Смерть і героїзм: Історії українських воїнів
Серія статей “Ті, хто відійшов у вічність разом з 2025-м” – це глибоке дослідження смертності в Україні в часи війни. Українці щодня стикаються з реальністю смерті, адже ворог не зупиняється у своїх атаках. Найсміливіші з нас готові взяти на себе цю бійцівську відповідальність, борючись за нашу свободу та безпеку.
«Мені не раз доводилося дивитися в очі смерті. Це не кіно і не фантазія. Вона приходить тихо, раптово й завжди носить імена…» – говорить Віктор Грисюк.
Віктор, молодший лейтенант і начальник відділу цивільно-військового співробітництва 110 механізованої бригади, захищає країну на Запорізькому напрямку. Він виховувався в Луцьку та Києві, а до війни був політологом та організатором міжнародних джаз-фестивалів.
Смерть — щоденна реальність
Перший день служби став для Віктора важким випробуванням, адже він втратив співслужбовців, дякуючи долі, сам залишившись живим:
«Під час повітряної тривоги, вийшов на мороз. За мить – чутно гул ракет. Ворог влучив у казарми, і багато хлопців загинуло. Мене врятував випадок – я був в іншому місці.»
Друга зустріч зі смертю сталася під час його перебування на Донеччині, коли під ворожу міну потрапив автобус:
«Ми виїздили з села, куди приїхали. Через кілька кілометрів наш автобус підірвався від ворожої міни.»
Війна та технології: новий вимір смерті
Сьогодні, в 2026 році, Віктор, ставши офіцером, аналізує, як з розвитком технологій зросла смертність:
«Коли я починав, дронів ще не було, але сьогодні ми спостерігаємо, як технології перетворюють великі території на зони небезпеки.»
Військові дії в Україні стали експериментом для нових військових технологій. Війна еволюціонує, рятуючи та провадячи нові методи ведення бою:
– Безпілотники для розвідки
– Наземні роботи для підтримки
– Удосконалені системи логістики
Слово про вбивство — за межами звичних норм
На війні у вбивстві є своя моральна складність. Воно стає необхідністю для виживання, але таке сприйняття не полегшує його:
«Війна не нормалізує вбивство. Це завжди обов’язок, а не ненависть.»
Хоча багато військових звикають до цього, говорити про такі речі в мирному житті їм важко:
«Я не маю особистого контакту з ворогом, але знаю, що це не легка тема для обговорення.»
Людяність на полі бою
Пріоритетом для Віктора є збереження життя. Він працює над впровадженням інноваційної програми для підтримки військових на полі бою:
«Кожен боєць має знати, що його не залишать на самоті. Комунікація з родиною має бути безперервною.»
Віктор підкреслює важливість людяності навіть у найскладніших умовах війни. Він надає допомогу родинам військових, працюючи над ініціативами, які забезпечують підтримку:
– Законодавча допомога
– Допомога родичам загиблих
– Організація документального супроводу
Цінність життя в умовах війни
На фронті смерть стає частиною реальності, але також веде до глибшого розуміння цінності життя:
«Я навчився цінувати момент. Війна змусила зрозуміти, що важливо тут і зараз.»
Віктор вірить у майбутнє України та закликає кожного бути активним у цій боротьбі:
«Воюйте або допомагайте тим, хто воює — адже це наша спільна справа!»
Багато з теперішніх воїнів, насправді, ніколи не планували стати на захист, але доля їх привела до цього. Зокрема:
– Фахівці з IT
– Бійці з бізнесу
– Люди з закордонного досвіду
Серед них є багато героїв, про які варто писати книги та знімати фільми.
Усе, що важливо в житті – це залишатися людьми, навіть у найскладніші часи. Вітаємо наших героїв та пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя у боротьбі за державу.
Гідне вшанування тих, хто загинув, вимагатиме від нас зусиль, аби пам’ять про них жила завжди.
Фото: особистий архів Віктора та 110 ОМБр.
