старанної дискусії, але варто зазначити, що багато українських аграріїв успішно проникають на інші ринки.
Жінки в Україні: досвід та потенціал
— Як ви ставитеся до питань нострифікації дипломів для українок, які працюють за кордоном?
— Маємо два шляхи: отримати членство в ЄС або знайти індивідуальний підхід. Однак багато країн намагаються захистити свої ринки, і працівники зі специфічними кваліфікаціями можуть зіткнутися з труднощами. Тому стратегія має полягати у поверненні до дому — молодь вже повертається, і важливо створити умови для їхнього розвитку.
Зараз в Україні спостерігається зростання економічної активності серед жінок: відкриваються нові бізнеси, реалізуються інноваційні ідеї. Потрібно підтримувати їхні починання через різноманітні програми та закони.
Повернення до рідного дому: чекання і можливості
— Як ви оцінюєте шанси на повернення українців додому після війни?
— Чим довше йде війна, тим менше людей може повернутися. Проте вже зараз бачимо молодь, яка повертається з-за кордону. Головними факторами, які впливають на повернення, є безпека та почуття затребуваності. Держава має створити умови для їхнього успішного розвитку, і тоді українці повернуться додому.
— Що для вас символізує належність до європейської спільноти?
Ставлення до України змінилося: тепер ми не просто просимо про допомогу, а стали важливим гравцем, від безпеки якого залежить майбутнє Європи.
