EL Кравчук: Як вижити в кримінальних 90-х і залишитися на вершині українського шоу-бізнесу
Про емоції, тривоги та здобутки — у новому інтерв’ю з EL Кравчуком. Артист розповідає про дружбу з Андрієм Данилком, що допомагає вистояти, як йому вдавалося триматися на плаву в буремні часи, а також дієві поради для молодих виконавців.
Згадки з минулого: Чому боротьба й творчість завжди поруч
– Як ти починав свій шлях у шоубізнесі, коли все навколо здавалося таким небезпечним?
– Згадаю один момент. Мій перший виступ у Львові: зал переповнений, а публіка — зовсім специфічна. Я в шкіряному комбінезоні, і це бути епатажем було законно. Зі мною був Семен Горов, і ми в гримерці питалися: “Що ж буде далі?” Коли я співаю, людина мимоволі стає спокійною — наче на прив’язі. Вони дивляться, і це їх заспокоює.
Співаю лише живцем, мої пісні завжди мали сенс. І знаєш, це допомагало. Навіть коли до мене кидали подарунки, їх доводилося повертати. Я пам’ятаю, як телефонував своїй дружині — адже подарунки також несуть певний борг.
Про співпрацю: кому відмовити і чому
– А які критерії для вибору концертів?
– О, це ще як. Ціную статус людини, з якою співпрацюю. Значення має, як вони ставляться до України. Іноді грошима підвищую гонорар у рази, щоб відмовитися.
Справжня дружба в шоу-бізнесі
– Чи вірите в щиру дружбу в індустрії?
– Так, вона існує. Маю своїх справжніх друзів, і один з них — це Андрій Данилко. Разом можемо говорити про все: від фільмів до особистих переживань. Це справжня підтримка і довіра, що не завжди швидко знайдеш.
Проблеми переслідування: чи варто співати про війну?
– А як ти ставишся до теми війни в музиці?
– Я не в захваті від спекуляцій на цій темі. Займатись цим важливо, але лише якщо пишуща пісня від серця. Я сам написав пісню “Війна”, вона спочатку була про інше. Це серйозно вплинуло на мене, коли я зрозумів, що ця емоція торкає мільйонів.
Личність на сцені: успіх і виклики
– Як ти бачиш свій успіх і чим міряєш його?
– Сьогодні успіх вимірюється цифрами. Перегляди, квитки, і те, скільки людей приходять на концерти. Я радію, коли мою музику слухають навіть в далеких країнах, таких як Бразилія чи Австралія. Залишаюсь актуальним, адже в мого творчого шляху є цінність.
Мрії про сім’ю та батьківство
– Що ти думаєш про всиновлення і батьківство?
– Це на моїх думках зараз. Мрію про родину, але вирішу, коли війна закінчиться. Батьківство для мене — це бути другом дитині, як був мій батько зі мною.
Освіта та розвиток: чому це важливо?
– Чому ти вирішив здобувати ще вищу освіту?
– Коли почалась війна, з’явився час. Я вступив онлайн на факультет філософії. Мені цікаві питання, як інклюзивність та реальність дітей, які потребують особливої уваги.
Дислексія: Мій шлях з нею
– Як ти живеш із дислексією?
– Вона залишилася зі мною на все життя. Спочатку було важко, але я знайшов способи боротися. Це не завадило моїй творчості. Навпаки, допомогло розвинути фантазію!
