Європейська редакція “мирного плану Трампа” істотно відрізняється від початкової версії США. Причому вона стала ще більш неприйнятною для Кремля, ніж попередня. Передусім Москва не отримує “подарунка” у вигляді 6 тисяч квадратних кілометрів Донецької області, які так і не змогла окупувати. З нової редакції зникла заборона для України на членство в НАТО, а максимальна чисельність української армії зафіксована на рівні не 600, а 800 тисяч із позначкою “у мирний час”. Немає тут жодного слова про амністію та репарації. І все це справді непокоїть Кремль.
З великою часткою ймовірності можна передбачити, що РФ не прийме європейського мирного плану. Війна триватиме, так само як і переговори, у яких Москва об’єктивно зацікавлена. Не відкидається, що в цьому процесі відбудеться щось суттєве.
Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив російський правозахисник Марк Фейгін.
– Як ви оцінюєте правки до мирного плану Трампа, внесені європейцями? Наскільки вони принципові, зокрема, для Кремля? Був би він готовий піти на такі умови? Якщо ні, то чому?
– Почну з останнього запитання. Звісно, ні. Кремль, звичайно ж, відкине ці правки, тому що два принципові питання для Кремля стосуються територіальних придбань. Вони розраховують без війни отримати всю Донецьку область, ці 6 тисяч неокупованих квадратних кілометрів. У європейських поправках про це ні слова. Крім того, територіальне питання починає обговорюватися після припинення вогню і від лінії бойового зіткнення, тобто від лінії фронту. Москву це не влаштовувало й раніше. Вони відразу ж, зі старту, наполягали на передачі їм неокупованої частини Донецької області.
Для Москви неприйнятне відкладання цього питання. Вони просто хочуть обдурити шляхом отримання прямо зараз, негайно території Донецької області. Тобто вони не зупинять війну, поки не отримають всю Донецьку область, розумієте? Тобто вони будуть продовжувати до того моменту, поки ЗСУ моментально не будуть виведені з усієї території Донецької області. Тут же пропонується заморозити конфлікт і вирішувати питання про можливу передачу або не передачу в умовах миру, відсутності тиску у вигляді наступу російських військ. Звісно, Москва на це не піде.
Далі – гарантії безпеки. Так, це поступка європейців, вони вже не наполягають на введенні британо-французького чи будь-якого іншого контингенту в Україну, але все-таки вони посилюють питання військової відповіді. По-перше, 800-тисячна армія. Немає жодних обмежень щодо 600 тисяч. Це дійсно дуже мало. “У мирний час”, як написано у документі. 800 тисяч – це більш прийнятно, і Україна це потягне, адже їй діватися нікуди. Хоч 800 тисяч, хоч мільйон, їй все одно доведеться утримувати в умовах забезпечення власної безпеки й оборони. Це теж важливий аспект.
І НАТО. У європейському варіанті немає конституційної заборони на вступ України до НАТО. Україна має змінити свою Конституцію, де написано про прагнення до євроінтеграції та НАТО. Для Москви це, зрозуміло, абсолютно неприйнятно, тому що вони хочуть односторонньої гарантії з боку України і НАТО, яке повинно у себе в документах написати, що вони ніколи не візьмуть Україну. Я вже не кажу про те, що це колегіальний орган, де рішення ухвалюють 30 країн. Уявімо, що хоча б одна країна проголосує проти. І що тоді?
Інші положення, наприклад, про амністію. Про це не йдеться, а для Москви це важливо, для Путіна це важливо, щоб йому нічого не було. Це принциповий аспект для всієї цієї банди з кримінальними воєнними злочинами. Для них це дуже чутливе питання.
Там й інші речі. Наприклад, питання репарацій обходять. Напевно, Європа припускає, що все-таки репарації теоретично можливі. Я не бачу прямої вказівки ні на обов’язковість репарацій, ні на їхню відсутність. Тут не артикулюється це питання. Може так, може ні, але це за рамками угоди. А для Москви це також важливо.
Якщо Україна подасть до якогось міжнародного універсального органу вимоги про репарації, до Міжнародного кримінального суду (МКС), до суду ООН тощо, хоча це і не швидка історія, але теоретично Росія репарації повинна буде заплатити. А вона хоче уникнути репарацій, будь-яких можливостей апелювання хоч куди згідно з угодою.
Вони готові втратити 300 мільярдів, готові там створити фонд. Це їхня ціна питання. Але коли відсутня пряма вказівка на те, якою є ціна, яку має заплатити Москва за завдані Україні збитки, то тут виникають ризики і побоювання, що, можливо, доведеться платити більше. Тому я думаю, що Москва відхилить цю пропозицію. Я впевнений у цьому.
– Зверніть увагу на те, що у плані за дужки винесене питання приналежності Запорізької та Херсонської областей. Є згадка лише про Запорізьку АЕС.
– Так, у Запорізькій і Херсонській областях зупинення бойових дій по лінії бойового зіткнення. До речі, ви помітили, що Запорізька АЕС передається МАГАТЕ, а енергетика ділиться 50:50?
З чого, головним чином, виходить європейський варіант? Він виходить із того, що все робиться по лінії бойового зіткнення, по лінії фронту. Немає жодних преференцій поза цією лінією фронту. Оскільки Запорізька АЕС перебуває в руках Москви, на окупованій частині території Запорізької області, пропонується передати контроль третій стороні, тому ж МАГАТЕ. Хоча у американському варіанті теж фігурувало МАГАТЕ. Просто, як я зрозумів, американці хотіли експлуатувати цю АЕС.
Але ще раз хочу підкреслити, що це все-таки більш другорядні питання. Не зовсім зрозуміло, що буде із окупованими шматочками Сумської та Харківської областей. Якщо я не помиляюся, загальна площа близько 300-350 квадратних кілометрів. Віддає їх Москва, буде обмін чи ні? У європейському варіанті це питання не вирішується. Спочатку зупиняємо війну, а потім обговорюємо, що робимо з цими територіями. У цьому все-таки різниця. Жодне територіальне питання заздалегідь не вирішується.
В американському варіанті понад 6 тисяч квадратних кілометрів Донецької області просто передаються Москві у демілітаризовану зону. Скажіть мені, будь ласка, ви вірите в те, що якщо Москва отримає Слов’янськ, Краматорськ, то там буде “демілітаризована зона”? І хто це буде перевіряти? Військ на розмежуванні там не буде. Говориться про те, що через супутники перевірятимуть, є там війська чи ні. Це несерйозна розмова. Ми з вами усвідомлюємо, що Москва все одно буде мілітаризувати цю частину території. У цьому немає жодних сумнівів.
– Висновок зрозумілий: Москва не приймає цих умов. А що тоді?
– Війна точно триватиме. Триватимуть, звичайно ж, і переговори. Вони не зупиняться, скажуть, рухаймось у бік прогресу. Якийсь мінімальний прогрес буде, кудись це все-таки буде рухатися. Відбуватиметься щось більш суттєве. Ми бачимо, що Москва у переговорах зацікавлена, тому що в неї теж ситуація, можливо, не блискуча. Але зараз зі старту прийняти ці умови – ні, цього точно не буде.
