Леся Васильченко: Мисткиня на перехресті часу, технологій і природи
Виставка, що охоплює світ: “1556*” у Венеції
У рамках офіційної паралельної програми 61-ї Міжнародної мистецької виставки La Biennale di Venezia Леся Васильченко представила свою нову роботу “1556*”. Ця назва не випадкова — вона символізує кількість днів, які її друг, український музикант Юрій Тимошенко, провів у Збройних Силах України. Внутрішній світ Юри, відчуття часу, яке стало для нього на цей момент неначе замороженим, оскільки під час війни його молодість зупинилася. Юра перетворився на свідка замороженого часу, який викрала війна у 2022-му.
Діалог із мистецтвом: Відчуття часу в контексті “Юності”
Під час розмови з Міленою Хомченко Леся згадала творчість Тетяни Яблонської і її полотно “Юність”. За її словами, у цій роботі важливо, що сцена не має чітких координат. Юність сприймається як стан занурення, а не як новий початок. Водна стихія в цій роботі символізує глибину і невизначеність, адже навіть у маленькому озері може бути темряви дна, що не дає світлу пропустити донизу.
- Юність заперечує спокій, зосереджуючи погляд на відсутності перспективи.
- Глядачі, приходячи до інсталяції, втрачають з поля зору Юру, спостерігаючи лише за водоймою.
Час як в’язка субстанція: Суспільство і технології
Леся порушує цікаві теми, такі як backward causality, що ставить під сумнів традиційні погляди на причинність. Вона вірить, що наслідки можуть рухатися не тільки вперед, а й назад. Це підходить до теми ретрокаузальності, де наше сприйняття минулого може змінюватися в контексті сучасності. Вона наголошує, що час слід розглядати не як лінію, а як середовище, в якому переплітаються різні його прояви.
Політичний вимір часу: Війна, ресурси та контроль
Лесі цікаво досліджувати, як політичні події впливають на наше сприйняття часу. Коли йдеться про “викрадений час”, це не лише особистісний момент: ми говоримо про сильну динаміку хронополітики. Це включає не лише психологічні, а й політичні аспекти того, як люди можуть опинитися в режимі постійного очікування. Вона підкреслює, що в війні час часто контролюється тими, хто володіє ресурсами.
Ключові моменти:
- Темпоральна автономія — право спільноти контролювати власний час.
- Викрадений час не лишає шансу на спокійне майбутнє.
- Завдання часу — не лише функція простору, а економіки.
Технології спостереження: Відослідження нових підходів
У своїх роботах Леся досліджує технології, такі як InSAR-дані, які дозволяють аналізувати зміни на земній поверхні. Вона пояснює, що супутникові системи здатні фіксувати те, чого людське око не може сприйняти. Це новий перспективний підхід, що створює інший вимір сприйняття світу. Інсталяція “Плач верби” акцентує увагу на тонкій межі між людським і технологічним.
Між минулим і майбутнім: Кристал пам’яті
Цікаво, що Леся використовує 5D-нанокристали для зберігання пам’яті. Записала на ньому голос своєї бабусі, а її мрія полягає в збереженні голосу вічності. Це пов’язано з думками про те, як людина справляється з втратами. Леся зауважує, що врешті-решт, якими б технологіями ми не користувалися, важливо, що зберігається не лише інформація, а й емоція.
Головні запитання:
- Що відбувається з нашою пам’ятю у світі технологій?
- Які інструменти становлять загрозу для нашого розуміння часу?
- Як змінюється наш світогляд з розвитком нових технологій?
Людська присутність: В Одному з найважливіших контекстів
Леся наголошує, що стає можливим об’єднувати традиційні носії інформації, такі як сопілки, з сучасними 5D технологіями. Ці виміри не лише доповнюють один одного, але й створюють новий порядок значень у світі, де постійно зростає значення збереження пам’яті, і емоційні зв’язки з ідеями стають надважливими.
