Джордж Кент, експосол США

У велопробіг через усі Сполучені Штати для підтримки України вирушив колишній високопоставлений американський дипломат Джордж Кент. Його мета – зібрати кошти на три спеціально обладнаних автівки для українських підрозділів, а також роз’яснити простим американцям, чому для США так важливо підтримувати Україну.

Джордж Кент двічі перебував із дипломатичною місією в Україні – з 2004 по 2007 рік, а також з 2015 по 2018 рік. У другій каденції він обіймав посаду заступника глави місії США в Києві. У липні 2021 року Джордж Кент перебував у Києві в якості тимчасового повіреного у справах США. З  лютого 2023 по січень 2025 року він служив послом США в Естонії. Нині Кент є активістом міжнародної групи NAFO, що бореться з російською пропагандою та допомагає ЗСУ, у липні вирушив із велопробігом через усю Америку.

Експосол планує подолати разом із дружиною і 25-річним сином близько 7 тисяч кілометрів від західного узбережжя Америки до Вашингтона. Фініш запланований на початок жовтня. На середині маршруту Джордж Кент розповів Укрінформу, як велосипед може стати засобом дипломатії, як наразі в США сприймають російсько-українську війну прості американці та як змусити РФ реально заплатити за руйнування України.

ЗРОБІТЬ РОСІЮ МАЛЕНЬКОЮ ЗНОВУ

– Отже, як і де виникла ідея проїхати на велосипеді через усю Америку на підтримку українських військових?

– Гадаю, ця ідея насправді виникла (під час служби послом США, – ред.) в Естонії. Хоча проїхати на велосипеді через усю Америку – це те, що я хотів здійснити впродовж 35 років, ще з часів мого навчання у виші. Тож я думав, що робитиму, коли вийду на пенсію. Отже, на початку цього року я завершив дипломатичну службу. Я хотів не просто проїхати на велосипеді через Сполучені Штати, а зробити це з певною метою та задумом, тож шукав способи, як допомогти Україні.

Існує всесвітньо відома група активістів NAFO, Північноатлантична організація Fella (назва співзвучна з НАТО, але учасники спільноти називають себе fella, що перекладається як «друг» у жаргонному стилі, – ред.). І хоча вони діють по всьому світу, координаційний центр знаходиться в Естонії. NAFO з лютого 2022 року займається протидією російській дезінформації, а також збирає багато коштів, щоби придбати обладнання для українських підрозділів на передовій.

Це мене зацікавило, і саме у цьому полягає мета велопробігу. Ми їдемо на велосипедах по Америці, щодня спілкуємося з людьми.

Ми вдягаємо велосипедні джерсі в українських кольорах або із зображенням американського прапора. Я прихопив також естонську джерсі.

Але ввечері, коли ми йдемо в ресторани, я одягаю футболки від українців із написами «Змусьте Росію заплатити», де також вказаний перелік заморожених активів на суму $300 мільярдів та перших $300 мільярдів збитків, яких росіяни завдали українській інфраструктурі, а також «Зробіть Росію маленькою знову» із зображенням кордонів Росії у 1462 році. І, звісно, якщо ви проїжджаєте частинами США, де люди голосували за Трампа, вони бачать це і розуміють. Це така собі гра слів навколо «Make America Great Again» («Зробіть Америку великою знову»), що часто спонукає до розмови.

Тож, чи то велосипедні майки, які ми носимо вдень, чи то футболки ввечері, ми прагнемо спонукати американців до дискусій по всій території США, а також зібрати кошти. І я думаю, що це такий собі комбінований підхід: боротьба з дезінформацією, розповідь правди про те, що відбувається з російською війною в Україні, а також про те, чому важливо підтримувати Україну. А після цього – збір коштів для підтримки українських підрозділів на передовій.

ЗВ’ЯЗОК З УКРАЇНОЮ

– Перш ніж ми перейдемо до інших запитань про велопробіг, чи могли би ви трохи розповісти про те, що вас пов’язує з Україною? Наскільки я знаю, ви раніше працювали в Києві дипломатом, а потім відповідали за український напрям у Держдепартаменті США, чи не так?

– Так, я пропрацював у дипломатичній службі США 33 роки. Більше десяти років займався українським питанням, у тому числі шість років – у нашому посольстві в Києві. Я приїхав в Україну за кілька місяців до Помаранчевої революції – ми були там з 2004 по 2007 рік. Потім я працював (в Україні, – ред.) після Революції гідності, з 2015 по 2018 рік. Після цього повернувся до Вашингтона й працював заступником помічника держсекретаря – людиною, яка фактично формує політику на щоденній основі із фокусом на українських питаннях.

Крім того, я працював у Програмах з питань верховенства права. Я був координатором антикорупційної діяльності і, звісно, після Революції гідності долучився до створення інституцій, які допомагали Україні боротися з корупцією та притягати до відповідальності корумпованих чиновників. Це було критично важливим для успіху України як держави та суспільства – не лише у війні на передовій, але й у боротьбі з корупцією всередині країни, щоби вивести Україну в сучасну епоху й забезпечити їй можливість приєднатися до Євросоюзу. Тому, якщо озирнутися на ці 33 роки, які я провів у якості американського дипломата, то без сумніву можна сказати, що основна частина мого часу й зусиль була присвячена роботі над американо-українськими відносинами й допомозі Україні в досягненні успіху.

– Я також знаю, що ваша дружина, Веліда, має кримськотатарське коріння.

– Так. І тому я думаю, що саме вона краще пояснює людям, коли вони бачать її під час велопробігу й запитують: «Звідки ви?». Спочатку вона каже: «Я американка», а потім додає: «Я українська американка». А потім продовжує: «Я кримська татарка, але Крим – це Україна», і це наш номерний знак (із символічним написом «Крим-Україна», – ред.) на автомобілі підтримки нашого велопробігу по США.

ДИПЛОМАТІЯ НА КОЛЕСАХ

– Ви разом із дружиною Велідою та сином Георгієм поставили за мету подолати 4300 миль (близько 6,9 тисячі км) за майже три місяці – це серйозний виклик. Чи можна це назвати свого роду «спортивною дипломатією»?

– Не впевнений, що це «спортивна дипломатія». Гадаю, це просто цікавий, інноваційний спосіб публічної дипломатії на колесах. Незалежно від того, чи ми говоримо про Посольство України тут, у США, або ж американське посольство в Києві, частина роботи дипломата полягає в тому, щоб виходити до людей та спілкуватися з ними. Зазвичай ми виїжджаємо для цього на автомобілях або летимо літаками у великих країнах, таких як США, або ж поїздом. На велосипеді – все зовсім по-іншому. Ви не долаєте щодня таких великих відстаней, але ви зустрічаєте людей там, де вони є, й там, де ви не зустріли б їх у звичайному дипломатичному світі. Я зупиняюся в кафе і магазинах у сільській місцевості та розмовляю з фермерами й скотарями.

Сьогодні вранці ми спілкувалися за сніданком зі скотарями. Ми розмовляли з євангелістами у східній частині Орегону. Тому я думаю, що особливість цієї поїздки полягає в тому, що ми говоримо з людьми, які у багатьох випадках нічого не знають про Україну. І, напевно, більшість розмов – не всі, але більшість – закінчуються тим, що люди дякують нам за те, що ми поділилися правдою. Багато з них казали нам, що не знають, чому вже вірити, бо навколо стільки багато дезінформації, що іноді люди просто відвертаються. Тому знову ж, важливо нагадувати, де люди можуть знайти достовірну інформацію, і я вважаю, що це завдання, яке повинні виконувати всі поінформовані американці у своїх громадах. Звісно, це також, вочевидь, частина роботи ЗМІ й українського посольства тут, у Сполучених Штатах.

ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКИМ ВІЙСЬКОВИМ

– Ваша заявлена мета – зібрати кошти на два автомобілі NAFO Truck 2.0 і один NAFO Drone Bus. Розкажіть трохи більше про цю ініціативу, конкретні автівки, а також про те, які українські підрозділи ви підтримуєте й чому?

– Ключовим є те, що NAFO – це організація з гнучкою координацією. З лютого 2022 року вони вже забезпечили понад 750 автівок, і основним транспортним засобом, який вони зараз надають, і який представлений на їхньому вебсайті, є так званий пікап NAFO Truck 2.0. Це комплектація, що відповідає запитам українських підрозділів на передовій, яка містить усе найкорисніше.

Зараз основна увага приділяється пікапам, які оснащуються спеціальними шинами для бездоріжжя, радарами для протидії БПЛА, приладами нічного бачення – щоби підрозділи, які отримують ці машини, могли ефективно застосовувати їх на місцях.

Крім того, може бути варіант, що українські підрозділи, які зацікавлені в отриманні одного з автомобілів, звертаються до координаторів. І якщо є конкретні елементи, яких вони потребують, координаційна команда NAFO намагається обладнати автомобіль відповідним чином.

МИ ВЖЕ ЗІБРАЛИ МАЙЖЕ 50 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ

– Сторінка про ваш велопробіг представлена на веб-сайті Help 99,  де люди можуть робити пожертви на підтримку українських підрозділів і навіть приєднатися до вас на певних ділянках маршруту. Чи можете поділитися цікавими історіями про людей, які їхали з вами під час велоподорожі?

– Насамперед, станом на зараз свої внески зробили понад двісті людей (на момент запису цього інтерв’ю загальна сума пожертв перевищила 48 тис. доларів США, – ред.).

А щодо цікавих людей, які їхали з нами, ми розпочали подорож не тільки втрьох – я, моя дружина та син, – але й разом із подругою з Естонії, яка колись працювала в Києві в офісі НАТО як представник Естонії, а також була радником з питань національної безпеки президента Тоомаса Гендріка Ільвеса. Вона їхала з нами перші десять днів.

Були ще двоє людей зі США, які пожертвували гроші та час, і вони попросили приєднатися до нас, що було чудово. Одна з них, Гайді, живе в США вже 30 років, але родом з Німеччини. Вона – парамедик, яка наприкінці 2022 року добровільно вирушила у складі неурядової організації на передову на сході України як медичний працівник. Гайді їхала з нами чотири дні і також пожертвувала гроші у фонд NAFO.

А ще був чоловік на ім’я Річард віком, думаю, близько 70 років. Він проїхав з нами на електричному велосипеді кілька годин. Для цього йому довелося вставати о 5:30 ранку в Боулдері, щоби дібратися до Брекенріджа та доєднатися до нас. Він також робить пожертви Україні щомісяця. Його родина має галицьке єврейське коріння, і вони втекли від російських погромів наприкінці 1800-х років, але він дуже пишається своєю підтримкою України.

За два дні ми перетнемо Міссісіпі. І, можливо, до нас приєднаються ще кілька людей із Сент-Луїса, щоби разом перетнути річку Міссісіпі. Один із них вийшов на нас через мережу NAFO, а інший – мій друг, який у 1990-х роках працював у Посольстві США в Києві, а зараз – професор в університеті й завзятий прихильник України.

– Яким є головний меседж вашого велопробігу для українців?

– Американці продовжують підтримувати Україну. Знаєте, з одного боку, уряди контролюють урядові ресурси та політику. Але я думаю, що також важливо розуміти: більшість американців, як демократів, так і республіканців, підтримують Україну. Вони хочуть, аби Україна досягла успіху. Вони хочуть, аби США надавали більше підтримки Україні, і ми бачимо та чуємо це майже щодня під час нашої поїздки.

Не всі, але дивовижна кількість людей так вважають, і вони – на боці України. Тож я думаю, що це нагадування для українців: ви не самотні, люди в Америці захоплюються рішучістю України. І вони розуміють, що це важливо не лише для виживання України, але й для таких країн, як Сполучені Штати чи країни Європи.

ЄДИНЕ, ЩО СПРАЦЮЄ ДЛЯ РОСІЇ – ЦЕ ТИСК

– Наостанок хочу попросити вас як колишнього дипломата з великим досвідом зробити оцінку ситуації в Україні. Які сценарії закінчення війни ви бачите зараз, що повинні зробити Європа, США й інші, щоби змусити Росію припинити війну в Європі?

– Я не бачу жодних ознак того, що Путін має намір припинити війну. Він тягне час. Він готовий розмовляти з будь-ким, і якщо співрозмовники настільки недолугі, що погоджуються на його умови, він приймає ці поступки та продовжує війну. Найбільшим класичним прикладом цього були Мінські угоди у вересні 2014-го й у лютому 2015 року. Тоді мало статися перемир’я. Але через три дні російська армія продовжила бойові дії та захопила Дебальцеве, й нічого не змінилося.

І протягом наступних кількох років відбулося стільки переговорів про припинення вогню… я втратив рахунок після 44. Це були псевдоугоди. Цифри різняться, але це не має значення, оскільки бойові дії ніколи не припинялися. Тож абсолютно неважливо, на що погоджується Росія – вона завжди порушує ці угоди. Вона затягує час та продовжує вбивати українців.

Єдиний спосіб закінчити цю війну – це створити достатній тиск на Путіна й Росію, щоби там змінили свої розрахунки. Але протягом 11 років – не лише трьох останніх – ми спостерігали низку напівкроків з боку західних країн, які у 2014 році прагнули надати Путіну «вихід», як тоді висловлювалися, бо неправильно оцінили суть проблеми. Путін не прагнув виходу або угоди. Путін прагнув продовження атак та розчленовування України. І тому ми як колективний Захід не зайшли так далеко, як мали би у створенні максимального тиску.

Що таке максимальний тиск? Ну, по-перше, заморожені $300 мільярдів мають бути конфісковані й спрямовані на відбудову України зараз, а не тільки у вигляді відсотків на депозиті, ніби Росія має якісь права на ці активи. Росіяни втратили їх, порушивши міжнародне право, знищивши інфраструктуру на сотні мільярдів доларів, а також викравши 20 тисяч українських дітей та зробивши все, що вони зробили. Санкції повинні бути набагато глибшими й суворішими проти всіх так званих «примарних суден» і «тіньового флоту», які використовуються для транспортування російської нафти, часто перевантажуваної на інші судна в міжнародних водах, які потім повертаються в європейську систему постачань, особливо в Середземному морі.

Існує механізм, який називається вторинними санкціями та застосовується проти компаній незалежно від того, чи є вони китайськими, індійськими, європейськими або ж американськими. І саме ці вторинні санкції часто є найболючішими.

Безумовно, ми мали чинити більший тиск на російську нафтову промисловість ще у 2022 році, якщо не у 2014-му. Тиск на російську нафтову промисловість зараз забезпечують української далекобійні безпілотники під час систематичних атак з руйнуванням російської нафтової та нафтопереробної інфраструктури. Але Захід міг і повинен був зробити більше.

Інший напрям, звісно, полягає у відновленні максимальної підтримки й постачання Україні засобів ППО та зброї, необхідної для досягнення успіху. Я вважаю, що інвестиції в українську оборонну промисловість, зокрема в БПЛА та засоби протидії, є гарною політикою, мудрою політикою. Данія вже почала це робити. Замість того, щоб купувати зброю, вони інвестують у виробництво в Україні, так само, як і естонці. І я думаю, що цього має бути набагато більше.

Ми маємо припинити турбуватися про управління ескалацією. Потрібно створити максимальний тиск на Росію, бо це єдиний спосіб змінити розрахунки Путіна. Він женеться за своїм місцем у російській історії. Він старий та помре швидше рано, ніж пізно, – навіть попри жарти з китайським лідером Сі про вічне життя завдяки технологіям.

А ті з нас, хто намагається змінити його розрахунки, повинні розуміти, що він не зацікавлений у досягненні угоди на наших умовах. Він прагне зайняти своє місце в російській історії. Тому єдине, що працює, – це тиск і сила.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Фото надані співрозмовником