Молодість у кіно майже ніколи не буває спокійною. Тут усе відчувається гостріше. Перша закоханість здається найважливішою подією у світі, сварка з другом перетворюється на драму, а розмова з батьками про майбутнє може закінчитися грюканням дверима.
Саме тому фільми про молодь не старіють так швидко, як здається. Змінюються телефони, музика, одяг і жарти, але страх перед дорослим життям, бажання сподобатися, потреба знайти своїх людей і мрія вирватися з чужих очікувань залишаються.
До Міжнародного дня молоді зібрали сім фільмів, які дуже по-різному показують цей період життя. Тут є серйозні драми, шкільні комедії, шалені вечірки та історії про людей, які ще не знають, куди рухатися далі.
«Товариство мертвих поетів»
Учні престижної школи Велтон звикли жити за чіткими правилами. Хороші оцінки, дисципліна, престижний університет, правильна професія. Усе розписано наперед і бажання самих хлопців у цьому плані не завжди стоять на першому місці.
Ситуація змінюється, коли в школі з’являється викладач літератури Джон Кітінг у виконанні Робіна Вільямса. Замість нудного заучування він пропонує учням дивитися на поезію як на щось живе. Більше того, він підштовхує їх самостійно думати про власне життя.
Найболючіша частина історії пов’язана з Нілом Перрі. Хлопець хоче грати в театрі, але його батько бачить для сина зовсім інше майбутнє. Тут немає красивої суперечки, після якої всі одразу розуміють одне одного. Навпаки, конфлікт поступово стає дедалі важчим.
Чому фільм досі працює
Навіть сьогодні ситуація дуже знайома. Хтось хоче вступати на режисуру, а батьки радять економічний факультет. Хтось мріє переїхати, а родина переконує залишитися вдома. Хтось узагалі ще не знає, чого хоче, але вже постійно чує запитання про майбутню професію.
«Товариство мертвих поетів» вийшло ще у 1989 році та отримало чотири номінації на «Оскар». Том Шульман забрав статуетку за найкращий оригінальний сценарій.
«Клуб “Сніданок”»
Субота, порожня школа і п’ятеро підлітків, яких залишили після уроків як покарання. Звучить не дуже захопливо, але саме з цього починається один із найвідоміших молодіжних фільмів 1980-х.
У компанії є спортсмен, відмінник, популярна дівчина, бунтар і дуже дивна одиначка. Вони майже одразу починають дратувати одне одного, тому що кожен уже має готову думку про решту.
Протягом дня ця картинка поступово розвалюється. За образом успішного спортсмена виявляється людина, яка боїться розчарувати батька. За поведінкою відмінника ховається шалений тиск через оцінки. Навіть найвпевненіші персонажі виявляються набагато вразливішими, ніж здавалися спочатку.
Фільм майже без подій, але з дуже живими героями
У «Клубі “Сніданок”» немає автомобільних погонь або великих пригод. П’ятеро людей просто проводять день разом і нарешті починають говорити чесніше.
Фільм вийшов у 1985 році, але тема шкільних ярликів нікуди не зникла. Людей досі легко називають дивними, популярними, ботанами або проблемними ще до того, як справді з ними познайомляться.
«Суперперці»
Тут усе набагато гучніше.
Сет і Еван закінчують школу і розуміють, що зовсім скоро роз’їдуться. До цього моменту вони майже завжди були разом, а тепер попереду коледж, нові знайомства і зовсім інше життя.
Є лише одна проблема. Друзі дуже хочуть хоча б раз влаштувати вечір, про який потім можна буде розповідати роками.
Так починаються пошуки алкоголю для вечірки, поява легендарного посвідчення на ім’я Макловін, зустріч із поліцією, купа абсолютно дивних ситуацій і кілька рішень, які від самого початку виглядають катастрофічними.
«Суперперці» вийшли у 2007 році. За грубими жартами та підлітковим хаосом тут насправді захована дуже проста історія про двох друзів, яким страшно визнавати, що дитинство закінчується.
Макловін, поліція і найдивніша ніч перед дорослим життям
Герої постійно намагаються виглядати досвідченішими, ніж вони є. Їм здається, що потрібно потрапити на правильну вечірку, познайомитися з дівчатами й зробити щось достатньо божевільне, щоб нарешті відчути себе дорослими.
Але ближче до фіналу стає зрозуміло, що головна проблема зовсім не у вечірці.
Сет і Еван просто не хочуть прямо сказати, що бояться втратити дружбу після школи. Саме ця частина робить «Суперперців» значно теплішими, ніж можна подумати після перших двадцяти хвилин.
«Легковажна Я»
Олів Пендергаст у виконанні Емми Стоун вигадує маленьку брехню, щоб не пояснювати подрузі, чому не провела з нею вихідні.
Звичайна розмова випадково стає початком величезної плітки.
У школі швидко починають обговорювати особисте життя Олів, якого насправді не було. Спочатку дівчину це дратує, але потім вона вирішує використати ситуацію на свою користь.
Олів змінює стиль, починає спеціально підтримувати створений навколо себе образ і навіть допомагає іншим учням придумувати історії про стосунки. У якийсь момент усе заходить настільки далеко, що зупинити потік чуток стає майже неможливо.
Плітка, яка росте швидше, ніж планувалося
«Легковажна Я» вийшла у 2010 році, коли TikTok ще не існував, а Instagram тільки запускався. Але сьогодні історія сприймається навіть сучасніше.
Зараз одна фотографія, скриншот або коротке відео можуть за кілька годин сформувати думку про людину для сотень інших людей.
У фільмі це показано через шкільні чутки, але суть залишається тією самою. Дуже легко створити образ людини, знаючи про неї лише одну історію.
До речі, саме ця роль стала одним із головних проривів для Емми Стоун і принесла їй номінацію на «Золотий глобус».
«Розумник Вілл Гантінґ»
Вілл працює прибиральником у Массачусетському технологічному інституті. У нього складний характер, компанія друзів, проблеми із законом і абсолютно феноменальні здібності до математики.
Одного разу він просто розв’язує задачу, над якою працювали найкращі студенти.
Здавалося б, далі має початися класична історія успіху. Професори помічають генія, герой отримує шанс і життя різко стає прекрасним.
Але «Розумник Вілл Гантінґ» працює інакше.
Вілл не дуже хоче, щоб його рятували. Він може зіпсувати хорошу можливість, посваритися з людиною, яка намагається допомогти, або втекти від стосунків, щойно вони стають серйозними.
Найскладніша задача тут зовсім не математична
Психотерапевта Шона Магвайра грає Робін Вільямс. Саме їхні розмови з Віллом поступово стають головною частиною фільму.
У молодості часто кажуть, що потрібно просто використати свій потенціал. Але іноді людина чудово розуміє, що може зробити більше, і все одно боїться рухатися вперед.
Фільм вийшов у 1997 році. Метт Деймон і Бен Аффлек отримали «Оскар» за сценарій, а Робін Вільямс переміг у категорії найкращого актора другого плану.
«Юність»
Цей фільм знімали приблизно 12 років.
І це не рекламний трюк. Річард Лінклейтер справді повертався до тих самих акторів протягом багатьох років, тому головний герой Мейсон дорослішає прямо перед камерою.
На початку він ще дитина. Потім змінюються зачіски, друзі, музика, школа, стосунки з батьками і перші романтичні переживання. Зрештою герой уже збирається залишати дім.
У фільмі немає одного моменту, коли хтось урочисто каже, що Мейсон став дорослим.
Усе відбувається майже непомітно.
Життя складається не лише з великих моментів
Переїзд, вечеря з родиною, випадкова розмова в машині, новий друг, перше побачення, сварка. Окремо ці сцени можуть виглядати незначними.
Разом вони показують, як людина поступово змінюється.
«Юність» вийшла у 2014 році, отримала шість номінацій на «Оскар», а Патрісія Аркетт перемогла в категорії найкращої акторки другого плану.
«Леді-Птаха»
Крістін Макферсон не хоче, щоб її називали Крістін. Вона сама придумала собі ім’я Леді-Птаха і дуже серйозно ставиться до цього рішення.
Вона живе в Сакраменто, навчається у католицькій школі й мріє вступити до коледжу якомога далі від дому.
Їй здається, що справжнє життя відбувається десь в іншому місці.
У фільмі є все, що зазвичай супроводжує останній шкільний рік. Вступ, перша серйозна закоханість, зміна друзів, незручні вечірки, розчарування і постійні сварки з мамою.
Причому суперечки між ними іноді настільки різкі, що вже за хвилину смішно дивитися, як вони разом захоплено обговорюють сукню в магазині.
Втекти з дому хочеться швидше, ніж здається
Леді-Птаха дуже хоче нового життя, але поступово починає інакше дивитися на місце, з якого так мріяла поїхати.
Це знайоме відчуття для багатьох випускників. У школі здається, що після переїзду все різко стане іншим. Потім виявляється, що разом із валізою ти все одно береш із собою звички, страхи, спогади і свою родину, навіть якщо вона залишається за сотні кілометрів.
Фільм вийшов у 2017 році та отримав п’ять номінацій на «Оскар», серед яких найкращий фільм, режисура та оригінальний сценарій.
Що подивитися до Міжнародного дня молоді
Не обов’язково влаштовувати марафон із семи фільмів за один вечір. У кожного з них свій настрій.
- Хочеться сміятися з максимально незручних підліткових пригод, підійдуть «Суперперці» або «Легковажна Я».
- Для історії про дружбу і шкільні стереотипи можна обрати «Клуб “Сніданок”».
- «Товариство мертвих поетів» і «Розумник Вілл Гантінґ» більше говорять про вибір власного шляху.
- «Юність» показує дорослішання повільно і майже без прикрас.
- «Леді-Птаха» підійде тим, кому знайоме бажання швидше поїхати з рідного міста і почати все заново.
У цих фільмах молоді люди далеко не завжди поводяться правильно. Вони брешуть, сваряться, закохуються не в тих, роблять дурниці, бояться змін і будують плани, які розсипаються за один вечір. Саме тому за ними цікаво спостерігати навіть через десятки років після прем’єри.
