В український прокат вийшов ігровий фільм “Сірі бджоли” Дмитра Мойсеєва – однойменна, але вільна адаптація роману Андрія Куркова, уперше показана на престижному Роттердамському кінофестивалі. Це камерна психодрама, що розповідає про двох приятелів-пенсіонерів, які намагаються не зійти з розуму. Суворий і трохи сумний Сергійович та балакучий, життєрадісний Пашка давно втомилися один від одного, але вимушені співіснувати, адже так простіше витримати непробудну сірість буднів прифронтового села.
Роль Сергійовича виконав актор театру і кіно Віктор Жданов. Народжений на Херсонщині, більшу частину життя він присвятив театрові й розпочав кінокар’єру лише у п’ятдесят років. За цей час Жданов встиг знятися у низці помітних українських фільмів – серед них “Кіборги”, “Додому”, “Вулкан”. Його роботи вирізняються глибокими і чесними образами звичайних людей у виняткових обставинах війни.
Водночас актор ніколи не полишав театральну сцену. Після переїзду з окупованого Донецька до Києва він працював у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, а з 2022 року – в Національному театрі імені Івана Франка.
Про останню роль у кіно та роботу на сцені з Віктором Ждановим поговорила кінокритикиня УП.Культура Соня Вселюбська.
Хотіла почати нашу розмову з джерела. Чи ви читали роман Андрія Куркова? Я питаю, бо режисер Дмитро Мойсеєв створив дещо вільну адаптацію книги, закриту простором одного села.
Так, читав.
Кадр з фільму
Як ви долучились до створення фільму? Які були враження після того, як вперше прочитали сценарій?
Було трохи незручно після допрацьовки, але все владналося.
Після допрацьовки в якому сенсі?
Від поєднання двох історій виникає третя історія. Одна історія – 2014-й рік, а друга історія – 2022-й. Якщо їх сумістити, буде третя історія, зовсім інша.Сценарій сподобався. Мені й роман сподобався, насправді. Перша його частина.
Друга частина вона більш уже така…коли виїхали на Крим, то це вже зовсім інша історія.
Порівнювати їх не можна, бо є літературний твір, а є художній фільм. Режисер в праві домислювати щось своє, хоча він звичайно, узгоджує все це з автором роману.
Кадр з фільму
Мені здалося у вас дуже важка роль разом з вашим колегою Володимиром Ямненко. Сценарій фільму вимагає розігрування справжньої психодрами, і через ту велику кількість діалогів, власне, відображається психологічне становище сірої зони. Як ви підійшли до свого героя і яка була ваша динаміка з Володимиром на зйомках?
Таке смішне питання у вас. Як я підійшов? Взяв та й підійшов. Не знаю, що вам відповісти. Я прочитав сценарій, він мене заінтригував. Пройшло затвердження з Володею Ямненком, і мені з ним було цікаво працювати, бо він творча, дуже професійна людина у сфері. В нас не виникало якихось непорозумінь, все було добре.
Це твоя професія і ти робиш її, ну що я можу розказати?
Як ви готувалися до ролі, наприклад
Ну, отак ночами готувався, днями готувався. Ходив, думав, читав, перечитував, міркував, потім зійшлися на майданчику, з режисером і його вимогами. Там ти намагаєшся доповнювати щось своє, прислухатися до режисера, і працювати відштовхуючись від роману. Там настільки все чітко та зрозуміло прописано, щось надто особливе не було потреби додумувати. Зрозуміли і ці люди, які залишилися й чому, як вони діють в фільмі. Зрозуміло прагнення одного і іншого персонажа, хто як і з чим йде по життю, що являється для нього основою життя. В персонажі, в його текстах там все є відповіді на ваше питання.
Чи були репетиції й імпровізації на майданчику? Скільки вам свободи давав режисер?
Без цього неможливо.
Ну знаєте, по-різному режисери працюють.
Слава Богу, що давалися моменти. Десь так, десь ні, десь вимоги стояли конкретно чітко. Але ми шукали компроміси. Десь він (режисер Дмитро Мойсеєв) просто вперто казав, що тільки так і ніяк. Він в цьому в цьому плані дуже вимоглива людина. Хоч і молодий, але доволі прискіпливий і педантичний.
А вам взагалі подобається працювати з молодими режисерами?
Мені взагалі подобається працювати. Не подобається з дурістю працювати, з незрозумілістю. Але нас може поєднувати праця, ідея і країна. Так що тут в цих поняттях дуже просто і спокійно.
Ви сказали що під час підготовки міркували як принести щось своє в історію, хотілось би почути ваші особисті рефлексії з приводу цього. Просто ви, як і я, переїхали в Київ з Донбасу в 2014му році та, припускаю що втілення в вашого персонажа було для вас особливим.
Кадр з фільму
В цьому форматі я відповідально до цього віднісся. Дійсно, це наша історія, історія тих людей, які виїхали, і тих які залишились.
Хотіла поговорити про вашу загальну карʼєру в кіно. Ви знялись в першому фільмі 10 зайвим років тому і ви побудували доволі велику кар’єру, і при цьому не залишаєте театр. Як обстоять справи на цих двох полях сьогодні, чи простіше зараз працювати в кіно або в театрі?
Я б не сказав, що простіше. Простіше не буває. Буває трошки легше. В кожного фільму свої заморочки, у кожного режисера свої бачення, а актор це людина підневільна, вона не може керувати процесом. Є продюсерська група, є відповідальність за процес, є режисер, який тебе взяв, а не ти його взяв як режисера, розумієте? Ми виконуємо волю в інших людей і якщо воно не збігається з нашими поглядами й думками – ми просто або виходимо з фільму, або нас не затверджують.
З приводу театру працюю другий рік у “Франка”, і теж є певні труднощі. Річ в тому, що на новому місці потрібно стверджувати себе, а це робиться тільки на майданчиках. Тобто під час роботи, та через глядача, чи сприймає він тебе або ні. Я б не сказав би, що це дуже приємний процес, переходити з театру в театр. Саме головне, якби ти сам це вибирав і це б було твоїй волі було, то це зовсім інша справа.
А як зі сценаріями в театрі на відміну від кіно? Не рідко чую, що у кіно цими днями акторам все частіше пропонують надто неякісні сценарії. Чи є у вас такий досвід, коли ви отримуєте, не хочете братись за проєкт?
Був такий досвід. Я не скажу, що я прям перебираю проєктами, просто є моменти, в яких ти бачиш себе й тобі цікаво. А є моменти, в яких ти себе ніяк не впізнаєш і воно тобі не цікаво як людині, як актору, як громадянину, можна ще слова підібрати якісь.
Кадр з фільму
Ваша остання роль у театрі це “Земля” за Кобилянською в постановці Петросяна. Як ви загалом ставитесь до постановок класичних творів? Чи не хочете зіграти в театральній постановці за сучасним твором?
Це питання я собі сам багато разів задавав, і залишався без відповіді. Хочу я чи не хочу… Розумієте, мало чого я хочу, а в планах театру того, що я хочу, не стається, розумієте? Я не така визначна видатна особа для того, щоб керувати цим процесом. Хочете зробити це, робіть антрепризу, ставте на себе виставу та йдіть.
А з приводу класичних творів – я за, бо ті режисери, які зараз працюють, молоді режисери, з якими я працював вони вартують уваги. Перша – це “Земля”, в мене вхід був у виставу, і сам твір Кобилянської мені запав в душу, тому що він дуже цікавий. І “Інтермеццо”, яку поставила молода режисерка, в театрі Франка, за Коцюбинським, мені так само він до вподоби. Дивлячись, як поставити, які актори грають, як вони грають – це вже складова нашої роботи.. Люди або ідуть, або не ідуть, бо все одно глядач голосує квитком.
Загалом я за класичні твори й за їх перегляд в новому форматі. Не до не до фанатизму, звичайно, але в нормальному розумінні, тому що це наша історія і вона повинна бути, в театрі й в кіно. Це моя така позиція, я наполягаю на тому, що театр і кіно – це ідеологічний фронт нашої держави. Як би це не було. Шкода, що на це все виділяється мало грошей, будемо сподіватися, що все зміниться.
Дуже чекаю на фільм з вашою участю про Голодомор, за описом виглядає цікаво.
Я сам його чекаю. Бо робота була дуже цікава, й сам режисер, Євген (Хворостянко). Просто мене він вразив і настільки було приємно працювати зі всією командою, дуже добре було. А що воно вийде – подивимось, хотілося, щоб вийшло нормально.
Бажаю гарного старту прокату “Сірих бджіл”
Дякую, дай Бог. Дуже складний період, звичайно. Бо все-таки, мені здається, що цей фільм він більш фестивальний. Бо це не комедія, ну так само як і “Вулкан” Романа Бондарчука, схожий за форматом.
Але бачите яке він визнання критичне отримав, переосмислював себе крізь роки
Так, так, можливо і це з цією стрічкою буде. На це і сподіваємось, дай Бог, щоб було.
Перші відгуки від перших у перегляді, які були – схвальні, але і не більше.
