Попри те, що дебют Джонатана Андерсона в ролі креативного директора Dior відбувся ще в минулому сезоні, ми з особливим інтересом і трепетом спостерігаємо за новими експериментами дизайнера. Він вміло інтегрує інновації в культову естетику паризького модного дому. Під час Паризького тижня моди Menswear Андерсон презентував другу чоловічу колекцію для Dior, яка виявилася не менш вражаючою за попередню.
Новий сезон дизайнер вирішив не звертатися до архівів Dior, з якими активно працював у колекції весна-літо 2026, а надихнувся спадщиною іншого видатного кутюрʼє, що залишив слід на авеню Монтень — Поля Пуаре. Цей вибір дав змогу поєднати два кардинально різні стилістичні коди:
1. Архітектонічну строгость і структуру, яка стала відмінною рисою Dior.
2. Вишукані драпірування та м’які силуети, характерні для творчості Пуаре.
Сам Андерсон так прокоментував своє бачення в пресрелізі: «Мені до вподоби ідея зустрічі цих двох несподіваних ландшафтів. Dior створив чітку структуру, тоді як Пуаре намагався розм’якшити її».
Стартом креативного сценарію став фіолетовий наряд, який дизайнер знайшов у вінтажному бутіку — сукня, прикрашена безліччю паєток. Від неї й розпочалося шоу, на подіумі з’явився манекенник у сяючій вбранні, яке Андерсон доповнив світлими прямими джинсами, ременем із золотистою пряжкою, принтованим взуттям і масивною сумкою.
Далі колекція розгорталася як низка майстерних модних перетворень, де звичні коди Dior навмисне втрачали звичну гармонію. Дизайнер вправно маніпулював кравецькими деталями, експериментуючи з пропорціями:
– Зменшені жакети Bar із «пісочного годинника» у твідовому візерунку гусячої лапки або в потертих денімових тканинах,
– Акценти були винесені майже в підпахвові зони,
– Фраки із трикотажу з кабельним візерунком і щільної овчини, що балансували на межі між формальним і утилітарним стилями.
Не оминулося й без навмисних стилістичних провокацій: флуоресцентні жовті перуки, надмірно об’ємні пуховики та асиметричні спідниці з запахом нагадували про авангардні подіуми. Водночас сам Андерсон акцентував увагу на спадщині Джона Гальяно — відомого дизайнера Dior, який мав дар перетворювати модні шоу на справжні видовищні події.
У сукупності навіть за всього цього модного експерименту колекція зберегла високий рівень збалансованості. Поряд із концептуальними образами були присутні й цілком комерційні варіанти:
– Твідові костюми з незначною зміною лінії плечей,
– Блискучі трикотажні речі,
– Вільні джинси.
За словами самого Андерсона, для нього Dior — це передусім про моду, про уяву і гру, а не про типові або передбачувані силуети. Саме ця сміливість і відмова від шаблонів стали визначальними чинниками в створенні нового обличчя Dior.
