Детектив НАБУ Магамедрасулов: “Конфлікт між владою та антикорупційними органами мінімізувався, але не зник”

Детектив Національного антикорупційного бюро Руслан Магамедрасулов цьогоріч несподівано для себе став головним обличчям НАБУ. 21 липня працівники Служби безпеки України прийшли до нього з обшуком та оголосили підозру в підготовці до сприяння державі-агресора. Спецслужба стверджувала, що разом із батьком-фермером він збирався продати насіння технічних конопель у російську Республіку Дагестан. Ця справа стала однією з підстав для позбавлення незалежності антикорупційних органів, після якого в країні почалася найглибша політична криза з початку повномасштабного вторгнення.

Магамедрасулов заперечував вину та наполягав, що насправді допомагав батькові продати насіння в Узбекистан, а не Дагестан. На його думку, справу сфабрикували у відповідь на його участь у розслідуванні масштабних корупційних схем в енергетиці за участі бізнесмена та друга президента Тимура Міндіча. Магамедрасулов був причетний до встановлення прослуховування у нього вдома.

У листопаді НАБУ прийшла з обшуками до голови Офісу президента Андрія Єрмака, після чого той пішов у відставку. Невдовзі після цього, на початку грудня, суди відпустили Магамедрасулова та його батька з під варти.

В інтерв’ю Суспільне запитало детектива, в чому саме полягала його роль у “Міндічгейті”, чи фігурує на “плівках Міндіча” Андрій Єрмак, що тепер буде зі справою детектива й чи закінчився після звільнення Магамедрасулова конфлікт влади з антикорупційними органами.

“Під час обшуку почувався як терорист №1”

Ви уже понад два тижні на волі після майже п’яти місяців арешту. Якими були ваші перші відчуття після звільнення?

Я вийшов на волю одразу із зали суду, там були і мої сестри, і батько, і наречена. Були суцільно позитивні емоції.

До речі, я дуже дякую громадськості, всім людям, які прийшли мене підтримати мене: усім представникам незалежних ЗМІ, зокрема Суспільному. А також ЦПК (Центру протидії корупції, в офісі якого ми записували інтерв’ю, — ред.) і адвокатам, які мене дуже підтримували, і моїм колегам, моєму директору Семену Кривоносу й керівнику САП Олександру Клименку. Усі об’єдналися і тільки таким чином ми змогли перемогти. Тому що насправді початково проти НАБУ зібрали максимально можливий ресурс, щоб його знищити швидко і максимально непомітно.

Ви мимоволі стали публічною особою та одним з найголовніших ньюзмейкерів року, доти ваше прізвище було невідоме. Розкажіть, чим ви займалися та займаєтесь у НАБУ.

В бюро мене призначили 3 вересня 2015 року. Це був перший конкурс бюро. Я працював на всіх посадах: [спочатку] на посаді детектива, потім старшого детектива. У 2023 році мене обрали керівником підрозділу, який перебуває в Дніпрі.

21 липня цього року до вас прийшли з обшуком. Як саме відбувалися ці події?

Ми всі в бюро мали певну інформацію про можливі політичні заходи проти НАБУ. Ми знали, що є якісь процеси у Верховній Раді щодо можливої протидії або перешкоджання нашій законній діяльності. Але не могли подумати, що все це буде настільки беззаконно. Це був просто прояв якоїсь варварської поведінки.

Як я потім подивився на відео, до мене прийшли десь 15 людей, озброєних карабінами і пістолетами, і щитами, і стробоскопами. Почали вибивати двері. Я їх спокійно відчинив. Мене поставили на коліна. Я кажу: “Що ви робите? У мене немає зброї, я не буду протидіяти”.

Мене одразу поклали на підлогу, почали бити по тулубу, ламати суглоби. Є такі методи, коли вони наступають на суглоби й викручують їх. Я казав, що це неправильно, що я представник Національного антикорупційного бюро України, що не розумію, чому така поведінка. Я почувався так, ніби я терорист номер один і в мене у квартирі купа вибухівки та зброї.

Голова Служби безпеки України Василь Малюк на пресконференції, навпаки, казав, що під час обшуку ви поводились зухвало й погрожували його підлеглим. Чи бачили ви ці звинувачення, і чи дійсно це було так?

Я багато чув про цю пресконференцію, але досі її не бачив. Тому що насправді мені дуже боляче й неприємно це дивитися. Я вважаю, що представник правоохоронного органу України не має так поводитися.

І, звісно, цього (зухвалої поведінки, — ред.) не було. Я працюю в бюро 10 років. Я розумію і знаю, що протидія під час обшуку зробить тільки гірше.

Але ви під час обшуку розбили телефон.

Телефон я не розбив. Вони зайшли, їхня поведінка була позапроцесуальною абсолютно. Я запитав, яке провадження, [на основі якого вони діють, який його] номер. Вони не повідомили. Я сказав: дайте мені ухвалу [суду]. Ухвали немає.

Стаття 233 Кримінально-процесуального кодексу України дозволяє проведення обшуку невідкладно без ухвали суду за певних підстав. Я одразу зрозумів, що це порушення закону, тому що жодних підстав для невідкладності не було. Мені не сказали фабулу провадження, через яке до мене прийшли, хоча зобов’язані були сказати, як і пояснити мої права, дати можливість зв’язатися з адвокатом, щоб він здійснював мій юридичний захист. Всі ці мої права було обмежено. Я розумів, що це винятково атака на бюро.

Мій телефон — складова моєї роботи. Там багато оперативних контактів, комунікації з людьми, які нам сприяють. Відкриття цієї інформації насамперед є загрозою для них, їхнього життя та здоров’я. На жаль, у подальшому це підтвердилось.

Тому, так, [із мого боку] були певні дії. Але це було не на початку слідчої дії, а коли я вже зрозумів, що відбувається, яка їхня справжня мета.

Які дії? Ви намагалися його розбити?

Я просто склав його навпіл і все.

Але вони все ж таки отримали доступ до нього?

Так, на жаль. На моє переслідування насправді було витрачено величезний ресурс. Працювало ціле управління як в СБУ, так і в прокуратурі.

“У СІЗО батько осліп на одне око”

За версією слідства, у лютому ви спілкувалися телефоном зі знайомим та запропонували продати партію насіння технічних конопель у Дагестан. Це таємно записали у вас у квартирі. Слідство розцінило це як “підготовку до сприяння державі-агресору”. Ви неодноразово стверджували, що насправді йшлося про Узбекистан, а не Дагестан. А взагалі пам’ятаєте цю телефонну розмову?

Я згадав її пізніше. Тому що якраз у березні й травні переніс дві складних операції на голові, і в мене були періодичні проблеми [з пам’яттю]. А потім я просто сів і згадав. А подробиці нагадав свідок у справі Юсуф Мамешев (друг родини Магамедрасулових, з яким Руслан спілкувався телефоном про продаж насіння конопель, — ред.). На нього теж здійснювали тиск, але він вирішив дати правдиві покази. Він перший згадав цю історію.

Насправді історія взагалі смішна. Була одна-єдина розмова, яка не мала жодного продовження, і стосувалась Узбекистану. Юсуф сказав мені, що його коло знайомих нічого не може запропонувати, на цьому питання закінчилось. Тому я вважаю, що ця історія [про продаж насіння в Дагестан] була абсолютно вигадана, і вона абсолютно не має жодного підтвердження. Крім того, я є учасником бойових дій, у 2022-му році постійно був у Києві і навіть охороняв Офіс президента певний період. Тому, чесно кажучи, це смішно.

Я просто прожив 10 років у Республіці Туркменістан, якраз на кордоні з Узбекистаном. Тому я знаю, яка там природа, я там навчався у школі тривалий період — для мене це зрозуміла країна. У Дагестані я ніколи не жив довго, приїжджав туди разів два-три за все життя. Але Служба безпеки не хотіла аналізувати ці дані. Їм було цікаво звинуватити мене в комунікації з РФ.

А, взагалі, що це за насіння й що з ним зараз? Його продали зрештою?

Це історія мого батька, він цим питанням займався. Я наразі не можу сказати, що з ним. Припускаю, що, можливо, насіння вилучили й заарештували.

Тобто ваш батько є фермером і він мав стосунок до вирощування технічних конопель?

Так, він перебував протягом усього 2024 року в Житомирській області, де вони вирощували. Він займався технічним контролем, постійно був на полях. Як він мені пояснив, питаннями продажу він не опікувався й взагалі комунікував лише зі своїми партнерами. У 2025-му році він вже цим питанням не займався, оскільки в нього погіршилось здоров’я. Тому я намагався йому допомогти пришвидшити це питання. Бо йому було потрібно робити операцію, у нього аневризма та інші проблеми зі здоров’ям. Більше того, йому зробили одну операцію на початку року. Але, на жаль, у зв’язку з затриманням у липні, ми не змогли продовжити його лікування, й зараз це вплинуло на стан. У СІЗО він вже осліп на одне око. Якраз сьогодні (18 грудня, — ред.) йому будуть робити операцію на оці.

Я так розумію, що слідчі вирішили, що ви продавали насіння саме в Дагестан, тому що пов’язані з цією республікою. Як саме?

Моя мати — українка, а батько лезгин за національністю. Тому і я лезгин, і в мене прізвище Магамедрасулов. Ось, мабуть, весь мій зв’язок із Дагестаном. Тому мені зрозуміла їхня логіка — але вона, як-то кажуть, на нульовому рівні.

“Міндіч — топменеджер. Є ще інші особи, які причетні до цієї діяльності”

Ви є одним із детективів у справі про розкрадання в енергетиці, які, за версією слідства, організував бізнесмен Тимур Міндіч. Раніше в інтерв’ю Суспільному ви казали, що займалися “документацією” Міндіча та його знайомого Олександра Цукермана, який, на думку слідства, організовував відмивання грошей. Що означає “документація”, що конкретно ви робили?

Я одразу казав, що не є ключовою особою, не є головою слідчої групи, і не є слідчим у цьому провадженні. Моєю функцією там був оперативний супровід і збирання інформації щодо цих осіб, а також документування їхньої діяльності, в тому числі негласної.

До речі, хотів запитати у вас про прослуховування. Чому ви як спеціаліст у цій сфері не помітили прослуховування у власній квартирі, і їм вдалось записати цю розмову про коноплі?

Дивіться, ми працюємо 10 років. Усі 10 років НАБУ постійно перебуває під контролем, тобто нас постійно слухають. Нам можуть встановити техніку в автомобілі, квартирі, за нами стежать. Навіть коли ми виїжджаємо великими групами, про це за нашими телефонами інформуються відповідні правоохоронні органи. Тому для мене факт мого документування ніколи не був проблемою. Я знав, що в мене, найімовірніше, стоїть [прослуховування] в квартирі. Але ми ж не робимо нічого протизаконного. У мене не такий підхід. Тобто, якщо вони сприймають нас як себе, — це їхня проблема.

Мене документували понад пів року: телефони, автомобілі, квартири, стеження. І все, що вони задокументували — це якась розмова начебто про Дагестан. У мене не було жодного страху, що мене документують. Єдине, про що я завжди хвилювався, — щоб не розкрили нашу професійну діяльність. Це оперативні контакти, це наші слідчі дії. Тому я ніколи вдома це не проговорював. Зазвичай це відбувалось на роботі, у кабінетах, яким ми довіряли, які ми перевіряли.

Ну, приберу я зараз із квартири техніку. Через два дні вона з’явиться в іншому місці або в машині. Тому я не бачив у цьому сенсу.

Повернемося до розслідування щодо розкрадань в енергетиці. Ви казали в інтерв’ю Суспільному, що Тимур Міндіч “є лише менеджером”. Ваша цитата: “Ще є бенефіціари, без політичної волі яких вказані процеси не могли бути реалізовані”. Ви не сказали, що це за бенефіціари. Кого саме ви мали на увазі?

Це була моя суб’єктивна оцінка подій. Я вважав і вважаю, що Міндіч є топменеджером. Тобто я припускав, що він діяв із кимось ще, що є інші особи, які причетні до цієї діяльності. Але наразі я вже не в складі слідчої групи й не можу це коментувати. Я так розумію, що після того, як я потрапив у СІЗО, мене вилучили з групи слідчих.

Усе ж таки уточню щодо можливих “бенефіціарів”. Ви мали на увазі голову Офісу президента Андрія Єрмака?

Якщо б я мав на увазі Єрмака, я б так і сказав. Але я мав на увазі, що, на мою думку, Міндіч там не один. Нікого ж конкретного на думці не мав.

Шириться багато чуток, що Єрмак фігурує на “плівках Міндіча”, а учасники корупційних схем називають його там “Алі-Бабою”. Вам щось про це відомо?

Я чув про це під час іншого інтерв’ю, і потім чув десь у бюро. Але ця історія була вже після мого арешту. Я такого псевдоніму в нього не памʼятаю, тому не можу прокоментувати, є він чи його немає.

“Нардеп Христенко часто видає бажане за реальне”

Крім підозри, СБУ ще висунула вам кілька неофіційних звинувачень. Зокрема, вони писали, що ви були “у тісному зв’язку з народним депутатом від проросійської партії “Опозиційна платформа — За життя” Федором Христенком, який, за версією СБУ є агентом російських спецслужб і “мав значний вплив на НАБУ”. Чи дійсно ви були в тісному контакті, і якщо так, то в чому цей контакт полягав?

По-перше, ОПЗЖ, на їхню думку, це проросійська партія. Але чомусь зараз вона є найактивнішою в альянсі з коаліцією. Не знаю, чому, це не моя історія, я просто констатую факти.

По-друге, про те, що він проросійський, я вперше почув кілька місяців тому.

По-третє — щодо того, що я з ним тісно комунікував. Так, я працював у підрозділі, який займався депутатами. У мене було багато підозр депутатам і комунікацій з ними. Я знаю багатьох депутатів, в тому числі й Христенка. Тобто не можна казати, що я саме з ним тісно комунікував. Я з багатьма депутатами комунікував тісно.

А який характер мало ваше спілкування з Христенком?

Робочий, суто робочий.

Він був вашим джерелом інформації?

Я не хотів би це озвучувати, тому що це може зашкодити не тільки йому, а й іншим особам. Інша історія, що він, як ми вже чули, сприймав бажане за реальне, але це проблема не одного депутата, а, я думаю, більшості з них.

У липні СБУ оголосила Христенку підозру в державній зраді. І поки ви перебували в СІЗО, з ним відбувалися дивні речі. На момент оголошення підозри він був в Об’єднаних Арабських Еміратах. Потім якимось загадковим чином він з’явився в Україні. А нещодавно суд затвердив угоду прокуратури з ним про визнання вини, але її текст засекретили. Як ви оцінюєте те, що з ним сталося?

Я, чесно кажучи, хотів би попросити про допомогу для бюро, в тому числі в Австрії провести такі заходи. Тому що в нас великий запит наразі витягнути звідти фігурантів наших [розслідувань]. На жаль, цього не робиться, хоча це дуже суттєві фігуранти. Чому так сталося з ним, не можу сказати.

Що йому інкримінували, мені наразі невідомо. Людина стільки у них (у СБУ, — ред.) перебувала, і вони, я так розумію, кожного дня його возили в своє слідче управління і з ним працювали. Але одразу кажу, що жодного протиправного зв’язку між ним та НАБУ й САП, який йому інкримінують, не було й не могло бути.

Він давав свідчення проти вас?

Я чув, що так, але не знаю, які конкретно.

А як би ви взагалі його охарактеризували?

Він народний депутат України, він [часто] сприймав бажане за реальне і казав те, чого насправді ніколи не було. Так не раз відбувалося, тому ми з ним не комунікували, здається, останній рік, чи навіть більше.

СБУ оприлюднила записи телефонної розмови за участі Христенка, де він вихваляється зв’язками з НАБУ й тим, що може вирішити питання з працівниками бюро. Що це було?

Я не знаю, що це було. Таких історій насправді дуже багато. І щодо мене було багато історій, коли озвучували, що зі мною щось вирішують.

Тобто це історія, яка супроводжує НАБУ з першого дня, тому що є багато аферистів, які використовують наше ім’я, наші реалізації, успішність. Для мене це взагалі не новина.

“Арешт батька тільки посилив мою злобу”

Центр протидії корупції публікував фотографії з вашої камери СІЗО. Судячи з них, умови у вас були непрості. Розкажіть, з якими труднощами ви стикалися в ізоляторі.

Умови в СІЗО взагалі не дуже гарні. Там є певна група людей, які перебувають у гарних умовах. Здебільшого це наші клієнти: наші підозрювані й обвинувачені.

У мене камера була, як мені сказав один з працівників, “найгірша з можливих”. В принципі, вода була, світло було. Людина пристосовується до будь-яких умов. На жаль, ліжко було маленьке, а в мене ж зріст майже під два метри. Тому було важкувато, спина боліла. Спочатку мене й гуляти не виводили, я взагалі був ізольований.

Я так розумію, що це був елемент тиску. Тому що працівники СБУ майже через день телефонували в СІЗО й намагалися отримати для мене найгірші умови утримання, щоб я максимально був позбавлений можливості комунікації, спілкування. У камері стояла відеокамера, аудіотехніка.

У мене немає претензій до працівників оперативного підрозділу [СІЗО], вони робили, що могли. Просто був сильний тиск з боку служби. Телефонували регулярно й вимагали, щоб до мене ставилися відповідно.

Чи мали ви змогу бачитися в СІЗО з батьком?

Я, батько, і [детектив закритого НАБУ К-2] Віктор Гусаров були ізольовані, тобто ми не комунікували між собою взагалі.

Як ви взагалі сприйняли те, що батька теж заарештували? Чи були у вас думки піти на співпрацю зі слідством, щоб його відпустили?

Мені передавали різні пропозиції. Затримання батька я сприйняв як ганьбу. Це просто ганьба для працівників прокуратури, коли вони намагаються будь-яким методом тиснути на людину. Вони знали, що батько — дуже важлива людина для мене, найважливіша в моєму житті. Тому, коли вони так зробили, це була ганьба, яка тільки посилила мою злобу, і я, в принципі, не комунікував би ні з ким із них після цього.

2 грудня вашого батька несподівано відпустили із СІЗО під домашній арешт. Наступного дня звільнили й вас. На вашу думку, завдяки чому чи кому це сталося?

Повірите, я досі не знаю, чому це сталося. Я досі ще нормально не поспілкувався ні з директором НАБУ, ні з керівником САП, тому наразі не можу сказати, чому все так несподівано відбулось.

Звільнення Єрмака вплинуло на цей процес, як ви думаєте?

Не можу про це сказати, не знаю.

Можливо, були якісь домовленості між Офісом президента й вашим керівництвом?

Домовленості мені пропонували ще в СІЗО, але від усіх я відмовлявся.

Можливо, вони сталися без вашої участі.

А без моєї участі неможливо цих домовленостей досягти, на мою думку. Тобто, якщо я проти, а я був одразу проти, то без мене цього б не сталося.

Наразі конфлікт влади і НАБУ й САП ще триває, чи питання закрите?

На мою думку, він може й не такий активний, але його наслідки нікуди не поділись. Усі працівники бюро перебувають під певним тиском. Тому, думаю, що він мінімізувався, але не зник.

Ви й ваш батько тепер на свободі, але слідство продовжується. Прокуратура досі вважає підозру щодо вас обґрунтованою. На вашу думку, які перспективи вашої справи?

На жаль, після 21 липня я не можу стверджувати нічого стовідсотково. Як правник я вважаю, що перспективи в цих матеріалів немає жодної. Вони абсолютно вигадані і, за належного оцінювання, це провадження треба закрити.

Вони поширюють дуже багато пліток. Багато працівників служби постійно про мене розмовляють, у тому числі розповідають представникам ЗМІ неіснуючі історії. Я завжди всім кажу: “Ви запитайте мене. Я вам скажу, як усе було й не буде жодного подвійного трактування”.

Тому, думаю, нічого не закінчилось, усе триває. Провадження активне, всі на місці. Думаю, що це все, на жаль, продовжиться.