6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінниччині з’явився на світ Василь Стус — видатний поет і правозахисник, який вибрав шлях боротьби, а не поступливості. Із 47 років свого життя він 13 провів у найсуворіших умовах: ізоляторах, карцерах, мордовських таборах і за каторжною працею.
Далеко від родинного тепла Стус писав листи до близьких. Раніше було опубліковане його листування з дружиною, а тепер увазі читачів пропонуються уривки з листів, адресованих сину Дмитру. У цих текстах поет постає не лише як мистець та дисидент, а передусім як батько, який дбає і наставляє.
Вересень 1973 року
«Синочку мій любий! Прошу тебе — слухай нашу маму, бережи її, старанно вчися, щоб скоро міг читати татові книжки. А там дуже багато цікавого і прекрасного. Напиши мені кілька слів, любий мій. Так я дізнаюсь, чи тітка Рита правдиво тебе хвалить, а то вона дуже тебе хвалить.»
1975 рік
«Хочеш, розповім, як стати героєм? Це не обов’язково — бути героєм, але неодмінно — бути доброю людиною, тобто такою, що намагається більше віддати іншим, ніж отримати. Герої з’являються тоді, коли не всі люди добрі. Тоді потрібно, щоб вони були. Ти знаєш, що більшість із них гине, бо сили супротиву занадто потужні. Ти погано малюєш, синку. Я так само мало вмів малювати й дуже цьому жалкував.»
Весна 1978 року
«Щодо твоєї контрольної з математики: приємно, що ти отримав п’ятірку, але сумно, що це була єдина в класі. Ти розумієш? Я б написав так: "Нещодавно ми писали контрольну з математики. Я отримав п’ятірку, яка, на жаль, єдинна на весь клас." Ми ж чоловіки, Дмитрику. Через це не слід висміювати свої перемоги і хвалитися (я кращий, розумніший, сильніший). Треба впевнено знати, що завжди здібний досягти найкращого, а якщо інші не можуть — то через лінь. Всі ми рівні у силі, розумі і красі. Прошу — не ображайся на мої слова, бо я не хочу бачити в тобі хвалька.»
Січень 1979 року
«Дмитрику, ти молодець, що наприкінці чверті подолав труднощі і закінчив без трійок. Отже, у тебе є воля і сила. Знаю, що трійки — це наслідок твоєї ліні. Вчися поступово працювати. Життя складне, праця нелегка. Але ми — чоловіки, створені для подолання труднощів. Чим краще вміємо це робити, тим більше заслуговуємо на це звання.»
Вересень 1981 року
«Освіта потрібна не для іспиту чи вступу до технікуму, а передусім для самої людини. Ти маєш стати освіченою особистістю. Нинішня людина — це лише освічена особа. Лише народитись — це не означає бути людиною. Людина — це обов’язок, вона твориться, самонароджується. Хто ти сьогодні? Лише шматок сирої, пластичної глини. Візьми цей шматок обома руками і ліпи, поки не створиш щось твердоке, чітке і сформоване. Уяви, що Бог — це ти сам, творець свого буття. Тож як Бог себе самого, ліпи свою глину доти, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Це твій найкращий час — твори себе!»
Листопад 1982 року
«Дмитре, подякуй мамі, що дала тобі життя, і радій, що став 16-річним юнаком. Так, ти вже дорослий. Бажаю тобі стати таким, як я хочу — розумним, чесним, правдивим і хоробрим хлопцем. Великих тобі звершень, сину!»
Жовтень 1983 року
«Бери від кожної пори свого життя те, що вона пропонує. Вимагати від часу — нерозумно й недостойно. Але не пливи за течією. Будь собою — після того, як виробиш чіткі орієнтири добра і зла, виростай у їхній присутності, аби все в тобі скристалізувалося. Ідеал один — добро і справедливість, чесність і любов. Можливо, ще додам ідеал краси. Жити без ідеалів погано, але не краще й з ідеалами. Точне значення слова "жити" мені не до кінця відоме, як і тобі. Впродовж років я виніс лише одне: життя — це не лише праця, любов, пізнання, боротьба, щастя, подорожі, навчання. Людина існує не лише через пізнання чи працю, чи любов. Вона живе, щоб жити. Це дуже загальна відповідь, але ліпшої ніхто не дав.»
Червень 1984 року
«Раджу тобі, сину, не думати про театральний інститут. Нічого гіршого для твого майбутнього не бачу. Що таке людина-імітувальник? Імітувати що? Краще б стати Шекспіром, а не Зарудним, Коломійцем, Корнійчуком чи Дмитерком. Вибір за тобою. Я, здається, у попередніх листах поділився думкою, як жити й бути (але доки що немає від тебе відгуку). Можливо, шлях, який я порадив, важкий. Обирай сам. Ти, здається, розумна людина — не варто марнувати цей дар на пусте. Однак усі поради — ніщо: людина — як жук, що повзає навколо кулі. Старші дають поради, бо вони дійшли далі на дистанції, але їхня думка не завжди найкорисніша. Мені може радити не вік, а моя доля, котра скоріше відлякує, ніж приваблює. Отже, живи так, сину, наскільки маєш сили.»
Ці листи Василя Стуса до сина Дмитра дають глибоке уявлення про його світогляд, батьківську турботу та прагнення виховати достойну й мудру людину попри всі життєві труднощі. Через слова батька проступає філософія боротьби, самовдосконалення і непохитної віри у силу добра.
