Історія відваги: Як Станіслав Старостенко став символом боротьби за Україну
Непередбачуване втручання в ефір
Ізраїльський журналіст Дов Гіл-Гар запросив в ефір українського військового Станіслава Старостенка, спогади про якого стали актуальними в контексті повномасштабної війни. У той незабутній вечір, коли росіяни вдерлися в Україну, Станіслав запам’ятався всім словами: «треба допомагати Україні, а ви тільки пи*дите». Після того, як він знову опинився на екрані, відбувся спільний ефір з Марією Писаренко, щирою та надихаючою особистістю, яка також була в тому відео.
Що стоїть за гнівом?
«Чому я був злий? Бо в мій дім вдерлися прокляті орки. Чому я мав бути радісним?» — ці слова Станіслава несуть у собі всю ту біль і гнів, що переповнювали українців у той складний час. Кожна атака на мирних мешканців підкреслювала жахливу реальність життя, і не раз кліпали вікна від вибухів.
Мотивація до дій
Писаренко, нині прессекретарка прем’єр-міністрки Юлії Свириденко, поділилася, що це відео підкорило Інтернет і перенесло національний настрій на новий рівень. Люди знайшли в словах Станіслава щось таке, що надихнуло їх вчинити дії на підтримку України. Коли розумієш, що опонент не бажає миру, потрібна мотивація витримати та вистояти.
Погляд в майбутнє
Станіслав зазначив, що його мета — знищити окупантів і повернутися додому до Вовчанська, частина якого нині під контролем супротивника. Його спогади про родинне місто переплітаються з надією на перемогу та повернення до мирного життя. Після емоційного ефіру журналіст відзначив, як багато змінилося за чотири роки війни.
Слова, що вражають
- Натхнення: Відео з їхнім спільним ефіром показало, як важливо встати на захист своєї землі.
- Боротьба: «Не треба сперечатися, треба допомагати Україні, а ви тільки пи*дите!» — слова Станіслава, які підкреслюють його рішучість.
- Перемога: «Битватиму росіян, бо це тепер моє завдання» — така впевненість змушує задуматися про роль кожного громадянина.
Чого не вистачало на початку війни?
Коли Станіслав намагався записатися до територіальної оборони, він зіткнувся з відмовою: «Не брали людей без зброї». Тоді ж він зірвав паркувальний стовпчик і колись простою річчю перетворив її на символ боротьби. Ця дія говорить про те, як маленькі вчинки можуть набувати великої ваги в часи кризи.
Сьогодні Станіслав захищає свою Батьківщину — постає як солдат ЗСУ, готовий до битви за свободу та незалежність нашої країни. Його слова, як і сам герой, залишаються в пам’яті кожного, хто завжди готовий боротися за правду та справедливість.
