«Не подобається її голос», «занадто багато говорить про себе», «нічого особливого, просто гарна», «вона відома лише завдяки зовнішності». Подібні коментарі під відео популярних блогерок давно нікого не дивують.
У соцмережах навіть поширився формат, коли інфлюенсерів оцінюють за десятибальною шкалою, складають рейтинги або публічно обговорюють, наскільки вони «приємні», «талановиті», «красиві» чи «дратівливі».
Здавалося б, звичайна інтернет-розвага. Однак коли йдеться про жінок, критерії нерідко стають зовсім іншими. І саме тут у дискусії з’являється поняття мізогінії.
Що таке мізогінія і як вона проявляється
Мізогінією називають упередженість, зневагу або ворожість щодо жінок. Але вона не завжди виглядає як відверта фраза «я ненавиджу жінок».
Значно частіше йдеться про подвійні стандарти.
Уявімо двох успішних блогерів — чоловіка і жінку. Чоловік багато говорить про свої досягнення — його можуть назвати впевненим. Жінка поводиться так само — і вже ризикує отримати ярлик самозакоханої.
Він демонструє дорогий автомобіль — успішний. Вона показує дизайнерську сумку — вихваляється.
Він різко відповідає — харизматичний і прямолінійний. Вона — «істерична» або «зарозуміла».
Саме такі відмінності в оцінюванні однакової поведінки можуть свідчити про гендерні упередження.
Чому зовнішність інфлюенсерки часто важливіша за її контент
Жінки в публічному просторі стикаються ще з одним парадоксом: їхню зовнішність оцінюють практично незалежно від теми, якою вони займаються.
Блогерка може говорити про бізнес, книжки, політику чи подорожі, але серед коментарів усе одно знайдуться зауваження про її вагу, волосся, макіяж, одяг або вік.
Причому виграти в цій грі майже неможливо.
Багато макіяжу — «несправжня». Немає макіяжу — «занедбана». Зробила пластичну операцію — «перероблена». Не зробила — їй можуть радити «виправити» ніс, губи чи зморшки.
Так виникає ситуація, коли жінку оцінюють не лише за тим, що вона робить, а й за тим, наскільки її зовнішність відповідає чужим очікуванням.
«Вона просто мене дратує»
Одна з найцікавіших форм онлайн-антипатії — коли людина не може чітко пояснити, чому конкретна інфлюенсерка їй настільки неприємна.
Це не означає, що будь-яка неприязнь до жінки автоматично є мізогінією. Блогерку цілком можна критикувати за рекламу сумнівних продуктів, неправдиву інформацію, грубість або інші конкретні вчинки.
Питання виникає тоді, коли причина звучить приблизно так: «вона надто впевнена», «занадто голосна», «дуже любить увагу», «забагато про себе думає».
Корисний тест у такій ситуації дуже простий: чи викликала б така сама риса настільки сильне роздратування, якби перед нами був чоловік?
Якщо відповідь змінюється залежно від статі людини, справа може бути вже не лише в особистому смаку.
Жінки теж можуть підтримувати мізогінію
Ще один поширений міф — ніби мізогінія існує виключно серед чоловіків.
Насправді гендерні стереотипи засвоюють усі. Тому жінки також можуть значно суворіше оцінювати інших жінок, порівнювати їхню зовнішність, засуджувати сексуальність або вважати певну поведінку «негідною».
Так виникає інтерналізована мізогінія — ситуація, коли сама жінка відтворює стереотипи та стандарти, спрямовані проти жінок.
Наприклад, фраза «я не така, як інші дівчата» на перший погляд звучить як підкреслення індивідуальності. Але інколи за нею приховується інша думка: бути схожою на «звичайних жінок» — щось погане.
Алгоритми люблять конфлікти
Є у цього явища й суто цифровий бік. Соціальні мережі винагороджують контент, який викликає сильну реакцію.
Похвала може закінчитися одним лайком. Негативна оцінка провокує суперечку, десятки відповідей, репости та нові відео у відповідь.
Тому формати на кшталт «оцінюємо блогерок», «найбільш переоцінені інфлюенсерки» або «кого всі люблять, а я ненавиджу» мають хороший потенціал для залучення аудиторії.
У результаті неприязнь сама стає контентом.
Де закінчується критика і починається мізогінія
Критикувати інфлюенсерів нормально. Публічність не робить людину недоторканною від запитань чи оцінок.
Різниця — у предметі критики.
Коли обговорюють конкретний вчинок, рекламу, неправдиву інформацію або професійну роботу — це критика. Коли ж головними аргументами стають тіло, вік, сексуальність, сімейний статус або те, наскільки жінка «приємна» й «скромна», варто запитати себе, звідки взялися ці критерії.
Іноді низька оцінка справді означає лише: «мені не подобається ця блогерка».
Але якщо за однакову поведінку чоловікові ставлять умовні дев’ять балів, а жінці — чотири, проблема може бути вже не в інфлюенсерці. А в правилах, за якими суспільство звикло її оцінювати.
