Чи є перспектива закінчення війни 2026 року? Найбільш реалістичним є припинення вогню по лінії зіткнення, однак це буде лише деескалація, а не повноцінне завершення війни. Проте, ситуація може змінитися, якщо Україна на полі бою переконливо продемонструє безперспективність подальшого наступу окупаційної армії. Це стане сигналом не лише для Москви, а й для США та Китаю. До того ж Вашингтон має усі важелі для того, аби “погасити” економіку РФ дуже швидко.
Наразі російська економіка продовжує рухатися спадним шляхом, проблеми наростають, але момент, коли вони змусять Кремль припинити війну, передбачити неможливо. Щодо ситуації з людським ресурсом країни-агресорки, то вона також складна. Регіони вже не можуть виплачувати обіцяні бонуси, тюремний контингент вичерпано, а потенційні найманці дедалі частіше усвідомлюють смертельні ризики участі у війні. Однак говорити, що в Росії закінчуються люди, зарано, адже в Кремля як і раніше залишається інструмент мобілізації.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Питання щодо подальшого розвитку війни. Деякі експерти говорили, що нинішня активність рашистів – це останній ривок, далі буде просідання і з людьми, і з технікою, і з економікою. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками? До речі, в цьому контексті очільниця Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що до 2027 року Євросоюз повністю відмовиться від російського викопного палива. Відомо також про те, що Росія активно шукає найманців по усьому світу.
– Якщо ми говоримо про тенденції, які спостерігаються в Росії, то я можу погодитись з тим, що російська економіка рухається спадним шляхом. Дійсно там наростають економічні проблеми. При цьому навряд чи хтось може чітко спрогнозувати момент, коли проблеми сягнуть того рівня, що Путіну доведеться припиняти війну. Є різні прогнози – пів року, рік, два. Тому розраховувати на те, що за пів року на російську економіку чекає колапс, було б надто небезпечно. Так, за цим треба спостерігати, але розраховувати на цей фактор не можна.
Що стосується російського людського ресурсу, то дійсно там серйозні проблеми. Тому що регіони вже не мають грошей платити ті мільйонні бонуси, в тюрмах теж підгребли ресурс. Багато з тих росіян, хто роздумував про те, щоб швиденько заробити гроші і повернутися мільйонером зараз дедалі частіше з перших вуст отримують інформацію, що перспектива повернутися за два тижні в чорному мішку значно вища, ніж за місяць чи два з мільйонами. Але також було б наївно і небезпечно казати про те, що в Росії закінчуються люди.
Останні рішення про зміни до використання так званого російського резерву – це один із перших кроків підготовки до чергової мобілізації. І в певний момент ці шальки терезів, де Путін оцінює можливі ризики внутрішньо-політичної дестабілізації і поразки у війні, можуть переважити на користь того, що він знову оголосить мобілізацію. Так, як це було в 2022 році. Росія зараз спроможна в дуже короткий термін поставити у стрій 100, 200, 300 тисяч.
Путін на це піде, тому що для нього ризик втрати у війні значно вищий, ніж ризик якогось потенційного спротиву чи заворушень. За останні 1-2 роки росгвардія, по суті, отримала ресурси, співмірні з ресурсами російської армії. Отже, репресивний апарат в Росії настільки потужний, що всі ці заворушення вони можуть погасити. Принаймні, Кремль впевнений, що вони можуть.
Тому, підсумовуючи – так, Росія має серйозні проблеми з ресурсами – фінансовими, економічними, виробничими, людськими, – але робити розрахунок на те, що Росія чи Путін в якийсь момент добровільно закінчить війну, було б надто наївно і небезпечно.
– Які ознаки, зокрема, певні заяви вищого керівництва країни-агресорки, були б певним сигналом того, що справи в Росії дійсно кепські? Ми бачимо, що риторика Кремля абсолютно незмінна. Які маркери вказуватимуть на те, що історія вже рухається до завершення?
– Якщо Україна на полі бою показує Росії, що подальші спроби захопити Донецьку область, решту України, лівобережжя безперспективні і робить це переконливо, це перший дуже потужний аргумент для Росії, і не лише для Росії, а й для інших двох гравців, які за цим дуже уважно спостерігають. Два гравці – це очевидно Сполучені Штати і Китай.
З Китаєм ситуація складна і, як ми розуміємо, він дивиться на те, що вигідно йому. Якщо в якийсь момент Китай зрозуміє, що далі підтримувати Росію безперспективно, тоді всі можуть Путіну без якихось гучних заяв пояснити, що час, “друже Володимире”, закінчувати.
І третій фактор, який можна поставити на перше місце, це Сполучені Штати. Зараз начебто США і Трамп особисто почали робити правильні речі.Врешті-решт спосіб взаємодії змінився від пряників чи моркви до батога, Трамп почав застосовувати силові засоби. Ті санкції, які він ввів, дійсно болючі для Росії. І той переляк, той несподіваний вояж Дмитрієва до Штатів є ознакою цього.
Це був правильний сигнал. Але далі має бути наступний крок. Тому що, як кажуть експерти, Сполучені Штати мають в запасі потужні інструменти. Наприклад, відключити російський банківський сектор, взяти на себе ризики ескалації. Залишимо осторонь ядерну ескалацію, говоритимемо про суто звичайну ескалацію. Це дійсно могло б погасити російську економіку не за пів року, як обіцяє Трамп – це мало б ефект буквально одразу після оголошення цих санкцій.
Отже, це ключові фактори, про які я сказав, – знову ж таки залишаючи осторонь Китай, який діє за своїми власними розрахунками, – Сполучені Штати і Україна. Якщо врешті-решт всі зусилля об’єднати, тоді можна розраховувати на швидкий і вигідний для України результат.
– Чи бачите ви хоч якусь перспективу того, що війна завершиться наступного 2026 року? З яким результатом, на яких позиціях чи лініях розмежування може завершитися війна, якщо ми говоримо саме про такий часовий проміжок?
– Тут треба розмежувати ці речі. Перше, про що можна говорити більш реалістично – це припинення вогню по сьогоднішній лінії зіткнення. Але це не припинення війни і тим більше не вирішення конфлікту, це просто деескалація. Але це принаймні найбільш реалістичний сценарій. Шанси реалізації цього сценарію, я думаю, не нульові.
Багато залежатиме від позицій Сполучених Штатів. Якщо Трамп знову не хитнеться в інший бік, тоді, я думаю, що реально 2026 року очікувати на припинення вогню. На який час, важко сказати, але це не буде ані припиненням війни, ані тим більше врегулюванням конфлікту.
