Інтерв’ю із засновником SYNDICATE Тарасом Шевчуком до 15-річчя бренду

У 2025 році SYNDICATE, одній із найуспішніших українських марок вуличної моди, виповнилося 15 років. 

Заснований Тарасом Шевчуком, цей київський бренд став першопроходцем стритверу в Україні та здобув популярність завдяки комфортному та сучасному одягу, а також яскравим та інколи іронічним принтам. Марка також відома співпрацями з українськими та іноземними митцями й іншими фешн-проєктами (Маша Рева, Waone, Anoeses, Optimus Gang) та експериментами з новітніми технологіями — від друку на тканинах до фарбування.

Якщо повернутися до 2010 року, коли був заснований бренд, чого тоді бракувало українському ринку і що йому запропонував SYNDICATE?

Глобально бракувало всього, тому що його не було — українського ринку. Те, що ви бачите зараз — купу брендів, купу асортименту — цього всього просто не було. Були закордонні бренди, а також наш фешн (бренди не стритвер-сегменту — прим.), але тоді він був дуже капсульною історією. Все тільки починало зароджуватися й розвиватися.

По суті, ми взяли на себе місію піонерів. Це монета з двома сторонами.

З одного боку, в тебе є фора, тому що ти перший. З іншого — ти маєш пробивати шлях своїми спробами й помилками. Цей досвід дуже дорого коштує як у зусиллях і часі, так і в грошах.

Тому в нас був досить тернистий шлях. Не було в кого вчитися. Наприклад, на нас потім могли дивитися й брати приклад. Нам же не було на кого дивитися, окрім як на закордонний досвід, який було важко практично застосувати до наших реалій і ринку. 

Ми майже ніколи не вкладали гроші в маркетинг та PR. Почали робити це лише в останні 5-7 років. До того у нас повністю була органіка. Можливо, це була наша помилка, а можливо — ні. З одного боку, ми зекономили багато коштів, з іншого — могли б краще розвинутися. Зараз уже ніхто не скаже, як було б правильно.

Ми завжди намагалися рухатися вперед завдяки якості, цікавим дизайну та подачі, а також через експерименти й технології, а не через охоплення, рекламу чи тиражі.

Але вже через рік після заснування ви почали продаватися за кордоном, зокрема в іноземних просторах.

Оскільки в нас не було на кого орієнтуватися на внутрішньому ринку, ми орієнтувалися на західний, світовий. Ми знаходили різні закордонні виставки, як-от Pitti Uomo (провідна виставка чоловічої моди у світі, в якій бренд брав участь кілька разів, уперше у 2014 році. — прим.), і брали в них участь. Але продаватися за кордоном ми почали ще до цього: у нас замовляли капсульні магазинчики з Європи та навіть Японії.

Наші принти, а також колаборації з іноземними художниками давали трохи впізнаваності в цьому плані. 

Тоді велику частку продажів також становив російський ринок, і насправді в той час ми були попереду нього. Я добре пам’ятаю, що нас там досить жваво розкуповували.

Ви пішли з російського ринку у 2014 році?

Так, звісно. У 2012 році ми відкрили магазин SYNDICATE у Санкт-Петербурзі. Ми туди постачали, але потім, звичайно ж, закрили його одразу, розірвавши всі контакти, тож у нас немає цього “душку”.

Хто сьогодні переважає серед ваших покупців — українці чи іноземці?

Однозначно українці, особливо після повномасштабного вторгнення. Якщо ж брати закордон, то це здебільшого наші люди там і друзі українців. Наразі так.

Чи представлений SYNDICATE зараз у закордонних просторах?

Зараз — ні. Десь перед початком ковіду в нас була реорганізація: ми трохи змінювали стратегії й вирішили, що не працюватимемо з баєрами, тому що це невигідно. Нам не дозволяє маржа (різниця між відпускною ціною та собівартістю товару. — прим.). 

Якщо це “фешн”, то там більші націнки й загалом все більше, тому їм працювати з баєрами більш-менш можна. Якщо ж це стритвер… Тоді ми мали б продавати продукт зі знижкою 70% або більше, щоб магазини могли щось заробити, а в нас це собівартість. Тому ми зосередилися на B2C-продажах (продаж компанією товарів безпосередньо кінцевому споживачу, наприклад, у її магазині — прим.) як онлайн, так і офлайн.

Київський шоурум SYNDICATE. Фото: instagram.com/sndct_kyiv

Київський шоурум SYNDICATE. Фото: instagram.com/sndct_kyiv

Якщо ми й будемо щось відкривати, то це наші власні магазини. Зараз ми пропрацьовуємо Львів і, можливо, відкриємо там магазин.

Повномасштабне вторгнення створило нові виклики для бізнесів, але багатьох також спонукало до розвитку. Як війна вплинула на бренд у цьому контексті?

Так, я погоджуюся, що деякі індустрії занепали, а інші навпаки почали розквітати. На мою думку, саме наша галузь отримала буст. Це пов’язано з багатьма факторами, зокрема з підвищенням національної свідомості. Людям захотілося купувати наше, і їм стало приємно це робити.

Ми бачимо, що українські бренди відкриваються ледь не щодня. Але це добре, тому що це як великий вибух, з якого потім сформуються діаманти. Ті, хто виживуть й закріпляться — це будуть хороші бренди.

Які ключові кроки та рішення в історії SYNDICATE — наприклад, запуск певних колекцій — сформували бренд таким, яким він є сьогодні?

Тут хочеться виокремити всі колаборації, які в нас були. У нас не було неуспішних співпраць та не було колаборації, яка б не продалась. Ми над цим дуже ретельно працюємо і нам самим це дуже подобається. Це перший момент.

Колаборація SYNDICATE x WAONE. Фото: instagram.com/sndct_kyiv

Колаборація SYNDICATE x WAONE. Фото: instagram.com/sndct_kyiv

Другий — це коли ми почали робити не лише футболки, а повні лінійки одягу: від штанів до головних уборів і курток. Навіть взуття було. Мені здається, це сталося десь у 2013-2014 роках. Ми тоді почали їздити на виставки й показували повні луки, бо з самими лише футболками туди було складно пробитися.

І третє, що можна відокремити, — це наша робота з технологіями, наприклад, із друком на тканинах. З 2008 року я впроваджував технології друку, які щойно з’являлися на світовому ринку. На той час це були ноу-хау технології. У нас ще була окрема фірма, яка займалася друком на футболках. Це було друге джерело доходу, яке ми дуже часто реінвестували в SYNDICATE.

Які, наприклад, це були технології?

Це технологія direct-to-garment (DTG) printing — коли струменевий принтер одразу друкував на тканині без проміжкових носіїв, як-от паперу. Принт набував структури тканини, і не було якихось неоднорідностей чи товстих поверхонь. Також ця технологія давала змогу одразу друкувати всі потрібні кольори на одязі, що до того було загалом неможливо.

Потім ми почали фарбувати речі, тожу нас з’явився свій цех для цього. Ми це досі робимо: у нас є свої технології й ми розробляємо власні формули. Це теж добре вплинуло на наш ріст і дало можливість створювати цікаві, унікальні для ринку речі.

Загалом ми спочатку щось робимо, а через два роки це з’являється на ринку. Наприклад, два роки тому ми представили терморечі, які змінюють колір. І лише зараз це “дійшло” до ринку: я помічаю, що подібні речі з’являються у різних брендів. Але загалом два роки — це хороша фора. Тобто для нас це вже нецікаво, out of date, як і у світі, тож ми йдемо далі й придумуємо щось нове, тоді як у конкурентів це тільки з’являється.

Так, у вас були речі, які реагують на ультрафіолет, тепло тіла й світяться в темряві. Що вас надихає працювати з такими технологіями?

Насамперед це наша експертність. Від початку моєї роботи з друком мене постійно цікавили технології.

Ми завжди шукаємо й моніторимо, що нового можна зробити у контексті технологій. Якщо бачимо, що можемо реалізувати щось цікаве й у нас цього ще не було, то беремося за це.

Плюс це випадки, коли ми розуміємо, що можемо щось подати цікаво. Тому що, наприклад, речі, які змінюють колір — це не новинка у світі. Stone Island робив їх сто років тому, і ще до них це робили. Але на нашому ринку цього не було.

Так само з нашим фарбуванням. У 2020 році ми почали створювати одяг із вінтажним виглядом. Це вже пошиті речі, які потім фарбують та випирають за спеціальною технологією. Інколи їх вручну труть абразивними матеріалами чи рвуть у деяких місцях, щоб створити ефект речі з історією. Глобально ми були першими на нашому ринку, хто почав це робити.

У нас також є нові напрацювання, про які я поки не можу говорити. Але, думаю, що вже навесні всі побачать наші технологічні новинки.

Чи був експериментальний дизайн, який вам було особливо важко реалізувати?

Насправді зі всіма було складно — це великі інвестиції  часу, сили та грошей. Те ж фарбування — пройшов рік від впровадження технологій та створення цеху до того, як ми почали щось продавати. Це був рік постійної роботи, експериментів, оренд, зарплат і невдач.

Тому ми так болісно сприймаємо, коли починають копіювати, але це неминуче. Ми просто зрозуміли, що це наша місія: нормально, що потім щось у всіх з’являється і комусь потрібно на когось орієнтуватися. У нас свого часу такої можливості не було. 

Колаборації — це візитівка SYNDICATE з часу його заснування. Як народжуються ідеї для співпраць?

Є декілька шляхів. Перший — ми робимо рисерч: дивимося, хто цікавий, хто нам підходить, з ким міг би бути класний вайб у роботі. Другий — коли до нас хтось звертається. І третій — це елемент випадковості, коли під час випадкової зустрічі з кимось можуть зародитися ідеї для кооперації.

Але здебільшого ми, звісно, в курсі наших митців і дизайнерів та стежимо за ними.

Ми не завжди беремо когось популярного. Любимо попрацювати з андеграундом. Багато художників і дизайнерів, які працювали з нами, потім “вистрілювали”, бо отримали якийсь додатковий буст, наприклад, охоплення. Це теж приємно і є частиною нашої місії.

Нашим ядром завжди був арт — художники, ілюстратори. Стритвер може брати початок із різних речей — спорту, скейтерів тощо, а ми більше спиралися на арт. Сама назва SYNDICATE та модель бренду створювалися так, щоб співпрацювати з художниками й робити відповідні колаборації. Це досі наш кор.

Які колаборації були найуспішнішими у вашій історії?

Ми завжди виділяємо колаборацію з Машею Ревою. Це також свого часу дуже успішні співпраці з Рікардо Каволо (іспанський митець, його перша колаборація з брендом відбулася на початку 2010-х років — прим.). І робота з Вовою Воротньовим — ми з ним співпрацюємо дуже давно, і я вважаю, що колись його будуть викладати в університетах. Мені дуже подобається його підхід — він абсолютний андеграунд. Ще з останніх — робота з Waone, теж дуже успішна колаборація.

Футболка SYNDICATE x Рікардо Каволо, близько 2011 року. Фото: facebook.com/sndct

Футболка SYNDICATE x Рікардо Каволо, близько 2014 року. Фото: facebook.com/sndct

В принципі, всі наші співпраці були успішними, але я виділив ті, що зараз спали мені на думку.

Чи можеш ти виокремити найуспішніші продукти бренду за весь час його існування? Наприклад, футболка з певним принтом.

Зараз це футболка “Київський режим”, бо вона резонує з широкою аудиторією. Це мем, а меми завжди продаються. Цю футболку дуже часто копіюють без ліцензії. Але ми вирішили поки не захищати свої права, хоч торгові марки зареєстрували. Подумаємо, чи будемо цим займатися, чи ні.

Як першопроходець стритверу в Україні, як ти оцінюєш розвиток цього напряму за останнє десятиліття?

Якщо брати кількісно-якісно розвиток, то це параболічне зростання, особливо в останні чотири-п’ять років. Раніше ми не звертали уваги на локальні бренди, тому що не хотіли бути на когось схожими. Тому що, якщо ти надивляєшся, ти можеш зробити щось подібне. Але останнім часом мені траплялися деякі українські бренди (які я не буду називати), і я дивився на них і думав: “Це прикольно, молодці”. Раніше так важко було сказати. 

Чи можеш ти назвати рік, коли стався певний бум стритверу в Україні?

Звісно, все почалося у 2014 році. Потім був період зростання-зростання, але, мені здається, під час ковіду відбувся трохи відкат. Коли всі переформатувалися під нові реалії, сфера знову почала параболічно зростати. Плюс люди бачать, що всі відкривають бренди й думають, що так заробляють мільйони, і теж хочуть запустити свої. 

Скажімо так, це стало популярним як бізнес. Але я вважаю, що це нормально й класно. Чекаємо на діаманти, які сформуються.

Чого нам очікувати від SYNDICATE в найближчому майбутньому?

Дві класні колаби з нашими митцями. З одним із них ми ще не співпрацювали, але він теж дуже крутий. Другий — це той, з ким ми вже працювали, і ці колаборації були досить успішними. Також планується колаба з іноземним дизайнером одягу. Він здебільшого базується в Лондоні, але родом зі Скандинавії. Вважаємо, що це буде знакова подія.

Це те, що в нас чітко заплановано й вже в роботі. І, звісно, плануємо випустити свою весняно-літню колекцію.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter