Голова комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, Данило Гетьманцев, оприлюднив у Telegram дані Міністерства економіки, що засвідчують низьку активність нової програми компенсації майнових втрат і страхових премій для бізнесу. З моменту старту програми на участь подано всього 13 заявок, у програму включено лише трьох суб’єктів господарювання, а за компенсацією страхових премій надійшло чотири звернення.
Данило Гетьманцев наголосив:
«Програма не взлетіла. Вона не працює, і треба бити на сполох задля перегляду її дизайну. Звертаюся до уряду».
Уряд затвердив механізм прямої компенсації збитків для підприємств, розташованих у регіонах із підвищеним рівнем ризику: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області. Максимальна сума компенсації становить до 10 мільйонів гривень. Для інших регіонів передбачена модель, подібна до програм кредитування «5-7-9%», за якою держава компенсує частину вартості страхових премій, тим самим знижуючи тарифи для бізнесу до приблизно 1%.
Причини низької результативності програми пояснюють експертні оцінки та соціальні сигнали, які вказують на наявність конструктивних недоліків у її дизайні, а не лише на відсутність попиту. Згідно з даними Мінекономіки та експертів у галузі, основні проблеми такі:
– складна процедура подачі заявок та тривалий процес їх перевірки, що негативно впливає на оперативність відшкодувань;
– недостатній рівень координації з банківськими установами та страховими компаніями, через що бізнес не сприймає реальної користі від програми;
– відсутність цілеспрямованої інформаційної кампанії, внаслідок чого багато підприємців не володіють інформацією про можливості механізму;
– високі ринкові тарифи на страхування воєнних ризиків і майже відсутня конкуренція на ринку страхових продуктів.
Підтвердженням важливості покриття воєнних ризиків є щорічне опитування Європейської бізнес-асоціації, проведене на початку 2026 року, яке засвідчило, що цей напрямок залишається одним із ключових пріоритетів для українського бізнесу. Отже, попит існує, а головні складнощі виникають саме в реалізації програми.
Для того, щоб забезпечити ефективну роботу програми, експерти та представники бізнесу пропонують низку практичних змін, які не вимагають складних законодавчих трансформацій, але здатні суттєво поліпшити її функціонування:
1. Спростити та цифровізувати процедури подачі заяв і їх перевірки з метою скорочення часу очікування на відшкодування;
2. Визначити чіткі строки сервісного рівня (SLA) для проведення перевірок та здійснення виплат, що підвищить довіру до механізму;
3. Активніше залучати страхові компанії й банки до розробки продуктів, які ефективно працюватимуть у регіонах із підвищеним ризиком;
4. Провести інформаційну кампанію у зазначених регіонах, включно з демонстрацією успішних прикладів і наданням покрокових інструкцій для підприємців.
У разі відсутності змін у дизайні програми країна ризикує втратити можливість забезпечити інвестиційну та операційну стійкість бізнесу в прифронтових і постраждалих областях. Це позначиться не лише на окремих підприємствах, а й на рівні зайнятості населення, логістичних ланцюгах і податкових надходженнях. Натомість оперативні технічні вдосконалення та прозорі механізми можуть відновити довіру до державної підтримки і слугувати свідченням того, що влада здатна підтримувати бізнес навіть за найскладніших обставин.
Програма була розроблена з метою відповісти на потреби бізнесу, однак її нинішня реалізація не враховує реальних особливостей роботи підприємств. Наступний крок — за урядом, який має трансформувати декларації намірів у конкретні процеси з вимірними результатами. Питання полягає не в ідеї, що залишається суттєвою і важливою, а у способі її впровадження. Чи встигне система адаптуватися до вимог бізнесу до того моменту, коли останній прийме рішення на користь консервації чи релокації?
